Але починати потрібно з себе, ось я і почав, провів аналіз, невеличку ревізію власного шляху в контексті мови та інших суміжних процесів починаючи з кінця 80-х років минулого століття.

Будемо відвертими, у другій половині XX століття США, Англія та СРСР окупували континентальну Європу. З того часу європейським країнам перейматися через власну безпеку не було сенсу, бо цим тепер мали займатися окупанти. І так і було. Сформувалося два протиборчих блоки НАТО та країни Варшавського договору.

Наприкінці 80-х, на початку 90-х блок Варшавського договору під егідою СРСР розпався, а радянські війська залишили Східно-Європейські країни, після чого туди знайшло НАТО.

З того часу на відміну від Західної Європи, у Східній НАТО сприймали як реальний свій захист, чим і пояснюється більший відсоток на оборону, який виділяють у цих країнах побоюючись знову повернутися під вплив Східного сусіда.

Західні ж європейці розслабились усвідомлюючи, що тепер питання їх безпеки — це не їх проблеми, а проблеми метрополії, тобто США.

Зараз же в самій США завдяки політиці Трампа очевидно почався зворотний процес направлений на ізоляціонізм та осмислення потреби продовжувати тримати Європу під своїм жорстким впливом. Цим і пояснюються погрози вийти із НАТО і так далі.

При цьому Трамп підкреслює, що йому зручніше працювати з новими правими, які також завжди виступали за обмеження впливу США на Європу.

Все це дає можливість континентальній Європі повернути свою суб'єктність. Але для цього необхідно побороти внутрішні деструктивні ліволіберальні сили, які раніше саме завдяки підтримці США і закріпилися у владі.

І команда Трампа працює в цьому напрямку швидкими темпами підтримуючи таких політиків як Орбан, Мелоні, партія AFD та інших правих.

Таким чином незабаром в Європі має початися процес ренесансу, відродження її автентичного тисячолітнього ментального духу. Разом з тим відбудеться розвал або переформатування лівого проекту Європейського Союзу, на зміну якому має постати щось нове дійсно європейське, і найкраще, якщо це буде нова Біла імперія, як прообраз Римської.

Це та об'єктивна реальність від якої не потрібно ховатися, а навпаки необхідно йти їй на зустріч.

Але яка роль у цьому всьому України, коли тут місцеві антиеліти зробили ставку на вступ України до ЄС та НАТО, які самі вже конають і скоро припинять своє існування?

По суті ми бачимо повне банкрутство всієї парадигми України останнього десятиліття, що вимагає негайного розпочати процес формування нової ідеї України та усунення від влади та впливу у суспільстві старих псевдоеліт.

Та у зв'язку з цим постає одне дуже болюче питання, як бути з агресією РФ, через яку всі ці перетворення наразі залишаються неможливими?

І знову нам на допомогу, як і Європі загалом приходить Дональд Трамп, який має волю припинити цю війну, а відповідно у разі реалізації цієї шляхетної мети, перед Україною відкривається можливість повернути свою справжню незалежність, як від РФ та США, так і від антиєвропейського ЄС.

Так тривало поки Дональд Трамп не здобув перемогу на виборах. Тоді Зеленських усвідомивши зміни у Світі почав обережно критикувати й Байдена. Але випади щодо Трампа мали системний характер і не припинялися: мовляв — Трамп не знає, як завершити війну, не володіє ситуацією і нехай він приїде краще до Києва, щоб Зеленський його просвітив.

Це була дуже зухвала поведінка на яку Трамп реагував дуже дипломатично та виважено.

Але зараз ми спостерігаємо кульмінацію цього дійства у вигляді неадекватності стосовно Трампа з боку Зеленського, що є злочином проти українського народу, бо від Трампа сьогодні залежить доля Україна.

В чому ж причина, чому так відбувається?

Річ в тім, що як до виборів в США, так і після, з Трампом жорстоку війну ведуть глобалісти, які вирішили Зеленського зробити головною зброєю у цьому. Так само як у 2020 році глобалісти використали проти Трампа пандемію та рух BLM.

І в цій ситуації дуже дивно бачити українців, які замість підтримки власної держави, обрали іншу сторону, яка веде її до погибелі...

Тоді ще протягом трьох років я вів жорстку дискусію в середині ВО «Свобода» за зміни та ребрендинг., але вичерпавши всі аргументи у грудні 2020 записав ультиматум і виніс дискусію на загал. Таким чином я пішов ва-банк, щоб або радикальним способом врятувати партію, або мене виключили з неї. На той час я вже перебував в СНПУ — ВО "Свобода" 25 років.

Дива не сталось і Свобода обрала шлях повної деградації, а я з легким серцем одразу взявся за розбудову нового політичного руху.

Тоді Світ побачив Політичну альтернативу «Соціум».

Кілька років я переконував суспільство та бізнес кола в Україні, що саме ідеї «Трампізму» є першою лінією в боротьбі за виживання нашого етносоціуму та Європейської цивілізації. Але тоді в Трампа вже була вкрадена перемога на виборах і в Україні мейнстримні пропагандони раділи продовженню ліволіберального терору проти людських цінностей, вважаючи їх виключно російськими наративами.

І навіть ті хто розумів справедливість моїх тверджень, казали, що Трамп програв та більше ніколи не повернеться, а з неомарксистським терором, з їх лгбт та іншою дегенерацією потрібно змиритися, як з об’єктивним явищем в еволюції людства…

Однак попри все Політична альтернатива «Соціум» динамічно розвивалася та повномасштабне вторгнення внесло свої корективи...

Зараз же ми бачимо, що все про що я казав здійснилося. Дональд Трамп повернув свої позиції й розпочав Хрестовий похід за відновлення цінностей нашої європейської цивілізації каленим залізом випалюючи неомарксистську дегенерацію.

Відповідно для українців відкривається знову вікно можливостей, в яке потрібно застрибнути та розширити його до меж тріумфальної арки, яка і приведе нас до справжньої, а не фейкової перемоги.

Перемоги духу та міці європейської людини.

Тож, закликаю людей здорового глузду до співпраці та єдності заради Миру та захисту наших споконвічних цінностей, а не лівої повісточки, яка чомусь продовжує домінувати в Україні.

Спочатку багато хто подумав, що це зміна стратегії Трампа і він вже не буде намагатися зупинити цю війну, а навпаки, як і Байден вирішив на ній заробити, тепер вже обмінюючи зброю на українські надра.

Але поступово туман розвіявся й стало очевидним, що спільне використання українських надр — це і є ті гарантії безпеки, про які постійно каже Зеленський.

Що ж це в глобальному означає та змінює для України?

Відповіді у відео нижче. 

Нам цинічно брешуть коли кажуть, що з Майдану почався підйом національної свідомості українців. Насправді все з точністю до навпаки. Перемога Майдану привела до повної деградації та нівеляції української національної ідеї, підмінивши її ліволіберальними, неомарксистськими ідеями глобалізму.

Масове пробудження національної свідомості українців почалося ще з кінця 80-х років XX століття. Цей процес проходив хвилями й дійсно найбільших, небачених до того масштабів набув наприкінці нульових років. Цей процес багато кого лякав і звісно знайшлися охочі використати його у своїх інтересах, а національну ідею каналізувати. Що власне і відбулося після 2014 року.

Якщо наприкінці нульових, а особливо напередодні Майдану 2012-2013 років, в Україні люди які розмовляли українською мовою та вдягали вишиванку, почали асоціюватися з кращими із кращих, новою Елітою, борцями за національну та соціальну справедливість, то після майдану вишиванка та українська мова стали символами пропаганди лгбт та активізму у вигляді відвертого рекету щодо дрібного бізнесу, дахування наркоти, забудов та іншої злочинної діяльності.

Звісно такої профанації не відбулося б, якби ми мали свою справжню національну еліту, проте як виявилось, ті хто мав претензію на таке лідерство, обрав банальну роль обслуги глобалістичної мафії відправивши своїх прихильників на заклання в ім'я псевдоєвропейських цінностей, псевдолібералізму, псевдодемократії та втрати суверенності заради здеградованого Європейського Союзу.

Замість того щоб пояснювати народу, який став на шлях пробудження, справжню суть Національної Ідеї, вони по халуйськи прогнулися під моду нав'язану продажними ЗМІ та філіалами фонду Сороса.

Це все викрило давню проблему про яку 100 років тому писав Дмитро Донцов, що біди України не через її народ, а через відсутність власної Еліти.

Час йде вперед і знову говорити про якесь там національне відродження пізно, сьогодні головне зберегти від України те що залишилося і побудувати абсолютно нову ідею Держави, з новими змістами та сенсами, яка проросте Добром, а не злом через ницість її минулих псевдо еліт.

Національна консервативна революція яка відбувається нині у США, дає нам такий шанс, яким неодмінно потрібно скористатися.

Це і не дивно, бо конспірологи завжди були п'ятою колоною закулісся.

Ну а від мене порція цілком реалістичного розкладу залаштункових перетурбацій👇

Тоді деякі проукраїнські ліберальні діячі почали застосовувати гасло "Одеса це Україна". Але я як керівник партії Свобода в Одесі був категорично проти такої парадигми й доводив, що це ніж в спину всьому нашому руху в Одесі. Бо не можна на прапори підіймати гасло, яке допускає заперечення, або виглядає скоріше як питання, а не ствердження.

І от одного чудового дня, десь так 2010 року, після організованого нами в Одесі культурного заходу за участі братів Капранових, у кулуарах в черговий раз зав'язалася дискусія на тему чи правильно використовувати гасло "Україна це Одеса"?

Я звісно виступав проти і мою позицію підтримали брати. Тоді я їх запитав, а як правильно сформулювати наше гасло в якому б не було заперечень?

Того дня ми відповіді не знайшли та брати пообіцяли, що будуть ще думати і обов'язково повідомляють. І от за тиждень вони просто прислали смску з таким текстом: "Україна починається з Одеси".

Це було реально геніально і ми одразу взяли гасло на озброєння, друкували листівки та плакати, зробили великий банер і на всі акції ходили з ним.

В ті часи далеко до Майдану, ми поступово привчали одеситів, що українські націоналісти це добро для нашого міста, а не зло. І еволюція цього процесу відбувалось на очах. Якщо наші марші та акції у 2007 викликали в багатьох одеситів негативні вигуки в наш бік, каміння та пляшки з балконів і так далі, то вже у 2010-2012 роках нам буквально аплодували перехожі.

Ми довели кожному одеситу власним прикладом, що українські націоналісти ведуть боротьбу за справедливість, і не лише національну, але і соціальну. Тому коли у 2014 році на Сході та Півдні України почалася так звана 'русская весна", одесити знали, що націоналісти не збираються нікого вішати на ліхтарях і їх вибір був очевидний. Тому і провалилася в Одесі "русская весна".

Щоправда, потім як грибів після дощу в Одесі поз'являлося багато різних ряджених патріотів, які систематично почали паскудити все те за що ми боролися раніше. Ці нувориші аля "стерненко" кошмарили бізнес, викрадали людей, приторговували наркотою і так далі. Але все одно Одеса вистояла і Україна в її серці.

Проте останні дії влади, які відбуваються під приводом так званої деколонізації, це вже не просто гопнічество або тупість — це свідома діяльність на розвиток в Одесі сепаратистських настроїв. Бо виписати з Одеси вулицю і пам'ятник тому ж Пушкіну, які завжди були візитівкою міста — це плювок в обличчя кожному одеситу. І робити такі речі можуть, ще й під час війни, лише відверті вороги.

Взагалі все що потрібно було перейменувати або знести в Одесі, ми зробили під час реалізації закону про декомунізацію у 2016-17 роках. А так звана деколонізація — це вже ницість та убогість. Бо ми руси-українці самі брали безпосередню та активну участь у розбудові не одної імперії. Це і Велике Князівство Литовське і Річ Посполита і та сама Російська імперія Романових. І якщо ми відмовляємось від своєї спадщини в розбудові цих імперій, то автоматично перетворюємось у неомарксистів, необільшовиків. Тому що деколонізація — це заперечення декомунізації проведеної раніше, замислиться про це поки не пізно.

Одеса завжди задавала тренди, так буде і далі, змиріться з цим.

Зрештою після сфальсифікованих виборів Байден зробив все навпаки. Зняв санкції накладені Трампом на компанії, які будували Північний потік 2, після чого вони одразу взялися за справу. Заборонив продавати газ та нафту з американських свердловин, зробив все аби ціни на енергоресурси у Світі підскочили, що потрібно було Путіну аби було з чого фінансувати війну. Ну і в додаток дав Путіну зелене світло на вторгнення в Україну.

