Щоб піти у відпустку за сімейними обставинами, необхідно подати письмовий рапорт на командування. А також додати документи, які підтверджують ваші надзвичайні обставини (наприклад, свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про смерть, медичні довідки та інші).

Якщо рапорт не задовольняють, добивайтесь письмової відповіді, з якої причини вам відмовляють.

Залежно від відповіді командира, можна оскаржувати його рішення до вищого командування. Нижче інструкція. Також рекомендую зберегти посилання на пост у телеграмі, якщо питання виникнуть у ваших друзів чи родичів в ЗСУ,

1. 
   

   Спочатку треба добитися письмової відповіді на поданий рапорт про відпустку. Письмова відмова має бути обовʼязково. 

2. 
   

   Якщо рапорт військового не приймають, його можна відправити на адресу військової частини поштою з повідомленням про доставку.



3. 
   

   Можна заактувати відмову у прийнятті рапорту. Для цього потрібно скласти акт в довільній формі і зазначити в ньому двох свідків. 



4. 
   

   Написаний акт можна ще підкріпити відеозаписом.

Мій закон про відпустки та збільшення виплат військовослужбовцям, курсантам та строковикам (№9342) був проголосований в кінці червня. Через декілька днів закон підписав президент Зеленський.

Зараз кожен військовослужбовець має право на 30-денну основну щорічну відпустку + 10 днів за сімейними обставинами. Для оформлення відпустки треба подати рапорт безпосередньо командиру, оскільки він приймає рішення.

Командир може відмовити, якщо близько 30% загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу вже перебувають у відпустці і надання відпустки інших військовим можливе після їх повернення.

Хочу нагадати частину, яка стосується саме відпусток. Закон передбачає:

- військовослужбовцям – відпустки 30 днів + 10 днів за сімейними обставинами 

- курсантам – відпустки 10 днів зимова та 20 днів літня 

- строковикам – 30 днів

Але є випадки, коли трапляються складнощі з отриманням цих відпусток. До мене звертаються військові, кожен з них розповідаю свою історію, де траплялись труднощі. Для допомоги військовим існує гаряча лінія Гончаренка, де наші юристи допомагають військовим отримати безкоштовну консультацію та вирішити багато проблем.

Але я вважаю, треба ще раз чітко пояснити, що робити, коли у військових не приймають рапорт на відпустку.

Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року частинами не більше 15 календарних днів, за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців певної категорії відповідного підрозділу», — пише нардеп у своєму телеграм-каналі.

Підстава відмовити у відпустці, яка чітко визначена – це за умови одночасної відсутності не більше 30 відсотків загальної чисельності військовослужбовців.

Якщо ви все ж таки стикаєтесь з проблемами, звертайтеся на гарячу лінію Гончаренка, юристи безкоштовно нададуть вам консультацію. Всі контакти тут.

Або копіюйте посилання тут: t.me/oleksiihoncharenko/35873 

Зазвичай ми згадуємо центри окремо. Це різні міста з різним колоритом, різні фахівці. Та зараз ми об’єднали зусилля. Наприклад, волонтери Гончаренко центрів з Одеси, Миколаєва, Чергова, Кодими та Хмельницького разом долучились до допомоги жителям Херсонщини.

Одеса дала цілі машини з допомогою. Миколаїв приєднався. Так почалась велика історія, бо після підриву росіянами Каховської ГЕС постраждалим потрібно було буквально все. Разом ми привезли більше 3 тонн речей, продуктів. Питна вода — близько 2000 літрів!

Найбільш потрібними були одяг, взуття, продукти та вода. Також засоби гігієни й медикаменти. Потрібно розуміти масштаб трагедії: ті, хто вижили, лишились буквально без нічого. І ми мали компенсувати їм хоча б початкові потреби, аби далі йти до перемоги та відбудови вже разом.

Це важка та кропітка робота. До Херсонщини зараз просто так не потрапиш. Безліч населених пунктів не мають навіть шляхів, аби туди під’їхати.

Наприклад, наші волонтери привезли речі до Антонівки, яку прямо на їх очах почало підтоплювати. І вода все прибувала. На той момент Антонівка вже сім місяців не мала електрики. Звісно, наших волонтерів це жодним чином не зупинило, просто уявіть масштаби такої катастрофи.

Те, що ворог не зміг втримати військовим шляхом, він топить у холодній воді. Та ми не дамо йому цього зробити. Щойно стало відомо про трагедію з Каховською ГЕС, ми почали збір допомоги. Люди несли все. Хтось речі, хтось медикаменти, хтось іграшки для дітей — і дійсно, це захоплювало.

Лише за тиждень цієї допомоги зібралось на сотні коробок. Довелось пригальмувати, бо вже не вистачало місця для зберігання. Плюс логістика ускладнена, про що було написано вище. Та що тут головне? Прості люди б’ють рекорди! І слідкуйте за анонсами. Якщо буде ще один раунд збору, знову будемо раді вас бачити.

Звісно, як тут не згадати й нашу гарячу лінію для військових. Безкоштовна юридична допомога бійцям ЗСУ точно не завадить. Вже восьмий тиждень у нон-стоп режимі. Робота з 09:00 до 18:00. Лише за тиждень оформлено майже тисячу запитів на юридичні консультації. Це за один тиждень із восьми таких самих. Здавалося б, рутина та правові колізії.

Але навіть там одного разу трапилось дещо дивовижне. На гарячу лінію подзвонив росіянин із Хабаровська та вибачався за дії своєї держави. Звісно, гріхи росії це не змиє. Але він, принаймні, хоча б не побоявся про це сказати.

Якщо на гарячій лінії ЗСУ такі дзвінки — хіба ж Гончаренко центри не особливі?

Друзі, приходьте до наших Гончаренко центрів. Кожен ваш візит — це як патрон у гвинтівці, бо Україна бачить ще одну небайдужу людину. Наші волонтери будуть вам дуже раді. І вони молодці, от чесно. Встигають зібрати та відвезти допомогу на стражденний Південь, поки решта співробітників веде уроки за планом. Тут ви завжди знайдете своїх.

Де же встигають допомагати постраждалій області, водночас проводячи уроки з Пенсильванським університетом? Лише у Гончаренко центрах! Безкоштовний курс English for career development доступний кожному. За перший день роботи ми отримали понад 2000 заявок на нього. Втім, лише 400 учасників змогли успішно пройти відбір. Це не страшно. Потім вони навчаться англійській у наших центрах, і наступного разу вже вступлять на цей курс, не маємо сумнівів.

Курс із найкращими професорами Пенсильванського університету — наша гордість. На нього записується як молодь, так і дорослі люди. Спектр професій: лікарі, вчителі, навіть викладачі вишів. І ви приходьте до нас. Впишемо ваш фах також! Курс триватиме 5 тижнів, і потім чекаємо нових абітурієнтів. Адже пенсильванські професори у захваті від жаги українців до навчання навіть під час війни.

А завершити розповідь хочу Жмеринкою. Там дітки, наші учні, нещодавно робили символічні паперові літачки F-16. Зібрались на центральній площі міста, багато людей прийшло подивитись! До речі, серед учнів там був хлопчик із Харкова. Він мешкає у Жмеринці, бо сім’я була змушена виїхати з Харкова, який постійно обстрілюють росіяни.

Вже скоро українські F-16 полетять над нашими головами, аби нищити ворогів. І ви знаєте, що побачать пілоти під собою. Вдячні дитячі очі та Херсонщину, яка не була покинута рештою України наодинці з горем. За це й хочеться воювати.

Летимо до перемоги, бо перемога — це всі ви! Тримаймо стрій!

Друзі, ми перемогли! Мій законопроєкт дочекався свого часу. Тепер він чекає на підпис президента. І все, він набуває чинності. За цей законопроєкт дуже довго боровся, в тому числі й за нього мене поливали негативом у ЗМІ та критикували. Але в нашому світі завжди перемагає справедливість. Тому тепер — підпис президента і все. Лишились дрібниці.

І цьому найбільше зрадіють прості бійці. Коли в тебе відпустка лише тиждень чи півтора — це ніщо. Якщо ж ти по роботі палиш русню, знищуєш ворожі танки, РСЗВ та іншу техніку агресора — це ще менше. Бо ніхто не встигне відновитись в таких умовах.

А відновитись треба, бо це важка робота. Мабуть, найважча у світі прямо зараз. І за таку робота має бути гідна відпустка, та й загалом повага від держави.

Ці солдати і є державою. Ми встояли лише завдяки їх подвигу. Вони нас врятували, коли в Україну не вірив ніхто, навіть на Заході. Ворога вже викинули багато звідки. І пора б помітити, що Україна зовсім не поспішала віддячити своїм захисникам.

Вкотре згадую, як спілкувався з бійцем, який їхав на рідне Закарпаття. З тої відпустки — дві доби пішло на дорогу, ще одна на бюрократію. Бо по приїзду треба відмітитись у військоматі. Тобто витрачати час, півдня просидівши у черзі. Це нормально? Як на мене, ні.

Солдати побачать дітей та дружин, посидять із батьками. Це дуже важливо насправді. Ви можете поспілкуватись із родичами коли завгодно. Військовий — ні. Ви можете відпочити нехай не за кордоном, але десь в Україні. Військовий — хіба в сусідньому окопі. А наші права мають бути рівні.

Військовим треба більше уваги та поваги. Бо це вони сидять в окопі, не вилізають з-під обстрілів, стріляють по ворогу впритул.

Ми ще тільки починаємо віддавати воякам борг. І заборгували ще багато чого. Доплати, які не можна було забирати в розпал війни. Право на демобілізацію, про яке в тилу старанно намагаються забути. Ще багато речей треба виправити.

Але відпустки стали першим просуванням на цьому плацдармі. Бо це історія — не про зекономлені кошти чи бюджети. Це про повагу. І про справедливість, яку ми нарешті почали повертати.

Це знають всі. А чи знають люди, скільки бійцю дозволено відпочивати? Дуже важлива річ, яка залишається за кадром. Військовий має право на 10 днів відпустки на рік. Ще 10 йому додають за сімейними обставинами.

Я вважаю, цього замало. Що встигне за 10 днів людина, яка щогодини в окопі чує вибухи прямо над головою? Це треба виправити. Тому я зареєстрував законопроєкт №9205, який збільшує відпустку для кожного солдата. 30 днів щорічної відпустки. Ще 10 за сімейними обставинами.

Строковикам — збільшити до 20 днів. Бо зараз вони мають лише 5-денну відпустку, і та за сімейними обставинами. Багато хто зі строковиків по два роки не бачив рідних. Два роки, друзі. Уявіть себе на їх місці. Це нормально? Як на мене, ні.

Законопроєкт треба приймати невідкладно. Саме тому я зареєстрував петицію, де разом з громадськістю ми звертаємося для сприяння пришвидшення голосування.

https://petition.president.gov.ua/petition/193454

Кожен ваш голос — вирішальний. Саме ви можете виправити величезну несправедливість. Давайте дамо право на відпочинок тим, хто зараз найбільше його потребує.

Також колишній Держсекретар заявив, що війна закінчиться приблизно на кордонах 24 лютого, і от щоб не допустити майбутньої війни за Крим та Донецьк із Луганськом – потрібно терміново приймати Україну в НАТО. А якщо не прийняти, то Україна трохи почекає і почне нову військову операцію. 

Слухати Кіссінджера — це таке собі заняття. Він вже розповідав, що Україну не можна приймати в НАТО і що з росією треба домовлятись. Але от у нинішній заяві є важливі посили. Про які треба подумати. 

Ніхто на Заході (і на Сході також) не думає про те, що буде після війни в Україні. Всі роздумують про росію, про Європу, про США, про Китай. Але Україна, як і було до початку повномасштабної війни, залишається поза увагою. Є таке відчуття, що через нашу залежність від військових технологій та грошей, нас можна контролювати і ми будем виконувати все, що нам скажуть. І тут стається найбільша помилка. 

По-перше, в Україні зміняться політичні, військові та бізнесові еліти. Більшість представників нової еліти будуть із травмою війни. А це значить, що будь-яка заява, будь-який непродуманий жест від іншої країни чи іншого лідера буде викликати настороженість та роздратованість в Києві.

Просто уявіть собі, ми — перемогли. І тут Орбан починає розповідати про захист угорців на Закарпатті. За скільки годин наші війська будуть приведені в повну бойову готовність та стягнуті до кордонів з Угорщиною? І це важливо розуміти. Україна вже не зможе поводитись на міжнародній арені, як раніше. 

По-друге, крім росії, у нас зʼявились нові вороги, з якими налагодити відносини не вийде. Це і Іран, і країни Центральної Азії, і країни Африки. Ті, хто допомагав, голосував та підтримав росію під час нинішньої фази війни. І це також вплине на нас. Якщо раніше нам було все одно на Іран, то тепер це один з наших стратегічних суперників в регіоні. І ми активно будемо підтримувати його суперників, а це створює нову реальність. Реальність, у якій Ізраїль, Азербайджан, Туреччина, деякі країни Аравійського півострова стають нашими стратегічними союзниками. 

По-третє, мільйони людей з військовим досвідом. Багато хто зможе повернутись до мирного життя, багато хто продовжить службу в армії, чи на той час будуть вже легалізовані приватні військові компанії, і наші ветерани почнуть службу там. І це також впливає на наше розуміння геополітичної реальності. У нас є те, що є лише в США. Люди готові воювати, і еліти готові вирішувати будь-які проблеми за допомогою війни. Це змінить контур безпеки і у Східній Європі, і в Чорноморському регіоні. До цього тут було лише дві сили — Туреччина та росія. 

Далі можна говорити і про військові іновації, і про образу на світ, і про економічну складову. І не потрібно забувати про вдячність США. Чи можна уявити собі будь-який конфлікт в майбутньому, в якому буде брати участь США, і щоб ми відмовились їм допомагати? Я думаю, що це неможливо. 

І от якщо розуміти всі ці виклики, то зараз перед Європою стоїть практично один шлях помʼякшення: прийняття України в ЄС та НАТО, якомога швидше. На думку Кіссінджера, це змусить нас відмовитись від наших територій. І це фундаментальна помилка. З новою реальністю це неможливо. Україна з непомітної країни без амбіцій перетворилась на країну з військовим, економічним, політичним потенціалом, який як мінімум буде реалізований в якості регіонального лідера. А з такими амбіціями дозволити частині твоєї території бути окупованими — неможливо. 

В першій своїй тезі про прийняття України в НАТО Кіссінджер правий. Це потрібно зробити якомога швидше. Але безпеку в регіоні зробить не відмова України від Криму. Безпеку в регіоні подарує українська армія, яка буде сильною настільки, що зможе нівелювати будь-який військовий потенціал росії. І ось тут світу варто задуматись про нову геополітичну реальність.

Через рік посла вирішили відкликати. В той момент, коли в Мінськ завітав ватажок «днр» пушилін. Але відкликали, на жаль, лише для консультацій. Тобто потім посол повернеться до Білорусі. Куди було б варто спрямувати цього фахівця – питання номер один.

Де в нас немає послів?

Прямо зараз у нас немає посла в Китаї. Влада дуже любить хитатись у питаннях Тайваню та інших гострих кутів, всюди приплітаючи важливість «балансу». В результаті наш дуже збалансований посол сидить у Білорусі, звідки на нас нападали російські орди та летіли ракети. Але в Китаї посла немає досі.

Також ми не маємо посла в Індії. Це теж топова держава, яка має у світі надзвичайно великий вплив. Але там немає посла України, бо це не Білорусь.

США не призначали посла в Берліні, коли планували висадку в Нормандії. Бо знали, що доведеться воювати з тими, хто в Берліні.

У березні виявилось, що в МЗС не вистачає кадрів, і до претендентів на цю посаду кардинально знизили вимоги. І саме в цей момент один наш фахівець сидить під носом у лукашенка. ЧОМУ ми його не забрали? В нас не вистачає людей, але ми розкидаємось кадрами наліво й направо.

Якщо Банковій дуже хочеться тримати посла в Білорусі, треба підготувати умови. Які? По-перше, в Білорусі не має бути путінської орди. По-друге, правити має не лукашенко, який узурпував владу після поразки на виборах. Такі умови, нічого складного.

На даний момент ми відгородились від Білорусі мінними полями та лініями оборони. Білоруський народ – не наш ворог. Та поки в Мінську всім заправляє лукашенко, в нас немає іншого вибору. 2022 рік це дуже наглядно показав.

Ми не мали права толерувати зло, яким є лукашенко. І тепер, коли наслідки його «великої дружби» побачили Київщина та Чернігівщина, ми не маємо права повернути старі відносини з диктатором.

Подивіться на мінні поля вздовж кордону. Коли їх не буде – можна вертати посла.

Але, зрада підкрались непомітно з іншої сторони. Вчора законопроєкт 8312 (який днями був проголосований в Раді), де в тому числі було і про виплати, встиг заблокувати народний депутат Цабаль (фракція «Голос»). І чому б це, запитаєте ви. Відповіді на це я не знаю, але єдине, що можу додати – він людина Андрія Єрмака.

Але чим заважає його постанова?

Через неї спікер Руслан Стефанчук не може підписати ухвалений закон. А це значить, що він не може вступити в законну силу.

Саме тому я звернувся до Стефанчука та народних депутатів з проханням терміново провести позачергову сесію Верховної Ради та вирішити нагальне питання – розблокувати законопроєкт. 277 народний депутатів 10 квітня підтримали його, саме тепер час знову зібратися, щоб підтвердити це рішення і відкинути нікому непотрібну постанову Цабаля.

Ця боротьба триває вже декілька місяців. І хочеться поставити питання – а ви взагалі за ЗСУ чи проти?

Ще у лютому я подавав правку щодо повернення 30 тисяч військовим и закупку антидронових рушниць. Вона була відхилена, тоді мені пообіцяли – буде якийсь неймовірний законопроєкт, він вирішить питання і все врахує. Потім було прийнято рішення підготувати петицію до президента Зеленського з проханням повернути виплати військовим. Вона набрала більше 26 тисяч менше ніж за тиждень. Уявляєте? Це демонструє, який суспільний резонанс має тема! 

Але що ми бачимо натомість?

Обіцяний законопроєкт та зміни до бюджету не передбачали повернення виплат. Потім нарешті пройшла правка. Але і тут невдача. 

