З повагою

прокурор Офісу Генерального прокурора, доброволець батальйону «Свобода» Бригади наступу «Рубіж».

Обставини справи наступні: Особа 1 йшла до дому зі своєю дружиною. Особа 2, без видимої причини, кинув каміння в скло автомобіля особи 1, згодом ударом лопатою по спині збив з ніг його дружину, двічі намагався лопатою вдарити особу 1, який ухилився від ударів. Врешті, коли особа 2 знов намагався лопатою завдати удару особі 1, останній схопив її за держак та відібрав у особи 2. Під час штовханини особа 2 зачепився та впав, після чого особа 1 наніс йому удари полотном лопати. Експертиза встановила, що внаслідок нанесених ударів особа 2 отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості. Майже повністю всі події були засняті на камеру спостереження.

Особа 1 весь час стверджував, що діяв в межах необхідної оборони. Зокрема, він посилався і на те, що особа 2 була засуджена за нанесення легких тілесних його дружині під час тих подій.

Суди першої та другої інстанції не погодились з доводами особи 1, що він діяв в межах необхідної оборони, виходячи з того, що коли особа 2 лежав на землі — він не становив загрози ні для нього, ні для його дружини. В результаті особа 1 був засуджений за статтею 122 КК (Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження) до 1 року обмеження волі «умовно».

Тут варто розібратись, що взагалі визнається необхідною обороною. Відповідно до ч.1 ст. 36 (необхідна оборона) Кримінального кодексу «Необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.»
Також в постанові Пленуму Верховного Суду України від 26.04.2002 року вказано, що стан необхідної оборони з'являється не лише в момент посягання, а також у разі реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні реальності такої загрози необхідно врахувати велику кількість факторів, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну. При цьому перехід знаряддя (зброї) від нападника до захисника не обов'язково свідчить про закінчення посягання.

Верховний Суд звертає увагу на те, що особа 2 наполеглево намагався спробувати завдати шкоду здоров'ю, намагання чинити опір його діям не змусили його відмовитись від своїх намірів. За таких обставин Суд не вважає, що у особи 1 були розумні підстави припускати, що саме по собі падіння особи 2 на землю вже свідчило про його остаточну відмову від продовження агресивних дій і, таким чином, про закінчення суспільно-небезпечного посягання. Особа 1 завдав ударів під час триваючого посягання з боку особи 2, в ході динамічного розвитку подій, між посяганням особи_2 на особу_1 та його дружину і нанесенням особою_1 особі_2 ударів не було розриву в часі.

Фактично, ми можемо бачити, що суд визнав, що дії особи 1 були продовженням необхідної оборони, бо удари були нанесені під час триваючого посягання в ході розвитку подій і між всіма цими діями НЕ БУЛО розриву в часі.

В той же час суд вказав, що за вказаних обставин декілька ударів полотном лопати по голові людини, яка лежить на землі, НЕ ВІДПОВІДАЮТЬ рівню небезпеки, тобто, створюють ПЕРЕВИЩЕННЯ необхідної оборони. Однак відповідно до частини 3 статті 36 КК перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 цього Кодексу, тобто у випадку заподіяння тяжких тілесних при перевищенні необхідної оборони або вбивства при перевищенні необхіної оборони. У разі ж заподіяння середньої тяжкості тілесних ушкоджень при перевищенні необхідної оборони кримінальна відповідальність НЕ настає, бо відсутня відповідна стаття.

Верховний суд ухвалив вирок та ухвалу судів першої та другої інстанції скасувати, а провадження закрити.

Окремо хочу додати від себе, що в подібних ситуаціях намагайтесь завжди зберігати тверезість розуму та не піддаватись на емоції, коли хочеться зробити нападнику погірше, бо він же на тебе напав. Навіть в описаній ситуації, особа, яка себе захищала, легко могла нанести не середні тілесні, а тяжкі або навіть вбити особу. І в такому випадку він би був засуджений та мав би купу пов'язаних з цим проблем в житті, хоч і нападали на нього. Завжди думайте про наслідки своїх дій, навіть якщо емоції в цей момент заважають вам це зробити.

Сама постанова — https://reyestr.court.gov.ua/Review/93749916

Розглянемо постанову Верховного Суду, яка зможе дати нам відповідь на це питання.

Згідно з нею, якщо поліцейський висуває вимогу, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, але Ви вважаєте її незаконною — Ви все одно повинні її виконати. Навіть, якщо потім з'ясується, що вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.

Ключова фраза в цих висновках «очевидно, входить до кола його повноважень». Нажаль, більш детально Верховний Суд цей пункт не розписав, а що таке «очевидно» кожен розуміє по різному, з очевидних причин .

Тому розглянемо приклад, коли ця ситуація явно підпадає під поняття «очевидності», бо саме подібну ситуацію розглядав Верховний Суд (насправді, в цій ситуації були ще інші аспекти, але нас цікавить саме момент з «очевидністю)».

Автівка в останній момент проїзджає на зелене світло. Патрульний поліцейський не вірно оцінює обстановку і думає, що водій проїхав на червоне світло. Патрульний зупиняє авто та просить водія пред'явити документи. Водій знає, що нічого не порушив, тому відмовляється виконати цю вимогу, вважаючи її незаконною. Патрульні, з дотриманням вимог законів, починають затримувати водія. Водій, будучи впевнений, що дії патрульних незаконні, бо він нічого не порушив, починає чинити опір працівникам поліції. В такому випадку водій має всі шанси бути притягнутий до кримінальної відповідальності за опір поліції і НЕВАЖЛИВО, що потім виявиться, що він проїхав на зелений і за це його не притягнуть до відповідальності.

Цей приклад цікавий ще й тим, що не те що звичайні громадяни, але й частина юристів вважають, що в такому випадку вони можуть не виконувати вимоги поліцейського, але це не так.

Хотів би ще раз підкреслити, що Суд дійшов висновку саме про ОЧЕВИДНІ вимоги, а не про будь-які. В інших випадках «очевидність» вимог я би розглядав через призму, перш за все, їхньої адекватності, а також рівню втручання в конституційні права та контексту конкретної ситуації.

П.С. У випадку, якщо ви вирішите застосувати ці знання на практиці — ОБОВ'ЯЗКОВО ознайомтесь з відповідною постановою — https://reyestr.court.gov.ua/Review/93014930?fbclid=IwAR3dBbuwM9w35J3LR3H0r2FaTkmwz91NeanYW0PHfXJZbsTR6RU6TGxWQos

Днями «Департаментом протидії катуванням» Офісу Генерального прокурора до суду був направлений обвинувальний акт стосовно чотирьох працівників поліції за події, які трапились в зимку 2018 року в Ананьівському районі Одещини. За даними слідства, патрульні затримали громадянина за підозрою у керуванні машини п’яним. В результаті їхнього «спілкування» водій отримав чисельні травми, які призвели до його інвалідності.

Мабуть, ви думаєте, що вони з ним «поспілкувались» та на цьому історія закінчилась? А ні. Водій одразу був госпіталізований, в присутності поліцейських лікарі встановили, що алкоголь в крові відсутній та те, що водія треба негайно транспортувати в обласну лікарню для операції. Але у слідчого та керівника слідчого підрозділу райвідділку була своя думка на цей рахунок. Вони декілька годин не давали швидкій виїхати за межі районної лікарні, а потім взагалі витягнули потерпілого зі швидкої, ще декілька разів вдарили, одягнули кайданки та повернули в лікарню для повторного «аналізу на алкоголь».

Дії патрульних кваліфіковані, як перевищення службових повноважень, поєднане з насильством (ч.2 ст. 365, до 8 років позбавлення волі), дії слідчих кваліфіковані, як катування (ч.2 ст. 127, до 10 років позбавлення волі), всі поліцейські відсторонені від виконання службових обов’язків, двоє з них знаходяться «під заставою».

П.С. Згідно зі статтею 62 Конституції особа вважається невинуватою, поки інше не буде встановлено обвинувальним вироком суду.

І цікаво навіть не те, що так звані «традиційні свята» з кожним роком втрачають популярність, а День захисника України та День незалежності потрохи, але стабільно виходять на перший план. Цікава детальна статистика. 

Вікова група 18-39 вважає День захисника та День незалежності значно важливішим, ніж старші вікові групи. А день перемоги — навпаки, серед всіх вікових груп 18-39 проявила найбільшу байдужість. Шкода, що не було розбивки по віковим групам 18-27 та 28-39. Думаю, молодь порадувала значно більше та тенденція була б ще очевидніше. 

Але саме цікаве навіть не це 🙂. 

Опитування показало, що чим краще у людини освіта — тим більше вона цінує День захисника України та День Незалежності України. В свою чергу день перемоги найбільше цінують люди з повною середньою освітою. 

Також є статистика по території проживання, там хоч і є деякі різниці — здебільшого всюди цифри подібні. 

Цікаво буде подивитись таке опитування років за 5, враховуючи тенденції 🙂. Все буде Україна! 🇺🇦
 

В Одесі є загроза значно серйозніша за нього… до виконання своїх обов’язків заступника Одеського міського голови приступив Сергій Подгайний.