Зараз згадую, що ще у 2020 коли я звертав увагу на сили, які стоять за Байденом, які влаштували у Світі карантинний та вакцинальний терор, антиєвропейський рух БЛМ, розгул антифа й так далі, а відповідно як такий президент може бути вигідний Україні? Мені відповідали, що то все їх справи й нас це не стосується, головне, що Байден наш «друг»…

Нині в США також багато хто каже, що Україна далеко й американським політикам має бути байдуже на нас та війну яка тут триває вже третій рік. Однак, Трамп попри постійні огидні висловлювання представників нашої влади в його бік, продовжує казати, що він врятує Україну та зупинить цю війну.

І от сьогодні на Трампа був здійснений замах та волею провидіння він живий і думаю ще більше впевнений у своїй перемозі.

Так склалось, що українці сьогодні змушені вірити та сподіватись, що їх доля в руках заморського президента. Це сама по собі погана тенденція. Допоможе нам Трамп зупинити цю війну чи ні, ми поки не знаємо, проте з досвіду пройдених трагічних років, ми точно знаємо інше — в разі коли в США продовжить правити клан інтереси якого обслуговує Байден, нам і чекати тоді в Україні якихось змін на краще не варто.

Тому що у 2020 році наша найпатріотичніша влада та наші найпроукраїнскіші союзники глобалісти силою загнали Лукашенка в обійми до Путіна. Саме це дало можливість росіянам напасти 24 лютого 2022 на Україну з території Білорусі.

Лукашенко звісно від цього був не у захваті, але чинити спротив не мав можливості. Та коли китайська влада заговорила у 2023 році про свою формулу миру для України, Лукашенко зміг зіграти власну партію та заручившись підтримкою Сі Цзіньпіня, добився аби війська РФ припинили обстріли України з території Білорусі.

Це, між іншим, і є справжня дипломатична майстерність, якою абсолютно не володіє наша ц-Зе-дунська влада.

І саме тому, головне питання, чи готова саме наша влада піти на зустріч ініціативам Орбана?

Моя особиста аналітика, каже, що на жаль ні. Ц-Зе-дун віднедавна почав робити заяви про готовність до реальних мирних перемовин, лише тому, що в його офісі усвідомлюють імовірну перемогу Трампа на виборах. А відповідно доводиться прийняти дійсність коли його так чи інакше до цього примусять, тому він намагається грати на випередження, ніби це я сам давно добивався миру.

В реальності ж, він чітко розуміє, що завершення гарячої фази війни — це в кращому випадку неминуча втрата влади, а в гіршому — трибунал. Тому поки є можливість війну будуть затягувати.

Українцям в цій ситуації не залишається нічого іншого, як триматись...

🔥Прозрівайте🔥 https://t.me/MetapolitykaPaulKyr

Там всі все розуміють: зброї не вистачає, союзники ведуть свої ігри, влада краде...

Але ворог тут і він наступає, щоб захистити країну від ліквідації – потрібно битись, виконувати наказ, триматись. При цьому людей не вистачає, а хтось ще не на фронті й веде відносно мирне життя. Тим більше коли ти воюєш роками.

І тут тобі натякають, що як би пішли на фронт всі, то можна було б провести демобілізацію для тих хто своє відвоював. Так було б справедливо, а тому у всьому винні кляті ухилянти.

Що ж до союзників, влади, совкових підходів в армії, то вони поки не досяжні, а от ухилянти вони так само безправні, як і ти, тому вони крайні, вони у всьому і винні...

І хоч є розуміння, що краще було б укласти перемир'я, зайнятись розбудовою хоч того, що залишилось від країни, бо далі може бути ще гірше й умови миру ще ганебнішими, але путін же цього не хоче, він йде у наступ, а якщо і захоче, то все одно надурить та порушить домовленості. Влада погана, але хто ж її зараз змінить? Один був хто міг це зробити швидко та безболісно, але він вже в Англії й взагалі до служби непридатний...

От і залишається захищати владу яка є, бо інакше буде гірше, єдиний порятунок – це наловити ще більше ухилянтів.

А там глядиш і союзники зброї більше дадуть, бо десь писали, що зброю нам не дають, бо ще не всі українці пішли у військо, а значить не треба їм та Україна, не треба їм ті "європейські цінності", то і зброї їм тоді не треба давати.

От суки ухилянти, через них нам і зброю давати не хочуть, тому воювати будуть всі й не надійтесь що щось зміниться. А плани в нас великі, на десятки років, бо "Мир це відсутність Москви, а не війни", тому подохнуть всі...

В це ж легше повірити, ніж у те, що є інші, треті сили на світовій арені, які пропонують свої послуги в організації процесу мирних перемовин вже, які готові також давати гарантії, за пропозиції яких потрібно було чіплятися ще вчора. Це ж все брехня, а "Мир — це не відсутність війни, а відсутність Москви", це правда, вірно?

Бо, путін всіх надурить, тому ніяких перемовин, щоправда – поки Байден не дасть дозвіл, або поки Зеленський не забажає, вони ж самі чесні й ніколи нікого не обманювали, правда?

І що тут сказати, лише нагадаю: Політика це і є мистецтво домовлятися так, щоб потім все викрутити на користь своєї країни. А у наших провладних пропагандистів виходить, що у Світі цим мистецтвом володіє лише путін, всі інші дебіли, ну і ми разом з ними, так?

Два роки тому мало хто вірив, що РФ таки дійсно вдасться до повномасштабного вторгнення, бо це суперечило будь-якій логіці.
Адже, якщо мета полягала у зміні політичного режиму, як про то казав Путін, то навіщо це було робити, коли рівень соціального незадоволення владою в Україні свідчив, що у 2022 році неодмінно почнеться третій Майдан?
Якщо не допустити вступу України до НАТО, то буквально за кілька днів до вторгнення, президент Зеленський на Мюнхенській безпековій конференції заявив, що оскільки строки прийняття України до НАТО не визначені, він готовий ініціювати розгляд позаблокового статусу. Відповідно знову питання, навіщо?
Очевидно, що нелогічність цих дій свідчіть про зовсім інші цілі Кремля, або дуже конспірологічні, або про банальне бажання захопити Україну. А тому всі виправдання Путіна, які він постійно дає, зокрема нещодавно Такеру Карлсону, є розводом для лохів.
Однак, Путін ніколи б не наважився на ці дії, як би не отримав зеленого світла від США. Він чітко бачив безпринципність політики адміністрації Байдена в цьому питанні, в тому числі спираючись на досвід 2014 року, коли той самий Байден на посаді віцепрезидента США, під час анексії Криму дав вказівку новій владі у Києві не чинити цьому жодного сповиту.
Власне на цьому кожного разу наголошує Дональд Трамп, за що «наші» провладні ЗМІ зробили його найбільшим ворогом України.
Але повернемось до теми, повномасштабне вторгнення сталось і аналізуючи всі вихідні дані можна легко визначити головні завдання, які стояли перед Україною у 2022 році.
Перше — це відбитися і враховуючи подальше блокування адміністрацією Байдена надання Україні дієвої зброї у вигляді ракетних систем дальньої дії та авіації, якнайшвидше змусити Кремль до переговорів та переведення війни зі стану «Гарячої», до «Холодної».
Друге — скористатися замороженням війни для повної зміни парадигми розвитку держави.
А саме всі зусилля направити на відродження та розвиток власного військово-промислового комплексу (ВПК).
Здійснити науково-технічну революцію у галузі ракетних озброєнь, авіації тощо.
А головне таємного відновлення ядерної зброї, що з наявним в Україні потенціалом можна зробити за кілька місяців у бункерах заводів «Укроборонпрому». Про що до речі казав і Путін реагуючи на слова Зеленського про варіант відновлення ядерного статусу України на тому ж Мюнхенському збіговиську 2022 року.
Ну і головне, той запал патріотизму, ентузіазм з яким вся нація об'єдналася в єдиному прагненні захистити власну державу, можна було направити на відродження її економіки, проведення «Нової індустріалізації», запровадження нарешті справедливого податкового законодавства та пошуку нових джерел дешевих енергоресурсів.
Героїзм проявлений українцями дозволив би легко обґрунтувати необхідність повернення суверенітету всім інституціям влади в Україні, зокрема її монетарній системі.
Чи варто пояснювати, що за лічені роки такої політики перед світом постане зовсім інша, нова Україна?
А тому трете, що необхідно було робити — це наново вибудувати геополітичну стратегію й місію України у Світі. Вивести дипломатію на новий рівень розвитку, коли Україна запроваджує моду і правила гри, а не навпаки, як до повномасштабного вторгнення, так і зараз.
Насправді реалізація цих першочергових завдань з перших днів повномасштабного вторгнення і були нашою Перемогою, яку український народ насправді здобув навесні 2022 року.
Здобув, оскільки у квітні 2022 року Кремль зі слів Арахамії та Арестовича (всі питання до них) був готовий по суті до капітуляції, що давало можливість реалізувати всі три перелічені мною пункти, а відповідно унеможливити наступні вторгнення, або зустріти вже їх зовсім іншою, високоточною, сучасною і грізною зброєю.
Проте з невідомих причин цю перемогу в українського народу вкрали прирікши його на страждання, коли армія змушена без відповідного паритету в озброєнні вести війну з ворогом, який в рази переважає її ще й кількістю.
Чи хтось давав навесні 2022 року гарантії, що в разі продовження гарячої фази війни, Україна отримає все необхідне для перемоги озброєння?
Якщо так, то хто і чому ці гарантії не були виконані?
Якщо ні, то на що розраховувала влада обравши шлях гарячої війни замість холодної?
Рано чи пізно суспільство має поставити ці питання і почути на них відповіді. А поки що все без змін, попереду невідомість…

Вважається, що саме це голосування, яке ніби ініціювала Свобода стало приводом до анексії Криму.

Це звісно не так, проте саме цю подію російська пропаганда представила, як лейтмотив свої агресії, мовляв, все для захисту російськомовного населення.

І хочемо ми того чи ні, але це був пас у бік стану ворога, що значно спростило йому завдання.

Та яка ж роль в цьому Свободи і чи дійсно це була її ініціатива?

Насправді ні, але вже українська пропаганда представила це саме так. Як же було все насправді далі й піде мова.

Насправді ініціатива походила від В'ячеслава Кириленка, депутата франції «Батьківщина», який зареєстрував відповідний законопроект ще у 2012 році на підставі того, що мовний закон Ківалова-Колісніченка втратив чинність, бо був прийнятий в порушення процедури.

Власне ж 23 лютого 2014 року від групи В'ячеслава Кириленка з «Батьківщини» поступила пропозиція до фракції Свободи, спільно ініціювати винесення цього законопроекту на голосування і скасувати мовний закон Ківалова-Колісніченка.

Далі події розгорталися так:

Зранку перед початком засідання Олег Тягнибок зібрав всю нашу фракцію прямо у залі під балконом де ми в ті часи збирались у тісне коло аби обговорити якісь дуже гарячі питання. Так робилося коли не було часу на обговорення в спеціальній фракційній кімнаті для цього відведеній, або щоб унеможливити прослуховування розмови.

У випадках обговорень під балконом Тягнибок говорив пошепки. Так було і того разу. Він проінформував, що планується винесення цього законопроекту за згоди нашої фракції. Всі звісно цьому були дуже раді, але тоді Олег Ярославович почав пояснювати ризики пов'язані із цим. Він буквально так і сказав, що прийняття цього закону розіграють, як козир у виправданні російської агресії, а потім всіх собак повішають на Свободу.

Схоже було, що Тягнибока про такий сценарій попередили або спец служби, або хтось із високих владних кабінетів, аби уберегти від емоційних необдуманих вчинків. Тому він звернувся до фракції з питанням, чи варто давати на це згоду?

І звісно першу скрипку в цьому обговоренні зіграла Фаріон, яка заявила, що нам своє робити й нехай всі хто там захочуть нас звинуватити у наслідках, йдуть нахер..

Найбільш голосливі одразу її підтримали, рішення було прийнято.

Напевно ви запитаєте, що робив та казав в цей час я?

Я слухав, прозрівав і мовчав. Мовчав, тому що приблизно за місяць до того, коли в такий самий спосіб у залі під балконом обговорювалось не менш важливе питання, я не мовчав, а почав говорити та висловлювати незгоду з загальною істерією, або можна сказати шизою фракції. Тоді Тягнибок так само вирішив ніби порадитися, але мої слова перетворились у голос волаючого в пустелі..

Тоді я зрозумів, що висловлювати власну думку просто не має сенсу, тебе ніхто не почує..

P.S. Лідер має виховувати натовп, а не прогинатися перед ним. Якщо Тягнибок так чітко розумів наслідки тих рішень, то мав би проявити волю і змусити свою свиту до покори, а не дозволяти аби вона грала ним.

Як бачимо, слова Дмитра Донцова про те, що біди України не через її народ, а через відсутність або ницість провідної верстви, досі мають рацію.

