Братські могили, трупи на вулицях і бійки за гуманітарку: як виживають жителі затоплених Олешок  

Дніпровська вода, яка після підриву росіянами Каховської ГЕС затопила Олешки* та десятки інших населених пунктів Лівобережжя, поступово сходить, відкриваючи жахливі картини злодіянь окупантів та їхньої бездіяльності під час евакуації.

«Думська» поспілкувалася з жителями окупованої Херсонщини, від розповідей яких волосся стає дибки. Обережно, фото можуть вас шокувати.

Масштаби трагедії на лівому березі Дніпра не знає ніхто: ні окупаційна адміністрація, яка з різних причин не стала проводити евакуацію, ні українська влада, якої там зараз немає.

Цифра в 500 загиблих, що фігурує в мережі, найімовірніше, близька до реальності, проте, зрозуміло, округлена.

За даними «Думської», кількість трупів у міському морзі збільшувалася хвилеподібно, і на сьогодні їх там щонайменше триста. Для Олешок, де до повномасштабного вторгнення проживало 22-24 тисячі осіб, а сьогодні, за найсміливішими даними, близько 10 тисяч, це дуже багато.

«Основна маса тих, хто виїжджає, планувала перебратися в Залізний Порт, але росіяни просто закрили проїзд, і люди змушені були повертатися, — розповідає місцевий житель Ігор. — Коли затопило приватний сектор, кинулися в центр, який на височині. Я пустив у свою квартиру в багатоповерхівці сім'ю, але багато хто просто зламував двері квартир, які були порожніми, і селилися там без дозволу».

Жодної рятувальної операції на окупованій території не проводили, кажуть місцеві. Російські нацисти, очевидно, керувалися своїм прислів'ям, що порятунок потопаючих — справа рук самих потопаючих.

«Ми взялися за порятунок самі: у мене був човен, у хлопців знайомих. Де можна було пройти, йшли, де не можна, пливли, рятували тварин, людей. Мені вдалося забратися в будинок, де був паралізований старий, так вода вже диван починала заливати, слава Богу, вдалося врятувати. А когось, на жаль, не вдалося: в якийсь момент, мабуть, звалилися останні перепони, і вода пішла так бурхливо, що мій човен перекинуло, сам ледве не потонув. Після цього я сказав собі «стоп», потрібно перечекати», — каже наш співрозмовник.

Точної кількості загиблих, повторимося, поки що ніхто не знає. Відомо, що більшість — це маломобільні люди (люди похилого віку, інваліди), які не були здатні залізти на горище або дах і зустріли смерть у своїх будинках. Окупанти вже почали обходи районів, де вода спала, при цьому вони вимагають від господарів писати на воротах кількість мертвих — мабуть, так вони хочуть оцінити масштаб трагедії.

Так чи інакше, але в Олешках уже з'явилися братські поховання — в одну могилу клали кілька людей.

«Тіла людей із вулиць вони забрали, а от тварин ні. І це на сьогодні справжнє пекло — сотні, якщо не тисячі собак, котів, курей та інших створюють такий сморід, що витримати це неможливо. Росіяни потроху почали привозити гуманітарку, але це перетворюється на такі побоїща… Доведені до відчаю люди б'ються за неї із запеклістю», — свідчить мешканка Олешок Олена.

Експерт групи «Інформаційний спротив», блогер і журналіст Олександр Коваленко, він же «Злий одесит», повідомляє, що окупаційна влада активно намагається приховати кількість загиблих, для чого було створено спеціальні похоронні команди.

«Ці групи зараз бродять затопленими районами, уздовж лівого берега Дніпра — від Нової Каховки до Голої Пристані. Їм доручено знайти тіла потонулих і транспортувати їх до моргу в Каланчаку. Контроль і нагляд за роботою команд покладено на співробітників ФСБ. Це дає змогу командам вільно пересуватися через блокпости без перевірки. Щодня до Каланчака доставляють близько 70 тіл, після чого їх кремують», — зазначив він.

Олешківці розповідають, що окупантам теж дісталося — приблизно за добу до підриву ГЕС російським військовим, які перебували на позиціях близько до Дніпра, дали відмашку покинути їх. Однак багато хто чи то не повірив, чи то не встиг відійти. І загинули. А хто вижив, вочевидь відчули шок.

«Багато магазинів розграбовано самими росіянами, а потім уже збожеволілими від катастрофи людьми (місцевими жителями, зверніть увагу, як чітко відокремлюють окуповані «росіян» від «людей», — Ред.). Я нещодавно заговорила з одним «мобіком», так він мені каже: «Не треба зі мною розмовляти, скоро ваші прийдуть і тебе за це розстріляють». Складається відчуття, що вони готуються піти», — розповідає мешканка Олешок Оксана.

Автор — Микола Мазур

* Редакція «Думской» у російськомовній версії свідомо використовує український варіант топоніма, оскільки йдеться про українське місто, перша згадка про яке датується XI століттям, — Олешье. До 2016-го цей населений пункт називався Цюрупинськ.

Варто також нагадати, що в російській мові майже всі слова, які починаються на «а» - це запозичення. Винятки становлять лише «аз», «авось» і «азбука». Попереджаючи запитання: Охтирка — неслов'янський ойконім, на численні прохання місцевих мешканців, що пережили вельми страшні часи, ми використовуємо в обох мовних версіях літеру «а».