Батистові вітрила та снасті з ниток: одеський музей представляє моделі старовинних кораблів  

Виставка авторських робіт майстрів судомодельного спорту та експонатів з фонду Одеського музею морського флоту до початку вересня працює в Музеї західного та східного мистецтва (Італійська, 9).

Морському місту необхідний морській музей, і в Одесі він був, але, на жаль, після пожежі в 2005 році припинив свою роботу. До війни планувалося його відновлення в межах державної програми «Велика реставрація». Повномасштабне вторгнення поставило програму на паузу. Нинішня виставка дозволяє побачити унікальні експонати.

Кожна модель – це зразок точного технічного відтворення креслень судна та художнього представлення його образу відповідно до історичної епохи. Авторську екскурсію експозицією сьогодні веде голова Одеського відділення Федерації судомодельного спорту України, майстер спорту міжнародного класу, суддя міжнародної категорії Вадим Гошко, неодноразовий золотий призер чемпіонатів України, Європи, світу.

«Наша виставка проходить тут уже вдруге, ми, моделісти Одеси, вдячні керівництву та колективам Музею морського флоту та Музею західного та східного мистецтва за таку можливість», — каже Гошко.

Три роки тому Вадим Михайлович завоював золоту медаль на чемпіонаті світу по судомоделізму, що проходив у невеликому чеському містечку Яблонець-на-Тиссі. Модель лінійного корабля «Євстафій Плакида», зібрана в масштабі 1/50, справляє враження і красива, проте на даній виставці її нема, вона була представлена в ОМЗСМ минулого року. Є багато інших, і кожний експонат раритетний.

«Цьому буксиру 63 роки, — веде екскурсантів залою майстер. — Його зроблено за зразком тих, що наприкінці 50-х – на початку 60-х будували в Магдебурзі, потім спускали Ельбою, далі Дунаєм. Модель зроблена німецьким майстром Рудольфом Столлом у 1963 році і її було подаровано Музею морського флоту. Фарби як нові, не реставрувалася жодного разу, тому що модель знаходилася в прозорому ковпаку, чиста, природний колір фарби, акуратна. Ось моя робота, вітрильник Азовської флотилії 1770 року, реконструкція за документами, за кресленнями, за історичними описами. Це корабель «третього роду», бомбардир, мав 18,3 м по палубі, служило на ньому 60 чоловік екіпажу. На ньому стояли двопудова мортира (ядро вагою 32 кг) і дві гаубиці пудового калібру (ядро вагою 16 кг). Це потужна зброя, корабель її ніс, прикриваючи вхід до Керченської протоки».

Тканина для вітрил – батист, полотнище реального вітрила шириною не більше за метр, тому на моделі робиться імітація прошивки, все прострочується на машинці. Для такелажу мотузки звиваються вручну на спеціальному станку, в залежності від необхідного діаметру вони робляться тонше чи товще. Корпуси вітрильників будуються, в основному, з яблуні, груші, горіху, анатолійського горіху, чорного та білого грабу.

Колір вітрилам надається зазвичай заваркою найдешевшого чаю (дорогий не дає потрібного відтінку) плюс клей ПВА, що надає форму. Свій набір інструментів Гошко збирав протягом шести років: токарний верстат, шліфувальні верстати, п’ять видів циркулярок, різноманітні різці, з десяток пінцетів.

«Моя мама розповідала, як до Другої світової вона з моїм дідусем ходила у Кавунну, нині Воєнну гавань, куди з Херсону привозили кавуни ось на таких чорноморських дубках, — продовжує екскурсію Вадим Гошко. — Ось американський військовий корабель, попервах побудований як яхта. Але був переобладнаний на сторожовий корабель для боротьби з контрабандистами спиртним, в периіод «сухого закону» початку ХХ сторіччя. Нідерландський торгівельний корабель «Галіот» та грецький корабель «Соколева», створені майстром спорту, секретарем Одеського відділення Федерації судомодельного спорту України Олександром Гриценком, брали участь у чемпіонатах України. Ці роботи вирізняються своєю вишуканістю, індивідуальним підходом до виготовлення моделей вітрильників. На палубі ювелірно виконані помпи для відкачування води з трюму».

Також на виставці представлена діорама, що отримала бронзову медаль чемпіонату України 2026 року (автор – Валерій Калюжний, керівник судомодельного гуртка клубу «Сігма»). Золоту медаль того ж-таки отримав лінкор «Бісмарк» (автор – кандидат в майстри спорту Олександр Скоромний). Ще один кандидат в майстри спорту, Вадим Суворов, представив французький фрегат і балтиморську шхуну, і став срібним призером вищеназваного чемпіонату. Польський есмінець «Бистриця» створений майстром спорту міжнародного класу Олександром Сліпченком (Київ).

Все максимально достеменно. Іноді вдається роздобути більше аркушів креслень, іноді креслення, яких не вистачає, доповнює детальна історична довідка. Допомагають і відеоматеріали. Побудування моделі – це досконале поєднання технічних знань роботи з кресленнями, технологічними навичками обробки різних матеріалів на різноманітному обладнанні, роботи з сучасним програмним забезпеченням, знання на рівні ювелірних технологій.

Передавання досвіду? Молодь попервах захоплюється судомодельним спортом. Потім життя примушує зайнятися іншими справами, і повертаються до улюбленого заняття вже у зрілому віці. У 1990-му син Гошко, Вадим Вадимович, реставрував макет портового крану кінця XVIII сторіччя, коли будували Одеський порт, саме такі застосовувалися. Знову дерев’яна модель, козацька чайка, в реальності такі кораблі досягали в довжину 30-ти метрів. Гетьман Петро Конашевич-Сагайдачний збільшив козацький флот до сотень таких чайок. На них запорожці жахали Османську імперію, захоплювали Трапезунд, брали в облогу Синоп, де руйнували, в першу чергу, стапеля. Адже саме в Синопі будувався турецький чорноморський флот.

Окрім моделей, глядачі звертають увагу на настінні об’єкти, це старовинні гравюри з зображенням вітрильників та пароплавів, схема установки бігучого такелажу на великому кораблі, афіші з чемпіонатів із судомодельному спорту, блоки марок із зображенням чорноморських маяків. Але найбільшу кількість інформації, звісно, можна отримати на авторських екскурсіях, що проводяться в музеї вихідними.     

Авторка – Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва