Балетні феї, королі сцени та володарі пензля: десяточка талановитих одеських дітей

В умовах воєнного часу, попри повітряні тривоги та цілком виправдані остороги, багато хто з маленьких одеситів опановує мистецтво гри на музичних інструментах, домагаються успіхів в акторській майстерності та хореографії, прекрасно малюють… Лише вони знають, якою ціною їм це дається! У перший день літа «Думська» пропонує вашій увазі десяточку юних талантів, проте насправді їх у місті значно більше.

Перший та другий номер ми знайшли у зразковому колективі класичного танцю «Фуете», яким керують Марина Козяр та Анна Погорецька. Це подружки-балерини Олександра Чупрунова та Софія Михальова, їм обом по 13 років.

Олександра з 3-х років відчуває величезне бажання танцювати. Саша спочатку пробувала себе в бальних танцях, до 4-х років перейшла на естрадні, де добре себе зарекомендувала і з часом домоглася сольних ролей. Одного разу дівчинка потрапила на балетну виставу в Оперному театрі. Дивилася на сцену, затамувавши подих, і відтоді зрозуміла, що вище класичної хореографії для неї нема нічого. На сцені Оперного в репертуарних виставах виконувала дитячі, але дуже милі партії: стала амурчиком в «Дон Кіхоті», бабкою, зайчиком та лисичкою в «Білосніжці», мишкою в «Дюймовоньці», пташкою в «Червоній Шапочці». Брала участь у концертах з циклу «Подорож маленького музиканта», їздила на гастролі у складі трупи одеської Опери до Греції. Зараз опановує «Жизель».

^{Олександра Чупрунова}

Софія Михальова у «Фуете» з п’яти років, дівчинка також не мислить свого майбутнього без балету. З нещодавніх досягнень назвемо призи на конкурсах Ukraine Terpsichora (Київ) та «Чорноморські візерунки» (Одеса), причому на останньому отримала ще й приз симпатії від члена журі.

^{Софія Михальова}

Щодо перемог у конкурсах не знає собі рівних номер три в нашій умовній десяточці, 10-річний піаніст Руслан Авдюгін. Він став абсолютним переможцем 26 престижних конкурсів. Руслан навчається в музичному ліцеї імені Столярського, а також в Національній академії імені Нежданової. Хлопчик займається за інструментом по 4, а то й 6 годин на день. Записує дуже серйозні програми для онлайн-конкурсів, нещодавно виступав з камерним оркестром Філармонії, буквально днями дав два сольних концерти. Відгуки однозначні: перед нами музикант із дитячою свіжістю сприйняття та майстерністю дорослого митця.

^{Руслан Авдюгін}

Четвертим номером йде у нас семирічний художник Ваня Шепко – маленький мрійник із великим світом всередині. Сьогодні він – першокласник та учень художньої студії «Фрактал», а в душі – дослідник, оповідач та справжній романтик. Полюбляє плавати, спускатися сніговими схилами на лижах та із завмиранням серця спостерігати за пейзажами з вікна потягу.

Ваня обожнює тварин, особливо тих, кого можна погодувати. А ще він невиправний фантазер: його світ наповнений вигаданими країнами, незвичайними героями та сценаріями для ігор, що захоплюють. Він впевнено й талановито створює індустріальні пейзажі, сповнені деталей, від яких неможливо відірвати погляд. Трамваї та літаки, кораблі й пароплави оживають на його аркушах паперу, ніби зійшли зі сторінок справжніх інженерних альбомів.

«Його роботи – це цілий світ у мініатюрі: тло, виконане гуашшю, передає атмосферу й глибину, а тонкі штрихи маркерів та олівці додають точності й виразності, – зазначає педагог хлопчика Євгенія Ніколаєва. – Ці пейзажі – не просто малюнки, а історії, які можна «читати очима», відкриваючи все нові й нові деталі».

^{Ваня Шепко}

Лідія Виштикайло, тринадцятирічна мисткиня, отримує п’яте місце. З 3,5 років Ліда танцює контемп – танець, що мовою рухів передає внутрішні переживання. Та поряд із танцем у її серці завжди жила любов до образотворчого мистецтва. Вона творить у художній студії «Фрактал», де кожна її робота – це маленький Всесвіт.

Найбільше Лідія любить писати природу. Олійні фарби в її руках перетворюються на чарівні інструменти, здатні відтворити найтонші відтінки світла, тіней і настрою. Її талант неодноразово визнавали на конкурсах і виставках. Ліда – переможниця та учасниця численних художніх подій, де її роботи відзначають за тонке відчуття композиції, акуратність і майстерність виконання.

Окрім живопису, Лідія захоплюється графікою та ліногравюрою. Вона вміє бачити красу в лінії, формі, контрасті – і кожен її твір, незалежно від техніки, вирізняється завершеністю та продуманістю.

^{Лідія Виштикайло}

«Вчуся в шостому класі, в 55-му ліцеї, – розповідає про себе наш номер шостий, тринадцятирічна Катя Орловська. – Почала малювати в 9 років. Я тоді любила котів, і тому захотіла зобразити їх. Мені сподобалося. Я малювала в різних техніках, пробувала щось нове для себе, шукала свій стиль. Ходила на різні майстер-класи, заняття з малювання, бо хотіла розвивати свої навички. Для мене мотивацією є мої друзі та рідні. Люблю експериментувати з різними стилями, різними фарбами, на різних поверхнях. Для мене це розслаблення та можливість побути собою, показати свої емоції й те, що переживаю на цей час. Для мене це важливо».

^{Катя Орловська}

Сьомий, щасливий номер отримує дванадцятирічна Ганна Стоянова, вихованка студії танцю Impreza, куди вона прийшла у 2024 році. За цей період Ганна стала лауреатом міжнародних та всеукраїнських конкурсів. Поза всяким сумнівом, вона з-поміж тих танцюристів, хто викладається на 200%, намагаючись не просто вивчити рухи, але й навчитися відчувати й слухати музику, передавати характер, емоції, жити в танці. Займається Ганна сучасною хореографією, але найулюбленіший напрям у танці – це Acro Dance.

«Ганна – творча натура, вона яскрава, харизматична дівчинка, – каже її наставниця Христина Лінник. – Володіє даром сценічного мистецтва, активно бере участь у концертах та заходах, виявляє ініціативу та кмітливість».

^{Ганна Стоянова}

Номер вісім, п’ятнадцятирічна Анна Кириченко, є одною з кращих солісток студії танцю Impreza. До студії вона прийшла у 2022 році, швидко виборола призові місця на конкурсах і фестивалях як міжнародного, так і всеукраїнського рівня. Сучасна хореографія, якою займається Анна, – це комплексний напрямок, що органічно пов'язує різні види танцювальної діяльності. Але понад усе любить танцювати в стилі Contemporary.

За три роки Анна встигла себе зарекомендувати як старанна, працелюбна, віддана та любляча свою справу учениця. Її в колективі вважають надійним товаришем та другом, готовим надати допомогу будь-якої миті.

^{Анна Кириченко}

Під номером дев’ятим у нас ведучий артист студії «Дев’ять муз» Марк Коваль, людина, віддана театру.

Марку 11 років. Він завжди посміхається і постійно кимось або чимось захоплений. Він любить музику, вчиться грати на бас-гітарі, проте найголовніше його захоплення – сцена. Першу роль Марк зіграв у шестирічному віці, це була Миша з війська Мишачого Короля. Вона виділялася з усього страхітливого війська незлобивістю та шармом. У виставі «Гауф-фантазія» Марк прожив разом із Якобом, героєм «Карлика Носа», перетворення зі звичайного хлопчика на потвору-горбаня з усією дитячою щирістю. У виставі «Король Карота» виконав роль мрійника й дивака, мага та астронома пана Дапсуля доволі іронічно та органічно, бо сам – мрійник та фантазер. Виступаючи в ролі Кота Мурра, Марк з усього серця симпатизував Місміс, зачаровувався коханням та розчаровувався в ньому, відхрещувався від філістерства.

«Особливо складно було грати Кота Мурра, – говорить Марк. – Оскільки Кіт Мурр поет, а у поетів складний характер! А найцікавішою була роль Гусіні в «Алісі в Країні Чудес» – незвичайна і смішна! Гусінь пихато курила кальян, презирливо видихала дим в обличчя співрозмовнику, повчала всіх правильній вимові… Я б хотів зіграти тепер пірата. Наприклад, одноногого Сільвера».

^{Марк Коваль}

І завершує нашу десяточку п’ятнадцятирічний Олег Баранов, зірка кіношколи «Не по-дитячому», виконавець головної ролі у виставі «Вписка» про шкоду наркотиків, що наробила галасу. Його герой Кел загинув, але скоро ми знову з ним зустрінемося, бо восени «Вписку» в новій редакції буде показано на сцені.

«З раннього дитинства я виявляв інтерес до різноманітних гуртків і занять – мені завжди було важливо чимось захоплюватися і розвиватися, – зізнається Олег. – Вісім років я займався плаванням, паралельно цікавився різними видами бойових мистецтв. У 12 років я вперше спробував себе в акторській майстерності – і з того моменту моє життя змінилося. Все почалося з того, як я потрапив на виставу, в якій грав мій знайомий. Я був вражений тим, як вільно діти виходять на сцену і демонструють свої таланти глядачам. Саме тоді я зрозумів, що хочу бути частиною цього світу. Мені подобається акторська професія своєю багатогранністю: кожен день – це щось нове, можливість вивчати різні ролі та пробувати себе в несподіваних амплуа. Моя мама Наталя – моя найближча людина та найкращий друг. Я не боюся довіряти їй свої переживання, бо знаю: вона завжди зрозуміє і підтримає».

«Упевнений, що Олег може увійти в топ-десятку найбільш талановитих підлітків країни, – каже наставник хлопчика, режисер Сергій Анашкін. – Довго і наполегливо працює над роллю, органічний, пунктуальний, чесний та дуже відкритий. Я відразу відчув у ньому того, хто може «взяти» повну залу. Це головна надія нашої кіношколи».

^{Олег Баранов}

А вам, поважані читачі, ніхто не заважає додати відомості про інших талановитих маленьких одеситів у коментарях.

Авторка – Ірен Адлер, фото з особистих архівів