Хоч останні роки про нього було мало що чути — одесити пам’ятають його, як керівника департамента дорожнього господарства та голову Приморської райадміністрації при Гурвіці, який потім переметнувся до Костусєва та став віце-мером Одеси, а у 2014 очолив Укравтодор України! Масштаб корупц…, тобто «професіонала», думаю, всім очевидний.

І от тепер Труханов вирішив повернуту його в політику та призначив своїм заступником. Та не просто заступником, а якимось «супер заступником». Фактично, всі напрямки, які вважаються «хлібними» віддали під його керування.

Чому це відбувається? Думаю, ні для кого не секрет, що Труханов посварився зі своїми основними спонсорами, а через пів року Одесу чекають місцеві вибори, на які треба буде виділити шалені гроші, щоб мати хоч якийсь шанс переобратись, а тут ще й правоохоронні органи «піджимають» з купою кримінальних справ. Ось і було вирішено реанімувати такого цінного кадра для усунення фінансових проблем.

І знаєте, що саме лячне? Це може спрацювати… На жаль, гроші взагалі для політики мають величезне значення, а для України вони мають критичне значення, і, як правило, хто більше вклався в кампанію — той і отримав кращий результат. Тому наступні півроку можуть стати критичними для Одеси, масштаб «розпілів», який відбуватиметься, навіть важко уявити…

Всі проукраїнські сили мають максимально об’єднатись та зробити все можливе, щоб недопустити ще декілька років занепаду нашого рідного міста! 

Ті, хто мене читають — чудово знають моє ставлення до минулої влади. Але що цікаво — саме канал Думська був одним з небагатьох одеських каналів, які надавали мені можливість критикувати, як минулу, так і цю владу. І робити це регулярно. Мені жодного разу не ставили умов, щоб я щось не казав чи навпаки просили щось сказати. Моя присутність була обґрунтована не якимось політичними чи фінансовими домовленостями. Більш того, на сайті Думская net, який є топовим одеським сайтом по переглядам, мені надали можливість вести свій блог, де так само я не був обмежений будь-якою цензурою і який адміністрація регулярно виводила в топ.

В мене не було би жодних питань, якщо б НАБУ проводило свої слідчі дії пов’язані з іншим майном власників каналів, але мені абсолютно не зрозуміло, навіщо блокувати роботу каналу та вилучати його сервера, тим паче, за останньою інформацію, НАБУ і саме каже, що не має жодних притензії до каналу, а має претензій до способу приватизації самого приміщення, де знаходиться канал.

 
А що міністерство інфраструктури зробило, щоб забезпечити нормальне транспортне сполучення під час ремонту понтонного мосту на трасі Одеса-Чорноморськ? Можливо, ви не знаєте, але цей міст ремонтують вже майже місяць і будуть ремонтувати ще не менше місяця. Об’їздна дорога, якою пропонується користуватись на час ремонту не розрахована на таку кількість машин, відповідно, на ній утворюються величезні затори та і об’їзджати треба доволі значну відстань. 
 
І це при тому, що ця дорога з’єднує обласний центр та величезне місто обласного підпорядкування + район. Купа людей живе в Чорноморську, а працює в Одесі, у багатьох одеситів дачні будинки в цьому районі. Невже ціле міністерство не здатне забезпечити тимчасову заміну невеличкому понтонному мосту? Чи зверталось міністерство інфраструктури до військових, враховуючи, що в десятках кілометрів звідти знаходиться понтонно-мостовий полк (!! ), так, можливо різним вантажним авто він допомогти не зможе, але легкові авто чудово могли б їм користуватись. Це би і проблему частково вирішило, і військовим було добре навчання, і репутацію армії б підняло ще вище. 
 
Мені здається, перед амбіційними планами на серйозні інфраструктурні проекти треба вміти вирішувати такі банальні речі, які значно полегшують життя громадян. Про «електронний уряд» я вже взагалі мовчу. 
 
Я б задав би це питання голові ОДА, але в нас вже півроку його нема. І якось так виходить, що проблема є, а винних нема. А ще б я спитав, коли нарешті буде добудований міст, який вже 3 роки будується замість цього понтонного і вже майже готовий, але, на фінальному етапі, фінансування було зупинено.
 
Ну і риторичне питання, нас з півднем Одеської області з’єднує всього декілька мостів. А якщо б це був не плановий ремонт, а диверсія і ці мости були б знищені — якщо ми не можемо вирішити питання з невеличким понтонним мостом — що б ми робили в цьому випадку?

В Одесі є єдине сміттєзвалище, яке належить місту та в оренді у компанії «Союз». Отримала вона сміттєзвалище на символічних умовах, але зобов'язалась побудувати там сміттєпереробний завод. Звичайно, за багато років ніякого заводу там не з'явилось. Пояснюється це дуже просто — компанія належила Ігорю «Марадоні» Маркову, терористу, лідеру ОЗУ «Родіна», який переховується в росії.

В 2014 році, після того, як громадськість почала вказувати на обсудрність ситуації, що 2/3 сміттєвого ринку та комунальне сміттєзвалище контролює людина, яка намагається знищити Україну — компанію продали турецькій компанії. Але журналісти з'ясували, що турецька фірма насправді фіктивна, а «злі язики» почали підказувати, що угода була фіктивна і компанією продовжують керувати люди Маркова, але тепер долю з прибутків має і Труханов. За ці роки ситуація ніяк не вирішувалась, ніхто не позбавляв Маркова контроля, хоча були залізних підстави для цього: 1) Завод, який по договору повинен був бути побудований — так ніхто і не побудував. 2) Держава могла проявити свою волю, розслідувати цю фіктивну угоду та забрати майно у людини, яка підтримувала т.з. «ЛДНР» та активно спряла окупації України.

Але ніхто цього не зробив… Чому? Відповідь хай кожен дасть собі сам.
В цьому році компанія «Союз» була куплена іншими людьми, в цей раз реальними. Замість того, щоб ці гроші отримала Україна, їх отримала людина, яка робила все, щоб знищити Україну. Ймовірно, частково ці гроші підуть на продовження цієї діяльності.

Доречі, це далеко не єдиний бізнес, який контролювало ОЗУ «Родіна». Деякі з них вони продовжують контролювати.

Рада дійсно внесла відповідні зміни до Конституції України, а саме в статтю 80, які прибирають абзац про те, що Народного депутата не можуть затримати без дозволу Верховної Ради України. Вступають в силу ці зміни з 1 січня 2020 року. Але не Конституцією єдиною все регулюється в нашій країні.

Вчора Верховна Рада провалила голосування за скасування частини другой статті 27 Закону «Про статус Народного депутата України» та відповідні зміни в кримінальний процесуальний кодекс. Ця частина забороняє прослуховувати та проводити обшуки у нардепів (дивіться картинку), тобто, без згоди Верховної Ради України проводити обшуки та прослуховувати нардепів не можна, як і раніше. Але що ще цікаве… частину першу цієї статті взагалі ніхто не пропонував скасовувати . Скасування цієї частини не відбулось 3 вересня, коли цей самий абзац прибирали з Конституції, вчора ж Зеленський пропонував скасувати раді лише другу частину цієї статті, а першу, яка забороняє затримувати нардепів ніхто скасовувати не пропонував взагалі.

Виходить, нардепи, як і раніше, залишились з недоторканністю, просто тепер вона їм надається не Конституцією, а звичайним законом.

П.С. Моя особиста думка щодо депутатської недоторканності — тут https://www.facebook.com/photo.php?fbid=2524460380974602&set=a.826313440789313&type=3&theater

І вас всіх, звичайно ж, дуже хвилює моя думка з цього приводу 🙂.

Всім очевидно, що депутатська недоторканність була придумана не просто так і існує в абсолютній більшості цивілізованих країн світу. Саме вона захищає опозиційних депутатів від необґрунтованого переслідування за свою опозиційну діяльність. Навіть провладні депутати, у випадку явної надуманості звинувачень, відмовляються знімати з колег недоторканність, чудово розуміючи, що вони можуть бути наступними.

Але українські реалії полягають в тому, що завдяки недоторканності депутати уникають кримінальної відповідальності. І навіть не напряму завдяки неї, мені важко згадати, коли з народного депутата його колеги відмовились знімати недоторканність, якщо злочинність його діяння була очевидна. Уникнути відповідальності дозволяє довга процедура, під час якої народний депутат може втікти на окуповані території чи в росію, або іншу країні, громадянином якої він несподівано 🙂 виявився та яка не видає своїх. Ще одна причина для зняття — неможливість проводити негласні слідчі дії, щоб зібрати достатньо доказів.

Так чому б тоді просто не обмежити цю недоторканність? Наприклад, дозволити правоохоронним органам проводити всі необхідні їм дії, окрім обшуку робочих кабінетів та приймалень народного депутата та доступу до листувань народного депутата. Окрім цього, одразу після внесення документів на зняття недоторканності до Верховної ради — обмежити пересування народного депутата, наприклад, заборона виїзду з Києва з обов’язковим носінням електронного браслету. Ця заборона триває тиждень, за цей тиждень Верховна Рада зобов`язана прийняти рішення щодо обґрунтованості подання на зняття недоторканності та дати/не дати дозвіл на це.

Як на мене — це був би гарний компроміс, враховуючи українські реалії. А що думаєте ви?