Боротьба за ці 30 тисяч йде вже декілька місяців. Але важливо підкреслити, що публічний розголос, підтримка петиції, обговорення і дискусії спровокували розгляд цієї теми. Так працює демократія. Якщо ви мовчите про хорошу ідею – це мертва ідея. А наша країна жива, зараз вона бореться. 

В Україні з 24 лютого 2022 року триває загальна мобілізація, яка призиває до війська всіх військовозобов'язаних чоловіків, резервістів та призовників, які здатні нести службу. За цей час до лав ЗСУ, Тероборони та Нацгвардії пішли сотні тисяч добровольців. Зараз, коли стає зрозумілим, що війна переходить в буденність і тепер Україна буде жити з війною не рік, а десятки років — постає питання про створення прозорої системи мобілізації та, що найважливіше, демобілізації.

Саме для того був зареєстрований законопроєкт про право на демобілізацію. І що важливо вкотре підкреслити: право — не означає обовʼязок. Якщо наші герої хочуть залишати нести службу — це їх право. Але не можна відкидати тих, хто вже ні фізично, ні морально, ні психологічно цього робити не може. 

Про терміни і справедливість

Ще раз: право на демобілізацію має бути. І стати найбільш справедливим. У своєму законопроєкті я пропоную встановити термін – 18 місяців служби. 

Перше питання: чому 18 місяців? Мобілізація почалась з початку широкомасштабного вторгнення, найбільша хвиля мобілізації відбулась у березні-квітні 2022-го року. У Збройних Сил залишиться 5 місяців на проведення опитування серед особового складу тих, хто хоче демобілізуватись. І далі провести нову хвилю мобілізації та доукомплектування особового складу. Навчити новобранців, ввести їх в стрій. 

Але ще раз наголошую: це все добровільно. Якщо боєць не хоче, він залишається в складі частини і продовжує службу. Якщо після демобілізації ветеран захоче повернутись до складу ЗСУ — то він може підписати контракт та повернутись на службу. 

Друге питання: всі розійдуться і нікого не буде на фронті? Як я вже наголошував, зараз є час, щоб військові визначились — чи хочуть вони залишитись далі служити, чи хочуть повернутись додому. Мета цього закону — дати вибір! Після того, як стає зрозуміло, скільки треба доукомплектувати особового складу — проводити нову хвилю мобілізації. А далі командування має навчити і ввести їх в стрій. 

Люди, які з першого дня пішли до лав ЗСУ, тероборони, Нацгвардії — вони вже більше року воюють. І так само не розуміють, скільки ще доведеться. Ще раз: цей закон про людей в армії і про справедливість. 

Зараз в лавах ЗСУ, за деякими даними, перебувають до мільйона військових. І нам потрібно зробити так, щоб ті солдати, які вже втомились та видохлись, могли повернутись. І важливо розуміти, що їм потрібен цей відпочинок. Війна — це не романтика з кіно. Це місце, де щодня йде боротьба на життя і смерть, далеко не в найкращих умовах. Чи може людина фізично та психологічно витримати так довго? Відповідь очевидна.

І третє — це більше не питання, а теза: цей законопроект поверне в суспільство справедливість. чи справедливо, що одні знаходяться на нулі, а інші ні? Чи справедливо, що одні служать, а інші ні? Чи справедливо, що у тих, хто служить — немає ніякого варіанту піти зі служби?

Ми всі знаємо відповіді на ці питання. Тому, одна з головних цілей цього закону — почати говорити про справедливість.

Що ви можете зробити?

Розуміючи ситуацію, яка може скластися у сесійній залі, я зареєстрував петицію на сайті президента. Я закликаю президента Зеленського звернутись до парламенту, щоб ми невідкладно розглянули і ухвалили цей законопроєкт.

І тут, підтримка і голос кожного українця буде важливим.Підписати петицію на сайті президента України можна просто зараз: https://petition.president.gov.ua/petition/185770 

Підпишіть цю петицію та допоможіть повернути в суспільство справедливість! Слава Україні! Тримаймо стрій! 

В фільмі Адвокат Диявола була гарна фраза: найгірший гріх людський — це марнославство.

Прігожин, кадиров, царьов, шойгу, навіть, путін, всі вони пірати на суші. Всі вони звикли до світу в якому можна домовитись, щось там перетерти, кудись занести і всі все забудуть. Сьогодні ти найбільший ворог росії і першого росіянина вбивав в 16, а завтра ти називаєш проспект іменем путіна. І історія кадирова не є чимось унікальним для російської системи. От Рогозін — нацист. І є відео, де він кидає зігу, а потім він вже антифашист. Все продається, всі продаються — дві фрази, які вшиті в мозок російської еліти.

Зараз всі вони бравують на конях. Розповідають, що вдарять по Берліну та Лондону, втрутяться в вибори, залишать світ без долара.

А потім пройде трохи часу і все це кудись зникне. І наступить час відповідати.

І от тут відкриється для них дивний і прекрасний світ Заходу. Заходу, який ніколи і нічого не забуває. Скільки часу США полювали за Усамою бен Ладеном? Скільки часу США терпіли Садама? А як довго США терпіли Каддафі?

Те ж буде з прігожиним, кадировим і всією російською елітою. І ви побачите, як вони будуть плакати, казати, що жартували. Але Кольт жарти розуміє погано. І на Заході ним навчились користуватись набагато краще ніж в самій росії.

Напомню, что уже прошло 4 дня от крайнего срока, который дал Зеленский для того, чтобы с танкером разобрались. Результат ожидаемый – полный ноль. Такой себе "делфийский оракул" из нашего президента.  

Тем временем Администрация морских портов Украины вчера объявила тендер на услуги по удалению Delfi из акватории морского порта Одесса. Ожидаемая стоимость таких услуг – 24, 68 млн грн. Предварительно аукцион назначен на 5 октября, срок исполнения составляет не более 60 дней. То есть, Delfi с нами еще надолго. Если не навсегда. 

Остается вопрос, а почему этого нельзя было сделать раньше? Затягивать решение реальных проблем и закрывать на них глаза – вот особенная черта зе-команды. Видимо, судьба этого танкера – остаться в истории памятником коррупции времен Зеленского.

Детальнее о полной беспомощности нынешней власти рассказываю в своем блоге с места событий:

13 листопада Верховна Рада проголосувала у першому читанні за законопроєкт 2178-10, який скасовує заборону на продаж земель сільськогосподарського призначення або ж мораторій. До другого читання презентували оновлену версію законопроекту.

Основні положення:

1. Закон вступає в дію з 1 жовтня 2020 року;

2. Купувати землю сільгосппризначення можуть громадяни України, юрособи України, громади та держава;

3. Іноземців можуть допустити до покупки землі тільки після референдуму;

4. Незалежно від референдуму, не допускається купівля землі у межах 50 км від кордону юрособам, кінцевими бенефіціарами яких є іноземці, зареєстровані в офшорних зонах, та громадяни країни, яка визнана агресором або окупантом;

5. Банки та кредитні установи можуть володіти землею лише у разі стягнення її як застави, але не більше двох років, після чого зобов'язані продати її на публічних торгах;

6. Максимальну площу землі в одного власника зменшили з 200 тисяч до 10 тисяч га;

7. Орендар має право викупити землю без торгів за ціною нормативної грошової оцінки;

8. Перед покупкою землі потрібно буде підтвердити джерело коштів, а всі операції здійснюються безготівково.

Я продовжує виступати за ринок землі. Проте категорично проти того варіанту, який прийняли у першому читанні відповідного закону і лише частково змінили до другого.

Чому такий варіант закону все ще є неприйнятним і якою я бачу земельну реформу в інтересах українських фермерів та селян?

Ринок землі відкривається зарано. Стартувати земельну реформу потрібно з 1 квітня 2024 року.

Попередньо необхідно провести величезну просвітницьку кампанію та створити центри правової допомоги для власників паїв, серед яких більшість становлять селяни. Потрібно бути повністю впевненими, що люди розуміють свої права, розуміють як працює ринок, зрештою, як проводяться безготівкові операції. Ми маємо бути впевненими, що вони не постраждають від шахраїв і зможуть отримати достойну компенсацію у разі, якщо вирішать продати свою землю.

З іншого боку, дрібні та середні фермери, які повинні стати основними бенефіціарами реформи, мають підготуватися до того, щоб мати можливість викупити землю і накопичити відповідну кількість ресурсів. У іншому випадку, цю ініціативу у них перехоплять крупні гравці.

Виникає просте запитання: ми встигнемо це все зробити до 1 жовтня 2020 року? Для чого так поспішати?

Необхідно обмежити максимальну площу землі в одного власника до 500 га.

Ті, хто писав спочатку про 200 тисяч га, а потім про 10 тисяч га, взагалі уявляють, які це площі? У першому випадку, це землі розміром з країну Люксембург. Крім того, до другого читання зникла норма про концентрацію земель у власності на рівні 35% земель громади, 8% області та 0, 5% країни. Тобто одна людина чи підприємство, маючи обмеження в 10 тисяч га, можуть викупити усі землі громади та монопольно тримати в руках увесь ринок, контролювати місцеве самоврядування.

Це латиноамериканська модель, яка сприяє виникненню латифундистів. Можливо, латифундії є економічно виправданими в Латинській Америці, де є великі незайняті простори землі, які потрібно обробляти. Проте Україна ― велика європейська держава і для нас властивим і природнім є фермерський тип господарювання.

