Артефакти з Одеського археологічного музею продаються в інтернеті: як таке може бути і хто понесе відповідальність?

Артефакти з фондів Одеського археологічного музею Національної академії наук України з'явилися в продажу на приватному інтернет-аукціоні.

Спеціальний кореспондент «Думської» Георгій Ак-Мурза виявив це і спробував зрозуміти, як таке в принципі стало можливим.

Йдеться про курильні татарські та турецькі люльки XVI-XVIII століть із характерним маркуванням. На продаж їх виставив користувач, який представився Сатановим. Він зазначив, що перебуває в Одесі.

В самому факті торгівлі старожитностями нічого кримінального немає: в Україні дозволено колекціонування. Ось тільки предмети, які продаються, явно не з приватної колекції. На трубках тушшю написані номери та абревіатури ОГІМ. Ще видно написи «Мол-1. Зольник».  

Ми відразу запідозрили, що йдеться про артефакти з музейного сховища. Перш за все, явно професійне маркування — так позначають предмети археологи. По-друге, «ОГИМ» — це стара назва Одеського архмузею — «Одеський державний історичний музей».

«Мол-1» — скоріше за все, найменування пам'ятки. Молога Білгород-Дністровського району. Там кілька великих об'єктів, від бронзової доби до римського періоду і Середньовіччя.

Опитані фахівці зійшлися на думці, що йдеться саме про музейні предмети.

Ми одразу ж повідомили про те, що трапилося, поліції і набрали директора археологічного музею Ігоря Піструїла. Вчений підтвердив, що раритети, виставлені на продаж, належать музею. І додав, що теж виявив цей лот на інтернет-аукціоні й сповістив правоохоронців.

Ігор Піструїл попросив тиждень нічого не публікувати, оскільки матеріал може зашкодити розслідуванню.

Ми так і зробили. Передзвонили директору за десять діб, але він несподівано відмовився від будь-яких коментарів, причому в хамській формі: заявив, що редакції не варто взагалі піднімати тему крадіжки предметів із музейних фондів.

Поліцейські кажуть, що в загальних рисах розуміють, як трубки опинилися на аукціоні:

«Роки три тому, ще до призначення нинішнього директора музею, ці предмети кимось зі співробітників були передані приватній особі на реставрацію. Потім реставратор помер, а про предмети забули. Тепер вони з'явилися на аукціоні. Найімовірніше, ця історія трапилася внаслідок службової недбалості відповідального співробітника музею», — повідомив нам співробітник карного розшуку, додавши, що розслідування триває.

Ця версія викликає запитання. Навіщо археологічному музею вдаватися до послуг приватного реставратора? В установи є свій штат досвідчених фахівців, здатних реставрувати найрізноманітніші артефакти. Курильні трубки явно не належать до чогось надцінного, в експозиції їх виставляти не будуть. Як могли «забути» на довгий термін про передані приватній особі предмети з музейного фонду? Всі артефакти внесено до музейних описів і зареєстровано за номерами. Чому зникнення експонатів було виявлено через довгий час, причому випадково?

В колах музейних працівників давно ходить інформація, що фонди багатьох одеських музеїв, м'яко кажучи, неабияк схудли за останні кілька десятиліть.

Далі буде…

Автор — Георгій Ак-Мурза