Ректор Одеського економічного університету: про вступну кампанію під час війни, життя вишу та перспективи студентів

В одному з найстаріших вишів міста, Одеському національному економічному університеті, щосили триває вступна кампанія. Про те, у чому її відмінності від торішньої, про навчання в умовах воєнного часу і про переваги дуальної освіти ми поспілкувалися з ректором ОНЕУ Анатолієм Ковальовим.

«Думська». Анатолію Івановичу, що нового приготував ОНЕУ для абітурієнтів нинішнього року?  

Анатолій Ковальов. Вступна кампанія 2023 року, як і попередня, відображає реалії стану суспільства України в період відбиття агресії російської федерації. Частина територій, з яких абітурієнти їхали в Одеський регіон, на жаль, тимчасово окупована. Проте наші завдання і принципи незмінні — ми робимо ставку на задоволення потреб економіки України, особливо півдня, у кадрах економічного та фінансового профілю: маркетологами, бухгалтерами, аудиторами, усіма тими, хто може підставити своє професійне плече розвитку галузі. Незважаючи на цілком зрозумілі труднощі, наші кадри зараз затребувані, у центрах зайнятості частка наших випускників мізерна. Секрет полягає в тому, що навіть на третьому курсі ви не знайдете студента, який би не знайшов себе в економіці.

«Д». Завдяки чому вдається досягати таких високих результатів?

А. К. У своїй освітній діяльності, крім власного багатого досвіду, ми використовуємо передові європейські напрацювання, беремо участь у безлічі міжнародних програм. Однією з них є «Еразмус+», яка дає змогу впроваджувати такі форми навчання, як дуальна освіта, академічна мобільність.

«Д». Можна детальніше про дуальну освіту?

А. К. Дуальна освіта — це форма поєднання отримання знань в університеті та навичок на робочому місці. Ми почали використовувати цей досвід ще п'ять років тому і виграли грант на участь у консорціумі європейських вишів. Це дало нам можливість використовувати дуальний досвід та інноваційні технології передових країн, таких як Німеччина, Іспанія, Британія, Голландія та інші. Зокрема, ми взяли модель дуальної освіти Іспанії, яка передбачає поділ робочого дня студента на дві частини: половина в стінах університету, а потім — у стінах підприємства-роботодавця. Це мотивує студента, бо він отримує не тільки знання, а й зарплату, він працює на себе, на кінцевий результат у вигляді отримання хорошого робочого місця. Імовірність працевлаштування сягає 90%. Роботодавець також зацікавлений, оскільки він не просто спостерігає за процесом формування фахівця, а й вносить свої корективи під час навчання. Він сам проводить з хлопцями практичні заняття, ми ж отримуємо гарантовано зацікавлених студентів. У нас є п'ять банків, з якими підписано договори про співпрацю.

«Д». А якщо в процесі навчання студент починає не влаштовувати роботодавця?

А. К. Зрозуміло, є серйозний відсів, і якщо ти за якимись параметрами не підійшов, то продовжуєш навчатися за звичайною програмою.

«Д». А що таке академічна мобільність?

А. К. Ця програма цікава тим, хто хоче отримати європейський досвід і навички навчання. Згідно з програмою «Еразмус+», у нас є можливість спрямувати близько 100 студентів протягом року в ті університети, які беруть участь у програмі. Розповім, як у нас це почалося. У перші дні війни наша викладачка Оксана Волкова в пошуках безпеки виїхала в Амстердам. 14 березня ми відновили процес навчання, і вона виявила бажання долучитися до процесу. Я сказав, що жодних проблем, але їй потрібно звернутися до місцевого вишу і записатися в програму академічної мобільності, тільки не для студентів, а для викладачів і дослідників. Її прийняв ректор і зажадав, щоб уже через дві години провести зум-конференцію зі мною. Йому було важливо знати, що являє собою наш університет, його керівництво. І, дійсно, цей зум відбувся. Ми детально все обговорили, після чого голландець пообіцяв дати відповідь.

«Д». Мені здається, що вона виявилася позитивною.

А. К. Так, ми, звісно, чекали, відповідь не була швидкою, але підсумком стало занесення ОНЕУ в обойму європейських вишів. Це Іспанія, Німеччина, Фінляндія, Голландія та інші країни. Уже втретє направляємо студентів, але вони мають бути підготовлені отримувати знання мовою викладання. Шукаємо безкоштовні програми, щоб студенти могли підтягувати свій рівень. У квітні п'ять студентів їздили до Голландії на робочий тиждень. Завдяки грантовим програмам, цього року п'ятеро студентів отримували по 1200 євро разові стипендії, торік це були 800 євро.

«Д». Анатолію Івановичу, скажіть, а чи надають західні колеги якусь ще допомогу, крім освітньої?

А. К. Особливо актуально це було на початку війни. Так, один із німецьких вишів уже 14 березня надіслав нам тритонний фургон із гуманітарною допомогою. Це одяг, вітаміни, харчування. Причому вони не просто доставили вантаж до кордону, а їхня людина привезла це особисто. Відчайдушний хлопець, три ночі без сну.

«Д». Які очікування від вступної кампанії?

А. К. Нам би хотілося набрати близько тисячі студентів, і на це є підстави. По-перше, багато хто повернувся з Європи. По-друге, ми вже вийшли з демографічної ями. Зараз вступають діти тих років, коли почався бебі-бум. Ну і, звісно, ми активно займаємося пошуком студентів у регіонах. Традиційно завжди починали цю роботу у вересні. Їздили районами, проводили зустрічі, ділові ігри.

«Д». Як ще залучаєте студентів?

А. К. Враховуючи складну економічну ситуацію, ми прийняли складне для себе рішення знизити вартість контрактів. На різних спеціальностях по-різному, але загалом це 20-25%. Відкриваємо нові спеціальності, наприклад цього року набираємо політологів, великою популярністю користується психологія.

«Д». Уже другий рік триває війна, а до цього два роки ковіду. Фактично майже чотири роки нормального навчального процесу як такого немає…

А. К. Це велика біда. Відсутність соціальної взаємодії, технічні проблеми, проблеми з відповідальністю, самодисципліною і навіть оцінюванням. Ми зіткнулися з цим усім. І саме тому ми почали боротьбу за повернення якості освіти: у вересні 2022 року першими в Одесі відновили навчання офлайн.

«Д». Напевно, не всі були задоволені?

А. К. Можливо, перші дні, проте потім усе увійшло в стабільне русло. Першокурсники були відверто щасливі, і, що вкрай незвично, за ними почали тягнутися старшокурсники, а не навпаки, як це завжди буває. Виявилося, що діти зголодніли за повноцінним студентським життям, і нам вдалося їм його забезпечити. Знову розквітла самодіяльність: у нашому коворкінгу проводяться літературні вечори, перегляди кіно. Ми відновили спартакіади, провели турнір на Кубок ректора з міні-футболу. До слова, викладачі довели, що є ще порох у порохівницях і обіграли студентів. Діти були щасливі, вони реально вболівали за викладачів, а потім обмінювалися думками, мовляв, уявляєш, люди похилого віку нам накидали.

«Д». А як же обстріли, блекаути та інші незручності?

А. К. У нас просторі сертифіковані укриття, ми побудували навчальний процес у дві зміни, щоб усі мали можливість сховатися. Завдяки генераторам навіть у найважчі дні ми могли забезпечити світло в укриттях, бухгалтерії, підтримувати роботу інтернету. Так, в аудиторіях працювали по-старому, без проекторів, а на звичайних дошках, як це було раніше. У нас не було перерви в навчальному процесі навіть у найсуворіші блекаути.

«Д». Як виш зустрів повномасштабне вторгнення?

А. К. Як і всі, жах, шок. Але не було часу і морального права опускати руки. Уже о 10 ранку 24 лютого я провів нараду, створив оперативний штаб. Потрібно було вирішувати кадрові питання.

«Д». Які, наприклад?

А. К. Ну ось такий епізод. У нас вахтером працює жінка, переселенка з Донецька. Ранок 24 лютого, студенти в паніці залишають гуртожиток. Вона стала в проході, і як то кажуть, грудьми зупинили їх. «Дзвони батькам при мені, якщо дозволяють залишати виш, пропускаю». А як же інакше? Адже ми несемо повну відповідальність за життя цих хлопців і дівчат. Щодня з моїми заступниками об'їжджали всі корпуси, потрібно було показати, що ректор на місці, керівництво на місці, життя триває. Користуючись нагодою, хочу подякувати своїм колегам, разом із якими пройшли цей важкий час: першій проректорці Наталії Сментині, проректору з наукової роботи Олександру Литвинову, проректору з адміністративно-господарської частини Олександру Плахотному, декану факультету економіки управління Олегу Бабію, декану факультету міжнародної економіки Володимиру Безпалову, декану факультету менеджменту, обліку та інформаційних технологій Володимиру Видоборі, декану факультету фінансів і банківської сфери Ірині Мартинюк, керівникові центру заочної та вечірньої форми навчання Володимиру Шинкаренку.

«Д». Багато викладачів виїхало?

А. К. Вісімнадцять осіб, на сьогодні за кордоном залишилися тільки четверо. Ми відновили навчальний процес онлайн 14 березня 2022 року, і на той момент на зв'язок не вийшло тільки 15% студентів.

«Д». А як проходив процес захисту дипломів?

А. К. І офлайн, і онлайн. Один із наших студентів захищався на борту військового «КрАЗа», переміщаючись із позиції на позицію, дехто — на окупованих територіях із ризиком бути виданими зрадниками. Деякі студенти вже пройшли цю війну, демобілізувалися після поранень і контузій і повернулися до навчання. Кілька співробітників із госпчастини віддали своє життя за Батьківщину.

«Д». Щоб ви хотіли сказати наостанок?

А. К. Україна обов'язково переможе і поверне захоплені території, ми назавжди в європейській родині народів. У нашій країні можна і потрібно здобувати якісну вищу освіту, і Одеський національний економічний університет тому підтвердження.

Розмовляв Микола Мазур