«10 розмов про давню історію України»: в Одесі презентували книжку та розвінчали міфи  

Презентація книжки «10 розмов про давню історію України» відбулася в універсальній науковій бібліотеці імені Михайла Грушевського.

Як зізналися автори, під обкладинкою допитливий читач зустрінеться не лише з цікавими фактами, а й із гіпотезами, що є, на перший погляд, фантастичними.

Автори — відомий одеський учений, ректор Південноукраїнського національного педуніверситету, доктор наук Андрій Красножон і головний редактор видавництва «Фоліо» Олександр Красовицький.

В особі Красножона маємо одночасно і компетентного історика, і обдарованого літератора, якого надихають певні історичні епохи.

«Я не письменник і не історик, я за освітою хімік, я видавець, значна частина мого часу останніми роками минає у спілкуванні з письменниками та істориками, — зазначив Олександр Красовицький. — Тому я закохався в ці професії. Ми розуміємо: те, чого нас навчали, або неправда, або якась маленька частинка правди, яка має бути вмонтована в набагато більший пласт інформації. Ми намагалися побудувати розмову, як студент із професором: я запитую, а Андрій Васильович відповідає. Сперечатися з такою обізнаною людиною мені, звісно, складно».

За словами Красножона, головним було не переказувати, наприклад, Геродота, а прорефлексувати та виставити якісь панорами. Адже Україна — це країна з непередбачуваним минулим, додав він.

«Ми постійно боремося за якісь образи, проєкти, нагадаю про Трипілля і «черняхівську культуру». Трипілля стало основою для політичних інсинуацій. Усі українці, ясна річ, трипільці, — вчив нас підручник, виданий за часів Ющенка. Пам'ятаю, як пішла хвиля випускників шкіл, які мені розповідали на іспитах про трипільців, які брали участь в етногенезі українців. За першу таку відповідь я просто поставив трійку, подумав, що студентка обмовилася. Але все це тривало з іншими, поки ця хвиля не зійшла нанівець. Може, на користь трипільців, треба зазначити, що насправді вони були семітами, прийшли не з наших країв. Трипілля в Румунії отримало назву «Кукутень» і тамтешні археологи вчать, що це і є предки сучасних румунів. А «черняхівці» формувалися переважно на готському, тобто, германському субстраті…», — каже вчений.

Якою б спокусливою не здавалася ідея затіяти чергову сварку з тим чи іншим історичним підґрунтям, Красножон закликає насамперед залишатися інтелігентними людьми. Цікавитися минулим потрібно так, щоб не втрачати обличчя культурної особистості. Зокрема, у справі пошуку дат заснування міст Андрій Васильович вважає неможливим визначення загальноприйнятої точки відліку: «Всі ці ігри — данина символізму», — пише він у книзі. Зрештою, і так ніхто не сумнівається, що найстародавнішим містом на Землі вважається Єрихон, якому вісім тисяч років, хоча він нині стиснувся до розмірів села і не дбає про відлік часу свого існування.

З найбільшим задоволенням Андрій Красножон розповідає в книзі про античні сторінки української історії, це його улюблена тема. А найскладнішою для історика виявилася діяльність київських князів, тут часто виникала плутанина. Утім, для читачів якраз плутанини й не буде, все викладено чітко. Разом із «10 розмовами про давню історію України» Олександр Красовицький презентував ще два видання «Фоліо» — історичну працю Раду-Олександра Драгомана «Археологія, історія і політика в Трансністрії 1941-1945 рр.», написану за участю Красножона, та знов-таки Красножонову художню повість «Котли» на історичному матеріалі.

Ну а тих, кому не вистачить «Десяти розмов», можемо втішити — готується продовження книги. У ньому дивовижних і майже нереальних моментів буде ще більше. Але ж до фантастики наш читач уже трохи звик, це не повинно шокувати.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андрєєва