|
23 серпня 2023, 19:19 Читать на русском
Як милосердя робить чистильником або Байка про садовий будиночок і його смердючих в`язнів«Думська» продовжує публікацію розповідей про війну фронтового кореспондента Георгія Ак-Мурзи. Автор наполегливо називає їх «байками», попри те, що всі матеріали ґрунтуються на реальних подіях, а в деяких випадках Георгій сам був очевидцем і навіть учасником того, що відбувалося. Обережно, присутня ненормативна лексика і задушливий сморід! Про тактику штурму і зачистки населених пунктів від ворога написано тисячі публікацій, знято сотні навчальних фільмів. Але те, що відбувається в реальності, найчастіше не вкладається в рамки навчальних посібників. А часом і зовсім — належить до категорії анекдоту. Так-так, війна це всього лише частина життя. У якій є не тільки смерть і кров, а й комічність зі сміхом. Позивні військових — тема широка і багатогранна, про це коли-небудь (уже після Перемоги) напишуть наукові монографії. Адже будь-який позивний приховує цілу історію. Іноді військовий нікнейм говорить про професію бійця в минулому цивільному житті, іноді розкриває його характер, звички, схильності та навіть слабкості. Часом за дивним або екзотичним позивним ховається унікальний випадок, що трапився з його носієм уже на війні. Головного сержанта з позивним Клінер автор цієї історії кілька разів зустрічав на найгарячіших ділянках фронту нинішньої війни. Мовчазний худорлявий Клінер — спец з окремої диверсійно-штурмової групи Сил спеціальних операцій. Підрозділ працює на найнебезпечніших ділянках фронту. Говорячи простіше, він із побратимами — це вістря меча, що карає. Під час зустрічей із Клінером не раз запитував, звідки в колишнього економіста такий цікавий позивний. Сержант завжди відмовчувався, переводячи бесіду в інше русло. При цьому інші члени його групи загадково хихикали. Але одного разу все-таки розкололися, описавши в фарбах історію, через яку сержант ССО Ярослав став Клінером. Розповідь найбільш балакучого побратима наводжу дослівно: «Наш підрозділ, — розповідає хитро усміхнений товариш, — влітку минулого року перекинули на херсонський напрямок. Тоді було спекотно не тільки буквально — сонце спопеляло, спекотно було у всіх сенсах. Наш Клінер у ту пору не був сержантом. Звичайний колишній співробітник великої торговельної мережі в цивільному житті, на ім'я Ярослав, який пішов добровольцем у лютому 22-го, примхливою та вигадливою волею військових богів опинився у ССО у званні солдата і на посаді стрільця розвідувальної групи. Позивний у нього був тоді звичайний — просто Яра. Росіян можна лаяти та називати по-різному, на те вони й вороги. Але чого не відняти, битися вміють. Ту атаку під глухим селом на Херсонщині, окрім як моторошним пиздорезом, досі не називаємо — піхота, що йшла за нами, реально заїбалась відтягувати своїх трьохсотих та двохсотих. Нашу групу Бог зберіг, пару легких трьохсотих із восьми бійців, усі на ногах. Увірвалися ми в село, як кажуть, «на плечах» орків. Близький стрілецький бій окрема тема, не кожен знає, як вижити. Але нашу групу колись просто задрочили на полігонах, ближній бій і зачистка — наше все, ми в цьому профі. Окопи взяли та зачистили швидко. Майже без ексцесів — закочуємо гранати за будь-який вигин траншеї, потім стріляємо по всьому, що ворушиться. Але окопи — лише квіточки. Далі село під зачистку. На засідку нарватися можна скрізь. Плюс міни, розтяжки суцільно, та не на рівні ніг, а навіть на рівні голови — особливо на дверях. Трупи будь-які не чіпаємо — гранати можуть бути й під ними. Є правило під час зачистки — менше шуму. Той, хто попереду, показує жестами, що спостерігає. Командир трохи позаду стежить за ним, керує всією групою — уважно стежимо за його руками. Непомітні команди виконуємо миттєво, не роздумуючи. Цивільних у селі зовсім мало залишилося, але є ризик, що