Без американських грошей, зате з коханням: в Одесі грають «Гуцулку Ксеню» (фото, відео)

Заслужена артистка України Ірина Ковальська в образі Марічки спочатку лякаюча, з’являється з косою напереваги та пов’язана хусткою, постає у світловому промені, викапана смерть. Але потім відкине страхітливе знаряддя сільської праці та дорікне Михайлику своєю невдалою долею (а хто б не дорікнув?), звісно, й ці двоє дійдуть згоди.

Звередився на метеликах професор ентомологіїї Зілинський (заслужений артист Україні Сергій Мільков), не виправдав надій своєї дружини Оленки, пережив розлучення. А ось і вона сама, вже американка Гелен Зілинська (заслужена артистка України Аліна Семенова створила образ леді, як кажуть, із перчиком), при ній дочка Мері (Аліна Кучерова-Мазур). Не будемо дивуватися, якщо Мері також стане Марічкою, їй так до вподоби абориген Семен (Іван Ковальов у будь-якому костюмі виглядає ефектно, але невже режисер не может знайти приводу оголити йому торс хоча б в одному епізоді?!), ось недарма у виставі кажуть, що гуцульський хлоп – це стихійне явище. Тож маємо дві пари, молоду та розлучену, що навіки зійшлася знов.

І найголовніша пара: Яро та Ксеня (її грає Ольга Кононцева). За умовами заповіту Яро отримає спадок в розмірі мільйона доларів лише через шлюб із «свідомою» українкою. У «Говерлі» Яро знайомиться з Ксенею, чарівною гуцульською дівчиною. Те саме танго за участю балету (балетмейстер-постановник Віталій Кузнецов) стає найяскравішим номером оперети.

У підсумку повертатися до Америки ніхто не хоче, на спадок (якщо Яро вчасно не одружиться, гроші віддадуть Мері) всі наплювали, є любов, рідна земля, все складеться. І коли відволіктися від думки, що дія відбувається у 1938 році, віриш, що на цих роботящих та темпераментних людей чекає попереду лише хороше і без американських грошей.

«Сучасна Україна, як і герої п’єси, — вважає режисер-постановник Віталій Сініков, — обирає між втратою ідентичності та збереженням свого коріння».

На початку першої та другої дії з оркестрової ями лунає справжня карпатська трембіта, а взагалі-то оркестр у костюмах знаходиться на сцені, на майданчику, що зображає терасу гірського будинку відпочинку для грошовитих туристів. Маестро Сергій Савенко, диригент-постановник, керує цим оркестром.

Зазначимо, оперета «Гуцулка Ксеня» стала відомою передусім завдяки однойменному легендарному танго. Але й інші музичні номери не позбавлені колориту, джазові аранжування, зроблені Олексієм Пєтуховым, відтіняють американську тему.

Театр вже вдруге звертається до творчості авторамузики і лібрето Ярослава Барнич (1896–1967) — видатного українського композитора, драматурга і педагога, народженого у Галичині. Про постановку його твору «Кохання січового стрільця» ми докладно писали тут.

Авторка — Ірен Адлер, фото — Олег Владимирський.