Обмеження на максимальну площу діє в різних європейських країнах, адже там в пріоритеті є саме захист фермерів. Зважаючи на обставини та історичний досвід, найбільш придатним для нас може бути приклад Польщі, де якраз і діє обмеження в 500 га. Разом з тим, територіальні громади та держава не будуть обмежені в розмірі площ, якими вони можуть володіти.

Обмеження площі також має не дати можливість надмірної концентрації землі тим, хто вже зараз має величезні грошові ресурси на самому початку відкриття ринку. 500 га – оптимальна площа для запобігання «сірих» схем з підставними особами.

Важливо, що ця норма обмежує саме власність землі та не впливає прямо на можливість оренди землі. Наше завдання не в тому, щоб сформувати касту латифундистів. Нам потрібно допомогти фермерам, які дбають про свою власність та зацікавлені у розбудові місця в якому живуть.

Дозволити продаж землі лише тим громадянам України, які постійно проживають на території відповідної або суміжної місцевої ради; лише тим юридичним особам, кінцеві бенефіціари якої постійно проживають на території відповідної або суміжної місцевої ради.

Також орендарю, який відповідає усім потрібним критеріям, слід надати право першочергового викупу земельної ділянки. Однак для уникнення спекуляцій, право викупу зберігатиметься лише за умови, якщо він сплачує ціну, за якою земля продається, а в разі продажу з аукціону ― рівну найбільшій пропозиції, запропонованій учасниками аукціону. Після орендаря першочергове право на викуп переходить до громади.

Ця норма у сукупності з політикою децентралізації, розвитку територіальних громад та обмеженням максимальної площі сприяє розвитку сільських територій, адже стимулює більшу кількість людей залишатися на місцях.

Не передбачено створення земельного банку, який би займався управлінням державними землями та підтримкою малих та середніх фермерів.

Нескладно уявити ситуацію, що з відкриттям ринку виникне кредитний ажіотаж. Чи зможуть задовольнити потреби всіх наявні банки з наявними у них ресурсами? Очевидно, що ні. Відповідно, доступ до кредитування отримають в першу чергу великі гравці, які розглядатимуться як більш платоспроможні. Що у такому випадку робити дрібним та середнім фермерам? Якщо у них знайдуться власні ресурси для купівлі землі, то, скоріше за все, їм доведеться зекономити на чомусь іншому, наприклад, на оновленні техніки. Дрібні та середні фермери знову програють.

У цьому випадку, може допомогти державний спеціалізований земельний банк, який би надавав кредити під довші терміни та кращі умови саме для середніх та дрібних фермерських господарств, а також кредити для власників паїв під заставу землі.

У законі так і не з’явилась заборона продажу земель держави та громад у перші роки після відкриття ринку.

Є небезпека того, що державні землі можуть бути швидко розпродані та проїдені на залатування поточних бюджетних дір. Проблема посилюється відсутністю прозорого земельного кадастру. Потрібно банально навести лад і мати розуміння того, яку землю ми маємо, хто є її власником. Всі мають отримати рівний доступ до цієї інформації. Якщо цього не зробити, то відкривається можливість величезних спекуляцій з землею, що належать державі та громадам.

Підсумовуючи, зазначу, що закон, винесений до другого читання, є неприйнятним. Це стає зрозумілим, якщо чітко поставити та розуміти мету, задля якої ми маємо відкрити ринок землі. Вона полягає у тому, щоб підтримати дрібних та середніх фермерів та власників-рентоотримувачів, які будуть відповідально працювати на своїй землі або отримувати з неї достойний дохід, проживати у селі та розвивати громади на місцях. Саме тому нам потрібно підготувати людей, владнати кадастр, захистити землю від скупки обмеженим колом багатіїв, що ніяк не пов’язані з громадою, не допустити виникнення місцевих феодалів, встановити достойну мінімальну ціну та створити земельний банк, який підтримуватиме фермерів. Що важливо, створення великої кількості конкурентних фермерських господарств сприятиме розвитку тих галузей, які є непріоритетними з точки зору великого бізнесу, бо не приносять швидких прибутків. Замість рапсу і ріпаку, який виснажує землю і не потребує роботи місцевих людей, виникатимуть ферми з птицею, сироварні тощо. Україна не може бути лише експортером зернових та сировини. Слід відходити від колоніалізму в економіці.

Запропонований закон ставить іншу мету: якнайшвидше розпродати землю, задля отримання тимчасового прибутку, в інтересах великих землевласників та латифундистів. Це латиноамериканська модель, яка є не властивою для Європи, де в пріоритеті фермерські господарства. Україна ― європейська держава і найлогічніше брати за основу європейські моделі ринку.

Нам потрібен здоровий ринок землі, а не базар. Нам потрібна можливість не лише продати землю, а й купити її. Відкриття ринку землі після стількох років мораторію ― надзвичайно відповідальна і складна річ, яку не можна робити в «турборежимі».

И тут важно ответить на вопрос, какова стратегия. Открытие рынка земли — для чего? Для создания страны, где правят крупные латифундисты? Или для мелких и средних фермеров? От ответа на него зависит не просто будущее Украины в дальнесрочной перспективе, но и понимание того, как жить 30% населения сейчас.

Если цель власти — развивать только крупные аграрные предприятия, нужно четко понимать — что тогда делать 13 миллионам украинцев, живущим в наших селах? А если власть ставит целью создание сильного среднего класса, а не поддержание олигархата, то тогда к рынку земли нужно подходить осознанно. Не продавать больше 1000 гектар в одни руки, предусмотреть дешевые кредиты на развитие сельскохозяйственного производства, не допускать иностранный капитал и олигархов к скупке земли. 

Почему нельзя допускать иностранцев к покупке украинской земли?

Почему запрет на продажу земли иностранцам — не «ретроградство»? Начнем с самого простого. Где иностранные финансовые агенты находят средства для таких крупных покупок как земля? В механизме банковского кредитования. В Украине учетная ставка НБУ — 16, 5 %. На украинском финансовом рынке практически любой кредит можно получить со ставкой в 20% годовых. В то же время, ставки в Центральных банках развитых государств иногда вообще отрицательные ну или около 0 — это означает, что кредит можно получить под 0, 5-1% годовых. Выходит, наш фермер получает средства под 20% годовых, а иностранец у себя — под 1%. Соблюдена тут конкуренция? Нет. Проиграет наш фермер? Очевидно, да. Министр Милованов утверждает, что власти об этом знают, а потому из бюджета выделят 4, 4 миллиарда гривен компенсаций процентной ставки и снизят так кредиты до 5-8%. Но ведь это все равно в 5-8 раз больше, чем получает западный фермер!

Под давлением общественности, Слуги Народа подали альтернативный правительственному проект закона, в который все таки добавили норму, которая запрещает покупку земли иностранцами, но только в переходной период, который продлится четыре года. Да и в эти 4 года землю смогут покупать иностранные компании, которые уже арендуют землю сельхоз назначения. Почему четыре, а не пять или семь? На этот вопрос авторы закона не ответили. По идее, эта норма должна снять напряжение в обществе, но по факту, это классическая схема. Вначале олигархи скупают землю по дешевой цене, а через четыре года продают ее в разы дороже и получают колоссальную прибыль. Примечательно и то, что срок в четыре года означает, что продажа земли иностранцам состоится еще во время каденции Зеленского.

Еще одним аргументом сторонников продажи земли является пример Нидерландов и США. Это очевидная манипуляция. У украинского государства другая история становления, опыт экономических взаимосвязей, формат социальных связей и восприятие предпринимательской инициативы. Разумнее смотреть на опыт стран Восточной Европы, с которыми мы долгое время были в похожих экономических и социальных условиях. В этих странах рынок земли открывали постепенно. Большинство имели длительный переходный период, во время которого действовал запрет на продажу земли иностранцам (в Польше, например, 12 лет). И все их усилия были направлены как раз на создание мелкого и среднего класса фермерства, который бы взял на себя в скором времени полномочия по развитию сельской местности. 

Сильная Украина — сильный фермер

Будущее Украины связано с мелкими и средними фермерскими хозяйствами. Именно их формирование будет способствовать появлению работы в селах, служить драйвером развития сельской местности и значительно влиять на экономическое развитие страны. Именно мелкий фермер может стать тем средним классом в украинском обществе, о котором все постоянно говорят, но который так до конца и не сформирован. Поэтому не стоит бояться протекционизма своего производителя и рынка. Любое государство, в первую очередь, должно заниматься развитием своей экономики и созданием возможностей для своих граждан, чтобы они становились богаче.

Наша задача — не просто открыть рынок земли завтра, а эффективно помочь людям, живущим и работающим на украинской земле, создать фермерские хозяйства. И только после этого постепенно открывать рынок для всех. Сегодня сельскохозяйственная земля — это последний мощный ресурс в распоряжении государства. Им можно воспользоваться, чтобы изменить нашу страну к лучшему, а не просто сделать так, чтобы он, как и вся наша промышленность, осел в карманах 5-6 олигархов или крупных иностранных компаний. Когда в селах появится работа и в Украине сформируется средний класс аграриев, это и будет значить, что село и вся страна выиграли от запуска рынка земли. Речь идет об экономической политике. Той, о которой сейчас мы вовсе не слышим в процессе принятия такого важного решения. Все, что нам говорят, это «скорее-скорее». И это настораживает.

