Iнтерв’ю Блаженнішого Митрополита Онуфрія про українську тему на Всеправославній нараді в швейцарському місті Шамбезі.
– Ваше Блаженство! Сьогодні в пресі активно обговорюється тема Всеправославного Собору. Важливо, що питання Українського Православ’я хоча і не відображено у результативних документах наради Предстоятелів у Шамбезі, однак, як відомо з джерел, активно на ній обговорювалося. Константинопольський Патріарх Варфоломій у присутності всіх інших Предстоятелів, цитую, «пообіцяв, що ані під час, ані після Всеправославного Собору не буде вживатися жодних зусиль для того, аби легалізувати розкол в Україні, або для того, щоб в односторонньому порядку надати комусь автокефалію». Зрозуміло, що ця заява викликала шквал емоцій у представників «Київського патріархату». Можна сказати, вона «поставила хрест» на всіх їхніх сподіваннях легалізувати себе методом політичного тиску. Тому сьогодні ми чуємо спроби заперечити цю заяву, або довести, що вона є невірною інтерпретацією слів Патріарха Варфоломія. Оскільки Ви особисто були присутні на всіх засіданнях наради Предстоятелів у місті Шамбезі, чи могли б Ви уточнити, як саме там прозвучали слова Патріарха Варфоломія про долю українського церковного розколу?
– У Швейцарському місті Шамбезі під час Синаксису Предстоятелів і представників Помісних Церков було піднято багато питань, що мають загальноцерковне значення. Це ті виклики, які постали перед усіма православними християнами земної кулі. Також було обговорено і питання щодо розколу, який існує в Україні. Патріарх Варфоломій офіційно заявив, що він визнає в Україні лише одну Церкву, яка називається Українською Православною Церквою, і яку доручено очолювати моєму недостоїнству. Була розмова і на рахунок чуток, що немовби після Всеправославного Собору Константинопольський Патріарх має намір прийняти в свою юрисдикцію тих людей, які в Україні перебувають у розколі. Патріарх Варфоломій заявив, що ні до Собору, ні під час Собору, ні після Собору, він цього робити не буде. Річ у тім, що майже в кожній Церкві є розкольники. Розкол в Україні давно викликає занепокоєння. Але і у Константинопольському Патріархаті теж є розкольники. Є т.зв. Турецька православна церква, що складається з турків, які прийняли Православ’я. Вони хочуть від Константинопольського Патріарха автономію – не автокефалію, а автономію – однак він їм не надає її. Церкви Америки теж просили автокефалії у всій своїй повноті. Тобто і Американська Православна Церква, і екзархат Константинопольського Патріархату в Штатах, і інші православні, які присутні на Американському континенті вже давно просили, щоб їх об’єднали в одну Церкву і надали статус автокефалії. Константинопольський Патріарх нічого для цього не зробив – навпаки, він змінив тих своїх екзархів, які підтримували ідею створення в Америці автокефальної Церкви, що об’єднувала б всіх православних. Є проблема з Православною Церквою Македонії, яка відкололася від Сербської Православної Церкви. Більшість православних Македонії намагаються отримати автокефалію від Сербської Православної Церкви, але ніхто їм її не надає. Тому під час обговорення цього питання один з архієреїв, які представляли на нараді грецькі Церкви, заявив, що автокефалію сьогодні не можна надавати нікому з розкольників, бо це стане заохочувати до розколів, і не буде корисним для єдності всієї Православної Церкви.
- На нараду в Шамбезі були запрошені Предстоятелі автокефальних Церков. УПЦ є не автокефальною, а автономною Церквою у складі РПЦ. Виходячи з цього, чи мали Ви на нараді можливість особисто долучитися до дискусії навколо української проблематики, і яке сьогодні реальне ставлення Предстоятелів до Української Православної Церкви?