І хоч я про це попереджав ще до повномасштабного вторгнення, добре хоч через два роки суспільство готове прийняти цю гірку правду.

Усвідомлюючи це, потрібно вірно сформувати хоча б з ким ця війна відбувається, за що, і як цього ворога перемогти ідеологічно?

Якось так вийшло що суспільству нав'язали хибні відповіді на ці питання.

Наприклад:

Путін фашист, росіяни нацисти, воюємо ми за свободу у вигляді західного лібералізму, а остаточну перемогу здобудемо коли розвалиться Росія.

Вся ця парадигма є шкідливою і не дає можливості вести успішну пропаганду.

Почнемо з того, що Путін є ідейним нащадком більшовиків, які з 1917 року занурили колишню російську імперію в жахіття громадянської війни, яка власне триває і понині.

Правий же ренесанс у Європі 30 років XX століття у причетності до якого звинувачують Путіна називаючи його фашистом, був якраз здоровою реакцію на більшовицьку революцію та її дегенеративні наслідки.

І війна Путіна проти України це продовження цієї війни темряви проти світла, де РФ це комуна, а Україна — Вандея що повстала проти «модернізму» захищаючи одвічні традиційні цінності європейської людини.

Враховуючи, що український основоположник національної ідеї Микола Міхновський у 1917 році пропонував підтримати царя проти лівих революціонерів, саме така концепція нашої боротьби буде успішною та дасть змогу здобути реванш за геноцид влаштований лівими проти людства у XX столітті.

В цій парадигмі вже й по іншому виглядає українська місія щодо перемоги над країною агресором. Не розвал РФ на що не має жодних підстав сподіватися, а звільнення Росії від більшовизму та суд над сатанинською ідеологією, яку представляє Путін.

Чи слід пояснювати, що саме така концепція нашої війни знайде підтримку у суспільстві Росії, а відповідно і розпочнеться на її території?

Якщо ми дійсно прагнемо перемоги та відновлення справедливості, то саме такий ґрунт нашої боротьби забезпечить нам успіх та органічний експорт цих ідей на територію країни агресора.

Тому головний виклик 2024 року — це як український народ подолає спровокований владою розкол суспільства на ухилянтів і тих хто в армії.

Ці процеси були запущені ще з початку 2023 року, але очевидно момент істини настане у 2024.

Чи усвідомлять люди в формі, що їх свідомо нацьковують на іншу частину українського суспільства, яка з тих чи інших причин не готова воювати, і навпаки — це головний тест на повноцінність нації.

Якщо ми цей тест пройдемо — Україні бути, якщо ні, то колесо сансари в повному обсязі пожне свій врожай... 

⚡️Підписатись⚡️ https://t.me/kyrylenko_pavlo

Якщо так, то дарма, попередньо не задавшись питанням за яким власне законом?

Бо ж вибори рано чи пізно все одно відбудуться, але поки не пізно треба усвідомити наскільки новий виборчий кодекс, який набув чинності у січні 2020 року, відповідає потребам часу та дозволить взагалі щось змінити в державі на краще, зокрема привести у парламент нової якості політичні еліти та партії?

Вже зрозуміло, що від будь-кого, аби не політиків, толку у вищому законодавчому органі мало. Як зрештою зрозуміло, що й партійно-олігархічні проекти теж нічого доброго для розвитку України не принесуть.

Але проблема у тому, що якраз новий виборчий кодекс остаточно зацементує в Україні – цю стару, антидержавну, олігархічну систему. А будь-яку народну ініціативну назавжди виштовхне на узбіччя політичних процесів.

Не вірите?

Тоді розберемо цей виборчий кодекс концептуально й в деталях.

Почнемо з самого абсурдного положення про так звані гендерні квоти. Згідно з кодексом не менше 40% виборчих списків партій мають складати жінки або чоловіки. Саме на цьому наголошується в законі, але коли з чоловіками все зрозуміло, то з жінками ні.

Бо в традиційному українському суспільстві жінка ніколи не була дискримінована. Тому особа чарівної статі сама в праві вирішувати, потрібно їй йти у політику, чи ні. А наявність квот в цій ситуації – це приниження жіночої гідності, бо виходить без квот жінка не здана досягнути успіху?

Реальність же така, що за своєю природою лише невеликий відсоток жінок відчуває покликання стати на шлях здобуття політичної кар’єри. Тому партіям аби затягнути жіноче представництво в цю авантюру, потрібно вдаватися до різних хитрощів, які з поваги до жінок, а також чоловіків, описувати зараз не буду.

Але місцеві вибори 2020 року, коли вперше були введені гендерні квоти – це яскраво засвідчили…

Наступна основа виборчого кодексу – це міф про відкриті списки.

Історія проблематики така. Багато років українцям промивали мозок та казали, що для повної справедливості потрібне нове виборче законодавство з відкритими списками. На словах це мало виглядати так, що кандидатів висуває партія, але закріплює кожного за окремим округом і таким чином ніби це змінить якість кандидатів та залишить у минулому підкуп виборців.

Тільки на практиці це взагалі так не працює, а виборча система втрачає будь-яку прозорість.

Досвід місцевих виборів 2015 та 2020 років проведених за такою системою, свідчить, що виборці якщо вже голосують за партію, то голосують за партію покладаючись на її загальний імідж та образ лідера. А на конкретного кандидата закріпленого в окрузі, виборці взагалі не звертають уваги.

Підкуп виборців, як існував, так і залишатиметься, поки в державі значна частина людей буде перебувати за межею бідності. І жодне виборче законодавство це не викорінить поки не зміниться економічний стан у країні.

А головна маніпуляція цього виборчого кодексу — це те, що ніяких відкритих списків насправді не існує.

Бо список посунеться на користь якогось кандидата лише у разі, якщо він набере понад 25% від виборчої квоти. Що практично нереально і якщо таке й станеться на якихось окремих округах, то це будуть унікальні та поодинокі випадки.

Реально ж буде діяти загальний список зі своєю визначеною керівництвом партій почерговістю.

При цьому всьому новий виборчий кодекс позбавляє громадян України права висуватися самостійно у мажоритарних округах. Тепер це можна буде зробити виключно від якоїсь партії.

А в партіях по перше, як вже було зазначено, буде діяти список зі своєю прохідною почерговістю встановленою партійним керівництвом.

А по друге, самі партії в нас після Майдану 2014 року, з всіма внесеними правками до закону про партії та новим виборчим кодексом, стають виключно розкішшю олігархів, а не інструментом реалізації ідей та програм.

Бо розміри виборчих застав, або умови звітності для партій — коли кожна регіональна організація має мати своїх бухгалтерів, зрештою адміністративний

збір при реєстрації партії тощо, вже не можливо буде оплати коштом членських внесків або пожертв звичайних бізнесменів.

Відповідно утримання саме по собі політичних партій, навіть у міжвиборчий період, стає можливим лише для олігархів. А тому й правила будуть диктувати – тільки вони.

За таких умов, ще яким не яким варіантом конкуренції з олігархічними проектами партій є вибори у мажоритарних округах. Але новий виборчий кодекс цього права громадян України тепер позбавляє.

Тому розгляньмо, які ж головні претензії до змішаної системи виборів з мажоритарними округами, і наскільки вони адекватні?

Вважається, що вибори у мажоритарних округах — це можливість для певних місцевих еліт, таких собі регіональних «феодалів», із разу в раз скуповувати гуртом та вроздріб голоси виборців, виборчі комісії й так далі. Але насправді ці аргументи не витримують навіть самої поверхневої критики.

Тому що так є, коли у місцевих мешканців того чи іншого виборчого округу, просто банально не має ідеологічної альтернативи. Достойного кандидата з необхідним набором політичних знань та якостей, або партії, ідея якої переважить інстинкт проміняти свій вибір на гречку.

До прикладу, у мажоритарних виборчих округах Західної України, завжди, ще з дев'яностих перемагали кандидати від проукраїнських партій. Частково такі тенденції були в Центральній Україні й особливо на Київщині.

Що й казати, безліч народних депутатів відомих Україні своєю політичною позицією та харизмою, а не мільйонними статками, обиралися саме у мажоритарних виборчих округах. Це той же Олег Тягнибок, Юрій Михальчишин, Андрій Іллєнко, Андрій Біленький та багато, багато інших.

Помилковим буде вважати, що ця тенденція не мала місця на Півдні та Сході України.

Так у 2019 році на дострокових парламентських виборах на мажоритарних виборчих округах майже тотальна здобули перемогу не місцеві «божки-олігархи», а кандидати висунуті партією «слуга народу».

Зрозуміло, що ця партія не відповідала ідеологічним критеріям, але вона була симулякром цього. Проте банальне гасло «зробимо їх разом» перемогло і гречку і навіть старі технології фальсифікацій на дільничних виборчих комісіях.

Це все означає, що сама по собі процедура виборів не здатна змінити систему цінностей виборців та їх політичну культуру.

При цьому новий виборчий кодекс навпаки покликаний довести цю культуру до повної деградації й повернути в часи самого жахливого й спотвореного феодалізму.

Бо якщо раніше можлива була конкуренція грошей та ідей, коли олігархічним проектам або просто місцевим «божкам-феодалам» міг протиставитись мажоритарник з власною системою поглядів, то зараз все будуть вирішувати виключно олігархи, як кінцеві бенефіціари всіх політичних партій, що братимуть участь у виборах. Позаяк у звичайної ідейної партії банально не знайдеться грошей навіть на заставу, не кажучи вже про виборчу кампанію.

Що ж робити в цій ситуації?

Можна ще довго вигадувати велосипед і казати, що цей закон з відкритими списками неправильний, а треба прийняти правильний.

Але не варто забувати, що цей закон писався під жорстким наглядом міжнародних експертів та різних громадських організацій, а тому інший закон навряд чи буде кращим.

З огляду на це найкраще буде просто залишити закон за змішаною пропорційно-мажоритарною виборчою системою, який вперше був опробуваний у 1998 році та діяв у 2002, 2012, 2014 й 2019 роках.

Також необхідно дозволити в рамках цього закону утворення виборчих блоків та знизити прохідний бар’єр до 1%, а краще взагалі цей бар'єр скасувати.

І такий закон має залишатися поки в Україні не сформується хоч якась відносно українська політична еліта, після чого варто прийняти повноцінний закон про вибори з двопалатним парламентом.

Тож закликаю людей честі та доброї волі активно вимагати повернення закону за змішаною пропорційно-мажоритарною виборчою системою з необхідними вищезазначеними змінами.

Для цього створив групу в телеграм під назвою «За повернення виборчих прав громадян» (https://t.me/my_krayina) для обміну інформацією щодо цих питань та узгодження плану дій.

А діяти потрібно зараз, бо коли прийдуть вибори буде вже пізно, оскільки антинародний виборчий кодекс набув чинності ще у 2020 році.

І для того, щоб слова підкріпити діями, я надсилаю звернення до Конституційного суду з вимогою надати роз’яснення щодо необхідності тлумачення Конституції України в частині прав громадян України бути обраними.

Приєднуйтесь!

Що ж, все сказано вірно, тільки чомусь тоді, коли це стало вже для всіх очевидним.

Це означає, що він та його нові або старі покровителі, намагаються очолити мейнстримні тенденції та процеси.

Але ми ж то пам'ятаємо, як ще влітку 2022 року він розповідав на ефірах у Фейгіна, що українські пілоти у США вже проходять навчання на F16 і восени ці літаки будуть в Україні. Як він допомагав владі в тому ж 2022 травити республіканців США, зокрема Вікторію Спартц, за всі ті тези, які сам зараз транслює. Як зрештою розповідав, що Бахмут тримають аби перемелювати там російську армію, а тепер виявилося, що перемололи нашу, через що контрнаступ виявився невдалим.

Він каже, що були дані й цифри, які дозволяли цьогорічний контрнаступ зробити вдалим. Хоча влітку сам же розповідав, що контрнаступ був потрібний аби нам таки дали F16, а тому на перший контрнаступ ніхто надій не покладав, а будуть ще десятки інших і ми все одно переможемо.. Еге-ге й.. така один словом у нього до недавно була риторика.

І мені чесно кажучи не зрозуміло, чому його хейтери пред'являють не це, або не те, як він пропонував заселити в Україну 30 мільйонів папуасів, а якийсь сексизм або зневагу до лівих активістів?

Напевно з адекватною аналітикою в таборі недоброзичливців Арестовича все дуже сумно, а тому до них самих ще треба уважно придивитися…

Але менше з тим, перейдемо до суті. Все те що каже зараз Арестович — це узагальнені настрої глибинного народу, який на щастя зберіг адекватність. А ще — це воля певних центрів сили у Світі, про що я вже не раз писав.

