Юпітер і Нептун працювали в парі: шведські вчені вважають, що потопити російський крейсер «Москва» допомогла природна аномалія

Виявити і ліквідувати флагман Чорноморського флоту російської федерації ракетний крейсер «Москва» у квітні 2022 року вдалося завдяки атмосферній аномалії.  

Такого висновку дійшли шведські вчені Ларс Норін, Ніклас Велландер і Абгай Девастхейл.

Їхня стаття під назвою «Аномальне поширення хвиль і потоплення російського корабля «Москва» вийшла нещодавно в науковому журналі, який з 1920 року видає Американське метеорологічне товариство.

13 квітня минулого року Збройні сили України зробили, здавалося б, неможливе — раптовими ударами двох протикорабельних ракет Р-360 «Нептун» було пущено на дно гордість Чорноморського флоту окупантів.  

Того дня російський корабель перебував недалеко від острова Зміїний, і на думку вчених, у звичайних умовах радіолокаційна система «Мінерал-У», що стоїть на озброєнні України, виявити його не могла.

«Перш ніж запустити протикорабельну ракету, ціль необхідно позиціонувати за допомогою супроводжувальної радіолокаційної системи, — зазначають дослідники. — Однак коли ракети вразили «Москву», корабель перебував далеко за межами звичайного радіолокаційного горизонту будь-якої наземної радіолокаційної системи».

На думку вчених, на бік українських військових моряків того знаменного дня стали унікальні погодні умови. Вони дали змогу виявити ціль на відстані 135 км, хоча за стандартних метеорологічних умов «Мінерал-У» міг помітити «Москву» лише ближче 50 км. 

У статті про це йдеться так:  

«В умовах, що склалися тоді, атмосферний індекс рефракції швидко зменшувався з висотою, змушуючи електромагнітне випромінювання згинатися донизу і частково або повністю компенсувати кривизну Землі».  

Якщо просто, то погода була такою, що електромагнітні хвилі, випромінювані радіолокаційною станцією, заломлювалися в атмосфері сильніше, ніж зазвичай, що дало змогу виявити ціль далеко за межами звичайного радіусу дії радара (це називається радіолокаційним горизонтом).  

Що ж це за умови? Вчені проаналізували дані за 13 квітня, отримані з метеорологічних супутників, і встановили, що рано-вранці того дня область низького тиску, що сформувалася над територією росії, між Азовським і Каспійським морями, почала зміцнюватися. Протягом дня вона перемістилася на захід і розташувалася вже над Україною, трохи північніше Азовського моря. Це призвело до того, що північні циклонічні вітри вирівнялися майже перпендикулярно до українського узбережжя Чорного та Азовського морів, уздовж умовної лінії, що пов'язує український радар «Мінерал-У» і крейсер «Москва». Теплі й сухі континентальні повітряні маси пронеслися над морем, створивши щось на кшталт кришки, під якою опинився набагато вологіший шар із низькорівневими хмарами. Сильний перепад вологості і призвів до незвичайного розширення радіолокаційного горизонту.  

У випадку з видимим спектром електромагнітних хвиль (світлом) таке явище називається верхнім міражем: якщо вигин променів приблизно такий самий, як кривизна Землі, вони можуть переміщатися на великі відстані, внаслідок чого спостерігач бачить об'єкти, які знаходяться далеко за горизонтом.

Учені доходять висновку, що військовим завжди слід враховувати атмосферні умови, оскільки їхній вплив на поширення радіолокаційних хвиль може бути значним.

Виконувач обов'язків завідувача кафедри радіоелектронних систем і технологій одеського Державного університету інтелектуальних технологій та зв'язку, кандидат технічних наук Сергій Сідень у своєму коментарі «Думській» зазначив, що може йтися про унікальне явище надрефракції, коли радіохвиля відбивається і від тропосфери, і від водної поверхні.

«За рахунок багаторазового відбиття ми можемо значно збільшити дальність виявлення цілі, — зазначає фахівець. — Відстань прямої видимості радара, за даними шведських колег, близько 46 км, а відстань до «Москви» була 135 км. Відповідно, хвиля або поширюється траєкторією, що повторює поверхню Землі, або багаторазово перевідбивається. Того дня мав місце якраз другий, унікальний випадок. Однак точних даних про висоти підвісу антен, а також місце розташування РЛС немає. Тому сказати, як саме було виявлено «Москву», на 100% неможливо, але пропозиції шведських колег мають під собою підстави».

Зі свого боку ректор Одеського державного екологічного університету Сергій Степаненко розповів, що опублікована стаття нагадала йому роботу, яку Гідромет виконував на початку 80-х на військове замовлення.  

«Важливий, але тривіальний висновок є у підсумку статті — під час війни необхідно враховувати метеорологічні умови. Для цього і готуємо військових метеорологів уже 30 років», — зазначив він.