Рівно 2 роки тому, 23 серпня 2017 року зв’язок з ним зник. Його доля стала відома лише 26 вересня 2017 року, коли його матері прийшов лист від ФСБ, що вони його затримали. Згідно офіційної версії слідчого комітету росіі — слідчий затримав його в своєму робочому кабінеті в Брянську. Як він там з’явився — слідчий не знає. Зі слів самого Шумкова — з ним зв’язалась людина, яка сказала, що може надати йому інформацію про постачання наркотиків з окупованих територій. На цю зустріч він поїхав, як дізнавач військової прокуратури. На місці зустрічі з інформатором на його машину напали, його вдарили електрошокером та вивезли на територію росіі. Прийшов до тями він вже на допиті у ФСБ. Його звинуватили у участі в Правому Секторі та засудили на 4 роки. В Україні ж він не фігурує, як полонений, військова прокуратура завела на нього справу за дезертирство. Ці свої дії вони пояснили тим, що у відповіді від МЗС він не значиться полоненим. Хоча справа про його викрадення, де його мати визнана потерпілою існує. 

Лише вдумайтесь, діючого військовослужбовця, якого викрадає ФСБ, вивозить в росію, там засуджує — українська влада не лише не надає чітко визначений статус полоненого — вона ще й справу за дезертирство проти нього веде. 

До чого я це все пишу — ми з вами можемо не знати всіх полонених, нажаль, їх вже дуже багато, тому це нормально. Але коли наших полонених не знає держава у вигляді співробітників МЗС — це вже проблема. Що цікаво, держдеп США про нього знає і робив заяву з вимогою його звільнення з в’язниці. Зараз, коли йде активний процес про обмін полонених — час нагадати і про долю Олександра.

1) Хто з відділу кадрів та керівництва понесе відповідальність за те, що допустили не просто до бойової зброї, а до командування цілою патрульною поліцією Одеси, яка вся має зброю психічно неурівноважену людину. А якщо б приступ стався при виконанні, коли він був зі зброєю? А якщо б він стався під час масових акцій, коли він керував би всіма патрульними, які б знаходились там теж зі зброєю? Які б тоді були наслідки?

2) Велика частина суспільства виступає за дозвіл на вільне володіння зброєю, після проходження спеціального навчання та фахового огляду психіатра, тобто десь та ж сама процедура, як і в патрульній поліції. 
Ви виступаєте проти дозволу вільного володіння зброєю для звичайних людей аргументуючи це тим, що раптом якийсь неадекват отримає право на володіння зброєю, що буде тоді? І кажете, що поліція здатна захистити громадян і ніякої зброї нам непотрібно. 
Судячи з цієї логіки — ви тепер заберете зброю у всіх патрульних? Бо от ми бачимо неадеквата, який отримав право на володіння зброєю і він є не просто звичайним патрульний, а цілим керівником патрульної поліції, який працював там з моменту її створення. Чи я повинен сподіватись на захист от таких от патрульних?

П.С, Хто не розуміє про що мова — читайте мій допис -https://www.facebook.com/oleksandr.vinnytskyy/posts/2464840360269938

На ваших очах дворове футбольне поле на вулиці Академика Корольова. Як ця гора сміття, яка переважно складається з кусків асфальту, тут з`явилась? У Київському районі Одеси (округ №133) в народні депутати балотувався такий собі В’ячеслав Беженар. Його фішка була в тому, що він розбивав між дворові доріжки, які зроблені з асфальту та покривав іх плиткою. Навіщо це робилось — друге питання, бо доріжки були, здебільше, в досить непоганому стані. Питання в іншому.

В один момент, чи то розуміючи, що такий підкуп не працює, чи то банально побачивши, що він не розрахував з грошима — він припинив всі роботи, залишивши посеред дворів будівельне сміття.

В‘ячеславе, я розумію, Ви самі не одесит, але невже в ваших краях не вчать прибирати за собою сміття?

Розумію, що це робилось для підняття відомості перед місцевими виборами. Ну що ж, давайте допоможемо пану Беженару та зробимо його відомим на всю Одесу?!

1) Країни нормандського формату, тобто Франція та Германія, нас зрадили, це було цілком передбачувано. Чому? Бо вони є бізнес-партнерами Путіна і їх торгівельні інтереси для них будуть важливіші, ніж ми. Ситуація погіршується тим, що саме їм ми довірили роль захисників нас на міжнародній арені, зокрема, в «Мінську». Тож, нам необхідно негайно змінити «Нормандський формат» на «Будапештський формат» — тобто, Велика Британія, яка чітко усвідомлює, хто є росія, та підтримала нас в ПАРЄ, а також США.

2) Таке міжнародне об'єднання, як ЄС, чітко продемонструвало своє відношення до нас. Навіть Нідерланди, в яких слідчі напередодні офіційно (!! ) оголосили, що саме росіяни збили Боїнг, внаслідок чого загинуло близько 190 громадян Нідерландів та ще 100 громадян інших країн, підтримали росію, а не нас. А знаєте, яка була ціна питання? 75 мільонів євро. Саме стільки становлять російські внески в ПАРЄ за три роки. 25 мільйонів євро в рік.

Але не всі в Європі підтримали росію, частина країн підтримала і нас, зокрема: Швеція, Польща, Грузія, країни Балтії. Також нас підтримала Велика Британія, незважаючи на дивно заяву пані Мей, яка буде займати посаду ще лише один день, 8 делегатів проголосувало проти і лише 2 за повернення росії. Думаю, нікому не варто нагадувати, що Велика Британія знаходиться на фінальному етапі виходу з ЄС. Тож повернемось до групи країн, які нас підтримали, ніде не чули цей перелік? Це ж та сама «Балто-Чорноморська» група країн! При тому, що в нашій офіційній дипломатії взагалі нема нічого про «Балто-Чорноморське об*єднення» — саме ці країни природньо розуміють небезпеку росії і підтримують нас в нашій боротьбі. Може вже час нам офіційно ініціювати створення міжнародної організації «країн Балто-Чорноморського басейну»? По аналогії з тією ж «Вишеградською четвіркою», об'єдненням країн, які є членами ЄС, але додатково співпрацюють одна з одною для відстоювання своїх національних інтересів.

3) Перефразуючи класика: «У України є лише три союзника: Сухопутні війська, Військово-морські сили та Повітряні Сили». Не варто ніколи про це забувати, будувати ілюзії про те, що хтось там далеко за нас дуже сильно турбується і завжди прийде нам на допомогу. Не прийде. Нам треба розраховувати виключно на свої сили, навіть, якщо потім виявиться, що хтось все ж таки прийде на допомогу. Всі країни живуть лише своїми національними інтересами.

Ну і на останок, ви згодні з тим, що я написав? Так от, «Свобода» з 2014 року озвучує ці тези всюди, де є така можливість. Весь час ніхто не слухав — тепер переконались?

Може час вже почати слухати?

Але скандал полягає не в цьому. Справа в тому, що пан Бухарєв має нагороду від ФСБ РФ за "боєвоє содружество". Він стверджує, що отримав її багато років тому, правду, коли і за що він її отримав ми навряд чи дізнаємось — ну не запит ж в ФСБ нам слати?

Головна проблема в іншому. Вже під час війни, в 2014 році, коли вже йшла повномаштабна війна, ми вже мали не одну сотню загиблих воїнів та окуповані території, він ПИШАВСЯ цією нагородою. В своїй доволі маленькій агітці для виборів до Верховної Ради, де лише стисло викладалась основна інформація про нього, відомость про цю нагороду була присутня. Ось це найкраще характеризує його погляди та цінності.

Наступна Верховна Рада може бути доволі різна. Це буде залежити виключно від нас і наша з вами задача — недопустити реванш!

#Україна_понад_усе

Так от, сьогодні поліція провела масовий рейд по аптекам, де були підтверджені всі ті факти, про які ми весь цей час казали і увагу до яких привертали. Було вилучено більше 13000 (!!! ) пігулок. І це лише вершина айсбергу. За моєю інформацією, це вже не перший подібний рейд, але перший настільки масовий. Проте, варто чітко розуміти, в першу чергу в цьому стані речей зацікавлені продажні чиновники та виробники, які лобіюють саботаж встановлення квот на виробництво наркотичних препаратів. Детальніше ми описували це тут: https://www.facebook.com/…/a.9083155958667…/2040794585952196

Нарешті державні структури почали робити щось в цьому напрямку, хоч і для цього довелось докласти багато сил. Тільки з нашого боку це — десятки звернень по місцевим і центральним установам, контролюючим та правоохоронним органам. Приємно, коли твоя робота починає давати результат і правда потроху перемагає!

Через невдалу назву, абсолютна більшість людей не розуміють, що означає "пропорційна виборча система з закритими списками", тому масово стають жертвами маніпуляцій політиків та роблять неправильні висновки.

При закритих списках ви ЗНАЄТЕ ВСІХ, хто знаходиться в партійному списку одразу після їх висування партією. Знаєте їх біографії, місце роботи і всю необхідну інформацію. Для цього вам треба лише зайти на сайт ЦВК та відкрити виборчий список конкретної партії. Також там вказано і їх очередність на потрапляння в раду (перший номер, десятий номер, сотий номер). Так, в самому бюлетні написано лише перші п'ять призвищ, але це пов'язано з технічними можливостями. Уявіть, якого розміру був би бюлетень, якщо б писалось навіть лише 25 кандидатів? А якщо б 50?

Називаються вони "закритими" лише тому, що виборець не може вплинути на місце конкретної людини в списку. Тобто, якщо кандидат Шевченко, який вам так подобається, балотується під номером 100 в партійному списки — ви не можете зробити так, щоб він раптом став десятим. У вас лише є вибір підтримати партію та сподіватись, що ваш улюблений політик пройде чи обрати іншу партію.

Цим вони і відрізняються від "відкритих списків", коли ви можете не лише підтримати ту партію, яка вам більше подобається, але і підтримати свого улюбленця і підвищити його внутрішньопартійний рейтинг, щоб він мав значні шанси пройти. Варто зазначити, що варіантів "відкритих списків" дуже велика кількість і вони можуть дуже відрізнятись між собою, але об'єднує їх одне — можливість впливати на очередність проходження кандидатів в середині партійного списку.

Для прикладу, останні вибори в Верховну Раду в 2014 році проходили за змішаною виборчою системою, 199 депутатів (не 225 тому що маємо окуповані території) обирались за мажоритарною системою відносної більшості, а 225 депутатів обирались за пропорційною системою з ЗАКРИТИМИ виборчими списками. І, як ви пам'ятаєте, на сайті ЦВК ви могли завчасно ознайомитись зі всіма кандидатами, яких партія висунула. Ніхто цю інформацію не приховував.

На останок я скажу, що звичайно "відкриті списки" — більш прогресивна система, але "закриті списки" це не те, що вам зараз намагаються розповісти різні політики, щоб зманіпулювати суспільною думкою в угоду своїх інтересів.

Не дайте себе одурманити!

В відеоряді, знятому в російському (!! ) музеї, були також продемонстровані статистичні дані, засновані на російських (! ) архівах. Нажаль, ці кадри були продемонстровані лише декілька секунд, а ці цифри автор, чомусь, не став озвучувати в своєму фільмі.

53% (!!! ) всіх репресованих, яких відправили в ГУЛАГ були українці. Нагадаю, що всього репресованих було не менше, ніж 20 мільйонів. Абсолютна більшість з них — молоді люди до 35 років. Не менше 2 мільйонів з них загинуло прямо в таборах. Кількість репресованих НЕ включає в себе тих, кого просто розстрілювали, не відправляючи в ГУЛАГ. Якщо ви думаєте, що решта 47% — росіяни — ви помиляєтесь.

Так нас знищували…

Міністерство освіти і науки України, а чому б не розробити ролік на 7 хвилин, який показує очевидну небезпеку цього діяння, як працює високовольтні лінії та не зобов'язати КОЖНУ школу в країні витратити 10 хвилин, щоб пояснити це. 
Та, в кінці-кінців, якщо вже така серйозна мода на це в дітей — домовтесь з залізницею про екскурсію, хай покажуть, як працює потяг, про свою роботу, а в кінці дозволять зробити селфі у знеструмленого потягу і все.

Ми ж кажемо про життя десятків українців, чому всі роблять вигляд, що нічого не відбувається? 
Чому всім байдуже?!

Нажаль, стало відомо, що дитина загинула...

Євген Нищук, на фото Ви можете бачити «Масонський будинок» на вулиці Княжій в Одесі. був побудований в кінці XIX століття. Відома на всю Одесу пам'ятка архітектури. Останні роки ним ніхто не займався і зараз він знаходиться в такому стані. Подібних пам'яток на Одещині я можу показати з десяток і ми — не окупована територія.

Може реставратори спочатку до нас заїдуть? А, якщо раптом французи самі не впораються, тоді піздець!

На сьогоднішній день, не зважаючи на минулі заяви ахметівскьої компанії «ДТЕК», їм вдалося придбати лише близько 17% акцій підприємства. Трохи більше 51% досі належить «ВС Енерджі Інтернешнл Україна». Про такі цифри йдеться в базі даних Агентства з розвитку інфраструктури фондового ринку України, а саме в найсвіжішому на даний момент повідомленні про зміни в складі акціонерів «Одесаобленерго», розміщеному 29 січня 2019 року (всі скріншоти докладаю). Ми всі досі платимо росіянам. 😊

Виходить, що «VS Energy» росіян Бабакова, Гінера та Воєводіна зберегли свій контроль над нашою енергетикою. Бабаков – діючий член верхньої палати парламенту росії, спецпредставник Путіна, у 2014 році особисто голосував за анексію Криму, будучи тоді депутатом Держдуми РФ. Гінер – власник «ВТБ» та «Першого інвестиційного» банків, президент московського армійського футбольного клубу ЦСКА, член російського футбольного союзу. Воєводін – кримінальний авторитет, «вор в законє» на прізвисько «Міша Лужнєцкій». Неперевершена компанія джентльменів.

Той факт, що досі прибутки з кожної платіжки за світло в Одеській області отримує людина, яка особисто голосувала за анексію частини нашої країни, якось коментувати складно – кожен зробить висновок із того сам. Особливо стосовно «принципової боротьби» нинішньої влади з російським впливом. Але ж російські олігархи за стільки років володіння «Одесаобленерго» майже нічого не зробили і для модернізації потужностей та електромереж. Їм, очевидно, цікаво просто наживатися за рахунок одеситів, користуючись своєю природною монополією. І тепер ми знаємо, що в 2019 році вони продовжать це робити там само, як і останні роки до того.

Звичайно, придбання обленерго Ахметовим не було б кращою альтернативою: єдиний правильний вихід – націоналізувати чи конфіскувати російську частку власності в українській енергетиці. За анексований Крим, за ведення війни на Донбасі, «гумконвої», МН-17 і т.д.

Причому мова йде не про злочини з її використанням, а саме використання, сюди входять і самооборони, і необережні випадки на охоті, і інші подібні випадки. А потім нам розповідають, що в нас не можна легілазувати зброю, бо в нас менталітет не той.

Всі інші випадки, в тому числі, про які ви чуєте зі ЗМІ — незареєстрована зброя.

Витяг з програми кандидата в Президенти України від об'єднаних націоналістів Руслан Кошулинський:
«Ухвалити Закон «Про цивільну зброю і боєприпаси»». Закон, який передбачає, що будь-яка психічно здорова людина, яка не має судимості, після проходження навчання має право придбати вогнепальну зброю.

Вільні люди мають зброю!

Відео — передача «Український контекст з Андрій Іллєнко» на « 4 КАНАЛ ", гість — Голова Української асоціації власників зброї Георгій Учайкін. Дивитись з 26:23 по 27:45. Також в відео розповідають причини, чому влада не хоче легалізувати зброю.

. Може хоч трохи дізнавшись про його біографію перестанете порівнювати цю велику людину з Бог зна чим…

Навчаючись в школі мав певні спортивні успіхи в амереканському футболі, паралельно почав працювати рятувальником, за деякою інформацією врятував 77 життів за свою кар'єру рятувальника. Після цього закінчив факультет економіки та соціології, в 30-х роках почав актерську кар*єру. В 37-му році окінчив військові курси та отримав офіцерське звання. В 1941 році, через початок війни, вже будучі відомим в Голівуді, записався добровольцем до армії, але медична комісія недопустила його до безпосередньої участі в бойових діях.

Обрання його головою профспілки Голівуду в 1947-ому році, фактично, означало початок політичної кар'єри. Але в республіканську партію він вступив лише в 1962 році, перед чим певний час будучи прибічником «демократів». Активно приймав участь в політичному житті країни, в 1966 році прийняв участь у виборах губернатора Каліфорнії, на яких переміг. Каліфорнія в той час знаходилась в доволі важкому становищи, але, Рейгану вдалось вивести штат з нього. За це його переобрали на цю посаду ще раз. Декілька разів намагався стати кандидатом в президенти, але програвав праймеріз. Лише в 1980 році йому вдалось перемогти на праймеріз, а потім і на виборах президента.

Ах да, а ще він мав гарне почуття гумору, схоже, для частини населення це ж основна вимога до президента.

У порту "Южний" знаходиться компанія "Термінал Стівідорінг і К", яка входить в російську холдингову групу "Трансбункер". 
"Трансбункер" — близька до російської влади нафтова компанія, яка має десятки представництв в різних містах РФ.
Керівництво порту "Южний" надає цій російської компанії більшу частину території порту. Там вона досить успішно і прибутково торгує паливом на морі і на суші. І це на п'ятому році війни з Росією.

Найцікавіші факти:

Компанії "Трансбункеру" в Южному ще з 2015 року проходять у криминальному провадженні СБУ щодо фінансування "днр" і "лнр". У цій же справі проходить і відомий "сміттєвий" сепаратист Ігор Марков. Правоохоронці підозрюють дочірні компанії "Трансбункеру" у створенні конвертаційного центру разом зі сміттєвої компанією "Союз" Маркова. Частину прибутків вони направляли на фінансування проросійських терористичних угруповань. Розслідування досі триває, хоч і було засекречено СБУ в 2018 році.

Російське керівництво "Трансбункера" тісно пов'язане з урядом Росії. Компанії цього холдингу масово виграють державні тендери і беруть участь в будівництві портів в Росії. Я думаю, всі розуміють, що без впливового "даху" в Кремлі, компанія навряд досягла б таких успіхів.

