Barracuda українського півдня: як морські піхотинці власноруч збирають дрон, що став найнебезпечнішим водним хижаком (відео)

Берег річки десь на півдні України. Ми не уточнюємо географічних назв та імен наших героїв — лише позивні та їхні історії. Росіяни давно полюють на цих хлопців, адже вони не просто оператори. Це творці, які самі збирають, модернізують і відправляють у бій дрони-камікадзе, що змінюють правила війни, причому не тільки на воді.

Barracuda — це назва і безпілотника, і самого підрозділу 40-ї окремої бригади морської піхоти. Ці військові — не просто побратими. Вони знайомі 15 років, усі добровольці і розуміють один одного з півслова. Можливо, саме в цьому і полягає секрет їхніх приголомшливих результатів.

ФІЛОСОФІЯ «СТАЛЬ ЗАМІСТЬ ПЛОТІ»

Командир підрозділу з позивним Коп — колишній спецпризначенець. У 2022-му штурмував позиції «ногами», але після важких втрат серед побратимів дійшов висновку: війна має стати технологічною.

«Ми обрали шлях заміщення: замість людини має їхати метал, який коштує грошей, але не життя. У цьому суть проєкту — створювати системи, що заходять туди, звідки піхотинець фізично не повернеться. Ми максимально вкладаємося в ці технології, бо це єдиний спосіб ефективно знищувати ворога, зберігаючи при цьому наших найкращих людей», — пояснює командир.

^Коп

Сьогодні його Barracuda — це не просто безпілотні катери з вибухівкою (брандери), а багатофункціональні платформи. Водний дрон може нести на собі гранатомети, міни та навіть бути «маткою» для повітряних БПЛА.

«Зараз ми ставимо на борт FPV-дрони. Це нова генерація. Катер підпливає на 200 кілометрів, і звідти злітає «пташка». Це дозволяє атакувати позиції окупантів у Залізному Порту або Скадовську, де вони звикли почуватися в безпеці», — каже Коп.

Про сім'ю командир принципово не розповідає, і така скритність зрозуміла. Ворог не жартує, по локаціях, де буває Barracuda, прилітає конкретно. Нещодавно після інтерв'ю німецьким журналістам ракетний удар по тій самій локації стався вже через два дні. Тому підрозділ ніколи не затримується на одному місці.

^Аказа

ВІД АВТОМЕХАНІКА І ПІДПРИЄМЦЯ ДО МИСЛИВЦІВ ЗА КОРАБЛЯМИ

За пультом управління сидить Аказа (позивний на честь героя аніме). До великої війни він був автомеханіком у Миколаєві. Коли фронт наблизився до його дому на відстань п'яти кілометрів, почав лагодити військову техніку, а пізніше й сам надів піксель, ставши частиною 40-ї бригади 30-го корпусу морської піхоти.

«Спочатку був механіком, потім електриком. Поки налаштовували машини, спробував себе пілотом — і затягнуло. Найскладніше в нашій роботі — вивести дрон на рубіж, повз своїх. Далі вже оператору допомагає робот», — розповідає Аказа.

За його словами, керувати морським дроном технічно простіше, ніж повітряним — не потрібно постійно боротися за стабілізацію в небі. Але є свої нюанси: треба буквально шкірою відчувати вітер і хвилю. Для цього Аказа спочатку сам виходив у море на звичайних човнах, щоб розуміти фізику процесу.

Результати підготовки вражають. Нещодавно його група підійшла впритул до російського катера.

«Вони нас впритул не бачили. А потім — бум! У нас є відеопідтвердження, вони самі його надіслали», — посміхається пілот.

Його колега, оператор з позивним Ромаха, у минулому — приватний підприємець. Сьогодні він керує «баракудами» у далеких рейдах. Такі операції можуть тривати по 10 годин — це виснажлива робота, що вимагає граничної концентрації.

«Наші катери — це дуже надійні машини, де захищений кожен критичний вузол, від мотора до баків. Потенційно ми могли б летіти 100 км/год, ставши практично невловимими, але поки обмежені можливостями «Старлінка»: на швидкості вище 70 км/год зв'язок починає обриватися. Проте цього вистачає, щоб виконувати завдання, а на випадок загрози захоплення у нас завжди передбачений протокол самознищення», — ділиться подробицями Ромаха.

ТЕХНОЛОГІЇ НА СЛУЖБІ ЕНТУЗІАЗМУ

Якщо командири та пілоти — це руки й очі проєкту, то Юрій — його архітектор. Ми зустрілися з ним в одному з кафе Миколаєва. Жодних фото, звісно: він веде досить звичайне цивільне життя, будує кар'єру у фінансовому секторі та девелопменті.

«Методологія розробки єдина для банківського софту та бойової платформи: ви вибудовуєте структуру та проводите «брейнсторми» з військовими-практиками. Вони кажуть, що їм потрібно, ми відповідаємо, що не працюватиме, а що варто спробувати. Тут же налаштовуємо систему і повертаємо продукт на тестування. Такий бізнес-підхід дозволяє рухатися набагато швидше, ніж традиційні армійські структури, і фінансувати виробництво коштом власних ресурсів», — пояснює Юрій.

Група фінансує виробництво, продовжуючи заробляти у бізнесі. Цей підхід уже оцінили союзники: влітку «Баракуду» запросили представляти Україну на навчаннях із союзниками.

«Україна стала першою країною, яка зіткнулася з асиметричною війною такого масштабу, і ми єдині, хто впроваджує ці системи в реальному бою. Весь світ зараз вишиковується в чергу за нашим досвідом, але масштабування всередині країни — це ризик: будь-яке велике виробництво стане ціллю для ракет», — впевнений розробник.

ШТУЧНИЙ ІНТЕЛЕКТ І МАЙБУТНЄ БЕЗЕКІПАЖНОГО ФЛОТУ

Майбутнє розробники бачать в автономності. Вже зараз на катерах тестується штучний інтелект. На довгих дистанціях човен рухається самостійно під контролем ШІ, а оператор лише задає параметри голосом або текстом.

Як тільки пілоти бачать ворожий човен або десант — вони не роздумують:

«Ми не даємо ШІ повної свободи в атаці, але його допомога в навігації вже зараз вражає. У цій війні переможе той, хто зможе керувати сотнями апаратів одночасно. Людина повинна піднятися на рівень контролю стратегії, поки машина бере на себе рутину і небезпечне зближення», — пояснює Юрій.

Для пілотів на кшталт Акази та Ромахи така автоматизація — це насамперед спосіб витримати десятигодинні марафони в морі. Поки інженери пишуть код, вони продовжують виконувати свою монотонну й небезпечну роботу в режимі 24/7, змінюючи локації після кожного прильоту.

Цікаво, що на запитання — скільки на їхньому рахунку знищених росіян, ворожої техніки та зброї, всі вони не змогли відповісти.

«Ми не рахуємо вчорашні перемоги, не витрачаємо час на TikTok, ми готуємося до нових завдань. Наша мета проста — щоб замість людини їхав метал. У морі хвиля більша, у річці свої нюанси, але технологія одна: зробити так, щоб ворог нас не бачив до самого останнього моменту. Ми морпіхи, ми розуміємо ціну життя, тому максимально вкладаємося в цей метал, який не знає втоми і не боїться йти туди, звідки немає повернення», — резюмує Коп.

Так Barracuda перетворюється з простого катера на високотехнологічного мисливця. Поки противник намагається адаптуватися до нових загроз, українські морпіхи вже готують наступний вихід.

Авторка — редакторка «Думської» Алія Замчінська