під час зачистки можуть загинути. Тому перед закиданням гранати в підвал або в хату, за негласними правилами, даємо кілька пострілів трохи вище, по покрівлі або вікнах. Потім голосом пропонуємо викинути зброю і здатися. У другому дворі з околиці села — купа військового барахла, ящиків з-під бк, порожні тубуси РПГ. Для нас це червоний сигнал, тривога. Тут жили орки. Закочуємо гранату в будинок, вибух. Чисто. Далі — гранату в зарості кущів біля будинку, у підвал. Чисто. - Раптом, неясний шум, здавлений шепіт чути. З дальнього кута двору, там, де зазвичай будують будочку закладу на кшталт «ме - жо». - Хлопці, не вбивайте, здаємося! — так, точно, явно з нужника в кілька голосів волають. - Викидаємо зброю, по одному виповзаємо навпочіпки, руки над головою долонями вперед, — командуємо ми. - Дистанція два метри, чітко по одному. У разі опору валимо всіх. У відповідь, кректання, сопіння, метушня. Знову крики, явно з відчаєм і благанням. - Хлопці, не стріляйте заради Христа. Нас тут п'ятеро. Стволи просунемо в бічні дірки! Але самі вийти не можемо! Знизу ми Провалилися! Тільки не вбивайте, не час!!! - Куди, блядь, провалилися??? — роздратовано відповідаємо ми. - Давай, виповзай по одному, або розхуячимо вас у решето!!! З «будиночка» волають приречено у відповідь: - Пацани, не час, їй Богу, не вбивайте! Ми реально провалилися, підлога не витримала! Зав'язли тут мало-мало Ось у цьому місці ми в ступор впали. Зібрали міні-раду. Командир пошепки нам, мовляв, чую, підступ якийсь. - Валимо всіх нахуй, і працюємо далі! — пропонує старший. Але крім слова командира, у ССО прийнято думки всіх бійців слухати. Особливо під час бою. ССО не звичайні війська — будь-який солдат може гарну ідею підказати. Головне — коротко і по суті. Тут Яра вперся, мовляв, хоч і русня, але люди. Здаються ж! По правді кажучи, Яра має рацію. Полонені завжди цінність для війни, інформація зайвою не буває. Переконав командира, мовляв, відпрацює сам - тільки підстрахуйте. Зніс Яра з РПК на порох смердючий будиночок, замість нього залишилася лише яма, ледь привалена купою дощок. Автомати орки просунули в щілини зруйнованого нужника. Сам Яра очолив «операцію порятунку» орків, що провалилися, — скинув їм мотузку, орки, чіпляючись за трос, виповзли через дірки, по одному. Вид будь-яких російських «воїнів», м'яко кажучи, неприємний. Але побачивши в'язнів смердючого підпілля, ми вибухнули таким реготом, що заспокоїти командир нас зміг хвилин за 20 тільки, та й сам він ледве стримувався — на очах ледь сльози від потуги не виступили. Як потім уже з'ясувалося з розповіді «підпільників», у розпал штурму села в орків почалася паніка. Зйобувалися хто куди, одні побігли в льох (ми туди гранату закотили, потім нарахували там чотирьох дохлих орків). А найкмітливіші вчотирьох забігли в садовий нужник, видерлися на закритий «трон» — дощатий стільчик. Зачаїлися. Дошки тріщали, але тримали. Але потім у сховище вдерся п'ятий «воїн» вагою не менше центнера. Здоровань стрибнув на стільчак просто по центру. Що стало для старого закладу на кшталт «ме-жо» вже критичним навантаженням — трон із гуркотом звалився вниз. Ось цей хряк-здоровань і провалився в смердючі надра першим при цьому примудрився провалити саме «очко», застрягши при цьому пузом у дерев'яному кухлі. На щастя росіян, які потрапили в пастку, вмісту ями виявилося небагато. Ну як, не багато Так. По пояс. Ще пощастило їм із вентиляцією — яма продувалася вітром із бічних віддушин. А могли й угоріти від смердючого газу. Але найбільше пощастило їм із добряком — солдатом ССО Ярою, який упросив командира не вбивати. Не пощастило лише самому Ярі В'язати смердючих полонених довелося саме йому — допомагати ніхто не взявся, смерділи аж надто ядрено росіяни. Мовляв, ти ж за них заступився і в полон вирішив брати? От і в'яжи їх сам ізоляційною стрічкою. Сам