Але і це не все. Після анексії Криму їхнє місцеве представництво "Трансбункер-Керч" продовжило роботу, тільки змінивши назву. Так само вчинили і всі українські філії "Трансбункеру" після початку російської агресії в 2014 році. Керівництво ж компанії як знаходилося в Москві, так і знаходиться зараз, і саме туди ідуть космічні прибутки від торгівлі нафтопродуктами в Україні.

Днями до Одеси приїжджав генпрокурор Юрій Луценко і заявляв, що під час воєнного стану російський бізнес в Україні повинен бути заморожений. Але, як бачимо, поки цей бізнес не тільки не заморожений, а й процвітає. 
Очевидно, що контроль російської компанії над значною частиною порту в Одеській області під час війни несе пряму загрозу безпеці нашої країни. Та кому з нинішньої влади до того є реальна справа?

Схема доволі проста: дається оголошення про пошук кур'єра на роботу в росії, пропонують цікаву зарплату. Коли людина приїзджає — розповідають цікаву деталь, шукають наркокур'єра. Після того, як наші хлопці відмовлялись — їх майже одразу «приймав» наркоконтроль, підкидував наркотики та «саджав» (підозрюю, що не всіх, а лише тих, хто не зміг відкупитись). Лише офіційних заяв від постраждалих (українців до 35 років) по цій схемі, які зараз в російських СІЗО — більше 1000 (!! ) і це без урахування окупованих територій. Доволі популярна ця схема була в Київській області. Точну кількість встановити не є можливим, оскільки люди, потрапивши в СІЗО, ще й в росії, просто не знають, до кого звертатись та миряться зі своєю долею. Є і такі, яких настільки залякали, що правозахисні організації знають про їх існування, знають, що вони стали жертвами подібних схем, але потерпілі просто бояться написати про це офіційну заяву.

По статистиці, саме на росію припадає абсолютна більшість українців, які потрапляють в рабство чи в подібні історії. Здавалось би, це повинно було б бути очевидно. Ми ведемо війну і до нас там відповідне ставлення + це країна, в якій не існує законів, але, нажаль, люди все одно ведуться на солодкі обіцянки та платяться за це.

Незважаючи на те, що абсолютна більшість випадків з нашими громадянами припадає саме на росію — таке відбувається не лише там, а може трапитись в будь-якій країні світу. Тож, якщо ви/ваш родич/друг планує виїхати на низькокваліфіковану, високооплачувану роботу за кордон — зверніться до Caritas Odessa UGCC (якщо ви не з Одеси — до Caritas Ukraine), витратьте 15 хв свого часу та порадьтесь з людьми, яким знайомі всі схеми сучасної работоргівлі і які зможуть Вам допомогти розкусити чергову схему. Також, якщо ви знаєте людину, яка стала жертвою работоргівлі або потрапила в полон під час війни з росією — дайте йому посилання на цю групу, там йому допоможуть пройти реабілітацію, облаштуватись, а у випадку з військовополоненими — ще й допоможуть матеріально.

Як ви могли побачити навіть на одному прикладі — маштаб проблеми вражає. Але чи чули ви хоч раз про цю проблему з засобів масової інформації? Сумніваюсь…

П.С. Окрема подяка Алла Тихолаз за цікаву лекцію про цю проблему, яка була проведена для студентів ОНУ ім.Мечникова.

Нажаль, радянська пропаганда вміло приватизувала будь-які виступи проти російської імперії та видала їх за боротьбу за встановлення радянської влади, про бунт на «Потьомкіні» навіть цілий пропагандиський фільм зняли.

Але правда в тому, що «потьмкінці» ніколи не виступали за радянську владу, більш того, вони виступали за… вільну Україну! І цьому є багато фактів:
1) Достатньо велика кількість учасників та керівників повстання, зокрема, єдиний (! ) офіцер (Олександр Коваленко), який добровільно долучився до повстання, були членами Революційної української партії (націоналістична партія тих часів).
2) «Потьомкінці» спілкувались українською мовою, зокрема, повстання почалось з фрази, сказаною українською: «Та доки ж ми будемо рабами! ". Сказав її керівник повстання, Григорій Вакуленчук з Житомира.
3) Згідно з судовим журналом, більшість екіпажу складали етнічні українці, а капітан корабля навіть особисто проводив обшуки особистих речей матросів з метою пошуку забороненої літератури.
4) Коли «потьомкінці» зійшли в Одесу — вони навіть спілкуватись відмовились з представником Леніна та очільником місцевих більшовиків.
5) Повсталі ухвалили два звернення: «До гнобителів народу» та «До всіх поневолених народів Росії». Бачите схожість з українськими національно-визвольними гаслами?

Нажаль, радянська пропагандистська машина була заточена під те, щоб перебрехувати всю українську історію, тому «потьомкінці» стали першими, хто повстав за комунізм і на сотню років закорінились саме в такому амплуа в очах людей, незважаючи на те, що вже давно вчені-історіки надали фактичні підтвердження всьому, що я написав вище та навели багато інших фактів.

Але, через потужність брехні, ми не просто не маємо жодного права відхресщуватись від наших попередників, які ще в далекому 1905 році повстали за Україну, а навпаки! Саме це повинно нас мотивувати донести правду про цих людей.

«Ворожі міфи ми випалимо каленим залізом відродженої правди! "

А на фото ви можете побачити причини цього. Фото зроблено з сьогоднішнього перекриття дороги біля «Нового привозу» (власник — Клімов), близько 100 його співробітників перекривали дорогу в підтримку Клімова. Згідно з інформації ЗМІ, протест був організований оточенням Клімова та співробітникам наполеглево рекомендували прийти на цей протест. Радує те, що люди розуміють, що вони — не раби, а Клімов, хоч і олігарх — не їх власник. Шкода, що розуміють це не всі і тому близько 100 співробіників все ж таки прийшли на акцію.

Але саме цікаве тут не це, на фото ви бачите гравців U19 та U21 «Чорноморця» (молодіжні команди), їх, замість тренування (!! ) зігнали перекривати дороги, а керівником цього перекриття був один з тренерів команди.

В їхньому віці, в 19 років Кілліан Мбаппе виграв чемпіонат світу, ех… не пощастило йому потрапити в «Чорноморець» в свій час, зараз би вулиці перекривав…

І багато хто думає, що Клімов зараз не у справ, що він — це минуле і нічим не займається. не так давно я і сам так думав. Але це невідповідає дійсності, хоч і після втечі свого друга Януковича він зник з інформаційного поля — справи в нього гірше не стали. Чого тільки коштує нещодавня історія, як він, користуючись, що його бізнес-партер важко захворів та виїхав на декілька років лікуватись з України, підробив його підписи та переписав на себе всі його активи. Фактично, цим він збільшив свою бізнес-імперію в два рази.

Але пост навіть не про це. Пост про одну з його маловідомих афер, які відрізняється своїм цинізмом. Фірма "Спецавтоматика", займається встановленням протипожежних сигналізацій, в основному — в комунальних установах, постійно виграє тендери на Одещині та встановлює сигналізації в школах, лікарнях, дітячих садках. Формально — до Клімова ця фірма відношення не має, а має вона відношення до людей, які очолювали різні інші його фірми, зареєстровані в його будівлях, також ця фірма була поручителем під його кредити. Ну тобто типова схема з фіктивними керівниками, які діють виключно в інтересах рельаного власника — Клімова. Так от, в 2017 році суд зобов'язав надати слідчим всі документи, пов'язані з цією фірмою в рамках досудового розслідування по 191 статті (розтрата). Досудове слідство встановило, що протипожежні роботи НЕ відбувались, а лише імітувались, шляхом встановлення зовнішніх елементів сигналізації, а гроші просто розкрадались. От так от цинічно, на протипожежних сигналізаціях в школах, лікарнях та дитячих садках заробляються гроші. Що там буде відбуватись, якщо там трапиться пожежа — Клімова не хвилює. Шкода, що жахлива трагедія в "Вікторії" нічому не навчила місцевих олігархів...

Більш детально про цю аферу - http://zhuliki.net/2018/10/18/%D0%B8%D0%B3%D1%80%D1%8B-%D1%81-%D0%BE%D0%B3%D0%BD%D0%B5%D0%BC-%D1%84%D0%B8%D1%80%D0%BC%D1%83-%D1%81%D0%B2%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BD%D0%BD%D1%83%D1%8E-%D1%81-%D0%BA%D0%BB%D0%B8%D0%BC%D0%BE%D0%B2%D1%8B/?fbclid=IwAR2qrPtLVYos0AFdQjkQ2D-4tT0wlfhHjKOHp97L-2ZNR3wFN3UFOK-Tj7Y

За цей час Одеська кіностудія, фактично, припинила своє існування, було звільнено близкь 400 (!!! ) працівників і зараз там працює 37 осіб. Спеціально створюються умови, при яких з кіностудією ніхто не хоче мати справ: не проводиться ремонт павільйонів, встановлюється ціна, яка в десятки разів вище, ніж ринкова, на послуги кіностудія та таке інше.

Все це робиться, щоб розпродати землю (більше 7 гектарів біля моря) та майно кіностудії (багатоповерхові гуртожитки та сам майновий комплекс). Робиться це в інтересах Медведчука (того самого), по такій самій схемі він захопив всі землі Ялтинської кіностудії (до анексії). Але, щоб це зробити — їм треба приватизувати долю держави, бо подібні махінації неможливі, якщо у держави є контрольний пакет акцій. Для цього вони намагаються проштовхнути через Верховну Раду відповідні зміни, які дозволять приватизувати кіностудію.

Схема класична, спочатку вони отримують долю, кулуарно ставлять свого очільника, банкротують підприємство, а потім заявляють: «от бачите, держава лише заважає розвитку, коли кіностудія буде приватною — тут буде «Український Голівуд» (ті самі обіцянки, що і при першій частині приватизації) ". Така схема була застасована на великій кількості державних підприємств.

Завтра (п'ятниця) о 12.00 біля кіностудії відбудеться пікет проти цього свавілля. Будуть колишні співробітники кіностудії та просто небайдужі одесити. В цей же час там буде і сам Ткаченко, до якого накопилось багато питань. Я, разом з побратимами з ВО «Свобода» I Одеса та ВГО «Сокіл» м.Одеса, прийдемо їх задати.

А ви?

Але не тут-то було! Міністерство фінансів сказало, що «підвищення заробітної плати може привести до розбалансування фінансової системи» та відмовилось піднімати заробітну плату викладачам (науково-педагогічним працівникам). Те, що це пряма норма закона їх взагалі не напрягає. Закони ж для людей, а не для міністрів.

Добре, що збільшення бюджету міністерства внутрішніх справ на ~12 млрд. не розбалансує фінансову систему (на планове підняття заробітної плати всім освітянам треба 0, 3 млрд). Ну і не дивно, 2019 рік — рік виборів, задоволення МВС потрібно більше, ніж задоволення працівників освіти.

Але, якщо вже ця тема піднялась — планове підвищення ЗП справу трохи виправить, але суттєво нічого не змінить. Наприклад, за вересень я, старший викладач на 0, 75 ставки, отримав 3466 грн. 0, 75 ставки зараз — це ще доволі непогано, в нас зараз рідко працюють на повну, масові скорочення і керівництво, щоб утримати фахівців своєї справи, не звільняє людей, а скорочує ставки. Окрім безпосередньо викладацької діяльності, є ще доволі суттєва кількість бюрократичної роботи, а також наукова робота. Наукова робота складається з обов’язкового публікування тез доповіді/статей і публікуєш ти їх за свої гроші 🙂. Декілька сотень гривень кожна. Окремо б я міг розповісти про вимоги для, наприклад, отримання вченого звання «доцент», де, в кращому випадку, ти витратиш ~1000 € (це офіційні платежі за іноземні статті та оплата іспиту з іноземноі). Та і про багато чого ще міг би розповісти, все ж таки четвертий рік вже працюю 🙂. Якщо комусь буде цікаво — колись напишу.

Є деякі виключення по ЗП, наприклад, в КНУ імені Т.Г. Шевченка отримують більш-менш заробітні плати через особливості фінансування, але таких виключень, якщо не помиляюсь, 3. В інших ситуація катастрофічна. Сьогодні викладацька діяльність знаходиться ближче до волонтерства, ніж до роботи.

Незважаючи на це в наших університетах все ще працюють фахівці високого рівня (за свій підрозділ можу ручатись 🙂 ), які без жодних проблем могли б знайти собі роботу з гідною оплатою праці, але розуміють важливість того, що роблять для майбутнього країни. І розуміють явно краще ніж сьогоднішнє, олігархічне керівництво нашої держави. Але, боюсь, надовго їх може не вистачити.

Ах да, ледь не забув. З днем вчителя, колеги!

А чому не говорять про те, що в самозахисті потребують не лише громадські та політичні діячі, а й звичайні люди? Я розумію, що на активних діячів ймовірність замаху значно вище, але подивіться на статистику злочинів. В умовах майже повного знищення правоохороної системи будь-який громадянин повинен мати право захистити себе від злочинців. Прийняття закону "Про зброю" вже давно назріло.

Чи знаєте ви хоч один випадок, коли злочинцю для злочину потрібна була зброя, але він її не знайшов? Я ні, а от випадків, коли людина могла захистити своє життя від злочинців, але, через відсутність зброї, не змогла це зробити я знаю купу. Коли злоцинці будуть розуміти, що будь-яка їх "жертва" зможе їх вбити — кількість злочинів різко піде на спад.

Витяг з "програми захисту українців" (партійна программа ВО "Свобода"), розділ 8, пункт 25: "...Забезпечити реалізацію конституційного права громадян на самозахист через дозвіл усім психічно здоровим та несудимим громадянам України набувати і володіти вогнепальною і холодною зброєю."

Якщо правоохоронці не здатні захистити українців — дозвольте нарешті нам самим себе захищати!

Вільні люди мають зброю!

Погано розслідуються попередні напади? Це правда. Але можливо причина в тому, що в нашій країні правоохоронна система знищена і не звикла працювати за призначенням. А коли попрацювати навіть намагається – виходить поганенько. 
Якщо прикинути, кому це все насправді може бути вигідно, особисто я бачу два реальних варіанта: 
1. Хтось із середини неоднорідної і кланової системи МВС України хоче поставити «свою» людину на Одещині.
2. Комусь із великого криміналітету не подобається нинішнє положення справ і вони хочуть змінити обличчя в місцевій поліції на більш для себе «комфортні».

Кажуть про руку Кремля і дестабілізацію півдня, але я особисто слабко в це вірю. Так, така нестабільність не вигідна Україні і дає росії інструменти для маніпуляцій. Але користь для росії це скоріш за все не причина, а лише наслідок більш простих і локальних речей – чийогось бажання замінити в великому кабінеті одну людину на іншу. Бажання вкрай небезпечних і цинічних людей. Бажання, як ми бачимо, настільки сильного, що життя людини вже його не переважає.

Як би там не було, хтось почав серйозне полювання на патріотичні кола Одеси, байдуже яку переслідючи при тому ціль. Ми з вами найбільше за всіх зацікавлені докопатись до істини та знайти їх.

Тому тримаємося разом і допомагаємо один одному. 
5168 7573 1629 2897 Михайлик Наталія Андріївна.

.

Всі пам'ятають, як 6 вересня декілька тисяч людей зібрались з вимогою ухвалити Антиолігархічний пакет законів (детальніше — https://svoboda.org.ua/news/87303-revision-v1/121762/ ), зокрема, новий закон про вибори. Прийняття нового виборчого кодексу, який скасує мажоритарку та запровадить відкриті виборчі списки, назріло в суспільстві вже давно. Не пригадую, щоб хоч від когось чув, що вибори треба продовжувати проводити за «законами Януковича».

І тут коаліція потрапила в непросту ситацію. З одного боку — відмовитись проводити виборчу реформу, коли є такий шалений запит суспільства — політичне самогубство. та і самі ж обіцяли її провести. А з іншого — треба ж якось потрібних людей заводити в наступне скликання Верховної Ради, а скасування мажоритарка та відкриті списки цьому можуть суттєво завадити.

Але коаліція була б не коаліцією, якщо б щось не придумала в цій ситуації . На сьогоднішній день план наступний: незабаром в парламент буде внесений новий виборчий кодекс, де буде скасована мажорітарка, під виглядом відкритих списків залишать, фактично, ту саму систему, що і зараз. Але головна фішка буде навіть не в цьому… в силу цей кодекс вступить вже ПІСЛЯ парламентських виборів .

Ну як, знов «развєдут как котят»? Сподіваюсь, закінчать так само, як і автор цієї фрази…

Здавалось би — чудова ініціатива, штрафи вже давно неадекватно низькі і їх треба збільшувати. Але тут є один момент... з моменту створення патрульної поліції за перевищення швидкості не був оштрафований ЖОДНИЙ водій (згідно інформації від посадових осіб поліції).

Справа в тому, що старими радарами патрульна поліція користуватись не має права. В законі передбачено, що дані про перевищення швидкості повинні поступати зі стаціонарних камер, а на підставі цієї інформації патрульні вже можуть складати протокол. Проблема лише в тому, що за більше, ніж 3 роки, ці камери так і ніхто не встановив...

На другому фото ми бачимо Умань сьогодні. Це не одне, випадкове фото, в такому стані суттєва частина міста. Справа в тому, що зараз там святкують свій новий рік хасіди, тому така кількість сміття вже є нормою для цього періоду в Умані. Як думаєте, хоч один штраф їм буде виписаний за це? До українців будуть ставитись так, як ми будемо дозволяти до себе ставитись.

І справа тут не лише в поліції, а також і в законодавстві. На сьогоднішній день накласти штраф можливо лише у випадку, якщо буде доведено порушення правил благоустрою, в якому буде прописана заборона викидати сміття та і розмір штрафів там такий собі…

А ще в 2013 році нардеп-«свободівець» Андрій Міщенко подав законопроект ( http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1… ), який повинен був ввести окрему статтю, в якому чітко була би прописана відповідальність за викидання сміття в неналежному місці (в тому числі, недопалків, пляшок, бананової кожури, тощо). І штраф був би від 107 до 215$.

Уявляєте, скільки би бюджет заробив за ці дні в Умані? Всю поліцію Черкащини можна було би утримувати весь рік.
А щоб, після цього, хтось би додумався викидувати різні пляшки на вулицях, знаючи, що потрапе на стільки грошей?

