«Слуги» віддали першість ОПЗЖ, а Труханова рано списувати з рахунків: про одеські розклади з перших вуст (інтерв`ю)

^{Михайло Шмушкович}

«Думська». З осені минулого року команду Геннадія Труханова постійно трясе, йдуть зі скандалами віцемери. Колись стабільна команда «Довіряй ділам» тріщить по швах. Чи буде це тривати, чи ситуація стабілізується?

Михайло Шмушкович. Труханов завжди показував чудеса політичної виживаності. Так, процеси, про які ви говорите, почалися не у вересні минулого року, а значно раніше. Згадайте, як ішли віцемери Рябоконь і Котляр, це теж не були гарні відходи, м'яко кажучи (Петро Рябоконь навіть із мерією судився з приводу звільнення, — Ред.). І якщо ми говоримо про «Довіряй ділам» на виборах 2015 і 2020 року, то вже тоді ми бачимо ослаблення, що в міськраді, що в облраді, навіть за умови, що у 2020 році Труханова підсилив такий знаковий для області політик, як Гриневецький. І так, я думаю, що процес буде далі тривати. Чи переможе Труханов на наступних виборах, залежить тільки від одеситів.

«Д». Є така думка, що Труханову не дадуть балотуватися на наступних виборах…

М.Ш. Ой, облиште. Ця думка була вже 2020 року, і що? Це одна з чуток від тих людей, які мріють зайняти його місце. Повторюся, я ставлюся до Труханова дуже критично, але він показує справжню майстерність ведення політичних торгів. Тут можна тільки зняти капелюх.

«Д». Кого б ви хотіли бачити в кріслі мера Одеси?

М.Ш. Минулого разу ми («Євросолідарність», — Ред.) висунули Петра Обухова. Я впевнений, що підтримаємо цю кандидатуру і на наступних виборах. Але знову ж таки, це залежить насамперед від нього самого.

«Д». Ось уже п'ять років президентська партія «Слуга народу» представлена в міській та обласній радах. Однак за весь цей час немає й натяку на спробу висунути або виростити свого сильного претендента на посаду міського голови. Чому так? Єдине, що спадає на думку — це Олексій Леонов, але це все одно не ставленик партії, скоріше, особисті амбіції.

М.Ш. Щодо першого запитання — тому що не вміють. Навіть не так. Я твердо переконаний, що на всьому проєкті «Слуга народу» поставили хрест, магендавид або півмісяць, обирайте залежно від релігії. Чи буде якийсь інший проєкт Зеленського? Однозначно буде, може й кілька, але проєкту «Слуга народу», на мій погляд, уже не буде.

«Д». Уже третій тиждень місто і регіон загалом буквально трясе і колотить від новин про перейменування. Скільки списів зламано в публічних і приватних суперечках — не злічити. Що ви думаєте про таку повальну деколонізацію?

М.Ш. Ну я не хочу повторюватися. Я висловлювався про це, і думка моя не змінилася. Процес це політичний, ініційований президентом Зеленським. Відповідно, рішення ухвалювали не в Одесі. І не в області.

А ось нагнітання ситуації, замість конструктиву, це, звісно, повністю вина Труханова. Він вирішив мобілізувати свій електорат, який завжди любив промови мера про «одеськість» і понаїхавших. І це йому вдалося, але якою репутаційною ціною…

Щодо самого розпорядження. Там є однозначно вдалі приклади — вулиці Муратової та Гуляєва, провулок Ройтбурда. Є спірні. А є зовсім незрозумілі. На мій погляд, необхідно виправити зовсім дивні моменти, щоб вони не кидали тінь на загалом правильне рішення.

«Д». Перейдімо до ваших взаємин з ОПЗЖ. Навряд чи в Одесі можна знайти політика, який радикальніше озвучує тези проти «біло-блакитних».

М.Ш. Я думаю, що ви перебільшуєте. Дуже багато публічних політиків набагато радикальніші, ніж я. Проте завжди був прихильником того, що не має бути колективної відповідальності. Кожен має відповідати за свої дії. І якщо людина в ОПЗЖ не вчинила нічого поганого, у мене до неї не буде жодних претензій. Не їздила в Москву, не обіймалася з Путіним, не кликала сюди російські танки. Що він робить в ОПЗЖ — звісно, велике питання, але загалом це вже його проблеми.

Якщо повернутися у 2020 рік… Згадаймо ту ніч, коли в облраді билися й ламали меблі, обираючи між Шкарівським і Діденком (якого ми тоді підтримали, а він зрештою виявився шулером і боягузом), то, повірте мені, я б зробив ось усе те саме.

Тут необхідний невеликий відступ. Йдеться про першу сесію облради … скликання. 4 грудня в залі, справді, була бійка, учасники якої примудрилися поламати столи та крісла. Депутати засідали мало не до світанку. Тоді, нагадаємо, умовно демократичні сили змогли перемогти «біло-блакитний альянс». Спочатку ОПЗЖ мала найбільшу фракцію — 24 депутати з 84, плюс шестеро шарійців і десять «За майбутнє». Щонайменше частина «Батьківщини» ніяк не могла визначитися. Загалом у прихильників Юлії Тимошенко 7 мандатів. В ОПЗЖ була можливість створити коаліцію. Однак лідери «слуг народу» (16 депутатів) і «Довіряй ділам» (11) змогли схилити ту саму «Батьківщину» і «Євросолідарність» (ще 10) на свій бік і сколотили свою більшість. Голову облради обрали з перевагою всього в 4 голоси. «Слугу» Діденка підтримали 44 депутати, ОПЗЖшника Шкарівського — 40.

Торги були дуже гарячими. Від імені ОПЗЖ мені навіть пропонували місце голови, в обмін на входження в їхню коаліцію. Я категорично відмовився. У підсумку ми отримали зовсім іншу конфігурацію коаліції. Умовно демократичну.

Інша справа, як ми («Євросолідарність») у цій коаліції поводилися далі, це, безумовно, була помилка. Я вважав, що ми працюємо в одній команді на благо Одеської області й маємо допомагати одне одному, радити, виправляти ситуації, підтримувати. Робив це абсолютно щиро. Але що отримали натомість — те отримали (тут Шмушкович натякає на створення нової коаліції — «слуги» + ОПЗЖ + «Батьківщина» + «Довіряй ділам» — Ред.).

«Д». Ви постійно дорікаєте голові облради Діденку альянсом з ОПЗЖ…

М.Ш. Так, але це не єдина проблема. На мій погляд, так вийшло, що старшим в альянсі перестав бути Діденко. Тепер перша скрипка — ОПЗЖ і Князь Хачатрян. Через фінансові взаємини, політичні, його (Діденка, — Ред.) особистий світогляд. Як кажуть, людина може виїхати з Донецька, а Донецьк із людини виїхати не може (Діденко родом із Донеччини, — Ред.). Принаймні в цьому конкретному випадку. Водночас вибір між Діденком і Шкарівським у 2020 був очевидний і тоді, і зараз.

«Д». Чому, на вашу думку, в облраді склалася така конфігурація, що ОПЗЖ і «слуги народу» товаришують, а в міськраді партія президента мало не ізгой?

М.Ш. Треба розуміти, що одеська політика не чорно-біла, вона навіть не мозаїчна, вона калейдоскопічна. І якщо ми подивимося там на наші ще недавні стосунки зі значною частиною «Слуги народу», навіть публічні, в облраді, вони були взагалі чудові. А зараз багато хто, скажімо так, у кулуарах обіймається і каже, що навіть десь підтримує, але водночас голосує навпаки, говорячи про партійну дисципліну.

«Д». Тобто, я правильно розумію, що немає якоїсь узгодженої спільної партійної лінії в партії «Слуга народу» на тему, як поводитися в міськраді та облраді?

М.Ш. Ви мене питаєте про «Слугу народу», мені важко за них відповідати, але як приклад можу сказати, що секретарем міської ради від «Слуги народу» є пан Коваль (Ігор Коваль — ексректор Одеського національного університету імені Мечникова). Напевно, найближчою для нього політичною фігурою, з якою він багато років працює і яку він завжди підтримував, є Сергій Гриневецький — один із керівників партії «Довіряй ділам». Ось вам один із прикладів калейдоскопічності одеської політики.

«Д». До речі, «Довіряй ділам» останнім часом втратило двох депутатів і ризикує втратити третього…

М.Ш. Ну, поки що не втратило. Дивіться, це ж питання політичної волі. Ось, припустімо, у «Європейській Солідарності», щоб вивести якогось депутата, потрібно провести дуже серйозну роботу. Тобто навіть провести з'їзд — це досить серйозно. Я вже мовчу, як наша юридична служба вимагає готувати документи. Щоб партії «Довіряй ділам» вивести якогось депутата і провести з'їзд, оформити протокол, треба хвилин п'ятнадцять, напевно. Тому якщо Труханова ось по-справжньому притисне, повірте мені, у нього знову буде 20 депутатів, які необхідні. Інша річ, що це призведе до значних репутаційних ризиків, далі будуть суди, конфлікти.

«Д». Чи змінила війна одеську політику?

М.Ш. Безумовно. Я свого часу говорив із Катериною Ножевніковою з приводу її знаменитої акції. Вона впивалася перемогою, що їй вдалося ось цю потворну ситуацію з ремонту Київського суду поставити на гальма, а потім її ліквідувати. Я їй сказав, що ні, це не головне твоє досягнення. Головним досягненням цієї акції стало те, що в голові депутатів і чиновників сталося клацання. Сьогодні люди, які стали говорити в сесійній залі про те, що необхідно виділяти гроші на армію, перестали виглядати ідіотами. Не скажу, що більшість, але значна частина депутатів до акції Ножевнікової і переважна більшість чиновників дивилася на таких людей як на божевільних. Це типу не наші повноваження. Ми маємо займатися плиткою, водою, забезпеченням. Нехай армією цією займається держава.

А завдяки цим мітингам щотижня перелом у свідомості стався. Ще не було жодного випадку, щоб Труханов не задовольнив запит військових. Так, там є бюрократичні моменти, але це не проблеми міськради і мерії. Усі запити відпрацьовуються і задовольняються. І це багато в чому результат акції Ножевнікової.

^{Катерина Ножевнікова на мітингу біля мерії}

«Д». Які у вас із нею стосунки? Кажуть, ви називаєте її людиною Божою…

М.Ш. Це не мій вислів, його вигадав колишній віце-губернатор Одеської області Сергій Калинчук. Так чи інакше, але Катя — унікальне явище в одеському житті, у волонтерському житті, навіть не в одеському, напевно, в українському житті. Якщо говорити про політику, і ви запитаєте мене, чи хотів би я, щоб вона пішла з нами на наступні вибори, я скажу: звісно, хотів би. Я цього хотів у 2015-му, і у 2020-му. Вів із нею з цього приводу переговори. Обидва рази це було невдало. Яка ймовірність цього на нових виборах? Менша, ніж… Я б хотів сказати, що 50% на 50% - або піде, або не піде, але розумію, що значно менше, ніж 50%. Чи підготував я розмову з нею у своїй голові, як переконувати? Підготував. Але це питання не сьогоднішнього дня. Будуть вибори, будемо говорити, буду переконувати. Вийде чи не вийде? Найімовірніше, не вийде. Але я буду пробувати.

«Д». Вас послухати, так ми говоримо мало не про Месію.

М.Ш. Я вважаю, що її присутність у представницьких органах місцевої влади буде дуже корисною загалом і для міста, і для області, і для її фонду, і для її роботи, зокрема.

«Д». Коли будуть вибори?

М.Ш. За законом, восени наступного року.

«Д». Однак війна йде, воєнний стан нікуди не подівся.

М.Ш. Дивіться, ну в нас вже закінчилися повноваження президента і Верховної Ради. Якщо бойові дії закінчаться і воєнний стан не буде продовжено, то треба буде проводити вибори. Країна перебуває у страшній фінансовій ямі, виживаємо тільки за рахунок міжнародної фінансової допомоги. Кожен виборчий процес коштує дуже великих грошей. І у зв'язку з цим не думаю, що в нас буде окрема від виборів президента і Верховної Ради кампанія до місцевих рад. Я майже впевнений, що якось будуть об'єднувати.

«Д». «Європейська Солідарність» уже готується до виборів чи ні?

М.Ш. Будь-який політик, як тільки закінчуються попередні вибори, починає готуватися до наступних. Зрозуміло, що ми перебуваємо в умовах війни, це, м'яко кажучи, не пріоритетні завдання, але при цьому якась робота, безумовно, ведеться. Значна її частина спрямована на підтримку армії, але вона поєднується з партійною роботою.

«Д». Давайте останнє запитання. Скажіть, якщо президент Зеленський піде на вибори, він переможе?

М.Ш. Я за нього голосувати не буду.

Розмовляв Аркадій Безуглий