«Ти не пройдеш!»: Гендальф із полку «Азов» відвідав Ізраїль

Делегація полку «Азов» на запрошення Товариства друзів України відвідала Ізраїль.

Очолив делегацію 28-річний лейтенант-розвідник Ілля Самойленко — захисник Маріуполя, який кілька місяців тому повернувся з російського полону. Разом із ним до Ізраїлю приїхала заступниця голови Товариства родин захисників «Азовсталі» Юлія Федосюк.

Мета поїздки — заручитися підтримкою Ізраїлю для повернення бійців «Азова», які залишаються в полоні, а також розвінчати міф про «нацистів, радикалів і антисемітів з Азова», який цілеспрямовано роздмухує російська пропаганда.

Ця подія стала резонансною для ізраїльських ЗМІ. Про неї дуже докладно і з явною симпатією до українських гостей розповіли видання Jerusalem Post, Israelinfo, а газета Times of Israel присвятила цій події одразу дві публікації — емоційний авторський блог Іллі Безручка та детальну редакційну статтю.

Ілля Самойленко приєднався до «Азову» 2016 року, коли ще був студентом університету в Києві. За його словами, він ухвалив таке рішення, бо в цьому полку багато вмотивованих, професійних і високоінтелектуальних людей, які добровільно пішли захищати батьківщину.

Під час Антитерористичної операції лейтенант Самойленко втратив око і ліву руку, але після лікування знову повернувся в стрій. У полоні росіяни забрали в нього протез руки. Ілля провів у таборі в Оленівці та в російських в'язницях 120 днів, після чого повернувся додому через обмін.

Члени делегації відвідали знакове для всіх євреїв місце — фортецю Масада, захисники якої дві тисячі років тому обрали смерть проти рабства. На зустрічі з резервістами ЦАХАЛу вони обговорили службу в арміях двох країн і подивилися документальний фільм про облогу міста і російські табори, в яких тримали полонених захисників «Азовсталі».

В останній день візиту Юлія та Ілля посадили дерева на честь Маріуполя і зустрілися з ізраїльським політиком Натаном Щаранським, який дев'ять років провів у радянських таборах, зокрема в московській в'язниці «Лефортово». У цьому ізоляторі деякий час утримували й Іллю.

Важливою частиною візиту стало розвінчання пропагандистських міфів про «нацистів з Азова», який став одним із виправдань російської агресії та путінської маячні про «денацифікацію». Ця тема залишається досить гострою для ізраїльського суспільства, яке зазнає постійних атак російських пропагандистів за нібито «підтримку нацистського режиму».

Ілля Безручко у своїй публікації в Times of Israel зробив особливий акцент на цьому питанні. Він наводив не лише слова Самойленка, а й свідчення трьох євреїв-бійців «Азова» — Віталія Барабаша, Ільхама Гасанова і Валентино Дзюбенка, з якими спілкувався з цього приводу особисто.

На думку Безручка, нацистські та антисемітські настрої пов'язали з «Азовом» у 2014 році. Тоді їх принесли в тоді ще батальйон добровольці з Росії.

«Однак ці темні люди з невідомих причин зникли менш ніж за рік після приходу до батальйону і залишили лише шлейф неприємних історій, створених ними для ЗМІ, — пише Ілля Безручко. — Прекрасно знаючи методику російської пропаганди, я б припустив, що ці люди були «кротами» в полку».

Автор розповів, що після 2017 року новий командир Денис Прокопенко (Редіс) почав жорстко впроваджувати стандарти НАТО в навчанні, ідеології та методиці ведення бойових дій.

Ілля Самойленко підтвердив, що після створення батальйону 2014 року там були люди, які захоплювалися радикальними течіями та символами, але відтоді підрозділ сильно змінився. Серед загиблих воїнів-азовців були євреї та люди інших віросповідань, яких він згадує як гордих людей і хороших бійців.

«Єдиний радикалізм, який ми сповідуємо сьогодні — це наше радикальне бажання визволити Україну», — каже Самойленко.

Також ізраїльські ЗМІ уважно вивчають ставлення до «Азову» з боку українських єврейських організацій.

Наприклад, Jerusalem Post цитує головного рабина України Якова Блайха:

«Якби не російська пропаганда, я б навіть не знав, що в «Азові» є нацисти. Це меншість із меншості».

Ілля Безручко цитує дослідника радикальних рухів, кандидата наук Дмитра Лихачова:

«У Маріуполі була велика єврейська громада, працювала синагога, яка за вісім років жодного разу не зіткнулася з проблемами з жодним бійцем «Азова». Аналогічна ситуація з мусульманською та грецькою громадами».

На думку Лихачова, найбільшою небезпекою для етнічних громад Маріуполя і всіх місцевих жителів у ці роки було хіба що невибіркове застосування росіянами важкого озброєння проти об'єктів цивільної інфраструктури.

До слова, волонтери єврейських організацій різних країн передавали до різних підрозділів української армії традиційний бездріжджовий хліб — мацу, яку юдеї їдять на Песах на згадку про вихід із Єгипту. За словами прес-секретаря єврейської громади Одеси Болеслава Капулкіна, торік «Азову» відправили 400 кілограмів маци — для бійців-євреїв і не тільки.

На завершення своєї статті Ілля Безручко нагадав позивний лейтенанта Самойленка — Гендальф.

«Вони скували 20 тисяч російських солдатів і офіцерів, які наступали на північ. Загін спеціального призначення «Азов» та інші підрозділи української армії понад 80 днів простояли, захищаючи землю і народ України. Вони воювали довше, ніж Франція і Польща чинили опір нацистській Німеччині. Хоча «балрог» і потягнув українських бійців у темряву полону, наш «Гендальф» знову на волі та бореться за своїх побратимів. Багато що належить зробити, щоб звільнити з російського полону понад 700 «азовців» та інших військовополонених», — написав Безручко.

Він нагадав, що 22 грудня новий-старий прем'єр-міністр Ізраїлю Беньямін Нетаньягу в телефонній розмові сказав Путіну, що сподівається знайти спосіб якнайшвидше покласти край війні та заподіяним нею стражданням.

«Гендальф сказав: «Ти не пройдеш!» — і дотримав слова. Тепер настала черга ізраїльського прем'єра стримати своє слово», — написав Ілля Безручко у фіналі своєї статті.

Автор — Сергій Дібров