Але законопроект навіть не було винесено у сесійну залу. Мабуть, злякались, що їх електорат не оцінить таке «прітєснєніє свобод»…

Це спричинило широке суспільне обговорення теми, над якою я вже давно розмірковую. По продажу самого СІЗО стоять питання логістичного та архітектурного характеру, тож з його переносом треба все розрахувати, але ж в тому районі знаходиться не лише СІЗО, там цілий тюремний комлекс, який складається з СІЗО, трьох (!! ) виправних колоній, міжрегіонального управління, гуртожитку та нацгвардійської частини, яка обслуговує виключно ці всі заклади.

І для мене загадка, навіщо це все в такий близкості до центру міста? Зроуміло, що коли вони будувались — це все були околиці Одеси, але з тих пір місто стало значно більше. Не краще б винести цей «комплекс» за межі міста, по прикладу США, та, на гроші інвестора, побудувати повністю новий, сучасний комплекс, де будуть гідні умови, як для обвинувачених і засуджених, так і для співробітників з сучасним житлом для них. Та і з точки зору безпеки, колонії значно краще знаходитись за містом. Навіть за останній рік було кілька випадків втеч засуджених, після чого вони опиняються безпосередньо в місті і можуть доволі легко в ньому розчинитись.

Будівлі не є історичними (окрім тюремного замку СІЗО, але про нього я писав в самому початку), район доволі непоганий. Впевнений, знайдеться інвестор, який залюбки це все викупить на чудових для міста умовах. Головне, щоб не почав там будувати черговий торгівельний центр, але це вже буде задача одеситів прослідкувати за цим.

Цікаво буде почути думки мешканців Одеси з цього приводу.

Місце її проведення було обране не випадково. Літній театр Міського саду — це саме те місце, де "Труханов і ко" обломали зуби об одеситів. Тоді, зробивши всі дозвільні документи, трухановські друзі планували побудувати черговий торгівельний центр на вісім поверхів прямо в міському саду. 

Зрештою, не вдалося.

Але ми всі повинні розуміти — хоч ми і зупинили цей процес на якийсь час — небезпека насправді не минула. Жодні дозвільні документи міська рада не скасовувала, а земля, досі по праву належить тим самим людям, що і раніше. Тож, як тільки громадська спільнота дасть слабину — нас буде чекати чергова спроба забудувати літній театр і цього разу вони вже будуть готові до всього. Занадто вже це ласий шматок, щоби так просто відмовитись від нього.

Історія Літнього театру поки що в підвішеному стані. Не зважаючи на те, що майже цілий рік одесити вкладалися в його відродження, поки що роботи залишається ще дуже багато. А головне – поки що не чітко зрозумілим є сам вектор цієї роботи. Цікаво почути думки одеситів, взагалі всіх небайдужих до цієї локації людей. Що конкретно ви хотіли би бачити в Літньому? Бо я ще не розумію, що повинно бути в "фіналі".

Але Василь був такий не єдиний, була інша справа, яка яскраво демонструє, хто такий Медведчук.

Микола Кунцевич, народний артист, дисидент, нині — волонтер 25-ого батальйону "Київська Русь". В 1981 році засуджений до 4 років та 6 місяців ув'язнення. В 1984 році, за розповсюдження серед ув'язнених антирадянських матеріалів, його знов судять. Прокурор вимагає 3 роки, але... Медведчук вказує, що він повністю згоден, але прокурор забув про ще 1 рік та 9 місяців покарання, які необхідно додати до вироку... через це Микола отримав 4 роки та 6 місяців. 
А ще був письменник Юрій Литвин, який згадував про свого захисника "добрим" словом.

А скільки ще було тих, про кого ми не знаємо? Адвокатська діяльність медведчука заслуговує не на епізод в фильмі, а на свій, окремий фільм. Доречі, до 2006 року він очолював "спілку адвокатів України".

Нагадаю, що сьогодні кум путіна Медведчук "захищає" Україну в "Мінському процесі".

І тут в мене виникло питання. В очевидь, православний храм існує, щоб в нього ходили люди. Враховуючи, що це військова частина — майно може належити лише військовим (не може ж посередині військової частини бути якась приватна власність, хоча я впевнений, на саму церкву взагалі нема ніяких документів). Капеланів в російському патріархаті нема (хіба що десь в «ДНР»). Цивільні потрапити в військову частину, з очевидних причин, не можуть. Тобто громада, для якої існує цей храм — курсанти та офіцери військової академії.

Так може дозволимо громаді самій обрати, вони хочу ходити до Української православної церкви (Київський патріархат) чи до російськоі православної церкви («московський патріархат»)?

П.С. Хочу нагадати, що націоналісти більше, ніж 10 років тому казали про необхідність офіційного переіменування «московського патріархату» на «російська православна церква в Україні». Відповідний запит ще у 2005 році (!! ) зареєстрував Олег Тягнибок. Послухали би націоналістів тоді — зараз би ніяких проблем з цим країна би не мала.

Але можна просто подивитись на ці фотографії і все стане ясно. Розпал туристичного сезону, самий історичний центр Одеси. Усі фотографіі зроблені в прямокутнику 2 на 3 квартала з центром на Дерібасівській.

Перший в світі кінопоказ відбувся в Одесі, на вулиці Дерибасівській, в готелі «Франція», в листопаді 1893 року. Організував його Йосип Тимченко, українець, уроженець Харьківщини, але все життя працював в Одесі, тут і похований. Обидва фільми, які демонструвались, а це «Вершник» та «Метальник списа», були зняті Йосипом на Одеському іподромі.

Сам «Кінескоп», як його називав Тимченко, був створений при участі іншого винахідника, на основі створенного влітку 1893 року «слимака», винахідником якого був… Йосип Тимченко. Головною його проблемою було те, що він так і не запатентував права на свій винахід.

Нажаль, сам «кінескоп» зберігається в москві, росіяни видають цей винахід за свій, а Йосип Тимченко в них… етнійчний росіянин :).

Навесні 2016 року, в рамках процесу «декомунізації», за поданням патріотично-налаштованої громади Одеси, зокрема, представників ВО «Свобода» та ВГО «Сокіл», незважаючи на неймовірний спротив Одеської міської ради, історична справедливість була відновлена та одна з одеських вулиць стала називатися на честь Йосипа Тимченка.

А справа в тому, що в одеситів знов вкрали землю. Цього разу мова йде про землю біля стадіону «Чорноморець».
В 2009 році, під «Євро-2012», землю навколо «Чорноморця», а це більше 6 гектарів, фактично, в парку в самому центрі Одеси, передали в пільгову оренду на 50 років. При цьому, громада Одеси залишилась власником цієї землі і весь цей час, окрім днів, коли на стадіоні проходили матчі, могла вільно користуватись цією землею.

З сьогоднішнього дня на землі територіальної громади Одеси, яка знаходиться в парку та передана на пільгових умовах, зробили приватну парковку з доволі значними тарифами, гроші від якої йдуть в чиюсь кишеню.

Чи має ця кишеня відношення до керівництва Одеської міської ради? Питання риторичне.

«Довєряй Дєлам»!

Сьогодні якраз наштовхнувся на журналістське розслідування на цю тему. Виявляється, підприємство «ІнтерХім», яке постачає по всій країні популярний у аптечних наркоманів «Кодтерпін-ІС», знаходиться прямо під Одесою, діє абсолютно відкрито і належить широковідомому в вузьких колах бізнесмену Редеру.
Сировину воно закупає в росіі (! ), а ніяких проблем не має тому, що кришується на самому вищому рівні. Будь-які ініціативи з регулювання обороту сировини для цих «ліків» блокуються правоохоронними органами та державною службою України з лікарських засобів, яка, за матеріалами розслідування, створена ледь не спеціально під потреби «ІнтерХім». Такого ж краху зазнають і будь-які вимоги налагодити жорсткий контроль за збутом фактично наркотику населенню прямо в аптечних мережах. Напевно, для «бізнесу» це було б вкрай невигідно.
А бізнес це жахливий. Кодеїн – дуже шкідлива, смертельна забавка. Про це можете детальніше прочитати будь де. І, якщо впевнені у своїй моральній стійкості, можете подивитись до чого призводить залежність від дезоморфіну, який якраз і синтезують з дешевих кодеїнових таблеток. Фактично, це дешевий аналог героїну.

Дивує те, наскільки ця сфера безконтрольна. Наскільки цинічно наживаються на життях людей за мовчазною згодою влади. Важко сприймати такі факти і вірити в те, що таке дійсно можливо. Тим більше хочеться на цю ситуацію хоча б пролити світло і звернути увагу людей.

