Богові — Боже, ТЦК — кесареве: як в Одесі судять віруючих-відмовників і чому військові комісари обходять кришнаїтів стороною

Багато одеситів не раз спостерігали за музичними богослужіннями кришнаїтів, у колонах яких, не особливо побоюючись ТЦК, крокують, підтанцьовуючи та наспівуючи мантри, чоловіки явно призовного віку. Також не раз стикалися зі спробами «поговорити про Бога» молодих людей з числа парафіян Церкви свідків Єгови. Ці та деякі інші релігії об’єднує принцип ненасильства та заборона брати до рук зброю, а також служити у збройних силах.

«Думська» з’ясувала ситуацію з відмовниками від призову до ЗСУ через релігійні переконання. Також ми знайшли два нещодавні судові вироки у справах віруючих громадян, які відмовилися від мобілізації з релігійних міркувань.

В одному з вироків йдеться про адвентиста Сьомого Дня, в іншому — про Свідка Єгови.

Незважаючи на те, що обох чоловіків звинувачували за одну й ту саму 336-ту статтю Кримінального кодексу України, яка встановлює кримінальну відповідальність у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років за ухилення від військової служби, 2 червня 2026 року Пересипський районний суд Одеси засудив адвентиста до чотирьох років реального тюремного ув’язнення. Буквально через десять днів, 12 червня 2026 року, Роздільнянський районний суд призначив Свідку Єгови три роки позбавлення волі умовно.

Різниця у суворості покарання пояснюється не упередженістю до конкретної конфесії, а деталями біографії самих підсудних та історією їхніх стосунків із законом.

У першому випадку Пересипський районний суд Одеси відправив парафіянина Церкви адвентистів Сьомого Дня за ґрати на реальний термін. Чоловік пройшов медичну комісію, яка визнала його придатним до служби, але відмовився від «бойової» повістки, вимагаючи надати йому альтернативну цивільну службу. Суд зайняв жорстку позицію і не став застосовувати умовний термін, оскільки під час розгляду справи з’ясувався ключовий факт: одесит уже значився в базі даних МВС як втікач. З’ясувалося, що раніше він самовільно залишив військову частину в Харківській області й перебував в офіційному розшуку за самовільне залишення частини. Суддя дійшов висновку, що ухилення від мобілізації на тлі вже наявного порушення присяги свідчить про підвищену суспільну небезпеку, а м’який вирок лише створить небезпечну ілюзію безкарності.

Зовсім інакше склалася справа в Роздільнянському районному суді, який проявив поблажливість до місцевого Свідка Єгови та звільнив його від відбування покарання з випробувальним терміном. Мешканець Роздільної також відмовився їхати до військової частини після проходження медичної комісії, мотивуючи це біблійними заповідями. Однак, на відміну від попереднього фігуранта, підсудний зміг наочно довести суду системність і щирість своїх переконань. Чоловік прийняв хрещення ще у 2015 році, а до 2021 року досяг офіційного статусу диякона та служителя громади. Головним аргументом на його користь стало те, що в мирний час — з 2019 по 2021 роки — він замість строкової служби абсолютно легально пройшов альтернативну невійськову службу, чесно відпрацювавши цей термін слюсарем на міському водоканалі. Орган пробації підтвердив середній рівень ризику для суспільства, і суд визнав за можливе залишити віруючого на волі.

У мотивувальній частині обох вироків судді посилалися на актуальну практику Верховного Суду України: захист Батьківщини є конституційним обов’язком кожного громадянина, а закон про альтернативну службу не діє автоматично в період воєнного стану. Проте закон залишає за суддями право індивідуально оцінювати особистість обвинуваченого.

Одеський адвокат Юрій Канікаєв пояснив особливості судових справ щодо «релігійних» відмовників від служби у ЗСУ, а також чому в одному випадку вирок може обернутися реальним терміном, а в іншому — обійдеться умовним.

«Судових справ щодо ухильників на підставі релігійних переконань насправді багато, хоча у відкритих базах їх рідко можна побачити. Справа в тому, що такі справи засекречуються — для того, щоб росіяни не могли знаходити нашу судову практику, не могли проводити аналіз для військових цілей, а також створювати пропагандистський тиск. Майже всі справи, пов’язані з армією, а також із СЗЧшниками, ухильниками та іншими, засекречуються, і вони закриті. Те, що у відкритих базах ви знайшли кілька справ щодо адвентистів та свідків Єгови — це суто показові справи, мовляв, такі прецеденти є, Феміда працює. По-друге: чи можна ухилитися на підставі належності до релігії, яка забороняє брати до рук зброю та одягати військову форму. Зараз релігія не є умовою для уникнення мобілізації та військової служби й зовсім не є гарантією того, що людину не мобілізують. Така норма зумовлена тим, що в країні діє воєнний стан, під час якого закон про альтернативну службу не діє.

Але у 2022 році у мене були випадки, коли суди ставали на бік таких людей. Існувала така практика, деякі судді дійсно це підтримували. Потім ситуація змінилася, і в більшості випадків суди зараз негативно ставляться до таких випадків — ст. 336 КК діє в повну силу.

Також є третій момент. У розгляді судами справ щодо ухилення від мобілізації через релігійні переконання вкрай важливим є міжнародний вплив. Іноді може допомогти звернення до міжнародних інстанцій: Комітету ООН, Європейського суду з прав людини та інших. Обов’язковою умовою для цього є докази, які ґрунтуються переважно на попередньому публічному житті людини.

Тобто якщо людина до 2022 року дійсно відвідувала релігійні заходи, писала про це у своїх соціальних мережах і системно та послідовно позиціонує себе як людина, що вірить у ту релігію, яка забороняє їй одягати форму та брати зброю.

Але для цього також потрібні свідки прихильності людини до релігії. Однак одних лише свідків замало. Основний акцент завжди робиться на соціальних мережах — чи публікувала людина свої релігійні переконання, чи була послідовником цієї релігії до мобілізації.

Якщо є вагомі докази, то це може стати підставою для звернення до Європейського суду та до Комітету ООН з метою створення міжнародного резонансу, для залучення закордонних релігійних установ, так би мовити, європейських та американських батьківських організацій. І це іноді допомагає у таких судових справах виправдати людину. Але в більшості випадків це виняток: шансів бути зараз виправданим у суді щодо відмови служити на підставі належності до релігії практично немає», — пояснив адвокат Юрій Канікаєв.

Цікаво, що в реєстрі судових справ є вироки щодо християнських релігій, які відкидають насильство. Однак щодо кришнаїтів судові справи за ст. 336 КК України, що встановлює кримінальну відповідальність за ухилення від служби, у всякому разі у відкритому доступі, відсутні.

За словами джерела «Думської» у ТЦК, на перевірку документів у учасників кришнаїтських публічних богослужінь негласно накладено вето керівництвом.

«Затримувати для перевірки документів кришнаїтів під час їхніх музично-танцювальних ходів керівництво не рекомендує, щоб не створювати масових конфліктів у публічних місцях. Також не вітається затримувати кришнаїтів поодинці — на думку керівництва, вони надто неадекватні, починають співати й танцювати навіть у ТЦК або під час проходження ВЛК, відповідають на запитання співом молитов», — пояснив «Думській» військовий комісар.

Втім, серед кришнаїтів є й такі, які, незважаючи на релігійні переконання, пішли служити в ЗСУ добровільно, причому багато хто — з самого початку повномасштабної війни.