|
13 вересня 2025, 08:48 Читать на русском
Краще в Пеклі пан, ніж в Небі раб: одеський балет «Сукня» розкриває Сатану в кожному з насТанцювальна вистава «Сукня», присвячена темам добра, зла та людського вибору, відзначила свою першу річницю на сцені Одеського театру музичної комедії. «Сукня» — проєкт одеських артистів та хореографів. За рік балет не раз збирав аншлаги й отримував овації як у нашому місті, так і на гастролях. А нещодавно автор музики Денис Аксьонов випустив альбом з оригінальними саундтреками вистави на популярних стримінгових платформах. Це перший подібний випадок в історії українського мистецтва. «Мені хочеться популяризувати українську творчість через цифрові платформи. Цією музикою ми знайомимо світ із сучасним українським мистецтвом. Адже Україна — це набагато більше, ніж лише вишиванка та шаровари», — поділився своїми ідеями композитор Денис Аксьонов. Вистава «Сукня» народилася в Одесі під звуки повітряних тривог на третьому році повномасштабного вторгнення, — яскравий приклад сучасного українського мистецтва, яке мовою балету розмірковує про людські слабкості. Гріх і чеснота, зло і добро — не просто протилежності, а вічні теми, з якими людина стикається протягом століть. Ми постійно повертаємось до них — у думках, у релігії, в мистецтві — ніби до дзеркала, в якому відбиваються наші внутрішні конфлікти. І раз по раз переконуємось, що межа між доброчесністю й падінням тонка, мов біла напівпрозора тканина сукні. «Сукня» перетворює ці вічні роздуми на мову тіл і музики. Тут немає повчальних уроків і остаточного суду. Лише низка образів, у яких кожен глядач знаходить своє. Одна з найяскравіших сюжетних ліній вистави — історія занепалого ангела. Тут вона набуває нової інтерпретації: це не просто Сатана як уособлення зла, а персонаж, у якому дзеркально відображаються внутрішні суперечності кожного з нас. Як розповів режисер вистави та виконавець головної ролі Денис Рудий ,іноді Сатана більш щирий та чистий — і виглядає святішим за звичайних людей. Його падіння — не просто злочин, а чесний і болісний вибір. «Краще в Пеклі пан, ніж в Небі раб», — казав Люцифер у поемі Джона Мільтона «Втрачений рай». Він одного разу зробив цей крок — і тепер пропонує іншим зазирнути: а що ж там, по той бік дозволеного? Саме з таких рішень і виборів соткано сценічне полотно вистави. Кожна сцена — відображення одного з гріхів, однієї зі слабкостей, притаманних людині. Не осуд, не мораль — лише істина, розказана мовою хореографії. «Для мене вистава «Сукня» стала викликом — і як для режисера, і як для актора. Від самого початку я обрав непрості теми: гріх, насильство, розбещеність, людські вади. Було важливо, аби постановка не виглядала вульгарною чи брудною. Я хотів показати ці внутрішні емоції через мистецтво», — розповів Денис Рудий. Перед ним та хореографом-постановником Віталієм Кузнєцовим стояло непросте завдання: створити не просто танцювальне шоу, а розкрити акторську та емоційну індивідуальність кожного артиста, а не вивести на сцену безлику масовку. Як виконавець, Рудий теж зіштовхнувся з серйозним викликом. На сцені — слабкості, знайомі кожному. Хтось шукає втіху у бокалі — і з кожним ковтком усе більше втрачає самоконтроль. Хтось намагається позбутися внутрішньої порожнечі й заповнює її їжею. Хтось зазіхає на чуже багатство — й втрачає залишки людяності та співчуття. А хтось прагне отримати все й одразу, отримує — та зрештою розуміє: це зовсім не те, про що мріялось. І кричати доводиться вже не від щастя. Сатана завжди поруч. Він не тисне, не спокушає. Він лише підливає, підносить, підказує. Він тут не для того, щоб примушувати, — він лише дає те, чого людина й так прагне. То, може, Сатана — не зло, а дзеркало? Відлуння того, що давно зріє в глибині душі. Адже його участь більш схожа на турботу: він не забороняє, не відмовляє, а мовчки дозволяє. І раз по раз переконується, наскільки люди передбачувані. А іноді навіть сам дивується тому, наскільки людина може бути грішною. Але вистава не зупиняється на цьому. Вона йде далі — показує, як легко може змінитися навіть той, хто здається безгрішним. Причому не з жадібності, не зі страху, а з бажання зупинити зло. Саме це бажання й стає пасткою. І в якийсь момент навіть сам Сатана, немов глядач, перестає втручатися, відходить убік і просто спостерігає — як людина сама, без його допомоги, доходить до краю й робить крок за межу. Хто ж насправді веде гру — зло, що спокусило людину, чи сама людина, яка піддалася спокусі? Фінал вистави — не крапка, а запитання. Що залишиться, якщо добро справді знищить усе погане? Чи зможе воно вистояти — чи, розгромивши ворога, обернеться новим злом, ще страшнішим за попереднє? СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter |
Статті:
Информации о погибших и пострадавших пока нет. На месте происшествия работают все соответствующие службы. Последствия атаки уточняются. Найкращий культурний відпочинок, гарантовані позитивні емоції, заряд світла, тепла і надії подарує Театр музкомедії всім тим, хто у січні завітає на вистави для дітей та дорослих!
На одеситів і гостей міста чекають трендові мюзикли, чарівні казки, музичні та ліричні комедії, легендарні рок-опери, класичні оперети, також тематичні фотозони, передбачення, подарунки і добрий настрій! Всім щасливих свят! Квитки та довідки: muzkomediya.com |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||




