Украина выбрала свой путь — мы строим современное европейское капиталистическое государство. Государство, которое защищает частную собственность и государство, которое поощряет своих граждан в приобретении и управлении нею. Но когда мы начинаем говорить о земле, стандартные законы рынка прекращают работать. Ведь земля — это необычный товар. Её нельзя купить так же просто, как спички или сахар. Одно недальновидное решение на этом пути и мы получим реальные угрозы для национальной безопасности. 

После твердого желания открыть рынок земли, Слуги Народа постепенно взялись за небо. И если история с приостановкой лицензии Sky Up вызвала большой резонанс, то нынешнее назначение экс-президента МАУ Юрия Мирошникова консультантом в транспортном комитете парламента прошло относительно тихо, но наверняка еще аукнется всей стране. У Коломойского давно есть планы на наше небо. 

Лоукосты зашли в Украину с тяжелыми боями и постепенно расширяют географию перелетов и количество задействованных аэропортов. И это уже даёт свои результаты — украинский рынок пассажирских авиаперевозок в первом полугодии 2019 года показал рекордный рост в 20% и достиг 10, 7 млн пассажиров. Это самый большой показатель роста среди стран Центральной Европы.

Но происходит это под аккомпанемент информационных атак и давления со стороны самой крупной украинской авиакомпании. А если сказать точнее, ее владельца. Вспомнить хотя бы недавнюю борьбу с первым украинским лоукостом Sky Up, которому подконтрольный суд приостановил лицензию.

И этот случай — не единичный пример нечистоплотной конкуренции бизнеса, аффилированного с властью. Можно упомянуть и недавнее нападение на производителей сигарет, которые приносят огромные доходы в наш бюджет. Но самое странное, что эти события происходят под разговоры о капитализме с трибун. Только вот вспоминают о нем, когда нужно преподнести в красивой обертке что-то негативное. Скажем, правительство в новом бюджете не повышает зарплаты и не снижает коммуналку. Тут же включается хор из чиновников, министров, лидеров мнений, которые разводят руками и вещают с телеэкранов: извини, дорогой народ, у нас капитализм. Рынок диктует, не мы. При этом, когда речь заходит про дешевые авиабилеты, имеющими низкую цену именно благодаря капитализму и конкуренции, те же чиновники, министры и ЛОМы пожимают плечами и говорят: извини, народ, защита национальной авиакомпании. В полезную для людей сторону этот украинский капитализм почему-то не работает. Особая форма рынка, о которой, к счастью, Адам Смит так и не узнал.  

Впрочем, оставлю иронию тем, кто еще может смеяться. Проблемы с авиаперевозками в Украине имеют лишь одно имя и это — Игорь Валерьевич Коломойский. Он не просто контролирует рынок авиаперевозок, он им управляет через своих чиновников и депутатов. И делает это давно. Помните компанию Аэросвит и чем закончилась та история? По сути, компания была доведена до банкротства, не смогла обслуживать рейсы и прекратила свое существование. Сразу же после этого ее место на рынке заняла МАУ, в которой у Игоря Валерьевича оказался контрольный пакет. Чем закончится эта история? Вопрос действительно важный. 

Еще одним памятником «успехов» Игоря Валерьевича в авиационной отрасли является Днепровский аэропорт, где введены запрет на полеты для лоукост-компаний и недопуск компаний, соперничающих с МАУ по маршрутам. Такая ситуация уже привела к тому, что аэропорт в Днепре занимает последние места по пассажиропотоку. Например, через аэропорт Запорожья летает на 100 000 человек больше, а если начать сравнивать с городами-миллионниками, то все выглядит еще плачевней. И как же решает эту проблему власть? Правильно, пытается построить новый аэропорт. Вдумайтесь, государство отдало стратегический объект инфраструктуры и теперь не в силах ничего сделать. И вместо того, чтобы решить создавшуюся проблему, мы собираемся строить новый аэропорт. Хороший выход, ведь Украина настолько богатая страна, что может позволить себе строить столько аэропортов, сколько нужно Игорю Валерьевичу. 

Кроме того, люди, связанные с Коломойским, начинают входить в нужные для него сферы. Совсем недавно транспортный комитет Верховной Рады принял решение назначить внештатным консультантом Мирошникова Юрия. Он, на минуточку, с 1993-го работает в МАУ и примерно с 2004-го года является президентом авиакомпании, которая принадлежит Коломойскому. Конфликт интересов? Нет, не слышали. А еще известен господин Мирошников не уникальным управлением МАУ, не созданием большой авиакомпании, а борьбой с лоукостами. Вот его прямая цитата: «Я не люблю лоукосты, но изучаю. Мое личное профессиональное ощущение, что лоукосты превратили авиацию из статусной вещи в пригородную электричку. Как по мне, это кощунственный акт в мировом масштабе». Думаю, после того, как Мирошников стал консультантом транспортного комитета, будет заниматься подготовкой законопроектов и работой с инфраструктурой, нас ждет немало сюрпризов не только в области авиаперевозок, но и электричек. 

Правление Зеленского — это сумбурная борьба различных групп влияния, некоторые из которых имеют бизнес-характер, а некоторые нет. Но то, что все происходящее со страной — дело рук Зеленского, отрицать невозможно. Владимир Зеленский впервые в истории Украины получил абсолютную власть. Ему подконтрольны все и вся. Он может менять законы о судах, проводить совещания с НАБУ и САП и требовать посадок, определять министров, заставлять Раду работать в любом удобном для него режиме и принимать любые нужные ему законопроекты. Хочет — принимают закон о полупроводниках, а хочет — и землю продают. То, что будет происходить с нашей авиацией — это тоже дело рук Зеленского. И, к сожалению, знаяхарактер и методы Игоря Валерьевича, вряд ли стоит ожидать развития открытого рынка авиаперевозок. Все это может скатиться в ситуацию, где мы будем летать только туда, а главное за столько, сколько скажет Игоря Валерьевич. Ведь для него эпоха бедности уже закончилась.

 Я был на конференции неподалеку от дачи «Соловьиного Помета» и решил вам показать, как живет вечерний мудозвон. А и ну еще одно: подал в Генпрокуратуру обращение c призывом начать заочное следствие против Соловьева в связи с его высказываниями о территориальной целостности Украины.

Сразу отвечу скептикам, которые говорят, мол, «какая разница, ведь следствие будет в Украине, Соловьев сюда не приедет и мы не сможем его арестовать». Разница в том, что Генпрокуратура сможет подать запрос в Италию и его могут лишить вида на жительство. Также возбуждение дела будет способствовать внесению Соловьева в санкционные списки.

Моя задача, чтобы эта мразь не выезжала из России. Пусть себе в Самаре дачу строит, а не в Италии.

Не забудьте распространить это видео в социальных сетях! Пусть как можно больше людей увидят, как живут настоящие мрази.

Теперь Слуги Народа отменили этот паевой взнос. Ну что ж, ждем небывалых инвестиций и фантастических снижений цен на квартир. Мы же верим что именно так и будет?

Монобольшинство до сих пор не поняло, что проблема нового парламента не в количестве депутатов, а в их качестве, в их опыте. Ну не хватает вам опыта, так почему не посмотреть, как к этой проблеме относятся в мире? Это не стыдно, это обмен знаниями и успешными подходами. Вот, например, в Польше только в нижней палате 460 депутатов и 100 депутатов в верхней палате, в Румынии 300 депутатов в нижней палате и больше 100 — в верхней на 18 миллионов населения.

Может не мелочиться и просто ликвидировать парламент и наплевать на то, что количество депутатов в Раде связано с количеством населения Украины? Президент новый, парламент новый, а вот популизм и шапкозакидательство приобретают новый масштаб.

Между прочим, мероприятие включено в календарь Международного совета по организации фольклорных фестивалей ЮНЕСКО. В фестивале приняли участие 30 фольклорных ансамблей из 15 стран. Кроме наших ребят там были коллективы из Греции, Сербии, Норвегии, Армении и даже Аргентины! Но выступление детей из Кодымы больше всех поразило жюри и зрителей.

Для фестиваля коллектив подготовил представление «День сватовства». Сценарий дети писали совместно с руководителем. История о красивой девушки из бедной семьи, которую хотят выдать замуж за непривлекательного богача. В спектакле участвовало 10 детей от 6 до 13 лет. В финале бедняжку всё же выдали замуж, а её суженого сыграл 6-летний малыш, которому приделали усы, пузо и дали пачку банкнот. Как вы поняли, зрители остались в восторге.

Поздравляю с победой и невероятно рад, что у нас на севере области растут такие талантливые дети. Видите, как важно быть не просто одаренным человеком, но и уметь это продемонстрировать миру на понятном ему языке. Меня бесконечно радует не только награда, которую получили ребята, но и то, что они учат английский и не ищут отмазки про жизнь в маленьком городе. Уверен, у них большое будущее.

Ну и отдельная благодарность Лидии Григорьевне, создателю и руководителю этого театра! Она проводит блестящую работу и хорошо, что её труд так ценят на международном уровне. Лидия Григорьевна основала музыкально-танцевальный театр на базе курсов английского языка 5 лет назад. Дети переводят произведения украинских классиков, пишут сценарии на английском, а потом ставят яркие спектакли с украинскими танцами и музыкой.

