Автопортрет з ельфійським вухом, або Одеський молодий митець у пошуку тонких вібрацій  

Виставку живопису «SELECTED WORKS», яка працюватиме до 18 жовтня, відкрила галерея ArtOdessa в Літньому театрі Міського саду. Експозиція «Вибрані твори» Валіка Лапшина — це свого роду маніфест проти системи, за якою працюють сучасні мистецькі інституції.

«Художник заперечує естетику цілісних проектів, так званих «серій», — наголошує фалерист Катерина Пименова. — На думку автора, живопис — це постійний пошук, постійні питання до себе, до навколишньої реальності. Пошук нових філософських питань, а не спроба нав'язати відповіді. Живопис — це невербальна мова, якою можна повідати незліченну кількість історій через індивідуальну призму погляду кожного окремого глядача на запропоноване художником застигле зображення».

Лапшин відомий своїми чарівними портретами молодих хлопців та дівчат. Цю генерацію захоплено та ревниво називають декоративною, проте за красою нашої молоді не ховається порожнеча, вона наповнена інтелектом, вишуканістю.

«У портретах я активно використовую ефект крупного плану, — зізнається художник. – У деяких помітна увага до реалістичного прописування деталей, однак я завжди стараюся зберігати інтенсивність та фактуру живопису, де видно тверезий аналіз, притаманний британському фігуративному мистецтву, хвилі, що почалася з Другої світової війни. Я вважаю, що кожен портрет є одночасно і автопортретом, адже при змішуванні фарб кожен художник замішує в матеріальну структуру і власне емоційне тіло. Накладаючись на фізичне втілення, зовнішність інших людей, у кожному з портретів заточена моя душа, яка запитує портретованого».

Сам Лапшин, як і більшість представників свого покоління, ставний та гарний, а що зобразив себе з ельфійськими вухами, то це на знак здатності прислухатися до тонких вібрацій. Ідеал краси для Валіка – руда або ж білява юнка з натуральною привабливістю, ластовинням, прозорими очима. Неважко було впізнати його моделей серед перших відвідувачів виставки.

Окрім портретів, в експозиції є картини з фантастичними сюжетами, реалістичні полотна, колажі, що поєднують образи масової культури та високого мистецтва. Роботи дуже різні, вони дійсно не репрезентують одну серію. Чим же не вгодила Валіку серійність?

«Справжня творчість не може застоюватися в умовах конвейєрного виробництва, продиктованого законами ринку сучасного мистецтва, — впевнений митець. — Замість чергового проекту, де глядачеві пропонується бачити від 10-ти до 30-ти самоповторів у різних варіаціях, відтворюючи концепт, я ділюся добіркою своїх проб у різних жанрах і форматах. Для мене сам живопис і пошук вже є концепцією. Концепцією життя. Деякі з моїх робіт доповнені анотаціями, короткими записками-посланнями для глибшого розуміння глядача. Мені важлива абсолютна прозорість пошуку, демонстрація матеріалів, з якими я працюю — чи то суто реміснича сторона роботи, з вивченням тонкощів майстрів з минулих поколінь, чи документальна зйомка з передової сучасної війни в Україні. Коли ви знаходите свій фірмовий почерк, ви вмираєте як художник».

Валік Лапшин, звичайно, вже має впізнавану манеру, але все вказує на те, що зупинятися у розвитку молодий митець не збирається. А поціновувачі його таланту матимуть багато приводів порадіти.

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова