Сергей Сарафанюк / 8 мая 2017, 14:55

Шлях примирення та єднання, це Європа

День пам`яти та примирення 8 травня – це ментальне приєднання української громади до європейського суспільства. До цього часу, ще в країнах Європи не загоїлися травми Другої світової війни. Тисячі одиниць вибухівки і досі на теренах Європи знаходять щороку. Досі не перепоховані воїни, що сплять у степах нашої країни.

Не тільки в Україні є суспільні середовища, які поширюють брехню та паплюжать історію. Таке ідеологічне протистояння є в Іспанії, Польщі, Румунії, Італії, Франції та інших країнах Європи. Це говорить, що тягар війни пройшовся по судьбам родин, знищуючи не тільки фізично мільйонами, а й руйнуючи десятиліттями розвиток суспільної думки, свободу та гідність з різних боків протистояння. Але Європа знайшла порозуміння та обїєднуючій шлях демократичного порозуміння країн, що говорять різними мовами, мають різні культурні середовища.

Червоні квітки маків, що сьогодні ми чіпляємо біля свого серця та бачимо на інших, біля пам`ятнику Невідомому матросу на Алеї Слави в Одесі, це символ нашої відданості всім загиблим проти фашизму в тяжкій трагедії, що несла світу Друга світова війна з 1939–1945 рр. Фашизм був знешкоджений 72 роки тому, та почалася відбудова нового спільного європейського суспільства. Влада СРСР робила і її правонаступник робить все щоб цього не відбулося, бо це знищить цінності нащадків НКВС та КДБ, побудовані на тоталітарному минулому країни «Велика бензоколонка».

Зараз в Україні йде війна, війна тривала, війна на знищення нашої країни з боку агресора. Це виклик світовій спільноті, європейським країнам, це іспит на міцність кожного українця. Це тяжкій шлях до нашої незалежності. Це данина нашої спільної відповідальності перед жертвами Другої світової війни, Небесною сотнею Майдану та тисячам загиблим героям на Сході країни.

Коли я був хлопчиком, то в звичайному одеському дворику ми гралися у війну. Тоді, ні хто при цій грі не хотів бути на боці фашистів. Зараз звичайні громадяни Росії зайняли зі зброєю у руках місце ворога на Сході, але не іграшкового, а справжнього оскаженілого ворога.

Як бачимо з історії — ці рани потім не загояться довгий час, розділяючи суспільство. Саме таким чином у радянському союзі створювали ворогів на побутовому рівні, дали перетворюючи людей на два ворожі боки та знищували їх мільйонами у таборах.

Суспільство рабів легко перетворюються в тоталітарне, шовіністичне, фашистське. Де нема свободи думки та дії. Неможливо нам побудувати єдину Україну на ненависті, протистоянні, яке засновано не на програмних цілях майбутнього, а побудовано на стереотипах «совкового» минулого. Саме такі цілі потрібно будувати та відстоювати. Висмоктуючи із контексту окремі події, окремі факти або міфи, ми отримаємо нові роз`єднуючи міфи, нові символи. Дуже важлива публічна дискусія науковців, істориків, що можуть дати фактичну картину трагічного та героїчного минулого нашої країни. І щоб там не було, то наша історія та наша країна.

Віддати данину пам'яті загиблим прийшли на Алею слави представники влади, силових структур, збройних сил, студенти, городяни.