Таким чином Арестович і його господарі дають сигнали цим центрам впливу, що вони готові до співпраці.

Отже, внутрішні маніпулятори готують українцям чергову пастку тепер вже під брендом Арестовича.

А тому наш голос про необхідність виборів, а ще краще реальної зміни влади, має бути гучнішим.

Не мовчить, поширюйте ці тези, тисніть і вимагайте.

А ми незабаром поговоримо у  моєму телеграм каналі (Павло Кириленко «Соціум») про нове виборче законодавство в Україні, і чи взагалі при ньому реально щось змінити на краще?

https://youtube.com/shorts/s3B9Cl2j278?si=7PwYeKiAhTm34N4b

https://youtube.com/shorts/s3B9Cl2j278?si=7PwYeKiAhTm34N4b

https://t.me/kyrylenko_pavlo/1461

Але ми не зможемо розбудовувати справедливості у своїй державі, якщо будемо закривати очі на дії нашої влади, які привели до цього вже дуже гострого міжнародного протистояння.

Отже, блокування Польщею транзиту українського зерна продиктоване захистом інтересів свого дрібного фермерства — тобто народу.

А претензії української влади до Польщі з цього приводу мають на меті захист інтересів великих латифундистів та зернотрейдерів — тобто олігархів.

Річ в тім, що Польща десятиліттями розвивала зовсім протилежну нашій, власну аграрну модель.

В Польщі законодавчо створені механізми розвитку дрібних фермерських господарств. Відповідно такі господарства, оскільки обмежені розмірами земельних володінь, роблять ставку на вирощування якісних та більш дорогих культур. На високий ККД від своєї праці та продукції.

В Україні ж десятиліттями владою створювалися умови для розвитку великих латифундій з необмеженою кількістю земель. В результаті цього утворився, як правило афільований з владою, прошарок латифундистів — олігархів, а дрібне фермерство виживало без будь-якої підтримки держави.

Влада Зеленського такий порядок речей закріпила прийняттям закону про ринок земель сільськогосподарського призначення виключно в інтересах великих латифундій та земельних спекулянтів.

Відповідно при такій моделі розвитку, маючи величезну кількість земель, латифундисти роблять ставку не на якість своєї продукції, а на її кількість. І звичайно ціна такої продукції значно нижча за вирощену польськими фермерами.

Крім цього нас постійно вводять в оману кажучи лише про транзит української сільгосп продукції сусідніми країнами й зокрема Польщею. Бо наші олігархи вже виробили схему збуту своєї агропродукції в Польщі під виглядом її транзиту нібито до інших країн.

Таким чином Україна демпінгує ціни на різного роду збіжжя у Польщі, що ставить на межу виживання їх фермерство. І влада Польщі в такій ситуації змушена обмежувати цей транзит.

Що ж робити Україні зараз в цій ситуації?

Для початку треба розуміти, що українських дрібних фермерів цей конфлікт ніяк не зачіпає. Бо вони в першу чергу страждають від монополії місцевих зернотрейдерів, які скуповують зерно за безцінь, а продають на зовнішніх ринках в рази дорожче.

Далі, негайно почати перебудовувати вітчизняну модель аграрного розвитку та сільського господарства. Замість захисту інтересів латифундистів-олігархів та зерноетрейдерів-спекулянтів, почати сприяти розвитку власного дрібного фермерства.

Для цього зокрема внести зміни в закон про ринок земель сільськогосподарського призначення за прикладом того ж польського закону де продаж земель обмежується сотнями гектар, а не десятками тисяч, як в Україні.

Крім того, в польському законі так прописана процедура купівлі землі іноземцями, що практично унеможливлює цей процес, що теж є гарним прикладом для наслідування.

Ну і зрештою потрібно почати відновлювати старі розорені та будувати нові заводи харчової промисловості.

Розвивати інфраструктуру підземних овочесховищ та елеваторів.

А тепер головне, ми українці давно усвідомили, що влада в нас живе своїм окремим життям від народу і виключно своїми інтересами, або ще інтересам своїх хазяїв..

Відповідно цей конфлікт з Польщею стосовно транзиту збіжжя ні в якому разі не варто сприймати відносно себе, а розуміти, що він спричинений деградацію нашого дипломатичного корпусу та шкідливістю аграрної моделі розвитку. За що звісно відповідальні, як всі попередні уряди України, так і нинішня влада.

Тому в цій ситуації навпаки треба бачити рятівну соломинку і тиснути на владу з вимогою повної перебудови системи нашого сільського господарства та харчової переробної промисловості.

Не ображатися на цілий світ та сусідів, а бути собою. Будувати країну для себе, хоч би, як ті ж поляки.

У 1961 році ООН внесла коноплі (латинською – Cannabis) до списку наркотичних засобів. З того часу традиційні для всіх європейських народів рослини, які тисячами років використовували у промисловості потрапили до списку заборонених.

Чоготільки не робили з конопель наші предки. Саме головне з прадавніх часів – це використовували їх у їжу та шили одяг.

Але з розвитком цивілізації список використання конопель розширювався. З них пливли канати, робили папір, парусину, використовували у будівництві, виготовляли біопаливо.

В XX столітті з конопель навчилися робити дуже міцні корпусні деталі, тобто винайшли органічний, не шкідливий для природи, пластик, з якого можна робити, наприклад меблі, або упакування на противагу шкідливим матеріалам з поліпропіленів.

До речі корпус деяких експериментальних моделей автомобілів Генрі Форда складався з конопель.

Але це поки у першій половині XX століття в США на коноплі не почалися в буквальному сенсі гоніння. Детальніше про це я розповідав у своєму відео кілька років тому.

Справа там була у звичайному лобізмі, коли власники хімічних підприємств та виробники паперу з деревини, а також тканини з бавовни вирішили усунути з ринку конкурентну галузь, тобто коноплярство.

Річ у тім, що целюлозу, з якої роблять папір, тканину з якої шиють одяг, зрештою упакування, тару та навіть корпусні деталі для різних сфер промисловості, набагато простіше, дешевше та більш екологічно робити з луб'яних культур.

А коноплі в родині луб'яних культур мають найбільший коефіцієнт корисної дії.

Відповідно мутним американським ділкам власникам хімічних та інших раніше перелічених підприємств, конкурувати з коноплярством, при вільному його розвитку, було просто нереально.

Тому у 30 роках XX століття в США були пролобійовані закони, які традиційні коноплі вивели в іншу правову сферу і були визначені, як наркотичні.

Коли ж після другої світової війни США зайняли домінуючи позиції у Світі, відповідні фінансові кола за допомогою підконтрольного собі ООН у 1961 році нав’язали таку саму політику й іншим країнам.

З того часу коноплі практично витіснили з промислової галузі та почали обмежено використовувати в медичних цілях. А в деяких країнах цілком законно навіть, як наркотик.

Поступово ООН вносило зміни в протокол Конвенції про наркотичні засоби до яких потрапили коноплі, аж поки у 2020 році взагалі не виключили їх, тобто канабіс, з переліку найбільш небезпечних наркотиків.

І це те саме шулерство на якому я наголошував. Бо спочатку величезну промислову галузь з тисячолітніми традиціями просто викорінюють під виглядом боротьби із наркотиками. А потім, коли коноплярство, як галузь практично була знищена, кажуть: та в принципі не такий вже й важкий наркотик цей ваш канабіс, тому, будь ласка, можете використовувати його у медичних цілях…

Панове глобалісти, українські урядовці та депутати, ваш медичний канабіс мене цікавить найменше, я вимагаю відродження в повному обсязі тисячолітніх традицій коноплярства.

Саме так має реагувати українське суспільство на прийнятий вчора у першому читанні законопроект 7457 «про регулювання обігу рослин роду коноплі…»

Часу достатньо, у друге читання винесіть всі необхідні правки та доповнення, щоб цей закон дійсно став комплексною програмою відродження нашого рідного українського коноплярства, з дійсно створенням десятків, а може й сотень тисяч нових робочих місць, відродженням загублених пенькозаводів, з поверненням конопель у масове виробництво тканини, одягу, їжі, паперово-целюлозної промисловості, будівництві й так далі.

Бо насправді лукавлять ті, хто кажуть, що для розвитку промислового коноплярства в Україні не має перешкод. Це брехня та маніпуляції.

Приписи кабміну в цьому питанні такі, що аби займатися цим видом діяльності потрібно кожного року проходити кола пекла, а тому займаються в нас цим лише окремі ентузіасти, очевидно більше з любові до традицій ніж заради бізнесу, як, наприклад Мішель Терещенко у Глухові.

Окремо хочу звернулися до правих, які почали жорстко рефлексувати на цей законопроект.

Ви багато кажете про транснаціональні корпорації, які хочуть засадити всю Україну коноплями. А вас не хвилює, що тисячами років наші предки робили дуже якісний, практично такий що не зношувався одяг з конопель, або широко використовували коноплі у їжі та промисловості?

Вас не хвилює, що в галузі текстильного виробництва нам нав’язали чужорідну бавовняну культуру замість традиційної з конопель та льону?

Чи треба пояснювати, що коноплі в цьому сегменті мають найбільший коефіцієнт корисної дії? Чи те що технологія виробництва тканини або паперу з конопель в рази дешевша й легша ніж з бавовни та деревини?

Зрештою навіть перша Конституція США була видрукована на конопляному папері. А Генрі Форд по суті духовний батько всіх правих перші автомобілі робив на біодизелі та мастилі з конопель й використовував їх у виготовленні міцних корпусних деталей.

Проблема наших правих, що коли ліваки йдуть у наступ, ви лише рефлексуєте. А потрібно самим наступати.

Невже ви так і не зрозуміли технологію ліваків?

Вони ж змішують все до купи, грішне й праведне разом взяте, а ви потім не можете відділити, де грішне, а де праведне, бо все що роблять або кажуть ліваки, для вас стає автоматично лівим та згубним.

Таким чином ліві давно вибили ґрунт з під наших ніг й ми разом зазнаємо поразки за поразками. Вони маніпулюють, а ви ведетесь…

Справжні праві мають бути розумніше, хитріше, а ще краще просто мудрими!

https://itd.rada.gov.ua/billInfo/Bills/pubFile/1350051

https://life.liga.net/./meditsinskiy-kannabis…

Суть її проста: який народ така і влада; кожен на місці чиновника робив би так само; хто вам винен, що ви обрали собі таку владу; інший світ живе добре, а ми погано, бо добре там де нас не має й так далі…

Мій колега політичний та громадський діяч Павло Себастьянович послідовно доводить штучність та брехливість теорії так званого «поганого народцю». В чому переконатися можна підписавшись найого канал в ютубі.

Зі свого боку в бесіді з Павлом, я також додав аргументів та поділився баченням щодо причин походження цієї хибної конструкції про «поганий народець». А головне ми спробували знайти відповідь, як цю міфічну парадигму викорінити та подолати її негативні наслідки. Про це все в нашому спільному ефірі.

Отже, Роб Бауер, як чиновник, який нічого не вирішує, сказав те, що було абсолютно зрозуміло будь-якій людині зі здоровим глуздом, щонайменше рік тому. І про це періодично говорили різні американські та європейські військові й цивільні діячі, а також чиновники НАТО, зокрема генерал Марк Міллі.

Мені особисто це було зрозуміло, ще до початку повномасштабного вторгнення, про що неодноразово попереджав.

Тобто, що всі ці питання виключно в компетенції президента США Байдена, який їх не збирається вирішувати на користь України.

Не зрозуміло інше, чому влада та її «екрани» вже понад рік розповідали нам, що це питання практично вирішене та навіть йде навчання й підготовка пілотів? Зокрема про це казав Арестович, який зараз показово дуже цьому обурюється.

Адже зрозуміло, що військову та політичну стратегію вибудовують в залежності від наявних можливостей і якщо таких не існує, їх або створюють самостійно, або шукають інші шляхи.

Нічого ж з цього зроблено не було, а відбувався самообман та зомбування народу про те що Захід нам допоможе.

Відповідно у наслідку за це все розплачується український народ своєю кров'ю й скільки це все буде продовжуватися теж ніхто не знає та сказати не може…

Тому питання, хто ще окрім героїчного українського народу та його армії буде відповідати й розплачуватися за цю легковажність та непрофесіоналізм?

Україну врятують брахмани!

 Посилання на джерела:

 (https://www.lbc.co.uk/news/ukraine-no-fighter-jets-until-after-counter-offensive-against-russia/)

(https://glavcom.ua/world/world-politics/heneral-milli-prokomentuvav-mozhlivist-nadannja-ukrajini-raket-atacms-938424.html)

(https://t.me/kyrylenko_pavlo/548)

(https://t.me/kyrylenko_pavlo/1187)

Офіційно вважається що нашою прабатьківщиною є Русь зі столицею у Києві.
Але витоки цієї державності пояснюються якось дуже заплутано. Більш менш чіткі уявлення ми маємо з повісті минулих літ Нестора Літописця. Але цей трактат являє собою збір різних літописів, який в основу історії Русі поклали лише у XVIII столітті.