Ближайшая такая реформа – с 1 июля должен заработать конкурентный рынок электроэнергии, сформированный по правилам Третьего энергопакета ЕС. Соответствующие энергетические ведомства и участники рынка вот уже который месяц бодро рапортуют о готовности запускаться.

Новый рынок нужен украинцам, ведь от конкуренции выигрывает потребитель. Он нужен всем, кто за европейский путь развития Украины. И тем, кто не хочет дефолта из-за невыплат по внешним долгам. Словом, он нужен всем, кому небезразлична судьба Украины.

Всем, но только не нашей новой власти. Ведь Ассоциация потребителей энергетики, которой руководит ответственный за энергетику советник Зеленского Андрей Герус, обнародовала письмо к КМУ и ВР с призывом «отложить» введение рынка электроэнергии минимум на 1-2 года! В переводе на общепонятный — навсегда!!!

Безусловно, такое решение отбросит Украину на пути евроинтеграции и реформ на годы назад. И ухудшит наши переговорные позиции с европартнерами и МВФ.

При этом украинское правительство уверено, что Украина готова к реформе, о чем на днях сообщил премьер Владимир Гройсман. Европейцы также открыто отстаивают введение нового рынка. И только советники нового президента — против.

И здесь было бы интересно услышать самого Владимира Александровича. Украина Зеленского — это отказ от европейской интеграции, цивилизованного рынка и интересов украинских потребителей?

Новый президент, ответь. Те.

Но сейчас он очень сильно сгущает краски. Ссылка на материал тут.

Коротко: 1. Утвержденный сегодня доклад Николетти лишь открывает двери для возможного изменения процедур, которыми могут воспользоваться, чтобы вернуть делегацию РФ в ПАСЕ с полным объемом полномочий. И все авторы открещиваются от подобных планов.

2. Потенциальный саммит пока запланирован на 2019 год. Конечно, надо мыслить стратегически, но все-таки пока мы в 2017.

3. Украинская делегация добилась включения в текст очень важной поправки (я имел честь ее представлять в зале) о том, что вовлечение всех сторон возможно только на основе соблюдения обязательств и исполнения резолюций — то есть и резолюций по Крыму, Донбассу, украинским политзаключенным и тд.

Так что «Зрада! » отменяется )

Светлая Пасха это победа Света над Тьмой! Свет на нашей стороне, зло будет повержено! Христос Воскрес, воскреснет и Украина!  

Слава Украине!

Хочу рассказать свой опыт, когда я 99 дней руководил Одесским облсоветом и что удалось сделать за это время.

Первая задача — сохранить спокойствие и безопасность в регионе. Мы перераспределили деньги с ремонта налоговой, прокуратур и судов — на помощь Нацгвардии и силам территориальной обороны. Я поставил вопрос об изгнании из облсовета воюющего на стороне террористов депутата облсовета от партии «Родина» Вадима Савенко.

Вторая задача приблизить работу областного собрания к европейским стандартам. Мы открыли все голосования. Ранее, жители области не могли узнать, как голосуют по тому или иному вопросу депутаты. Сегодня на сайте облсовете выкладываются все результаты поименных голосований. И всем понятно — кто есть кто. Организована web-трансляция всех сессий совета и из любого уголка планеты Земля можно в прямом эфире следить за действиями депутатов. Отменен порядок аккредитации для журналистов и они свободно присутствуют на любом заседании комиссии и, тем более, сессии. Все заседания комиссий анонсируются для того, чтобы желающие могли принять в них участие. И так далее.

Третье. Сохранение областного имущества. Мы ускорили работу над отведением земли под областными музеями, больницами и интернатами. Многие землеотводы уже утверждены. А значит их территории на одесском побережье уже не захватят местные олигархи для очередной «хатынки».

При всем этом я полностью отказался от всех надбавок и премий, и таким образом получал зарплату в три раза меньше, чем предыдущий председатель. И до последней копейки отдавал её на помощь нашим героям АТО.

99 дней. Это много или мало? Конечно это немного. А сделать удалось многое. Значит главное — желание жить по-новому.

И соответственно встал вопрос об избрании нового председателя Одесского регионального собрания.

И тут, антиукраинские силы при поддержке местных олигархов попытались взять реванш за свое поражение на парламентских выборах. Ведь Одесская область, которая по всем социологическим исследованиям очень похожа на Харьковскую область, в отличии от харьковчан выбрала Европу. На парламентских выборах в нашем регионе выиграл "Блок Петра Порошенко", а не Оппозиционный блок, как это, к сожалению, произошло в ряде восточных регионов Украины. Символично, что попытка их реванша пришлась на 21 ноября, День свободы и достоинства.

И кандидатуры в председатели были символичными. С одной стороны, Михаил Шмушкович, 35 лет, 1-й зампред областной организации партии "Блок Петра Порошенко", многолетний координатор инициативы "За свободу мирных собраний", человек, которого едва не убили 3 года назад за его позицию против ограбления одесситов.

С другой – Петр Хлыцов, 58 лет, многолетний заместитель губернатора, подпадающий под люстрацию,  представитель Андрея Клюева в Одессе, крупный бизнесмен.

Партия "Родина", чей лидер Игорь Марков сопровождает Пореченкова в Донецкий аэропорт и аплодирует его стрельбе по нашим киборгам, поддержала Хлыцова. Член партии "Родина" Гринченко открыто выступил в поддержку Хлыцова. Это при том, что другой депутат облсовета от партии "Родина" Вадим Савенко открыто воюет против Украины на стороне террористов на Донбассе. Сегодня против него открыто уголовное производство, а я как председатель облсовета поставил вопрос о его отзыве из облсовета.

Вокруг Хлыцова сплотились все антиукраинские силы при поддержке местных олигархов. Как ни удивительно, их поддержали и некоторые чиновники областной администрации. Хотя чему удивляться, если попавшие под люстрацию чиновники обладминистрации в Одесской области вместо увольнения,  назначаются советниками губернатора и фактически продолжают руководить регионом.

Ну и как всегда у олигархов, в ход пошли и деньги.

Украина опять победила в Одессе. Шмушкович набрал 62 голоса, Хлыцов – 44, 6 депутатов воздержались. Результат не окончательный, так как для полноценного избрания председателя облсовета необходимо 67 голосов. Но Шмушкович как исполняющий обязанности председателя облсовета будет руководить его работой.

Так что фактически, победа за нами.

Но тенденции смущают. Если мы в ближайшее время не начнем кардинальные реформы, не очистим органы власти от представителей олигархата и окружения Януковича, то они будут и дальше предпринимать попытки реванша.

Мы не имеем права это допустить. Война за Украину идет не только на Донбассе, но и в каждом органе власти и в умах людей.

Я уже обратился в прокуратуру и милицию с требованием разобраться в произошедшем и привлечь виновных к ответственности.

19 февраля этого года, на этих же ступеньках были избиты журналисты и евромайдановцы. Ни это, ни другие преступления января-февраля 2014-го года не были осуждены такими как Шуфрич, и более того – были организованы ими. А сегодня уже они становятся объектами политических погромов. Мы обязаны остановить этот маховик агрессии и анархии. Ради самих себя. Ради будущего нашей страны. Жить по-новому – это означает жить по закону. Не по закону улицы или кровной мести, а по украинскому закону.


19 февраля:

30 сентября, там же:

Все входящие документы канцелярия сканирует и вводит в систему. У каждого сотрудника облсовета есть доступ в систему, где можно увидеть все документы, сделать рассылку по сотрудникам, поставить резолюцию на документ. Эта система доступна сотрудникам из любого места мира. Таким образом мы сэкономим деньги на бумагу и печать, а также ускорим работу.

Первое решение облсовета под моим председательством – перераспределение средств областного бюджета – почти 6 миллионов гривен – в пользу батальона территориальной обороны "Одесса" и воинских частей, помогающих защищать государственную границу в нашей области.

Для этого мы сняли средства с таких "нужных" сейчас статей как ремонт зданий судов и налоговой. Помогать будем не тем, кто воюет с предпринимателями, а тем, кто воюет с террористами.

Продолжение следует.

Пообщались с местными жителями. Основная мысль – в Киеве фашисты, а ополченцы оказались просто бандитами. Но все рады, что это закончилось. Объясняли, что мы тоже из "фашистов", но собираем средства и везем им помощь.  До нас им стройматериалы ещё не привозили.  Вроде слышат. Хоть пелена в головах у многих все равно плотная.

Был рад снова увидеть полковника Крищенко, который сейчас временный глава Славянской райадминистрации. Познакомились мы с ним 4 месяца назад, 14 апреля, во время штурма горловского отделения милиции, которое он тогда возглавлял. Это отделение милиции, практически единственное в Донецкой области, дало бой и держалось двое суток. За мужество, проявленное тогда, Андрей получил боевой орден. А мы тогда впервые засняли Безлера-Беса, как он представляется подполковником российской армии и начинает командовать сдавшимися в плен милиционерами.

Это сейчас роль России ясна всему миру – от Малайзии до Голландии, а тогда наше видео стало первым доказательством участия российских военных в событиях на Донбассе.

Проведав наших бойцов, дежурящих на Карачуне, мы поехали дальше. Марафон одесситов "Город-герой – героям" – продолжается.

