Массовый диктант у Дюка: знание украинского языка проверили больше 350 одесситов
0
Сегодня у памятника Дюку де Ришелье в рамках Вышиванкового фестиваля состоялся уже ставший традиционным диктант по украинскому языку. Желающих проверить свою «мову» оказалось так много, что регистрация заняла более получаса. В итоге за парты село больше 350 человек.
Как заверили организаторы, уровень диктанта — для учащихся 9-11 классов. При этом возраст участников был самым разнообразным — от 9 до 75 лет. Мотивация также самая разная — от желания проверить свои реальные знания перед экзаменами до ностальгических воспоминаний о юности за партой.
Автором и чтецом текста диктанта стал доцент Киевского университета им. Бориса Гринченко Александр Авраменко — его перу принадлежат многие учебники по украинскому языку.
Авраменко подготовил текст из 157 слов, посвященный Одессе — «Первое кино в Одессе». В нем шла речь о знаменитом Иосифе Тимченко, который создал кино раньше, чем братья Люмьеры. Тимченко показал первое кино в Одессе, шокировав современников.
Авраменко читал неспешно и очень выразительно, с многочисленными повторениями, поэтому сверхсложных задач перед учениками-добровольцами не стояло.
Кто-то справлялся очень быстро и легко, кто-то корпел над листом, а были и такие, кто заглядывал к соседу. Так или иначе, но все участники получили удовольствие. Результаты диктанта будут объявлены завтра в 16:00 на площади у Дюка.
СМЕРТЬ РОССИЙСКИМ ОККУПАНТАМ!
0
Заметили ошибку? Выделяйте слова с ошибкой и нажимайте control-enter
Щось згадав першу вчительку…! Як же вона могла усім 17 учням приділити індивідуальну увагу кожному, навіть водила рукою кожного учня під час письма. Справжня вчителька була.
До речі, перед Новим 2017 роком було повідомлення про те, що мав би бути в цьому році україномовний варіант «Думської». Як рухаються справи в вирішенні цього питання?
Информация специально для рашнТВ: Смотрите внимательно — это не диктант, это так власть экзаменует народ, кто не сдал — того распинают, а потом съедают.
… не звертайте увагу на божевільних росіян. У них якісь "скрепи" дуже специфічні: вони ненавидять все українське. Та ще й щелепи не такі як у нас.
>= = = = = = = = = = = = = = = = = = = = =
Як це явище можна назвати? Хронічна українофобія чи як? Просто жах і сором. Не може народ вважатися "великим", коли він так ставиться до інших народів.
Там за поребриком как всегда истерия, все каналы, все ток шоу только о нас и разговоров, псевдопатриоты, соревнуются кто желчней и ядовитей отпустить очередную бредовую реплику, журналистики свободной нет априори, все, хана Украине, нато на параде, хотя у самих Китайцы маршировали, но то такэ, кому интересно, посмотрите " Антизомби" вчерашнее, это дикий ужас, тем для разговоров больше нет, сами в говне фекальные сталактиты, но то все ничего главное, что у нас)
скажите пожалуйста, а какие именно каналы и передачи российского тв вы смотрите? А диктат -очень хорошее дело и даже такая организация хороша.Жаль, что при большем интересе вряд ли сохранится, как разместить столько парт на улице
Дід приїхав із села, ходить по столиці. Має гроші — не мина жодної крамниці. Попросив він: — Покажіть кухлик той, що з краю. — Продавщиця: — Что? Чево? Я нє понімаю. — Кухлик, люба, покажіть, той, що збоку смужка. — Да какой же кухлік здєсь, єслі ето кружка. — Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови: — На Вкраїні живете й не знаєте мови. — Продавщиця теж була гостра та бідова. — У мєня єсть свой язик, ні к чему мнє мова. — І сказав їй мудрий дід: — Цим пишатися не слід, Бо якраз така біда в моєї корови: Має, бідна, язика і не знає мови.
Джерело: Павло Глазовий. „Сміхологія” — Київ, „Дніпро”, 1989.
«ДАМОЧКА-КИЯНОЧКА» До крамниці дамочка Увійшла з дитям. — Купи книжку, мамочко, Он вона, отам… Мама здивувалася: — Кніжечку ти хошь? Ето на украінском. Что ти в нєй поймйошь? Кніжкі, моя дєточка, Нада понімать, А на етой запросто І язик сломать. Трохи згодом дамочка В булочну зайшла. — Купі, мама, хлєбушек, — Мовила мала; Мама не сказала їй: — Хлєбушек ти хошь? Ето же украінскій, Он же нехорош. — Ні, тривоги в дамочки У душі нема, Що дитя об хлєбушек Язика злама… * * *
«Чия мова краща» Розказує у пивничці Данило Семену: — Ось я, простий роботяга, а взяв жінку вчену. Довго вчилась в інституті, знає аж три мови. Які у нас інтересні бувають розмови! Прийду, бува, із пивнички чи там із буфета, А вона як застрокоче, наче з кулемета. Розпікає по-французьки, по-німецьки лає, А бува, що й італьянське слово добавляє. А я, браток, по-простецьки двину два словечка, І вона лиш оком кліпа, як ота овечка. Бо такі слова я знаю, в три дуги загнуті, Що їх, браток, не вивчають в жоднім інституті. * * *
МОВА ВЕЛИЧАВА Якщо в нашій безталанній мові Набереться двісті тисяч слів, То за кожне українське слово Вже поклали сто голів… Нашу мову величаву Чуємо не всюди. І не мова винна в цьому — Винуваті люди. Не вживеться щира мова З кволими рабами, В яких думка на припоні, Язик за зубами. У чиновницьких чуланах, Де столи дубові, Де неволя і сваволя, Тісно нашій мові. По крамницях та пивницях, Де й повітря п’яне, Гасне, в’яне слово наше Степове, духмяне. Не для «куплі» мова наша І не для «продажі». Не для того, щоб базікать На ледачім пляжі. Наше слово не ввібгати У сухі трактати, Щоб лакейством хліба кусень Підло заробляти, Щоб брехати, щоб дурити, Забивати баки, Позичаючи нахабно Очі у собаки. На зачовганих асфальтах, Де смолою пахне, Наше слово крила губить, Наша мова чахне… ***
Это очень правильно и хорошо. Украинский язык, как это не тяжело, должен вытеснить русский. В Одессе- в частности. Это очень важно для понимания Украины как независимого, прежде всего, от России, её курса, государства. Ноющие противники-им не долго осталось, потихоньку на нет сойдут.
Из нашего поколения возможно никто не успеет. Это не значит, что ничего не надо менять. А так-каждый сам должен строить свою жизнь, не забывая-везде, где можно жить, можно жить хорошо.
Думская в Viber