охороняй, сам шукай машину для евакуації. Утім, в'язали полонені один одного самі, але ось останнім довелося особисто Ярі займатися. Ті, хто провалився в нужник, пахли вигадливо, довелося рятівникові й душ Шарко за допомогою садового шланга їм влаштувати — водопровід у селі дивом працював. До речі, туалетний кружок зі здорованя зняти довго не вдавалося — масивне, зроблене вручну з добротного дуба, очко вдягнулося на російського «визволителя» майже до пояса. Зрізати довелося болгаркою Утім, навіть після душу зі шланга ніхто не хотів смердючок брати на борт для евакуації в тил. Оскільки зубоскалів і жартівників у будь-якому підрозділі хоч відбавляй, приклеїли батальйонні дотепники Ярі прізвисько Чистильник і по-іншому більше не називали. Лише через рік, ставши сержантом, змінив Ярослав позивний Чистильник на англійський лад, та став Клінером. Але про смердючих полонених згадувати, а особливо при сторонніх, головний сержант Клінер відтоді не любить. Хоч вчинив за заповітами Ісуса нашого, Христа, зберіг хоч і пахучі, бридкі. Але чиїсь душі». СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter Новини по цій темі: 14 листопада 2023: Фронтові байки: як учитель хімії окупантам гучний сюрприз влаштував 9 липня 2023: Історія на Івана Купала: як запорізький отаман своїм нащадкам воювати з російськими окупантами допомагає 2 червня 2023: Божественне начало, Або чому на фронті все ж немає атеїстів: як група українських дроноводів по мінах гуляла (спойлер: усі живі) 4 квітня 2023: Дружній вогонь, "зомбі" й фінгали під очима: як паніка солдата цілий підрозділ врятувала 13 лютого 2023: Посмертно живий: страшна подорож майора Дзена - як український офіцер своїх солдатів урятував і сам із холодного пекла вибрався |
Статті:
Причину угадать не сложно По его словам, возле многоэтажек уже установлены три генератора. Они способны обеспечить электроснабжение в квартирах трёх секций дома это 8 подъездов. При этом свет будут подавать периодически, сейчас разрабатываются соответствующие графики. Читать дальше Люди говорят, что таким образом пытаются добиться справедливости. По словам одной из местных жительниц, в многоэтажках уже восьмой день нет электричества, отсутствует горячая вода, а отопление слабое и периодически отключается. Читать дальше Читать дальше Причиной стал иск в Одесский окружной административный суд, который подала против Минздрава и университета общественная организация «СТОП Коррупции», которую связывают нынешним ректором Валерием Запорожаном. Читать дальше Наш собеседник отмечает, что фактически власть в райсовете контролируют «Слуги народа» и бывшие ОПЗЖ, но провести сессию у них пока не получается. И. о. главы собрания от «слуг» Аркадий Мкртычан попытался собрать депутатов по формальному поводу передать автомобиль на нужды ВСУ. Он надеялся, что отказать в этой идее депутаты не смогут. Инспекция убежища в издательстве "Черноморье". И на это облсовет потратил почти 15 миллионов бюджетных гривен?
Важно напомнить, что работы выполнила омпания «А-ПРО-ГРУПП», зарегистрированная в Киеве в сентябре 2022 года незадолго до заключения договоров подряда. Бенефициар этой фирмы Григорий Репин, муж нардепа от «Слуги народа» Эллы Репиной. До 2014 года он был депутатом Донецкого облсовета от Партии регионов, возглавлял центр этой политической организации. |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Видео: Генераторы не подходят: жильцы одесского «Чудо-города» перекрыли Среднефонтанскую (фото, видео)
Миграция правоохранителей и топовая справедливость: одесские суды оказались самыми загруженными, после столичных
Хочет править вечно: в Одессе приостановили выборы ректора Медина по иску, за которым стоит ректор вуза?
И снова провал: Одесский райсовет не смог провести сессию
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||