Между первым и вторым – наша армия. Кадровая довоенная армия. Да, Нацгвардия и добровольческие батальоны – это настоящие герои (хотя по некоторым деятелям в балаклавах или без них ещё надо будет разобраться после войны, где они действительно были и что делали). Но всё же основной удар приняли на себя армейцы.

Они не так популярны медийно. Ведь капитан не станет на камеру поносить генералов, даже если они этого достойны. И журналисту интереснее "сенсация" от говорящей балаклавы, чем предсказуемо сухой комментарий кадрового военного.

Мобилизация иногда привела в ряды армии настоящих мужиков. Но она же привела тех, кого теперь на фронте называют "аватарами". Не за их рост или отвагу, а потому что они тоже синие. И потому основная тяжесть – на кадровой довоенной армии.

Много лет вооруженные силы гнили вместе со страной. Нищенское жалование, отсутствие квартир, боевая техника с украденными двигателями и слитым топливом. Главным депаратментом в Минобороны стал депаратмент реализации лишнего имущества (сколько же синонимов можно придумать для бесстыдного воровства).

Но в отличии от милиции – армия выжила. Посмотрите – на Донбассе более половины личного состава милиции то ли в бегах, то ли на блокпостах ДНР, то ли у родственников за сотни км от событий.

А армия воюет. Скрипит зубами, злится, но идет вперед. 

Если ж он не скулил, не ныл,

Пусть он хмур был и зол, но – шел,

А когда ты упал со скал,

Он стонал, но – держал.

Да, сегодня мы через боль приходим к старым истинам. Что главный друг нашей страны – это не Ангела Меркель и не Господи прости Ван Ромпей, а наша армия. Что если мы не будем её кормить и поддерживать, то чужая армия покормится нами. Что сила армии в поддержке народа.

И потому так резануло, когда в полевом госпитале, где людям помогают одесские военные медики, мне рассказали, что у них не было ни одного начальника из Одессы. Действительно, зачем...

Война закончится. После этого будет тяжело. Страна наводнена оружием и людьми, которые научились воевать и некоторые из которых не захотят возвращаться к мирной жизни. На Востоке по-прежнему будет сошедший с ума царь. И опять между нами и хаосом встанет армейский офицер и нацгвардеец.

Мы должны привыкать к жизни, в которой каждый делает своё дело. И те, кто защищают нас – должны чувствовать свою нужность.

Если шел за тобой, как в бой,

На вершине стоял хмельной, -

Значит, как на себя самого,

Положись на него.

P.S. Спасибо Владимиру Высоцкому за точные слова. Уверен, будь Владимир Семенович жив, Путину было бы намного тяжелее оболванивать свой народ.

При нас в госпиталь прибыло 2 борта с "300-ми" и, к сожалению, с "200-ми".

Как офицер военно-медицинской службы, оказался не лишним.

Привезенное нами оборудование сразу пошло в ход.

Наши взяли в плен раненного сепаратиста. Клятва Гиппократа не нарушена. Тут мы его отводим от борта.

Здесь реальная мясорубка.

Завтра напишу подробнее. Господи, помоги всем ребятам...

Выводы.

Можно ли назвать вчерашнее решение Европейского Совета окончательной победой Украины? Конечно нет. Список компаний, на которые будут распространяться санкции, ещё предстоит утвердить (а значит тут будет серьёзная борьба с российскими лоббистами в ЕС). ЕС не заявил о прекращении всяческих совместных проектов с Россией (например строительства "Южного потока"). И так далее.

Но это серьёзный успех Украины. Несмотря на титанические усилия Путина, вокруг России опускается финансовый железный занавес. И пусть он пока не может остановить снаряды ГРАДа, летящие в наших из-под городка Гуково, но с каждым днем его последствия будут всё ощутимее и для Путина, и для миллионов россиян, ещё недавно аплодировавших "Крымнаш".

Спасибо украинской дипломатии – от рядовых сотрудников посольств до президента. Но главное спасибо – украинским ребятам, чьё самопожертвование на фронте вынуждает еврократов, несмотря на миллиарды российских газодолларов, занимать всё более четкую позицию.

Думаю это интересно будет посмотреть многим.

На шестой минуте я поднимаю вопрос о том, что после возвращения Путина в кресло президента России давление на Украину превратиться просто в пресс. Сравниваю Путина с Иваном Грозным и предполагаю, что его правление, как и правление Ивана Васильевича, окончится в России Смутой. Провожу паралель между Дмитрий Медведевым и татарином Симеоном Бекбулатовичем.

Особенно показательно, когда на одиннадцатой минуте видео я говорю, что Россия уже ведет информационную войну против Украины. Настоящую агрессию, как Германия в 41-м, только "пока без танков". А Кисилев мне отвечает – "А вы не сгущаете краски?")

Кстати, это ещё и ответ тем, кто иногда в комментариях спрашивает, а какую позицию я занимал до этой зимы? Ну вот – смотрите и делайте выводы.

А так на этот эфир отреагировал одесский пророссийский канал АТВ (владелец – Игорь Марков).

Планировалось также похищение двух известных евромайдановцев Одессы.

К счастью, преступный план был сорван оперативниками СБУ.

28-го мая спецслужбисты ворвались в снимаемую мужчинами квартиру на Космонавтов, 56а в Одессе. Максим сразу же поднял руки вверх, а Василий выпрыгнул в окно и некоторое время отстреливался от правоохранителей. В конце концов, в наручники заковали и его.

Обыскав квартиру, сотрудники СБУ обнаружили оснащенные глушителями боевые револьвер системы Наган и чешский пистолет CZ 75, травматический пистолет Stalker, самодельные взрывные устройства и много чего другого.

И Василий, и Максим провели довольно длительное время на Куликовом поле, знали всех лидеров тамошних группировок. Василий также принимал активное участие в событиях 2 мая – стрелял в "евромайдановцев".

Ниже скан одной из страниц их допроса.

Учитывая такие результаты, организаторы объявили о создании нового государства – Республики Привоз.

У РП уже есть свой флаг:

Как разъяснил лидер нового государства Денис Тошнилин, белая полоса на нем символизирует молочный корпус, синяя – рыбный, а красная – мясной. "Привоз должен быть наконец-то услышан" – провозгласил самопровозглашенный президент Тошнилин.

Сейчас организаторы ждут реакцию от Кремля и признания от международного сообщества.

Особо умилил конец, где рассказывают, как я привез на Донбасс человека в плаще и выдаю его теперь за офицера ГРУ (это про разоблаченного нами подполковника Безлера, позывной "Бес")
 

Только что толпа из 200-250 человек разгромила и взяла штурмом отделение милиции в Горловке. Толпа с георгиевскими ленточками, многие в масках, с криками "Донбасс! " и "Россия", вооружены булыжниками, палками, металлическими щитами, коктейлями Молотова. Часть сотрудников милиции организованно и с оружием вышли во внутренний двор и сели в автобус. Оставшихся толпа пытается сейчас вывести на улицу через коридор "позора". Толпа готова линчевать милиционеров.

Фактически Горловка была одним из немногим городов Донецкой области, где милиция во главе с полковником Андреем Крищенко оказывала сопротивление сепаратистам. Однако за двое суток никто к ним не пришел на помощь и отделение милиции пало.

Обновлено: в 12.50 части личного состава отделения во внутреннем дворе некто в камуфляже, представившийся полковником российской армии из Симферополя и предъявивший российский паспорт (!!! ) "представил" нового начальника – человека в штатском Шульженко Александра Федоровича.

В это же время из разгромленного здания вывели действующего начальника. Оружие офицер сепаратистам не сдал, его посадили в машину.

Над зданием водрузили российский триколор.

Если в стране есть хоть какое-то подобие власти, то она должна сейчас начать ДЕЙСТВОВАТЬ. Действовать жестко и решительно. В конце концов, власть – это в первую очередь сила!

Полковник российской армии (?) представляет части личного состава нового "начальника" (в штатском)

Выводят начальника горловской милиции

Выводят начальника горловской милиции

Все фото – Алексей Кравцов

Скажу непопулярную сейчас, после того как подонки убили нашего украинского героя, вещь. Надо срочно выводить украинские войска из Крыма. Я предлагал это в своем блоге и в обращении к властям 8 дней назад. Я понимал, что это тяжелое решение. Но затягивание ситуации грозило самыми тяжелыми последствиями – гибелью людей. За 8 дней ничего сделано не было. В итоге мы имеем первого павшего героя.

Сегодня у нас два выхода. Или атаковать Крым, чтобы разблокировать наши части. Или немедленно выводить войска. Атаковав Крым, мы впишем в украинскую историю героическую страницу. И вслед за Небесной сотней получим Небесные тысячи. И потеряем пол-страны.

Выведя войска, мы получим моральную травму и потеряем контроль над Крымом на годы. Но мы сохраним украинское войско и Украину.

Если после этого россияне пойдут дальше, то больше – ни шагу назад. Будем сражаться. Все. Будем бороться за каждую пядь. Но сегодня из Крыма надо отступить. Причем немедленно.

P.S. И не надо о трусости. Те, кто понимают, что такое сегодняшний Крым, поймут, что прорвавшись на участок с Аксеновым с украинским флагом я рисковал больше, чем просто здоровьем. Но сегодня нам нужна не просто храбрость – но мужество. 

Но сегодня хотелось бы прокомментировать предложенные Минфином пункты в отношении учреждений культуры.

