Як одеський стриптиз у війну виживає: доходи впали, серед дівчат є переселенки, а контингент відвідувачів помолодшав  

Коли ми чуємо слово «стриптиз», наша уява малює сцени з голлівудських фільмів, де блиск, гроші та мафія перемішані з таблоїдними скандалами.

Однак реальність цієї індустрії, особливо в Одесі, що живе в умовах війни, виявляється зовсім іншою.

Редакція «Думської» вирушила за лаштунки одного з одеських стриптиз-клубів, щоб з'ясувати, як виживає цей бізнес в епоху ракетних обстрілів і комендантської години.

АТМОСФЕРА

Центр міста, вечір. Парковка клубу заставлена машинами, а всередині панує напівтемрява і звучить музика. На вході табличка з написом «Фото заборонено». Ціна квитка — 300 грн з людини. Атмосфера захоплює одразу: м'яке світло, блискітки на підлозі, столи навколо подіуму. Сцену з пілоном добре видно з будь-якого місця в залі.

Нам приносять меню — різні коктейлі по 250 гривень, приватні танці від 600 грн і вище залежно від тематики, пропонують БДСМ, лесбі-шоу та інші варіанти. До клієнтів підсаджуються дівчата і втягують їх у розмову. Вам про це ніхто не скаже, але називається це «консумацією»: хочеш, щоб гарна дівчина, а то й дві склали тобі компанію за столом — пригощай коктейлем. Вони сміятимуться з дурних жартів і жваво цікавитимуться тобою, але коли келих спорожніє, а новий не замовиш — знайдуть собі компанію цікавішу.

Сцена не простоює. Дівчата по черзі змінюють одна одну біля жердини. Танцюють на 15-сантиметрових шпильках, виконують всілякі піруети. Кульмінацією танцю виступають оголені груди, проте якість вистави забезпечена, скоріше, ретельною фізичною та хореографічною підготовкою. Загалом того вечора змінювали одна одну на сцені до 10 танцівниць.  

Відвідувачі навколо найрізноманітніші. Здебільшого галасливі чоловічі компанії. Деякі приходять із дівчатами. Окремо скромно й обережно сидять сімейні пари, які шукають різноманітності в дозвіллі. Якби тут не було напівголих дівчат, цілком можна було прийняти клуб за фешенебельну кальянну.  

Є тут і військові. Ми зустрічаємо знайомого морського піхотинця:

«Зараз у відпустці. Тільки не знімайте мене. Заходжу в цивільному одязі, у формі не годиться, — розповідає він. — Це чудово відволікає від війни. Музика, відверті танці, красиві оголені жінки — це світ, де є життя і немає смерті».

ІСТОРІЯ ТАНЦІВНИЦІ: СТЕЛЛА З МИКОЛАЄВА

Ми поговорили з однією з танцівниць — Стеллою, яка приїхала до Одеси з Миколаєва, рятуючись від обстрілів.

«Я займаюся стриптизом уже два роки, — розповідає вона. — Чесно кажучи, це набагато більше, ніж просто танці. Це справжня еротика, де важлива кожна деталь — від руху стегна до посмішки».

Стелла навчається у виші за спеціальністю менеджмент і адміністрування.

«Виїхала з Миколаєва, коли місто сильно бомбили, — продовжує вона. — Знайшла роботу за оголошенням, раніше займалася гімнастикою, і це дуже допомогло. Працюю в клубі вже другий рік, мені подобається. Рідні знають про мою роботу і не проти».

Вона також пояснює, що стриптиз у клубі — це тільки еротичне шоу, без натяків на проституцію.

«Якщо хтось із відвідувачів перейде межі дозволеного, його одразу попросять покинути клуб і внесуть до чорного списку. Що стосується кордонів: так, фізичний контакт можливий, але це побудовано на легких дотиках. Танцівниця може присісти на коліна або дозволити себе погладити по стегну, але до інтимних місць торкатися заборонено. Усе тут у межах пристойності, і майже всі відвідувачі — постійні клієнти».

ОХОРОНЕЦЬ ВІКТОР: «КОНФЛІКТИ ВИРІШУЮТЬСЯ ЗА ЧАШКОЮ КАВИ»

Охоронець клубу Віктор, якому 62 роки, забезпечує безпеку закладу.

«Насправді, у 99% випадків усі конфлікти вирішуються стандартними психологічними методами — ввічливість і спокій у спілкуванні, — каже він. — Якщо хтось дозволяє собі грубість щодо танцівниць або конфліктує з іншими відвідувачами, достатньо запропонувати йому безкоштовну чашечку кави. Це реально працює. Але про всяк випадок навіть у приват-залі клубу є тривожна кнопка для персоналу і танцівниць».

ПІСЛЯ ВТОРГНЕННЯ ДОХОДИ СКОРОТИЛИСЯ НА 50%

Співвласник клубу ділиться тим, як змінився бізнес після початку повномасштабного вторгнення.

«Війна, звичайно, сильно підкосила наш бізнес, — зізнається він. — Один із наших клубів довелося закрити. До 2022 року основну частину відвідувачів становили іноземці, які живуть тут давно, а також солідні місцеві жителі, які досягли певного успіху в житті. Після 2022 року склад гостей змінився: відвідувачі стали молодшими, а іноземців практично не залишилося. Персонал теж довелося міняти — велика частина співробітників поїхала, і нам довелося набирати нових людей.

Основний дохід клубу — це продажі бару, кухні та приватні танці. З початком війни він скоротився на 50%. Ми працюємо до комендантської години, і якщо до війни гості могли відпочивати всю ніч безперервно, то зараз ми змушені дотримуватися жорстких часових рамок, що, звичайно, не допомагає бізнесу. Варто зазначити, що наші відвідувачі — це не олігархи, а звичайні люди, і їхні доходи теж скоротилися. Найприбутковіші дні - п'ятниця і субота, особливо якщо замовляють корпоративи.

Стриптиз-клуб був дуже прибутковим бізнесом до ковіду, зараз уже ні».  

За розмовами справа наближається до початку комендантської години. Після 23:00 вимикають музику. Частина гостей невдоволено вимагає продовжувати веселощі, проте після втручання адміністрації поступово всі розходяться. Магія й атмосфера а ля «Мулен Руж» розсіюється після виходу на мокру вулицю.

Голосно лунає сирена тривоги, час повертатися в суворі будні.

Спасибі клубу Office за можливість пірнути в цю сферу.

Автор — Георгій Ак-Мурза