– Усі Предстоятелі Помісних Церков підтримають нашу Церкву як єдину канонічну Церкву в Україні. Я мав можливість виступити там і представити позицію нашої Церкви. Я підкреслив, що Українська Православна Церква – це Церква, яка охоплює всі регіони України, і що вона послідовно відстоює ідею цілісності Української держави. Мною неодноразово наголошувалося, що наша Церква не сприймає сепаратизм і робить все можливе, щоб Україна зберіглася в цілісності, щоб у ній не було ніяких розколів ні на релігійному, ні на політичному ґрунті. Представники всіх Церков змогли зрозуміти позицію Української Православної Церкви. Разом з тим, ніхто з присутніх не виправдовував дії розкольників. Бо розкольники – це така категорія людей, яка хоче узаконити свої власні амбіції. Вони повинні мати смирення і повернутися в родину Святого Православ’я. Для них двері завжди відкриті, треба мати тільки бажання. Хотів би до цього додати, що усі учасники Синаксису одноголосно засудили таке соціальне явище, як етнофілетизм, тобто націоналізм, який розкольники свідомо використовують, щоб приховувати від людської уваги свої власні духовні помилки.
Пост размещён сторонним пользователем нашего сайта. Мнение редакции может не совпадать с мнением пользователя
Глава УПЦ «гундяевского патриархата» считает, что Крым сам «отпал»…
Митрополит Онуфрий полагает, что не было никакого внешнего вмешательства – просто у людей, живущих в Крыму и в отдельных районах Донбасса, такие «обычаи», которые весь мир почему-то не воспринимает по скудоумию своему…
В канун Рождества Христова, во время своего визита в Житомирскую епархию печально известный митрополит УПЦ Московского патриархата Онуфрий высказал в эфире местного телевидения несколько тезисов, сообщает информационный отдел УПЦ МП.
Приведем лишь некоторые из высказываний Онуфрия:
«- Наша Церковь – единственная Церковь, что на сегодняшний день еще не разделила Украину. Мы еще держим под своей властью Крым, и под нашей властью находится Восток Украины, Донбасс. Эти все территории подчиняются нашей Церкви. А нас за это еще и шельмуют (в том-то и дело, что почему-то именно находящиеся «под властью» УПЦ МП регионы оказались наиболее беззащитными перед бесовскими искушениями – «Обком»).
Я не понимаю людей, которые говорят, что мы сепаратисты. Если мы сепаратисты, то кто же они тогда? Если они поделили Украину? (Кто эти «они»? Уж не те ли, кто еще 10 с лишним лет назад делил нашу страну на «три сорта» — под одобрительное сопение попов УПЦ МП? – «Обком»). Довели до такого состояния, что и Крым отпал, и Восток «дышит на ладан». А мы все делаем, чтобы сохранить целостность Украины (Это когда Онуфрий отказался почтить память павших за Отечество, за его целостность воинов? – «Обком»).
Зачем людей озлоблять и доводить до такого крайнего напряжения, к такой озлобленности, чтобы люди нас покидали и уходили от нас? Это неправильно. Мы себя неправильно ведем. Нужно уважать людей. Уважать и те обычаи, которые есть в Крыму, и на Востоке. Не требовать от людей, чтобы они думали точно так же, как мы. Это основа конфликта: мы начали со своими западными ценностями вмешиваться на Восток. И там это категорически насаждать. Требовать от людей, чтобы они думали, делали что-то определенным образом. А у них другие герои, другие ценности. Пусть они будут у них» (конец цитаты).
Вообще-то, сотни тысяч людей не «покинули нас», а как раз наоборот – перебрались в свободную Украину с территорий, которые, по мнению Онуфрия, чудесным образом сами «отпали». И бежали они сюда именно потому, что многие в оккупированных районах решили жить по каким-то своим «обычаям».
Что это за «обычаи» такие, кстати? Несгибаемая вера в кремлевского царя? Захлестнувшая ум и совесть жажда «российских» пенсий? Уверенность, что весь мир погряз в грехе, и только под оккупацией может воссиять истина? Что, взяв в руки автомат и изгнав ближнего своего, захватив его добро и жилище, ты становишься истинно «православным»?