Текст повісті кожного разу редагувався та доповнювався новими наративами. Головна ідея цього літопису – це хроніка правлячої династії Рюрика, яка починається з другої половини IX століття. Проте, все що відбувалося до приходу династії Рюрика оповито туманом.

Починається повість з міфологічних розповідей про синів Ноя, які розійшлися по світу. Далі описується де мешкали ті чи інші племінні союзи в межах Балтійського та Чорного морів, а також Карпатських і Уральських гір.

Звернімо увагу, Нестором описується єдиний геополітичний простір в якому протягом кількох тисячоліть різні держави боролися за домінування. Ми ж знаємо лише про тисячолітню історію з початком династії Рюриковичів під назвою Русь, а що було до цього наша історія чомусь замовчує.

Хоча джерел, хронік та літописів про цей ранішній період є більше та вони набагато достовірніші ніж повість «Минулих літ».

Чому ж їх не використовують у дослідженні та написанні нашої правдивої історії?

Відповідь треба шукати розглядаючи події невід’ємно від всієї історії Європи та Римської імперії.

Отже, в тій самій повісті минулих літ є згадка про давній шлях із «Варяг у Греки». І це в цьому літописі – є напевно єдине, що проливає світло на питання, як так невеличкий загін варягів зі Скандинавії на чолі Рюрика, а потім його регента Олега та сина Ігоря опанував величезний простір, який населяли різні племена.

Чи не означає – це, що всі ці народи та племена мали спільне походження? Адже династична міграція в межах всієї Європи, існувала з часів раннього середньовіччя.

В цьому контексті треба згадати про період великого переселення народів часів пізньої Римської імперії.

Чомусь в нашій історії цей процес великого переселення народів у Європу на початку першого тисячоліття нашої ери розділяють на два етапи, а саме переселення германських племен, та так званих слов’янських.

Хоча в цьому криється велика фальсифікація історії, бо насправді різниці між германськими племенами та слов’янськими не існувало. Всі ці народи мали спільне походження та відносилися до єдиної індо-європейської групи народів.

А назва слов’яни була взята від одного племені скловени або словени, а потім з невідомих причин прив’язана до величезної групи народів індоєвропейського походження. Хоча різниці у ментальності, зовнішньому вигляді та культурі між германцями та так званими слов’янами не існувало жодної. А з’явилася вона пізніше лише в одному аспекті, в лінгвістичному, тобто мовному.

І сталося це вже наприкінці першого тисячоліття, тоді, коли у Європі після розпаду Імперії Карла Великого сформувалися державні об’єднання або королівства, такі як Франція, Іспанія, Англія, Священна Римська імперія германської нації та інші. Ці держави зазвичай були розділені між собою природними, географічними кордонами, ріками, морями та горами.

Наприклад ріка Рейн яка розділяє Францію та Німеччину, або Піренейські гори між Іспанією та Францією. Ці чинники в тому числі впливали на лінгвістку, тобто мови народів раніше єдиної індоєвропейської групи. Те саме сталося і з так званими слов’янськими народами, яких розділяли ріки Вісла та Дунай, Балканські та Карпатські гори, і саме в процесі цього етногенезу і з’явилися слов’янські мови. Так само як романо-германські. Тільки чомусь народи, які за мовною ознакою назвали слов’янськими чисто в політичному плані почали розглядати, як якусь етнічну окремішність, тобто у відриві від всіх інших європейців.

Хоча тих самих угрів, тобто угорців, які не етнічно, ні мовно не відносяться до індоєвропейців, культурно розглядають невід’ємно від Європи.

Або ось ще один історичний алогізм, так під слов’янське переселення народів видають прихід на Балкани тюркського народу Волзьких Булгар, які асимілювавшись з індоєвропейськими племенами, які на Балканах проживали, стали вже відомими нам, як болгари.

Отже, ми бачимо багато історичних маніпуляцій за якими криються політичні мотиви. Мета яких очевидно – це розділити єдиний Західний Світ між собою, який збудований на ментальній, культурній та політичній основі від часів Римської імперії.

У зв’язку з цим розберім, як римляни називали ці народи, які з’явилися у Європі в результаті великого переселення.

Отже, нам відомий такий термін, як варвари. Але він має грецьке походження і перекладається буквально — «ті, що бурмочуть», тобто «іноземці» на нижчому, до цивілізаційному культурному рівні.

Римляни ж, за авторством Юлія Цезаря почали ці народи називати германцями, що в перекладі з латини означає рідна кров, або рідні брати. Тобто Юлій Цезар бачив в цих народах рідну кров, братні римлянам племена, просто на іншому рівні цивілізаційного розвитку. І хоч вони з ними воювали та дуже швидко германці почали ставати легіонерами й навіть преторіанцями – тобто особистою гвардією імператора.

А от, наприклад сирійців або палестинців у легіонери ніколи не брали. Тому що на цю службу шлях був відкритий лише для етнічно близьких римлянам народів.

І що цікаво, за цією логікою ті племена, які сьогодні вважаються слов’янськими, так само римлянами назвалися германцями. Бо між ними не було ніякої різниці. Як от, наприклад плем’я Ругів, яке вважається слов’янським та склало основу народів Балтії та Русі.

Тому у пошуках нашої прабатьківщини, вивчаючи нашу прадавню історію потрібно звертатися до хронік та джерел Античності, тобто Еллінського та Римського періоду.

Звернувшись до цих джерел ми бачимо, що у II столітті нашої ери в тих самих географічних межах, що і Русь зі столицею у Києві, існувала потужна держава Оюм розбудована готами з центром у північному Причорномор’ї. Найбільше інформації про це дає історик-хроніст Йордан у своїй книзі «Гетика. Про походження та діяння готів».

Він пише, що готи у другому столітті нашої ери прийшли в Причорномор’я зі Скандинавії. Ну майже так само, як варяги з Рюриковичами. Тільки різниця в тому, що варяги приходили невеликою дружиною, а готи дійсно цілим народом. Причому зайняли як правий, так і лівий берег Дніпра. Звідки пішов і поділ на Остготів грейтунгів, які зайняли лівобережжя між Дніпром та Доном, та гревтунгів Візиготів, які оселилися по правий беріг Дніпра.

Якщо ж когось засмутить, що наші предки готи прийшли зі Скандинавії, звертаю увагу, що всі ці наші племена мають спільне коріння та називаються індо-арійськими. Правда оскільки цей термін сьогодні вважається неполіткоректним то кажуть просто індоєвропейці.

Серед дослідників точаться дискусії та існує ряд гіпотез звідки власне індоєвропейці почали своє розселення Світом. Одна з найбільш загальновизнаної, що вони пішли з Північного Причорномор'я. Тому якщо готи й прийшли зі Скандинавії, то все одно їх предки були з нашого Причорномор’я. Але, як на мене, це не має ніякого значення, бо важлива не територія, а культурний та генетичний код, кров яка в нас тече.

Отже, столицею готів у II-IV століттях нашої ери було місто Данпарштадт, що знаходилось на березі Дніпра південніше сучасного Києва. Вважається, що назва ця на честь Донара — бога грому та війни. Так це чи ні, зараз складно сказати, але тепер точно зрозуміло звідки походить назва нашої величної ріки Дніпро. А саме від готської столиці Данпарштадт.

В українській мові ще багато топонімів та слів, які мають готське походження. Наприклад: князь, тато, хліб, меч, шолом, щирий, спритний, скло, котел, блюдо, дошка, смоковниця, морква, лихвар, мистецтво та багато інших.

Найвидатнішим королем готів який укріпив державу в межах Київської Русі був Германаріх з династії Амалів.

Готи звісно вели війни з місцевими племенами антів, венедів, аланів тобто скіфів та іншими. Але тоді це був звичайний процес для всіх індоєвропейських народів. В результаті цих війн перемагав якійсь рід, династія після чого ці ворогуючі племена об'єднувалися в єдину державу. І саме готи завершили процес утворенням великої держави, яка була прообразом Русі та прабатьківщиною України.

Коли ж ми вивчаємо історію України до часів утворення Русі то зазвичай чуємо лише про скіфів, а про готів замовчується. Бо така політика існує з часів радянського союзу коли все що стосувалося готів було заборонено. Хоча ті самі скіфи дуже швидко влилися у військо готів.

І насправді не дивно, адже античні літописці – такі як Полемон Ілійський, Галлієн, Климент Олександрійський, Адамантій стверджують, що скіфи, саки були схожі на кельтів і германців, і описують їх як світловолосих або світло-рудих. Римський історик Амміан Марцеллін (приблизно 330-400 рр. н. е). дає таку характеристику скіфському племені аланів або саків: 'Майже всі вони високі та красиві, з жовтим волоссям і лютим поглядом'.»

Отже, готи та наш король Германаріх об'єднали державу в межах Київської Русі та з тими ж самими народами, що і за часів Русі, але на понад 500 років раніше ніж це зробили перші Рюрики. То чому ж тоді обірвалася ця державницька нить, цей зв’язок?

А річ у тім, що до занепаду держави Германаріха привела та сама причина через яку занепала і Київська Русь. Навала у 370 році нашої ери азіатів гунів, етнічно спорідненого народу з монголами або тюрками від яких пала і Русь.

Це підтверджує й археологія, а саме Черняхівська культура створена готами, яка датується І століттям нашої ери та зникає наприкінці IV століття, одразу після навали гунів.

Це свідчить про неймовірний геноцид якого зазнали наші пращури. Бо в наслідок цього зникла ціла культура народу, яка була дуже розвинутою. Але це зовсім не означає, що наші предки готи зникли з території України, просто в умовах тотального терору народ втрачає можливість жити своїм звичним культурним укладом. І по суті виходить так, що після навали гунів наш етнос та держава 300-400 років лише відновлювалася, після чого розквітла у IX столітті під назвою Русь.

Такі висновки ми можемо зробити з археології. А тепер подивимось, що про це пишуть сучасники тих подій, античні історики.

Так згадуваний вже Йордан зазначає, що гуни відрізнялися зовнішньо від германців та римлян і були дуже жорстокими та кровожерливими.

При цьому всі античні хроністи свідчили, що готи були дуже вмілими та грізними воїнами, а військо Германаріха практично непереможним. І якщо воно не вистояло проти гунів – це означає лише одне, що як і зазвичай в азіатів, якими були гуни, кількість взяла гору над якістю. Знову ж таки, так само як і в часи монгольської навали.

Амміан Марцеллін, який був сучасником Германаріха підтверджує це. Він пише, що Германаріх у віці 110 років у 375 році н. е. покінчив життя самогубством зрозумівши, що після довгого протистояння незчисленним ордам гунів він далі не в силах зупинити їх.

Це означає, що готи на чолі Германаріха впродовж 5 років намагалися стримати навалу гунів на Європу. Бо початком цієї навали був 370 рік.

Далі історики зазначають, що частина готів не бажаючи коритися гунам подалися на Захід у Європу, але значна частина готів на чолі короля Вінітарія залишилися там же де вони й мешкали.

Тобто – готи нікуди з території сучасної України не поділися, а тут і залишилися, відповідно і склали основу нашого генотипу.

А ті остготи та вестготи, які пішли в Європу також дуже сильно вплинули на генотип та культуру її народів. Так пізніше, наприклад в Іспанії готи стали головною рушійною силою «Реконкісти», тобто звільненні Іспанії від завойовників маврів.

Крім того, відомі королі готів з іменами часів Київської Русі, наприклад Веламир, король остготів. Це означає, що вже в середині першого тисячоліття сформувалася спільна культура готів та інших племен, які населяли територію України. І є відповідно нашою спадщиною.

Що ж стосується гунів то висловлюючись метафорично вони, як не звідки прийшли, так в нікуди й пішли. А сталося – це через 70-80 років як гуни прийшли у Європу. Тоді римляни та германці об’єднавши свої зусилля розбили гунів разом з їх ватажком Аттілою в 450 тих роках нашої ери.

Дуже важливо усвідомлювати одну річ, зараз є поширеними тенденції применшувати масштаби геноциду, який чинили гуни, а пізніше монгольська орда на Русі. З’явилося багато псевдоісториків, які намагаються довести, що чисельної переваги гунів, а потім монгол не було. І взагалі вони ніяких таких злочинів не чинили, а діяли в тих самих рамках у яких діяли інші європейські народи.

Хоча вони нездатні пояснити чому після навали гунів, а пізніше монгол, в наших державах Оюм та Русь на кілька сотень років зникала цивілізація?

