Нині таке поняття, як гібридна війна вже широко увійшло у вжиток. Проте українці ще недостатньо усвідомлюють, що прямо зараз точиться не менш злочинна війна з власним народом, точніше сказати — відбувається геноцид, а оскільки він прихований, то його правильніше буде назвати гібридним геноцидом. Грабіжницькі тарифи, збільшення фіскального і податкового тиску на середній клас та звичайних трудівників — це невід’ємні елементи гібридного геноциду. Проте їхня антинародна суть не настільки прихована, як у випадку так званої децентралізації. Яких тільки пафосних та патетичних фраз не було придумано, аби замилити очі українцям і приховати від нас справжню мету цієї так званої реформи. «Повернути владу громадам», «зробити бюджети міст та селиш прозорими і доступними», «дозволити громадам самостійно збирати податки, які до того шли у бюджети районів» тощо… При цьому людською свідомістю так витончено маніпулюють, що ні в кого навіть не виникає думки про елементарне шулерство, підміну понять і перекидання їх догори дригом… У дійсності ж від об’єднання громад мало хто виграє, бо межи однієї громади тепер дорівнюватимуть одному колишньому району. А райони об’єднають у нові адміністративні одиниці, які складатимуться вже з 3-5 колишніх районів, а подекуди з 5-10! Замість областей новій владі дуже хочеться утворити одиниці з такою ностальгійною, мабуть, назвою, як Регіони, у які планують об’єднати по 3-5 колишніх областей. Нові об’єднані громади та нові райони тепер будуть виконувати різні функції. Дрібніші, тобто громади, будуть займатися господарюванням, а крупніші, тобто нові мега-райони, — гуманітарними питаннями: медициною, освітою тощо. Якщо вдумливо проаналізувати ці псевдореформи, то стає зрозуміло, що користі від них, як з цапа молока. Але в чому тоді суть? Для чого вигадувати стільки мороки, марнувати бюджетні кошти, проводити вибори та інше?.. Навіщо складний адміністративний устрій в Україні заміняти на ще більш ускладнену модель? В цьому, певно, і криється справжня суть адміністративно-територіальних маніпуляцій. Якщо раніше у селі зі 100 хат (300-500 людей) був садочок, школа, лікарня, то тепер таке «задоволення» як ЗОШ на цілу об’єднану громаду (тобто на десяток сусідніх сіл) буде одна. Про лікарні взагалі мова не іде. Така лікувальна установа тепер залишиться одна на цілий новий мега-район, а це, ні мало ні багато, 3-5 старих районів… Щось подібне, до речі, намагалися дуже обережно впроваджувати Янукович з Азаровим років 5-7 тому, під такою ж пишномовною назвою «Оптимізація». Не треба бути провидцем, аби збагнути, що за кілька років після такої реформи в селах зі 100 хат не залишиться жодної. І жодної притомної живої душі… Зі слабших районів, які приєднають до більш «модних», люд теж почне тікати або просто конати від власної безвиході… Замість того щоб створювати умови для відродження села, заохочувати молодь повертатися у місцевості віддалені від мегаполісів. Регуляторними методами створювати клімат для відбудови легкої, переробної, харчової промисловості, овочесховищ, тощо. Суть децентралізації проста : Звільнити українські землі від українського народу. Обезлюднити і спустошити наш край. Продати, закласти, розміняти наше національне багатство — чорноземи!!! Окрема роль в цьому зловісному задумі відводиться регіонам — об’єднаним областям. Вони очевидно матимуть, перш за все, політичне значення. Функції регіонів можна порівняти хіба що з добре відомими нам з підручників історії генерал-губернаторствами. І за територіальними межами, до речі, ці адміністративно-територіальні одиниці теж дуже подібні… (Не можна не згадати, що у 2014 році В. Путін після Революції Гідності озвучив свої вимоги новій владі у Києві, серед яких однією з найголовніших була федералізація). Складно збагнути, у чиїх головах могли народитися такі плани щодо адміністративного реформування в Україні, але безсумнівно, що не у людей, приналежних до спільноти роду українського: «живих мертвих і не народжених», як сформулював Тарас Шевченко. Скоріше такі задуми варто порівнювати з планами і практикою геноциду українського народу, відомого як Голодомор 1933 року. Тоді це робили сталіни і кагановичи, а хто здійснюватиме сьогодні? КГБісти і кондитери? Може в таких «реформах» зацікавлені МВФ, ЄС, США чи Китай? Версій може бути багато, але зрозуміло одне: ми самі дозволяємо проводити над собою подібні експерименти! Завжди дуже легко знайти винних: складніше формувати свою позицію та мати усвідомлення того, що ніхто не здатний нав’язати тобі чужої волі, якщо ти сам цього не дозволиш зробити. Змінювати країну, впроваджувати реформи мусить еліта нашого народу, а не «професіонали», які єдине, що добре навчилися робити — це барижити собачими будками та бадяжити какао.
|
