Крайню прес-конференцію Петра Порошенка активно обговорювали в соціальних мережах. І цій ситуації я вирішила присвятити свій перший блог на «Думскій» і змоделювати віртуальне питання до президента про реальну проблему в країні. «У 2016 році Україна зменшила виробництво хімічної продукції більше ніж на 50%. Натомість збільшила імпорт. Мінеральні добрива (увага! ) з РОСІЇ почали технічно захоплювати наш ринок. За оцінками Союзу хіміків України, відсоток російської продукції з початку цього року зріс до 90%. І цьому вселяко сприяють зовнішні чинники на світовому ринку і ДЕРЖАВІНІ ОРГАНИ ВЛАДИ УКРАЇНИ. Зокрема, в Україні відмінили мито на російські та білоруські міндобрива. НАК «Нафтогаз» влаштував «війну» українським підприємствам. Сировину для мінеральних добрив – газ – українські заводи купують за найвищою ціною в світі. В результаті – майже всі українські хімічні підприємства стоять. На останньому подиху працює Одеський припортовий завод – в роботі лише один агрегат з виробництва аміаку. Два «карбаміди» і один «аміак» теж стоять. Висококласні спеціалісти-хіміки звільняються, заводи доведені до банкрутства. Таким чином, хіміки прогнозують, що російський демпінг може стати причиною знищення хімічної галузі України. А це значить, що за короткий термін Україна отримає ще одну залежність від країни-агресора. Пане президенте, чому через 3 роки війни Україна пускає на ПІЛЬГОВИХ умовах хімічну продукцію з КРАЇНИ-АГРЕСОРА, в той час, коли наші заводи можуть задовольнити потреби українського сільського господарства в повному обсязі, забезпечивши економічну стабільність і національну безпеку щодо стратегічного продукту для нашої країни?» І це коротко, про ту ситуацію, яка склалася зараз в хімічній галузі. Більше спитати б не вдалося. Як журналіст розумію, що на прес-конференціях, особливо, коли вони відбуваються вкрай рідко, як що отримала б шанс спитати, то встигла поставити лише одне питання. А потім ще довго б себе картала, що не сказала більше. Але продовжити хочеться, бо наболіло…. Чому питала би про хімічну галузь в цілому, а не лише про Одеський припортовий завод, до якого наше місто Южне має безпосереднє відношення? Нещодавно в інтерв’ю Сергій Назаренко, теперішній керівник ОПЗ, зауважив: чим відрізняється робочий з Черкас від робочого ОПЗ? Всі хочуть просто працювати, стабільно отримувати зарплату і приносити користь державі – робітники не повинні бути заручниками. Лише уявіть собі, в Україні, в аграрній державі, не працюють заводи, які виробляють мінеральні добрива!!! Галузь, яка може забезпечити всю країну продукцією, а при кращому розкладі (помірна ціна на газ, сприятливі умови на внутрішньому і зовнішньому ринку) може поставляти міндобрива на експорт. Це стабільна економіка, це прихід валюти в країну, це, врешті-решт, гарантії того, що жодна сусідня держава не буде висувати свої вимоги щодо ціни на продукцію, не буде перекривати «кран», якщо вирішить, що ми поводимось неправильно. Подібну ситуацію Україна має з газом. «Дружити» в цій сфері з північним сусідом не вдавалося навіть у мирні часи. А зараз, коли державні мужі відкрито називають ворогів країни, чомусь з іншого боку не гребують цих самих ворогів пускати на наш ринок і створювати для національних підприємств умови неможливі для роботи. Хімічна галузь — це та сфера, де Україна могла би вести агресивну державницьку політику щодо недопущення демпінгу. Та ще й у чиїх інтересах маємо ножа в спину хімікам! – в інтересах країни, яка веде війну на нашій території! Можна писати ще багато. Але… трохи на завершення. Українці професіонали в хімії. Колись, у 80-тих спеціалісти з України їздили в Алжир аби запустити їхні заводи і поділитися професійним досвідом. Тепер наші хіміки їдуть туди на заробітки! Хіміки, в останню неділю травня ви відзначаєте своє професійне свято. Тримайтеся!!! Правда переможе!!! P.S. Колеги журналісти, давайте спростуємо стереотип з останньої (крайньої) прес-конференції Петра Порошенка, що ми, нібито, далекі від реальної ситуації в країни і напишемо хоча б по одному масштабному питанню про ті проблеми, якими живе сьогодні країна. #що_я_спитав_би_президента – і нехай всемогутній «Фейсбук» допоможе! |