И кого под «другими героями» имеет в виду Онуфрий? Ленина? Сталина? «Моторолу» и «Гиви»?
Сам Онуфрий, разумеется, понимает, что дикая «озлобленность», якобы «вдруг» снизошедшая на отдельных представителей его паствы в некоторых регионах Украины, – это вовсе не заслуга или добродетель, а грех. Но — исходя из логики Онуфрия — в том, что некоторые люди утратили человеческий облик, виноваты не они, кто-то иной: их соотечественники, собратья по вере, в общем, кто-то из ближних. А эти, годами пребывающие в состоянии «озлобленности» ко всему окружающему миру, — жертвы несчастные, им даже каяться, видимо, в содеянном нет особой нужды. Они «по жизни» всегда были лучше всех: самые добрые, самые работящие, «кормильцы» всей страны, оплот православия, русской культуры и т.п.
И вообще, коль скоро Донбасс и Крым, по заверению Онуфрия, пребывает «под властью» УПЦ МП, то и совершил бы он, что ли, подвиг миссионерский, отправился куда-нибудь в Енакиево или Горловку, закатил бы там проповедь, призвал бы грешников к раскаянию, смирению и покаянию, к изгнанию бесов, захвативших их родную землю, — и к возвращению ее в родную Украину.
Но Онуфрий предпочитает почему-то сидеть в погрязшем в «западных ценностях» Киеве, а уму-разуму учить – по житомирскому телевидению, совершая «подвиг» словоблудия. В общем, подвижник еще тот, достойный своего начальника Гундяева (позывной «Кирилл Московский»). Тот тоже в былые времена предпочитал в Киеве ошиваться каждый год, считая, что именно тут следует горячо молиться за спасение душ заблудших, а не в российском Нечерноземье, например, или на Камчатке, или еще в каком-то сибирском захолустье, где обитают «духовно богатые» представители народа-«скрепоносца»…
Кстати, а мог бы Онуфрий и россиянам обратиться: мол, так и так, братья, не годится творить себе очередного кумира, смирите гордыню свою, поймите, что не мир несут в братскую Украину ваши «вежливые» бесенята, а кровь и горе, одумайтесь! .. Хотя, наверняка от такой чести глава УПЦ МП откажется: мол, не его епархия…
Кому интересны мнения чужого агента влияния Онуфрия? Чем эта болтовня отличается от мыслей его прямого и непосредственного начальства в маацкве? От тамошних идолов мы уже открестились. Снова хотят тех же щей пожиже влить?
Сколько пустой и злобной болтовни у наших оппонентов… Да и понятно почему:мировое православие признает лишь нашу каноническую церковь, а не раскольников — т.н. «Киевский патриархат».
Сергей, никакой болтовни, чистый факт: ваша церковь пребывала в схизме 141 год. Так что вы сильно не переживайте за Киевский патриархат, они будут признаны намного раньше
Там не просто схизма, там был наглый террор: когда в маацкву заманили восточных патриархов, заперли их и морили голодом, пока не вырвали с них признание маацковского митрополита равным им патриархом.
Оказывается в этой теме есть серьёзные богословы, которые разбираются в вопросах единства\раскола Христианства лучше, чем все православные Вселенские Соборы, Соборы, Св.Отцы, старцы и богословы за тысячу лет существования христианства на Руси! Не скромно.
Ссылаюсь на Ваш пост 9 фев.в 23:38 и вопрос пздеть отпадает сам собой, поскольку нет достойных ссылок на достойных авторов! У Вас нет ошибок у Вас просто трендёжь! Да, изменил золотому одесскому правилу-не реагировать на хамство. Каюсь и больше не буду!
Достойные для Вас авторы… кто это? Штатные писаки РПЦ МП? Я в вопросах по истории маацковского православия доверяю историческим источникам, современникам событий. P.S. и не реагируйте! Иначе Ваша пунктуация (точнее, ее отсутствие) добьет всех вменяемых читателей Думской.
