Бліцкриг по-одеськи: як труханівці намагалися повернути владу, але підставили все місто

Одеська політика завжди нагадувала шахову партію, в якій гравці раз у раз намагаються намалювати собі пару зайвих ферзів прямо під час ходу. Черговим підтвердженням цієї тези стала масштабна, але, схоже, провальна операція партії «Довіряй ділам» щодо перехоплення ініціативи та створення нової більшості в міській раді.

Задум соратників Геннадія Труханова здавався зухвалим і логічним: скористатися тривалим безвладдям, відвертою слабкістю в.о. мера Ігоря Коваля та нейтралітетом частини фракцій, щоб завдати одного нищівного удару. Схема ґрунтувалася на найпростішій арифметиці.

РАХУВАТИ ДО 33

Здобувши юридичну перемогу щодо відкликання бунтівних депутатів (фактично всі «вигнанці» втратили мандати), довіряйці зіткнулися з головною проблемою — поставити на їхнє місце «нових і вірних» поки що не вдалося. Жоден кандидат поки що не пройшов рішення Сесії, а попередні вердикти ТВК заблоковані свіжими судовими ухвалами.

Якби соратники екс-мера діяли точково — замінили б лише трьох (замість військового Олега Бриндака, втікача Олександра Матвєєва та покійного Дмитра Танцюри), місто отримало б робочу сесію без зайвого галасу. Але переміг азарт: забрати все й одразу.

Головним стратегічним завданням було зібрати «під соусом» позачергової сесії більшість. Розклад бачився таким: 24 підписи за скликання (16 від «Довіряй ділам» + позафракційний Володимир Корнієнко та 8 від «Української мрії» Олександра Авдєєва). Додайте сюди позафракційних, кількох тих, хто вагається зі «слуг» та «опзжшників» — і ось уже на горизонті маячить заповітна цифра 33, а з нею й контроль над міськрадою.

Продавців надії підживлювали й чутки з Києва: мовляв, дні голови ОВА Олега Кіпера полічені, Сергія Лисака з міської військової адміністрації з дня на день переведуть, а Геннадій Леонідович ось-ось виграє у Верховному Суді справу щодо скасування указу про громадянство. Останнє, щоправда, в умовах чинного воєнного стану виглядає чистою фантастикою (причому антинауковою) — скасовувати указ президента суд точно не стане, якими б залізобетонними не здавалися аргументи захисту.

«СВОЇ ЛЮДИ» ТА ЮРИДИЧНІ МІНИ

План бліцкригу передбачав швидке скликання позачергової сесії, введення «правильних» депутатів і ухвалення ключових міських рішень. З цією метою в надрах мерії навіть активізували чиновників, які орієнтувалися на Труханова, через що до керівництва низки ключових департаментів уже виникли серйозні претензії з боку голів військових адміністрацій, які залишилися на своїх місцях.

Але щось пішло не так…

По-перше, організатори припустилися дитячої юридичної помилки: подали підписи не єдиним документом, а двома різними листами (16 і 8) із дещо відмінним текстом. Відповідь із юридичного департаменту була передбачуваною: підписів під кожним окремим проханням не вистачає, теми різняться, вибачте. Зараз у «ДД» судорожно з'ясовують — чи була це фатальна дурість, чи свідома підстава.

По-друге, «хитким» депутатам від «Слуги народу» доступно пояснили: щойно їхній підпис з'явиться під «не санкціонованою керівництвом» сесією, їхні партійні квитки та мандати потраплять до шредера за порушення партійної дисципліни. А «Європейська Солідарність» взагалі воліє з попкорном спостерігати за цим балаганом із глядацької зали, зберігаючи суворий нейтралітет.

По-третє, змовники геть забули про право вето. Навіть якби міськрада одноразово проголосувала за відставку Коваля, той залишається в.о. мера і легко накладе вето на рішення. А ось подолати вето двома третинами (43 голоси) у нинішньому складі міськради в принципі неможливо.

НАЙГІРШИЙ ДЛЯ ОДЕСИ СЦЕНАРІЙ

У результаті чергового раунду політичних воєн у глибокому нокауті знову опинилося саме місто. Шанси на те, що сесія відбудеться навіть наприкінці жовтня, стрімко тануть. Без фракції «Довіряй ділам» зібрати кворум практично неможливо, а вони продовжують саботувати засідання, завдаючи місту прямих багатомільйонних збитків.

Здавалося б, ну й Бог з нею, з цією міськрадою? Адже є міська військова адміністрація — нехай штампує розпорядження й керує господарством. Але й тут криється пастка.

МВА не може, наприклад, позбутися керівників департаментів чи управлінь, які самі піти не хочуть. Чиновники ховаються на «лікарняному» і можуть перечекати, поки влада знову не зміниться. А якби була міськрада — структуру, якою вони керують, просто скасували б. Потім можна створити те саме, але з перламутровими ґудзиками. Без міськради гальмують і земельні питання.

Але головне — місто позбавляється хоч якогось публічного контролю. Під прикриттям «військової таємниці» місцева влада вже сьогодні приховує найабсурдніші речі: від закордонних відряджень депутатів із помічницями до дивних розподілів бюджету. І, чесно кажучи, якщо сьогодні на чолі міської адміністрації стоїть розсудлива людина, це не означає, що її наступник буде таким самим. У якийсь момент цю посаду можуть обміняти під час голосування за генпрокурора, а то й на менш значущу посаду. Таким чином містом керуватиме людина, яка відповідає не перед одеситами, чи навіть одеськими елітами, а перед своїми «роботодавцями» за 480 км звідси. А це - найгірший сценарій для Одеси за останні роки.

Автор — Володимир Імуш