Насправді ж все просто, оскільки ми були кордоном між Європою та Азією, то й приймали головний удар на себе. Гуни та монголи в прямому сенсі спустошували наші землі та винищували місцевий люд, після чого потрібні були століття аби відновитися.

І ми відновлювалися, та зараз, те що відбувається на наших очах, ця війна, це чергова хвиля азійської навали. А ті хто намагаються піддати сумніву факт геноциду здійснений гунами в IV-V століттях, та монголами в XIII, насправді проповідують так зване Євразійство. Ідеологом якого сьогодні є московитський шизофренік Олександр Дугін.

Але, як не дивно, відбілювачів злочинів азіатів дуже багато і серед тих, хто себе називає патріотами України. Хоча вони пропагують те саме московське Євразійство, очевидно навіть цього не усвідомлюючи. Вони ненавидять Дугіна та московство, але по суті є дугіністами.

Тому однозначно ці теоріє є відвертою єрессю та псевдоісторичними. Вони заважають нам бути самими собою. Повернути свою силу та історію, бо сила у гармонії зі своїм минулим, зі своїми давніми прабатьками. Сила в розумінні місця своєї держави та нації у Світі.

І от ми часто чуємо, що Україна – це форпост Європи. Але насправді Європа – це і є ми. Європа сьогодні починається з України. Тому що саме в українцях підсвідомо проснулося неприйняття азіатчини в її ментальному значенні. А це і є екзистенція.

І тільки тоді – коли це саме неприйняття проснеться у всіх інших країнах Європи, тільки тоді Західна цивілізація відродиться та поверне свої втрачені позиції у Світі. А що головне зможе захистити свої народи від моральної та генетичної деградації.

Щоправда, маємо визнати, чітко усвідомлював загрози від азіатської Московії, імператор германської імперії Вільгельм II наприкінці 19 на початку 20 століть. Він виношував ідеї та намагався реалізувати план з відновлення великої конфедерації в межах Міжмо́р'я, тобто в тих самих кордонах, що й Оюм Германаріха або Русь.

Так під час першої світової війни германські війська звільнили Литву від московської окупації та у 1917 році допомогли утворити незалежне Литовське королівство.

Також у 1917-18 роках з допомогою Германії були проголошені незалежні від Московії та більшовиків Латвія та Естонія. А також окреме Балтійське герцогство.

У 1918 році германські війська врятували Українську Народну Республіку від окупації московськими більшовистськими ордами. Та посприяли відновленню в Україні монархії на чолі ясновельможного гетьмана Павла Скоропадського.

В тому ж 1918 році війська імператора Вільгельма звільнили Білорусь від більшовиків та дозволили утворення Білоруської Народної Республіки.

Особливість та важливість для України нової геополітики, яку намагався реалізувати імператор Вільгельм II полягала у тому, що нарешті еліти Германської імперії почали розуміти реальні загрози від підсилення азіатської Московії своєю кров’ю. Тому Вільгельм хотів відокремити від російської імперії все цивілізоване – тобто європейське від азіатського. Тому і почав розбудувати такий собі Балто-Чорноморський союз. Відновлювати цей ментально-політичний простір часів Германаріха та перших Рюриковичів на основі династичних зав’язків та монархії.

І зараз коли ми подивимося на історію Європи останніх 100 років, то зрозуміємо, що саме ця політична модель і була правильною. Якби вона була реалізована, то Західний Світ би не деградував, а процвітав. Не знав би жахів другої світової війни, а відповідно і нинішньої Україно московської війни.

А тому місія України сьогодні реалізувати цю геополітику та стати центром відродження Західної Цивілізації. Ми то тепер знаємо, що в європейцях також тече кров наших давніх предків готів.

Отже, підіб’ємо підсумки:

1. Україна веде початок своєї державності не від Русі IX століття, а від держави II століття, яку Античні літописці називають Оюм. Цю державу укріпили та розширили до меж тої самої Русі наші предки готи. А відповідно державницька традиція Русі починається від держави Германаріха. Тому описані Нестором літописцем варяги прийшли не в якусь чужу країну, а у свою. І були вони просто військом, особистою гвардією династії Рюрика. Тобто спорідненої до династії Амалів Германаріха.

2. Готи першими із германських народів вже у IV столітті прийняли Християнство, а відповідно ми маємо відзначати Хрещення нашої прабатьківщини не від 988 року, а щонайменше на 600 років раніше. Готи мали свою окрему Аріянську церкву та пророка Вульфілу.

3. Як ми вже з’ясували, римляни наші народи, які заведено вважати слов’янськими, теж називали германцями, в перекладі рідними братами. І мали на увазі, наші народи рідними собі, але на іншому ступені розвитку цивілізації.

4. До занепаду держави Оюм Германаріха привела навала азіатів гунів. Але ця держава знову відродилася через 500 років під назвою Русь.

5. Русь занепала вже від навали монгольської «Золотої Орди» у XIII столітті. Але все одно невдовзі відродилася у Північно-Західних від Києва землях. Спочатку у вигляді Галицько-Волинського королівства. Потім в XIV столітті у Великому князівстві Литовсько, Русько, Жемайтійському. Далі у Речі-Посполитій, Гетьманщині та в XX столітті у нинішній Україні.

6. Московія, яка також претендує на спадок Русі, насправді за своїм ментальним кодом та традицією деспотизму є наслідницею монгольської «Золотої орди».

7. Теорії про те що гуни та монголи не мали чисельної переваги над військами наших предків готів та русів, а також не здійснювали проти нашого народи геноциду – є нічим іншим, як московським євразійством та дугінізмом.

8. Аналізуючи наслідки від вторгнення азіатських орд гунів, а пізніше монгол та їх наслідників московитів можна зробити висновок, що війни з ними завжди мали екзистенційний характер, тобто протистояння несумісних між собою ціннісних систем.

І саме тому всі їх навали закінчувалися тотальним геноцидом нашого народу, після яких для відновлення потрібні були сотні років. Але перемоги ці азіатські орди завжди досягали шляхом тотальної чисельної переваги, коли військова майстерність та якість наших попередників все одно уступала їх кількості. І цей сценарій ми проживаємо вже кілька тисячоліть поспіль.

З цього висновок, протистояти їх навалам ми можемо за допомогою технологічності.

І зараз наша Західна цивілізація дійсно має у своїх руках такі технологічні переваги, але з певних причин ми їх не можемо на відповідному рівні в цій війні застосовувати через що на фронті гинуть найкращі українці.

В чому ж причина, чому так відбувається?

Так є тому, що у сучасних європейських владних еліт відсутня свідомість та геополітичне мислення сформоване Вільгельмом II Гогенцоллерном, імператором Германської імперії кінця 19 початку 20 століть.

А ще гірше те, що цього геополітичного мислення не сповідують наші політичні еліти України. Але це вже окрема і дуже глобальна тема, яка потребує максимального її аналізу та шляхів вирішення.

При цьому влада каже, що підняття вартості електроенергії не вдарить суттєво по кишенях простих громадян. Але злочинність цього твердження у тому, що ці дії вдарять перш за все по найбільш свідомій, проукраїнській частині суспільства.

Суть у тому, що коли ще за часів президентства Ющенка гостро постало питання залежності України від російського газу, в патріотичному сегменті українців пішла хвиля відмовлятись від імпортованого газу на користь вітчизняної електроенергії.

Люди почали замість газових плит встановлювати електричні. Приватні домогосподарства переходили з газового опалення на більш прогресивне та безпечне електричне.

Та і сама держава тоді понад десять років тому запроваджувала спеціальні програми аби заохотити людей зіскочити з «газової голки» Росії. Ті хто відмовлявся від газу на користь електроенергії отримували знижку на електрику в розмірі 50% у необмеженій кількості.

Це були абсолютно логічні та правильні дії держави, адже Україна це потужний виробник електроенергії у Європі. Наше національне багатство атомні електростанції дозволяють продавати електроенергію для власного народу та бізнесу за дуже низьким тарифом.

І так і було принаймні для побутових споживачів поки у 2015 році уряд Яценюка не почав скорочувати цю державну програму. Спочатку вони зменшили знижку на електрику з 50% до 25% та обмежили допустиму її кількість, яку можна було купити за знижкою. При цьому вартість самої електроенергії почала невпинно рости для всіх.

У 2020 році вже «зелений режим» успішно завершив цю антидержавну політику й взагалі скасував знижку на електрику для домогосподарств, які відмовилися від газу. Електрика за таких дій перестала бути дешевшим енергоресурсом за газ у своїй більшості імпортований з Росії.

І от сьогодні вже підняття вартості електроенергії майже удвічі це справжній геноцид проти власного народу. Це підігравання політики Кремля в Україні владою.

Відповідно московські окупанти та вся вертикаль влади в Україні стають рівнозначними військовими злочинцями та законною ціллю для української нації.

Один за одним чиновники міністерства енергетики та представники відповідного комітету ВР в різних тонах, то плаксивому то погрозливому, розповідають, що без підняття тарифу на електрику удвічі країна не зможе відновити свій енергетичний комплекс після масованих ракетних ударів.

Але українці повинні знати, все це брехня та маніпуляції.

На відновлення енергосистеми було виділено достатньо ресурсів нашими партнерами. А підняття вартості електроенергії планувалося і до повномасштабного вторгнення, тому що це робиться на вимогу світових недержавних структур, які є паразитами західного світу.

Відбувається реалізація дегенеративної глобалістичної повістки за якою енергоресурси мають зростати у вартості на догоду міфу про глобальне потепління, парниковий ефект та іншу єресь.

Місцевій же владі дегенератів такі вимоги тільки до вподоби, бо відкривають ще більше можливостей для корупції всередині країни.

У зв'язку з цим всім українці не мають терпіти ці знущання, мовляв, поки йде війна протести можуть шкодити державі.

Якщо ми й далі будемо так думати скоро в Україні просто не буде, що захищати. Адже внутрішній та інтернаціональний (транснаціональний) зовнішній ворог й так забрав в нас практично все…

Жодних поступок місцевим та зовнішнім паразитам, будь-які підняття тарифів мають каратися народом, як прояв мародерства під час війни.

І було б добре, аби Армія, якій українці довіряють найбільше, також сказала своє слово.

P.S. Кому більше подобається читати, а не дивитися незабаром викладу розшифрування тексту цього відео.

Офіційний представник МЗС рф Марія Захарова: «Россия верит в то, что Одесса сможет освободиться от гнета украинских неонацистов»…

Фарбований дегенерат, піар-технолог з Москви та за сумісництвом розробник труханівського туристичного дизайн коду Одеси Артерій Лебедев: «Прошу российские войска не возвращаться без Одессы»…

Сьогодні стає відомо, що перший заступник голови Одеської обласної адміністрації Борис Волошенков, старий кгбіст та ватнік, який 10 квітня разом з мером Трухановим покладав квіти до пам'ятника радянській окупації Одеси, того ж 10 квітня сам призначив себе виконувачем обов'язки голови Одеської обласної адміністрації.

Син Волошенкова «Дима» відомий в Одесі учасник «руской весни» 2014 року, член партії регіонів і весь відповідний набір, також завжди обіймав різні посади в адміністрації.

Тож виникає питань більше ніж відповідей…

Що це за самопроголошення себе головою обласної адміністрації?

Це така реалізація погроз кремлівських пропагандистів, Одеська народна республіка?

І взагалі, як і хто цього сєпара в час війни призначив на посаду першого заступника?

— Понад тисяча експертів у галузі штучного інтелекту серед яких Ілон Маск оприлюднили звернення з закликом зробити паузу у розвитку «ШІ» поки не будуть розроблені та запровадженні протоколи безпеки.

— Китай на тлі конкуренції з США прискорить використання «штучного інтелекту» у науково-технічних дослідженнях.

Насправді ж це все складові однієї компанії. Бо протокол безпеки для «ШІ» — це така сама утопія, як і те що взагалі комп'ютера програма, яку тепер почали називати «штучним інтелектом», коли-небудь стане подібною до інтелекту людини. Тому що будь-який протокол безпеки не зупинить програму від збою, коли в умовах повної інформатизації та електронної технологізації можна отримати доступ до банківської, оборонної, ядерної, судової або будь-якої іншої системи. А відповідно глюк у банальній програмі під назвою «ШІ» може призвести у прямому сенсі до — Армагеддону.

Так само й скільки не пришвидшуй використання «ШІ» у науці, як того хоче Китай, але насправді нічого більше ніж винайдено людьми та прописано програмістами, будь-яка програма не видасть.

Тож очевидно, що відбувається ідеологізація та міфологізація «штучного інтелекту». Філософи, політологи та політики починають без жартів розмірковувати чи перевершить «штучний інтелект» людину, чи ні? Та коли — це станеться, за рік, два, чи за десять?

Для чого це все робиться?