Так предлагается:

79. Поэтапное сокращение финансовой поддержки театров за счет средств государственного и местного бюджетов или переведение театров на хозрасчет.

80. Поэтапное сокращение государственной поддержки цирковых и концертных организаций за счет средств госбюджета или перевод цирков на хозрасчет.

81. Отмена дополнительных коэффициентов повышения должностных окладов работников национальных учреждений культуры за счет общего фонда. Выплата надбавок к должностным окладам за статус национального за счет средств специального фонда или средств полученных от хозяйственной деятельности.

82. Отмена дополнительных коэффициентов повышения должностных окладов работников учреждений культуры, которым предоставлен статус академических за счет общего фонда. Выплата надбавок к должностным окладам за статус академического за счет средств специального фонда или средств полученных от хозяйственной деятельности.

За этими сухими строчками с моей точки зрения кроется катастрофа. Не больше и не меньше.

Переведу их на язык цифр. Возьмем для примера Одесский национальный театр оперы и балета. Сегодня солист высшей категории этого театра (танцор или певец) получает около 9 тысяч гривень. По меркам Украины – хорошая зарплата, хотя по европейским меркам – это просто пыль. Если предложенные меры будут релизованы, то солист будет получать около... 2 тысяч гривень. Надо ли объяснять, что единственное, что он или она сделают за эти деньги – это купят билет из Одессы в Вену, Амстердам, Мюнхен или любой другой европейский город? Оперный театр превратится в дом престарелых, ведь все востребованные артисты его покинут. Такая же ситуация в Одесском национальном филармоническом оркестре. Реализация этого предложения приведет к падению зарплаты музыканта с 8 до 2,5 тысяч гривень.

Что мы получим в итоге? Эти меры, а также отказ от дотирования учреждений культуры Украина потеряет всех (подчеркиваю) всех более-менее приличных артистов. При таком раскладе уже лучше не делать вид, что у нас есть культура – а просто позакрывать учреждения культуры в Украине. В итоге через 5-10 лет мы получим удвоение числа люмпена среди граждан страны.

Мы декларируем стремление в Европу. Сообщаю – во всех европейских странах государство дотирует культуру. И в России, кстати, тоже. А почему? Просто там усеют считать деньги. И понимают, что 1 евро, вложенное в культуру, приносит косвенно не менее 3 евро. Речь идет об экономии в сфере безопасности (образованное население не бъёт стекла, не напивается и не калечит друг друга и тд), здравоохранении (уменьшении вредных привычек). О заработке на туризме, о привлечении в города с развитой культурой иностранных представительств и высокооплачиваемых работников, которые начинают там платить налоги.

Понимая необходимость экономии государственных средств, считаю, что должна быть широкая дискуссия о том, какие средства эти меры позволят сэкономить. Не выйдет ли из этого классический пример экономии на спичках? Один раз загубив культуру, нам будет тяжело восстановить даже то далеко не лучшее положение, в котором сейчас находится эта сфера в Украине.]]> Wed, 11 Nov 09 13:37:12 +0200 http://dumskaya.net/post/nam-kultura-ne-nugna/author/ http://dumskaya.net/post/komu-vojna-komu-mat-rodna/author/ Вчера общественное мнение было прозондировано на предмет переноса президентских выборов. Сначала не известный широкой публике "регионал" Мураев внес такой проект постановления в ВР. Затем по сайтам разошлась новость о возможном переносе даты выборов, в связи с событиями в Крыму. Первым это напечатал РБК-Украина со ссылкой на источники в парламентской фракции "Батькивщины".

Что все это значит?

Формируется коалиция против скорых президентских выборов. У всех свои резоны.

"Батькивщина". Фактически сегодня партия Юлии Тимошенко и так взяла всю власть в стране. И.о. президента – он же спикер, премьер-министр, ключевые министерства, большинство губернаторов – всё это "Батькивщина". В тоже время результаты опросов для Юлии Владимировны как кандидата в президенты не очень радужны. Понятно, что есть время на кампанию, понятно, что она – очень сильный политик. Но все же такие неудобные выборы лучше бы отложить. Привести себя в порядок, дать окрепнуть административной вертикали, дождаться окончания приливной волны, которая возносит Петра Порошенко и тд.

Партия регионов. Тут другие мотивы, но выводы те же. ПР ждет окончания "медового месяца" новой власти. До середины июня (время второго тура президентских выборов) обвинять в чем-то новую власть будет сложно. Тени "папередников" обеспечат новой власти индульгенцию от ошибок – что реальных, что выдуманных. К осени – ситуация поменяется. Вряд ли на Украину к осени обрушится благоденствие. А это значит, что появятся разочаровавшиеся. И тут ПР надеется воспрянуть как птица-феникс (это вряд ли случится – но надежда-то умирает вы знаете когда).

Это была бы нормальная политическая игра, если бы не одно, но очень большое (хоть и маленького роста) "НО".

В ситуации внешней агрессии стране критически нужен легитимный глава государства, а не местоблюститель. Тем более, когда в руках агрессора низложенный президент. Который, судя по всему, готов сказать и подписать, что угодно, лишь бы его не заставили вместе с остатками скарба и охраной отправиться искать другой приют. Планета оказалась слишком маленькой для него.

В такой ситуации не до политических маневров. Украина просто может их не выдержать.

Наши надежды сегодня – на Запад. Оттуда мы ждем и дипломатическую, и военную, и экономическую помощь. Но Западу нужен легитимный партнер. А значит нам нужны выборы. Как можно скорее. Причем не только президентские. Ведь с одной стороны нынешний парламент избирался под другой объём полномочий, а с другой – должен понести политическую ответственность за многие голосования, например за принятие "полицейских законов" 16 января.

И наконец.The last, but not the least. Одним из ключевых требований Майдана была перезагрузка власти. Или "мавр сделал своё дело – мавр может уходить"?

Считаю, что это станет фатальной ошибкой.

Обосную свою позицию:

1. Российская оккупация опирается на поддержку населения Крыма. Это надо честно признать. Да, в Крыму есть проукраинские люди, и их не так мало. Но, все же их – меньшинство. Причины тому – это и ошибки первых дней после смены власти в Киеве (я уже писал об этом подробно). Это и пропаганда со стороны российского телевидения. Это и просто большой процент этнических русских в Крыму. Крым – единственный регион в мире, где русские составляют большинство населения (кроме самой России конечно).

2. Россия значительно превосходит в военном отношении Украину и война приведет к огромным потерям, как среди украинских военных, так и среди мирного населения. Также мы потеряем значительные территории.

3. Россия получит то, чего так долго добивается – картинку атакующих украинских сил. Теперь уже она объявит себя защитником от агрессоров.

4. Во всех регионах страны наступит разруха.

Что же я предлагаю?

1. Продолжить мирное сопротивление российской агрессии.

2. Украинские войска, находящиеся в Крыму надо вывести. Как вариант (военным виднее) оставить несколько частей, чтобы они как заноза мешали России. Эти части существенно укрепить.

3. Результаты "референдума под дулами автоматов" не признавать.

4. Дать отпор сепаратистским силам в регионах. Жестко зачистить политических "туристов" в юго-восточных регионах Украины. Изолировать особо буйных лидеров сепаратистов.

5. Продолжать работу с мировым сообществом, добиваясь от них санкций в отношении РФ.

6. Вести, в первую очередь через Интернет, информационную кампанию, направленную на жителей России и Крыма. Создать национальное бюро пропаганды. Не стесняться этого. Один доллар, вложенный в пропаганду заменяет 4 доллара, вложенные в войну.

7. Не отключать Крыму ни воду, ни электричество. Там живут наши граждане и точка.

8. Начать необходимые реформы в Украине и привести в порядок экономику.

9. Не принимать никаких решений, способных вызвать раскол в украинском обществе. Вынести эти вопросы за скобки на 3-5 лет.

Что мы получим в итоге? В перспективе 3-5 лет Украина может сделать серьёзный рывок в экономическом развитии. Народ Украины уже сегодня сплотился перед угрозой внешней агрессии. Жители Юго-Востока и Крыма увидят, что никто не притесняет русскоязычных в Украине, что это были просто пропагандистские страшилки.

В эти же 3-5 лет экономическая ситуация в Крыму существенно ухудшится. Крым перестанет быть туристически привлекательным. Первоначальные субсидии РФ частично будут разворованы, а потом и вовсе прекратятся. Экономическая ситуация в РФ тоже ухудшится вследствие уменьшения инвестиций и роста военных расходов.

Все это приведет к изменению общественного мнения, как в Крыму, так и в самой России.

Вот тогда мы сможем провести настоящий референдум и вернуть Крым в Украину.

P.S. Только не надо писать про "трусость", "мужество" и т.д. За последние 2 недели я много времени провел в Крыму, пережил и нападения бандитов, и наставленный на меня автомат. Как лейтенант запаса я уже побывал в военкомате и готов к получению мобилизационного предписания. Но главное мужество – это сохранять холодную голову и добиться долгосрочной победы своей страны, а не короткой бойни, пусть даже и героической.

]]>

После этого я поехал в Перевальное в другую украинскую воинскую часть, заблокированную российскими войсками. Там отдал передачу и пообщался с украинскими военнослужащими и заверил их, что вся Украина следит за ними и гордится их мужеством.