П.С. Хотів додати фотографію дезморфінового наркомана, але всі вони настільки жахливі, що не пройдуть цензуру…

Одеська «Свобода» ще задовго до цього звертала увагу, що «Дальницькі кар`єри» (Одеське сміттєзвалище) знаходиться в такому ж жахливому стані. Народні депутати-свободівці Павло Кириленко та Андрій Іллєнко неодноразово робили з цього приводу депутатські звернення. Після ж Львівської трагедії, Труханов був вимушений відповідати на питання про стан Одеського сміттєзвалища, тоді він зробив заяву, наче, він підписав договір з корейськими інвесторами та у нас буде побудований сміттєпереробний завод за кошти інвесторів, при цьому тарифи на вивіз сміття ніхто підіймати не буде.
Пройшло два роки і, звичайно ж, сталось все навпаки. Тарифи на вивіз населенню були підняті, а про «корейських інвесторів» більше ніхто в Одесі не чув. Можливо, це якимось чином пов'язано з тим, що сміттєвий бізнес в Одесі контролюється оточенням Труханова та його другом — Марковим (так-так, тим самим Марковим, який перебуває в розшуку в Україні та очолював терористичне проросійське угрупування «Родина»), який і досі, через підставних осіб, має долю в сміттєвому бізнесі Одеси, зокрема, в Одеському сміттєзвалищі. Доречі, отримав він контроль над сміттєзвалищєм зобов'язавшись за це побудувати сміттєпереробний завод .

Детальний план, як «Свобода» баче вирішення сміттєвої проблеми в нашему регіоні — за посиланням https://www.facebook.com/svoboda.odesa/videos/1886604141371242/.

А з іншого боку — Хмельницький, де міський голова-«свободівець» Oleksandr Symchyshyn, не маючи таких серйозних проблем, як ми маємо в Одесі, але розуміючи важливість захисту навколишнього середовища, вирішив питання місцевого сміттєзвалища. Причому, зробив це не просто не витративши жодної копійки бюджетних коштів, а ще й зумів домовитись з інвестором так, що місто ще й заробляє на цьому! Якщо вкратці — йому вдалось домовитись, щоб інвестор побудував комплекс, який складається з когенераційної установки зі спалення біогазу та виробництва з нього електроенергії, а також 46 свердловин глибиною 16 метрів в тілі полігону, які викачують газ, що формується в процесі бродіння органіки. Генерація з цього комплексу до 4 млн. кВт*год /рік. Частину грошей з продажу електроенергії отримує місто. Комплекс будувався без гучних заяв, які були в Одесі та ВЖЕ діє.

Подібна історія і в Івано-Франківську, який очолює «свободівець» Руслан Марцінків. Там так само був, повністю на інвесторські кошти, реалізований подібний комлекс та побудована лінія сортування сміття. Будівництво закінчено та комплекс вже працює, а бюджет заробляє гроші.

Так буває, коли в місті нема корупції. Так буває, #колимерсвободівець.

Цікаве (але не саме цікаве) те, що під заставу в цьому кредиті фігурує 55 об'єктів комунальної власності (районі адміністрації, будівлі департаментів, теплотраса та інше майно), вартість яких значно перевищує суму кредиту і, якщо місто його не погасить, це все майно перейде в приватні руки. Оцінку майна, в такому випадку, буде робити оцінщик міської ради. Скоріш за все, навіть той самий, у якого зараз підозра від САП за завищення вартості оцінки нової будівлі міської ради. Буде так чи вони будуть задоволені отриманням 1 млн $ прибутку — час покаже.

А тепер саме цікаве . Одеська міська рада, маючи сотні мільйонів на депозитному рахунку в банку, НЕ стала приймати участь в цьому аукціоні та не викупила свої борги за значно дешевшу ціну. Послались на норму, згідно з якою вона не може фінансувати своє комунальне підприємство. Насправді ж, ніякі норми не забороняють викупати борги своїм комунальних підприємств на аукціоні. І ось квінтесенція цинізму. Заявляючи, що вони не можуть фінансувати своє комунальне підприємство, міська рада регулярно (!! ) фінансує САМЕ ЦЕ комунальне підприємство на мільйони доларів.

«Разводят, как котят»

ЩО СТАЛОСЯ? 21 березня 2018 року громадська організація ВГО «Сокіл» зайшла всередину пустуючої будівлі пам’ятки архітектури, готелю «Большая московская», і взяли її під громадський контроль. Вдень всі охочі можуть потрапити всередину і на власні очі подивитись в якому стані знаходиться будинок на 12-ому році "реставрації".

НАВІЩО? Ми хочемо привернути увагу одеситів і профільних органів до ситуації. Питання системного знищення архітектурних пам’яток в нашому місті не вирішується, а єдине, що здатне зрушити його з мертвої точки – суспільний розголос.

НА ЯКІЙ ПІДСТАВІ? Правоохоронні органи згодом були змушені визнати, що сокільці не здійснили жодних правопорушень увійшовши всередину. Справа в тому, що ця будівля зараз знаходиться в невизначеному юридичному стані. Її власник – сумнозвісний містечковий олігарх-реставратор Руслан Тарпан. Він з літа 2017 року оголошений у всеукраїнський розшук і ховається від слідства за кордоном. Звинувачується у розкраданнях бюджетних коштів в особливо великих розмірах (при виконанні проекту «Глибоководний випуск»).

ЧОМУ САМЕ ЦЯ БУДІВЛЯ? Це лише один з об’єктів Руслана Тарпана в Одесі. Крім «Большой московской» йому належав готель «Спартак» і Масонський будинок, до сих пір належить квартал відомого будинку Руссова. На даний момент збереглися лише «Большая московская» і будинок Руссова, стан якого вже давно аварійний – будівля все більше розсипається з кожним днем.

ЩО ДАЛІ? ВГО «Сокіл» наразі здійснює громадський контроль «Большой московской». Ми хочемо досягти максимального розголосу проблеми долі як цього пам’ятника архітектури, так і загалом всіх цінних для Одеси пам’яток. Для цього ми будемо проводити інформаційно-роз’яснювальні акції і збиратимемо підписи небайдужих громадян. Агітуватимемо більше людей приходити, бачити реальний стан речей на власні очі і робити свої висновки. Ми сподіваємось, що результатом стануть конкретні дії компетентних органів для того, щоби готель зрештою почав використовуватись за призначенням і приносив прибутки місту. Наша ціль – повернути життя в цю історичну будівлю.

ДОВІДКА. Готель «Большая московская» разом з «Імперіалом» («Спартак») продано у 2000-ому році фірмі Тарпана, у якості діючих пам’яток архітектури під охороною. «Спартак» врятувати не вдалося і у 2008 році майже двохсотрічна історія цієї споруди завершилась через волю «великого реконструктора». Сусідня ж «Большая московская» піддалася реконструкції. 
У 2006-ому році нарешті був затверджений її план, а згодом були отримані і всі дозвільні документи. Переобладнаний готель був із міркувань особистої вигоди: не зважаючи на рекомендації профільних комісій після «реставрації» він виріс на зайві два поверхи, втративши автентичний вигляд.
У 2011 році рішенням одеської міської ради анульовано дозвіл компанії Руслана Тарпана «Мрія» на проведення реставраційних робіт по цьому готелю, а знищення «Спартака» було назване незаконним, проте жодних змін на краще з тих пір на головній вулиці Одеси не відбулося. «Большая московская» пустує і не вводиться в експлуатацію вже восьмий рік після реставрації, а на місці колись шляхетного «Спартака» зараз – Ярмарка.

Дізнайтеся більше про минулі подвиги нинішнього власника «Большой московской» з інших наших постів: https://www.facebook.com/odesa.sokil/posts/1884560404901944
https://www.facebook.com/odesa.sokil/posts/1897302023627782

Ми разом маємо зупинити грабування і знищення Одеси. Одеса має належати одеситам!

Поруч стояв чоловік, який почав казати по телефону: *номер машини* это же его машина? Ее эвакуируют, пусть выходит быстрее. 

Після цього відбувається діалог патрульного (п) з цим чоловіком (ч):
П: Хозяину машины звонили?
Ч: Да.
П: Далеко он?
Ч: Та вот работает *показує на будівлю прокуратури області, яка напроти*
П: А, ясно.

Діалог відбувався прямо біля мене і патрульні бачили, що я дивлюсь, як буде розвиватись ситуація та те, що я фотографував машину.
Після цього вони швидко збирають обладнення для евакуації, сідають в евакуатор та просто їдуть далі. Навіть не дочекались, щоб вийшов власник та зробити йому усне попередження. Це було настільки неочікуванно для мене, що я навіть не встиг сфотографувати номер евакуатора.
Доречі, через 2 години машина так і продовжувала стояти.

Так що не хвилюйтесь, українці, реформа поліції не змогла знищити традиції, які формувались у нас десятиліттями. Дякую за це кожному виборцю «Народного Фронту» та особисто Арсену Авакову.

Лише цим я можу пояснити його декларацію за 2016 рік, згідно з якої він, як і його дружина, ніде не працюють, а живуть вони лише за рахунок відсотків зі своїх депозитів в філіалі російського «Альфа-банку». Чому ж тоді він фінансовий геній? Бо маючи на депозиті ~492 000 грн він зміг отримати за рік ~3 374 000 грн, тобто депозит був 686% річних. Його дружині не так пощастило, маючи ~1 750 000 грн на депозиті, їй вдалось покласти гроші лише під 506% річних та отримати ~8 859 000 грн за рік.

Цікаво, це у всіх російських банків такі умови для депутатів від «Довєряй Дєлам» чи лише в «Альфа-Банку»?

Доречі, пам'ятаєте, я не так давно писав про іншого депутата від «Довєряй Дєлам» Антоніну Наконєчну? Радий повідомити, що її «нульовими» деклараціями за два роки зацікавилось НАЗК. Чекаємо