Невже не зрозуміло, що — це облуда, якою людству промивають мозок?

Уявімо, більшість масово почне вірити, що «ШІ» розумніший та кращий у всіх сенсах за людей та будь-яку державну систему. Таке собі нове божество…

Далі людству можна буде нав'язати все що завгодно, протягувати будь-які рішення…

І не дарма передувала цьому пандемічна істерія та примусова вакцинація. Потім війна у центрі Європи, яка триває досі.. І от зараз нам, як манну небесну, підносять міф про надможливості «штучного інтелекту».

Чи є ще сумніви у підготовці ґрунту для нового світового порядку — де людина ніщо, а програма все? Програма всіх врятує та розсудить по справедливості — ось яке майбутнє нам готується.

А ті хто розповідають — ці байки та малюють світле майбутнє зі «штучним інтелектом» — є справжніми сатаністами. Тепер вони, а не ті хто проводять дивні окультні ритуали наближають пришестя антихриста.

Чи існує порятунок від такого сценарію?

Звичайно існує, але його доведеться пройти.

В тому ж «Апокаліпсисі» Іоана Богослова, Армагеддон, тобто битва між силами зла й добра — завершиться тисячолітнім ув'язненням зла і пануванням добра.

Але зараз не про теологію, краще почитайте самі, там ще багато чого цікавого і про число звіра на чолі та руці й багато іншого…

Зараз практично аби протистояти бідам, що слідуватимуть за ідеологізацією «ШІ», у Світі має утворитися анклав держав, які замість деградації підуть власним шляхом — тобто Цивілізації.

Цей шлях очевидний: закони природи; здобутки справжньої цивілізації, а не глобалізації; наука про походження людських спільнот; традиційні цінності; розвиток та вдосконалення кращих якостей людини; зрештою прогрес — це прості та перевірені істини, які приведуть будь-яку державу до успіху. Потрібно лише взяти їх за основу.

Це майбутнє України. Не дарма протягом останніх двох десятиліть Світ щоразу дивується та надихається чином українців. І жодна комп'ютерна програма цей захват не перевершить.

Природу таких речей треба чітко розуміти, бо ці забави псевдоеліти представляють серйозну загрозу державності та її інституціям, зокрема таким, як розвідка.

У цьому відео чітко пояснюється аргументація тих хто засуджує або захищає ці історії. Додивившись його до кінця стане зрозумілим головний задум маніпуляторів і що від будь-якої однобокої оцінки виграє тільки нинішня влада. А тому вчімось дивитися у коріння проблеми. 

Насамперед, як і слід було здогадатися, Білий дім зв'язувався з РФ перед візитом Байдена в Україну для "забезпечення деконфліктності, щоб уникнути будь-яких прорахунків, які можуть призвести до прямого конфлікту між двома ядерними державами", про що повідомляє — Associated Press.

https://apnews.com/article/russia-ukraine-zelenskyy-biden-f00af220669457d5ba07127c7e57a27b?utm_source=homepage&utm_medium=TopNews&utm_campaign=position_01

Що це означає?

А це означає, що як би з боку військ РФ відбулися хоч якісь натяки на ракетний удар по урядовому кварталу у Києві в цей час, то неминуче першим особам країни агресора прилетіло б таке, що війна б завершилася вже сьогодні...

Отже, виходить, що Московія може діяти, як країна терорист, знищувати мирне населення, цивільну інфраструктуру, чинити воєнні злочини та геноцид проти українського народу, а США через прямий зв'язок з агресором не може "забезпечити деконфліктність", тобто рішучо вирішити проблему застосувавши всю міць своєї надсучасної зброї?

Проте коли до Києва приїжджає Байден то виходить може!

Тож для чого тоді був цей візит?

Ця відповідь теж на поверхні, як і було сказано офіційними особами та ЗМІ, аби показати всій Україні, що США з нами...

Ну те що з нами ми звісно бачимо, але наскільки?

Невже анонс про чергові 500 мільйонів має когось вразити надією на швидку перемогу?

Про далекобійні ракети знову якісь абстрактні фрази, жодної конкретики, як і пів року тому.. Про літаки взагалі ні слова.

А от те що українське суспільство втомилося від війни, від злиднів, страху, обмеження волі та прав людини, а головне щодня ховати своїх героїв, близьких, рідних — це так.

І Байден приїхав аби змученій нації додати надії, драйву, віри, тому що війна має продовжуватися...

Її, цю широкомасштабну війну можна було не допустити рік тому, одним телефонним дзвінком Байдена Путіну. Або завершити за кілька годин серією ракетних ударів, наприклад "томагавками" по бункеру Путіна та його генерального штабу, як би вони не почули цих попереджень...

Ми ж вже знаємо, що інструмент "забезпечення деконфліктності" існує, тільки проблема, не для всіх...

Що має робити нормальна влада в подібних умовах? Тобто коли країною керує її еліта, а не звісно хто...

Поламати плани, змішати карти всім тим хто хоче тебе використати... І зрештою зіграти свою гру!

Яка має бути наша партія, тобто наша гра в цій ситуації? Насправді варіанти, вихід, завжди є...

Але для цього окрім еліти при владі, а не тільки на фронті, ще мають бути власні національні мудреці, брахмани, волхви, жерці, тобто — вища каста тих хто спілкується з Богом.

Вам такі відомі? Але вони є, їх не може не бути...

Хто стоїть за Арестовичем та чого прагне?

Аби не наступати на старі граблі потрібно в цьому розібратися вже зараз…

Сьогодні на жаль ми досі дивимося на події тих трагічних 1648-1654 років названі Хмельниччиною крізь догми написані для нас адептами доби «Просвітництва» підхоплені пізніше московитами.

Цілий пласт історії, власного автентичного світогляду та видатних постатей було викреслено із нашої пам'яті.

Саме з другої половини XVII століття українцям була прищеплена холопська ідеологія, про те що ми, мовляв, народ без власної аристократичної традиції.

Що наша руська еліта покатоличилася аби мати привілеї у Речі Посполитій, а тому стала чужою власному народу, за що проти неї цей народ і повстав у формі козачини та так званих визвольних змагань.

Насправді всі ці догми не витримують жодної критики, адже сама поява перших руських (українських) лицарських орденів, пізніше за холопською традицією названих козацтвом, в межах дніпровських порогів та острова Хортиця виникла після з'їзду європейських монархів у Луцьку 1429 року.

Саме на цьому з'їзді, що задокументовано та скріплено підписами та печатками, було прийнято рішення про створення лицарських орденів на кордонах Європи тобто Причорномор'я, Дніпра та Дунаю для захисту Західної цивілізації від Османської імперії.

Зокрема зобов'язання сприяти цьому взяв на себе магістр великого Тевтонського Ордену. І після цього рід Корибутовичів-Вишневецьких в межах століття успішно реалізував цей проект.

Під проводом видатних аристократів Вишневецьких збезлюдненні землі Лівобережжя Русі-України після монгольської навали були знову заселенні українцями, де почали стрімко розвиватися ремесла, промисли та господарства, а місто Лубни стало столицею та головною фортецею Вишневеччини.

Так от саме вождь русько-української аристократії Ярема Вишневецький, а не король Речі Посполитої чи польська знать були головним ворогом заколоту Хмельницького.

Саме проти руської шляхти велася вся ця так звана визвольна війна. Яка насправді за визначенням не може бути визвольною, ні за національною ознакою, ні за конфесійною.

Тому що нації сформувалися на кілька століть пізніше, а тоді в часи Хмельниччини поділ між народами відбувався на ментально родовому рівні.

От московити були для нас чужими, бо ментально інші, адже азіати. А поляки, литвини та інші, наприклад германці рідні — бо європейці.

Так само не могла Хмельниччина мати характер конфесійного визволення від католиків, бо й сам Хмельницький був католиком. Крім того, українському лицарству ніколи не заважало разом з католиками бити московитів, наприклад під Москвою у 1618 на чолі гетьмана Петра Сагайдачного.

Хмельниччина носила яскраво протестантський та антиаристократичний характер, що відбувалося тоді по всій Європі.

Підтвердженням чому є хоча б спілкування та тісні контакти між пуританським м'ясником Олівером Кромвелем та Богданом Хмельницьким.

Сьогодні аналізуючи Переяславську угоду 1654 більшість істориків схиляється до думки, що оскільки Гетьманщина ніби воювала з Річчю Посполитою то союз із Москвою був цілком виправданою справою, адже тоді ніхто не знав чим це все обернеться.

Але це не так, тому що виходити потрібно з мотивів вождя цієї авантюри, чи були вони щирими, чи носили вони державницький характер?

І відповідь однозначна ні! 

 Тому що згадаймо, як взагалі Хмельницький став на шлях заколотника та баламута?

Він же мав чудову єзуїтську освіту, шляхетне походження, добрі стосунки з королем Речі Посполитої Владиславом. А на цей шлях став після того, як викрав у свого сусіда шляхтича Чаплинського законну дружину Мотрю Чаплинську.

Правда поверхова вітчизняна історія нам це малює з протилежністю навпаки, але починалося все саме так.

І звісно Хмельницькому незабаром прилетіла відплата від Чаплинського, після чого він побіг жалітися королю, який справедливо відповів, що у конфлікті двох шляхтичів не може зайняти сторону жодного.

А далі почалися інтриги у яких власне і відкрилися підступні таланти Богдана.

Тільки от користі від тих інтриг Хмельницького не було вже ні Україні-Русі, ні самій Мотрі Чаплинській. Яку він таки всіма правдами та неправдами зміг знову викрасти, але у наслідку її стратив його ж син…

От така сумна історія, а за нею й трагічна епоха для всієї України розпочалася від дій користолюбного баламута Хмельницького, наслідки якої так, між іншим, ми переживаємо зараз…

Тож які висновки варто зробити з цієї історії зараз?

Наразі тільки один: Україні потрібна велика ревізія всієї нашої історії, бо можемо залишитися у цьому колесі «Сансари» ще на довго…

Бо це лише маленький доказ штучності роздутого образу Арестовича, як людини, яка глибоко розбирається у політичних процесахсвітового та українського масштабу, дипломатії, економіці, філософії, психології і так далі…

Не беруся судити про Арестовича, як військового експерта, бо сам таким не є, але у всьому іншому при уважному спостережені стає очевидною його непослідовність. Зазвичай він заперечує свої слова вже буквально у наступному реченні, і зробити це може з десяток раз під час одного ефіру у якогось модного російського блогера. А крім того зміна позиції на ходу у повітрі, зневажливе ставлення до своєї ж аудиторії слухачів у вигляді шепотіння в мікрофон, часте провокування суспільства поверховими висновками щодо тих чи інших груп людей або тенденцій в політиці характеризує його, як недосвідченого політика, який лише виконує чиїсь замовлення при цьому нездатний вгамувати жагу до власного марнославства.

Але при цьому всьому його вибухова поява в інформаційному просторі України після повномасштабного вторгнення 2022 і частково приблизно за рік до цього, є феноменом.

В чому ж суть цього феномену?

Нам вже зараз дуже важливо усвідомити це аби вберегти українське суспільство від чергових, майбутніх розчарувань.

Раніше я багато розповідав яким чином олігархи та різні групи впливу в Україні аби зберегти владу навчилися маніпулювати виборчими процесами та електоральними вподобаннями.

Тому коротко нагадаю, що коли вже в середині 90-тих суспільству набридлі старі комуністичні партократи при владі, на виборах 1998 та 2002 років почали розкручувати образ міцних господарників у вигляду СДПУ(о) та блоку За Єду

Після «помаранчевої революції» у 2006-2007 роках коли ці господарники набули токсичності їм на заміну запустили тезу про необхідність завести у Верховну Раду бізнесменів.

Коли суспільство наїлося вже й бізнесменами при владі, олігархи з 2010 – 2014 років почали створювати проекти та штовхати у політику різних громадських активістів, майданівців, журналістів, комбатів і так далі.

Але на межі 2017-2018 років коли українці розчарувалися вже у всіх, політтехнологи шляхом моніторингу громадської думки та соціологічних досліджень побачили, що на наступних виборах будь-який загальновідомий шоумен (клоун, артист, співак) вставляє будь-якого топового політика.

І саме після цього з’явився політичний проект «слуга народу» та кандидат в президенти Зеленський. Який абсолютно прогнозовано й виграв вибори 2019 року, а невдовзі його партії здобула тотальну перемогу на парламентських виборах.

Та після того дуже швидко знову прийшло розчарування і варіантів кого ще окрім, як дійсно політиків потрібно обирати у владу просто не існувало.

Зокрема про це я писав у 2020 році. З того моменту в суспільстві почав зростати запит на справжніх політиків у політиці. Причому політиків у метаполітичному, глобальному значенні. Тобто людей, які глибоко розбираються у процесах, економіці, дипломатії, світовій та власній історії, психології та філософії. А ж як казав ще Платон – світом мають правити філософи.

