Шляхетний мініатюрист. Одеський митець вражає творчістю та родоводом  

В читальному залі бібліотеки імені Едуарда Багрицького (Преображенська, 35а) під кураторством відомої художниці Оксани Церковної розпочала свою десятиденну роботу виставка «Обереги пам'яті. Віктор Токарь & Мечислав Віц-Дельпіс. Сучасне та Минуле — Факти та Творчість».

Автор більшості експонатів — Віктор Олекcандрович Токарь, архітектор, художник, який створює унікальні мініатюри, наповнені витонченістю та особливою вишуканістю. Наприклад, кілька мініатюр вражають майстерним поєднанням флористики та графіки – засушена квітка доповнюється легкими штрихами і немов оживає…

Віктор Токарь — член Спілки архітекторів України, педагог, який прищепив любов до архітектури багатьом поколінням, приват-доцент, доцент кафедри дизайну архітектурного середовища (архітектурно-художній інститут, Одеська державна академія будівництва та архітектури). А ще він нащадок шляхетного роду, має аристократичні манери, з повагою ставиться до жінок та все життя намагається відповідати побажанню однієї старенької пані (потім виявилося, що це колишня фрейліна). Йому, маленькому хлопчику, вона порадила залишатися «таким же «комм іль фо», яким був дідусь». Віктор не тільки у манерах був подібний до діда, але й виявляв талант до мистецтва: багато малював, робив з пластиліну армії крихітних лицарів у обладунках з фольги.

Дідусем Віктора Токаря був Мечислав Віц-Дельпіс (1886 — 1955) – живописець, скульптор та вічний мандрівник на хвилях життєвих колізій і випробувань. А ще - автор композиції входу на територію Воронцовського Палацу з кованими ґратами та монументальною скульптурною групою. Автор реставрації скульптур у нішах Великої зали Одеської консерваторії, один із провідних реставраторів порталу сцени Національного академічного театру опери та балету, реставратор скульптурного декору центрального плафону залу та живописних полотен за п'єсами Шекспіра. Працював художником в одеських художньо-скульптурних майстернях, реставратор інтер'єрів одеського Будинку вчених, створив дизайн арки входу на територію «Зелентресту», що на вулиці Канатній. У художній майстерні автора створені скульптури, які прикрашали парк імені Тараса Шевченка.

Незаконно репресований, він у таборі смертельно захворів та повернувся додому, встиг кинути прощальний погляд на онука та нащадка. На виставці можна побачити живописні портрети, на яких пан Мечислав зобразив дружину Клавдію та дочку Шарлотту, бабусю та матінку Віктора Олександровича. Ці два полотна та мініатюри онука й складають експозицію. А співробітниця бібліотеки імені Багрицького Катерина Шаркова зізналася: поруч з таким джентльменом всі стали ходити з рівними спинками, говорити напівголос та мрійливо посміхатися…    

Авторка — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва та Олександра Синельникова