І от в офісі президента України з 2021 року для українців почали готувати черговий маніпулятивний проект — вже з такими світлими та шляхетним цілями коли політикою нарешті почнуть займатися політики за призначенням, а не будь-хто аби не політик.

І от Арестович їм на цю роль прийшовся дуже доречно. А враховуючи, що завів в ОП Арестовича та ще одного персонажа Мішу Подоляка ніхто інший, як Сергій Льовочкін, сумнівів щодо планів з чергового обману українців на майбутніх виборах не може й бути.

Проте сумніви можуть бути у питанні справжній чи штучний Арестович в образі такого собі філософа політика, тобто за всіма канонами справжнього політика?

Бо якщо він таки справжній, то від впливу Льовочкіна чи того самого Єрмака, або будь-кого іншого знайде можливість позбутися без особливих проблем.

Але на жаль враховуючи непослідовність Арестовича про що йшлося на початку цього розбору, ми можемо зробити висновок, що в цьому амплуа він є абсолютно штучним.

Хоча, якщо чесно, я хотів би у цьому помилятися, тому постійно відкладав ці висновки, які зробив вже набагато раніше.

Бо Україні потрібні дійсно справжні політики, але черговий обман суспільства у цьому процесі може вже нанести фатальну шкоду народу після чого хіба що хаос та анархія…

Ті що опинилися у таборі німців мимоволі захоплюється та теж прагнуть перемоги. Але хтось з авторитетів наголошує на правилах: німці не можуть виграти. І всі з цим погоджуються.

Раптом над гаєм, у межах робітничого мікрорайону з хрущовок починають лунати протяжні звуки сигналів автомобілів, потягів та сирен заводів. Дві виховательки дитячого садочку кличуть дітей своєї групи, які захопилися грою у війну, зібратися у коло. Всі затамувавши подих підходять та дивляться на виховательок розуміючи, що зараз їм мають сказати щось важливе. Гнітючий вий навколо створює атмосферу таємничості. Молоді виховательки запитують чи знають діти, що означають ці звуки? Всі стискають плечима та скоріше хочуть почути відповідь.

— Це помер вождь нашої великої держави СССР Леонід Брежнєв кажуть вони, а ці звуки прощальні сигнали. Вони щось ще пояснюють про необхідність скорботи та заборони сміху у цей день. Діти з трудом надягають незвичні для себе маски та повертаються разом у садочок…

Через кілька років все повторюється… Тільки я це дійство спостерігаю вже з телевізора.

Величезна процесія на Червоній площі біля мавзолею транслювалася у прямому ефірі. Її значення підсилювало гудіння всього чого тільки можливо за вікнами. Побачене не викликало емоцій, а просто закарбувалося у пам'яті.

Коли ж за рік все відбулося знову – це вже сприймалося не лише як дежавю, а і як закономірність… Вождь за рік має померти…

Міфологічного значення під час цього вже щорічного серіалу набули розмови, як труну з одним з вождів вронили у яму в той момент коли її туди опускали. Не знаю чи дійсно таке було, чи ні, але про це всі жваво згадували й обговорювали на кухнях ніби спостерігали за цим щоразу…

Кінець традиції щороку помпезно ховати вождів поклало призначення генеральним секретарем Михайла Горбачова. Але через рік, і ще кілька поспіль, я не міг зрозуміти чому вождь не помирає? Що зламалося у цій системі?..

Щоправда, з часом ця закономірність набула іншого значення, бо розпочата Горбачовим «Перебудова» зрештою привела до смерті та краху самого СРСР…

За цим всім спостерігали мільйони, які вже тоді чекали народження чогось нового…

З того моменту у гаю біля дитячого садочку почалося моє знайомство з конструкцією під назвою СССР наприкінці існування якого народилося не одне покоління. Всі вони опинилося у цій точці на зламі тисячоліть та великих геополітичних перетворень…

Слід відзначити, що життя між траурними процесіями вождів СРСР та періодом «Перебудови», як зрештою і все подальше, було доволі цікавим та наповненим сенсом. Але саме тоді споглядання за глобальними процесами поступово оформлялося у метаполітику, як науку, розуміння якої штовхало до бажання випробувати її на практиці…

https://www.tiktok.com/@pavlo_kyrylenko/video/7184061445103979781?is_copy_url=1&is_from_webapp=v1&lang=ru-RU

https://ssu.gov.ua/novyny/za-materialamy-sbu-pidozru-otrymav-zastupnyk-holovy-derzhdumy-rf-babakov-yakyi-volodiie-odniieiu-z-ukrainskykh-enerhokompanii 

І от тут прошу хвилинку уваги, бо ще у 2018 році коли Порошенко вводив свій фейковий "воєнний стан", мною, як народним депутатом VII було спрямовано звернення до Кабінету міністрів України, Прокуратури та зокрема СБУ з вимогою відкрити кримінальне провадження проти Бабакова по факту його голосування за анексію Криму у 2014 році. Аби компенсувати Україні збитки від цих дій, я вимагав конфіскувати всі активи та акції його компаній в Україні, зокрема VS Energy, яка володіла частиною українських обленерго в тому числі й одеською.

https://www.facebook.com/pavlo.kyrylenko/posts/pfbid0aPgYsZ16eNhKjA1pWNwkpw3NoL6YZCiTuBUaeVKKQ4TdUa4hScoeWgfzbpETBe7El

І от тоді від СБУ в Одеській області я отримав відповідь, що за даними фактами не має доказів злочину, а тому у відкритті справи було відмовлено. Та я звернувся до суду і рішенням слідчого судді Попревича В. М. Приморського районного суду міста Одеси від 22.01.2019 року таки зобов'язав СБУ в Одеській області відкрити кримінальне провадження проти Бабакова. Всі документи у цій справі викладаю разом з дописом та раджу ознайомитися оскільки інформація у них є дуже цікавою.

https://www.facebook.com/profile/100001895526690/search/?q=%D0%91%D0%B0%D0%B1%D0%B0%D0%BA%D0%BE%D0%B2

Так от, хоч справа і була відкрита, але в Україні вже на повну йшла президентська виборча компанія й очевидно СБУ було не до боротьби з кремлівськими агентами впливу, бо справу таки просто банально поховали.

Коли повне переформатування влади вже відбулось, аби хоч якось з'ясувати ситуацію, а саме на якому етапі триває слідство і чи триває воно взагалі, у жовтні 2019 року мною було відправлене відповідне звернення до президента України, голови СБУ та генерального Прокурора. Та на жаль не отримавши й від цих поважних інституцій зрозумілої відповіді продовжувати ці потуги не представлялося вже доцільним.

https://www.facebok.com/pavlo.kyrylenko/posts/pfbid05osaTpVAA8dXu27hYSSfkhWQk8FhDW529EbBvYpACmC22iHcCjrPY7xAXVPaEZqml 

І от зараз, коли нарешті через три роки відповідна підозра СБУ проти Бабакова таки стала реальністю, в мене питання до всіх відповідних органів та посадових осіб, які були у цьому процесі залучені, а що ж з кримінальним провадженням проти цієї персони відкритим за згаданим вище рішенням суду?

Може саме через несвоєчасну реакцію нашої влади на події та виклики ми сьогодні й переживаємо повномасштабну війну найбільшу у Європі з часів другої світової?

https://prozorro.sale/auction/UA-PS-2022-10-19-000014-3

За підприємство з повним циклом видобувних та виробничих потужностей із 6 тис. кв м адміністративних будівель і понад 43 га землі, а також спеціальними дозволами на видобуток бурштину до 2031 року держава отримає 6, 7 мільйона гривень, що дорівнює 150 тисячам доларів — вартості двокімнатної квартири у Києві або дорогого автомобіля!!!

Що й казати, «Бурштин України» — це саме те підприємство, яке несе золоті, а в цьому випадку "бурштинові яйця", бо володіє унікальною лабораторією, ювелірним магазином, музеєм бурштину, цехами у яких обробляють бурштин та виробляють ювелірні прикраси, створюють картини з бурштину й багато іншого.

Та під час війни, коли мантра про вільний ринок, який все порішає, а державні підприємства є всі збиткові, вже давно мала б сприйматися злочином проти держави, все навпаки, вона набула ще більшого масштабу.

https://www.dw.com/uk/holova-fdmu-batova-pro-masovu-pryvatyzatsiiu-pid-chas-viiny/a-62766676

Можливо так відбувається тому, що наші Західні партнери й так добре допомагають фінансово нашим нікчемним можновладцям? Аж так добре, що їх зовсім не хвилює питання налагодження власної ефективної економіки де держава виступає суб'єктом ринкових відносин, а не адміністрацією зі збору податків, розграбування іноземної допомоги та продажу за копійки безцінних підприємств. А можливо тому, що ми народ України також несемо за це відповідальність, бо кожного разу голосуємо за одних і тих же мародерів, які так добре навчилися підлаштовуватися під будь-яку ситуацію та міняти кольори й гасла?

Як би там не було, та все ж в Україні є люди, які спостерігаючи за цим всім бл...вом керуються принципом, якщо не я, то хто? І починають діяти, зокрема саме про таких людей сьогодні поговоримо з лідером технократичної партії, не пропустить та робіть висновки.

https://t.me/kyrylenko_pavlo/908

https://www.cnsnews.com/article/international/patrick-goodenough/biden-says-its-his-expectation-aid-ukraine-will-continue

«Адміністрації Байдена давно настав час надати Києву всю необхідну зброю, включаючи ATACM більшого радіуса дії, щоб Путін і всі агресори зрозуміли, що вони не можуть виграти спровоковані ними агресивні війни».

Голова Об'єднаного комітету начальників штабів генерал Марк Міллі, креатура колишнього президента Обами, а відповідно і людина Байдена, у контексті заклику влади рф та України розпочати мірні переговори сказав наступне:

"США продовжуватимуть озброювати Україну, навіть незважаючи на те, що повна військова перемога будь-якої зі сторін виглядає дедалі більш малоймовірною.

https://edition.cnn.com/europe/live-news/russia-ukraine-war-news-11-09-22/index.html?fbclid=IwAR0Jv4yjePDxPb16tPU1GHSm9bcHv9KKKjVvqPE0mBhSjbIGRjfgMikDamQ

"Має бути взаємне визнання того, що військова перемога, ймовірно, в істинному сенсі цього слова, не може бути досягнута військовими засобами, і тому необхідно звернутися до інших засобів", – вважає Міллі.

Ключова теза заяви Мллі: "повна військова перемога будь-якої зі сторін виглядає дедалі більш малоймовірною".

І це очевидно, адже "правильну зброю" президент Байден надавати Україні категорично відмовляється.

Ключова теза республіканця Майкла МакКола:..."маючи правильну зброю, Україна може перемогти російські сили вторгнення"...

Для України й решти Світу перемога республіканців на цих виборах піде тільки на користь. Принципова позиція республіканської партії щодо допомоги Україні полягає у тому, що всі гроші, які виділяються Україні мають йти безпосередньо на допомогу Україні, а не містили статті витрат на допомогу Африці або фінансування гендерних студій та ЛГБТ товариств по всьому Світу. Адже за гучними законами та рішеннями про виділення фінансової допомоги Україні від Байдена постійно приховуються окремі статті витрат на зовсім інші потреби. І щоб цього не було та гроші від американських платників податків потрапляли за призначенням потрібний контроль, про що власне постійно говорили республіканці.

Та на жаль в Україні окремі представники влади, МЗС та ЗМІ перекручували ці тези про наміри республіканців чим шкодили взаємовідносинам із республіканською партією США.

Наразі ми будемо спостерігати, як перевзуватимуться у повітрі всі ці хейтери республіканської партії в Україні, але ми пам'ятатимемо всіх, і якщо самі республіканці пробачать це представникам наших псевдо «еліт», український народ та люди честі їм цього ніколи не пробачать… Відповідати за цей злочин будуть всі, бо за цим стоять набагато глибші причини ніж можна подумати. А саме підступна боротьба з традиційними цінностями українців…

Попереду багато випробувань, але — це наш шлях!

Україні потрібно зміцніти суверенітет та збільшити кількість озброєння. А вагомішу політичну підтримку здатні надати лише справжні ідеологічні союзники.

Чому прем'єр-міністр Елізабет Трасс, яка пробула на посаді всього півтора місяця, несподівано для нас подала у відставку?

Чому Бори Джонсон, якому всі соціологічні опитування передрікали перемогу, в останній момент відмовився брати у цьому участь?

Чому Джонсон та його політичні соратники є найкращими друзями України та зацікавленні у нашій перемозі?

Про це та багато іншого йдеться у моєму відео: