Бургери під сирену: чому одеський малий бізнес живе не довше 17 місяців та заради чого відкривають заклади під обстрілами  

Сфера громадського харчування Одеси, яка традиційно славиться своїм яскравим смаком і колоритною подачею, щодня стикається з величезною кількістю викликів: від російських атак і блекаутів до банального дефіциту клієнтів і проблем з персоналом.

За даними аналітичного сервісу OpenDataBot, цього року в Україні відкрилося понад 13,3 тис. нових ФОПів у сфері громадського харчування, при цьому закрилося 10,6 тис. Середній термін життя такого малого та середнього бізнесу становить всього 17 місяців, а чверть закладів, що закрилися, не пропрацювала й півроку.

На цьому тлі Одеський регіон, незважаючи на близькість до зони бойових дій, демонструє завидну активність, входячи до п'ятірки національних лідерів за кількістю нових відкриттів. Чому люди йдуть на такий ризик, розбирався наш кореспондент.

Попередній наш матеріал про сувору реальність приватного бізнесу в Одесі можна прочитати тут.

Знайти свіжий, як одеські пиріжки, бізнес виявилося не складно. Служба доставки «Бонд» з радістю поділилася з нами інформацією про найцікавіші заклади, які не так давно відкрилися в місті. Легко домовляємося з одним з них - власник бургерної Валентин Дронковський без зайвих слів погоджується зустрітися з нами і розповісти про бізнес.

Невелике затишне кафе розташоване практично в центрі міста, на Караванського (колишня Жуковського). Вхід з фасаду. Над дверима — логотип нічного клубу, відомого чи не кожному одеситу. Валентин Дронковський підкреслює, що це не франшиза, а продовження історії культового закладу.

«Найцікавіше: всі мої бізнеси сталися під час війни, — розповідає 30-річний Валентин. — Я працював інспектором з безпеки морських суден, жив у Німеччині, але повернувся в Україну, щоб щось робити. Я перепробував флористику, одяг, мікрозелень, а потім вирішив, що повинен зробити щось смачне. Була мрія, пов'язана з їжею».

Валентин не тільки вклав особисті заощадження, але й отримав від держави грант у 250 тисяч гривень. Усі співробітники офіційно працевлаштовані — інакше б гроші не отримав.

«Найбільше я хотів, щоб було смачно, — ділиться одесит. — У нас класний шеф-кухар, Богдан, який поставив всю кухню, багато моїх знайомих допомагали: і бухгалтер, і дизайнер, і благоустрій. У день відкриття вдалося продати близько 90 бургерів, якщо чесно, не очікував, що буде такий інтерес».

Підприємець оцінює відкриття невеликого бізнесу на зразок кафе в районі 10-40 тисяч доларів, залежно від району міста, рівня закладу та інших факторів. Серед складнощів називає дефіцит кадрів — наслідок мобілізації та міграції населення.

«Спочатку важко було знайти хоч когось, — зізнається бізнесмен. — Люди бояться. Вони хочуть і працювати, і забезпечувати сім'ї, але закони постійно змінюються, і люди зі страхом до всього ставляться. Зараз у нас працюють дівчата і хлопці до 25 років».

До щоденних повітряних тривог, обстрілів і ймовірності прильоту, Валентин і його співробітники ставляться філософськи.

«Звичайно, я розглядав варіант, що може прилетіти, — розповідає ресторатор. — Я розумію, що завтра ти кудись не спустишся і опинишся вже не тут. Але хто не ризикує, той не виграє. Страшно, звичайно, під час тривог закриваємося, але життя триває. Я так вважаю, якщо є мрія, і здається, що це останні гроші — все одно спробуйте. У будь-якому разі це буде внесок, який ми робимо в суспільство, в державу».

Незважаючи на оптимізм підприємців, експерти підтверджують, що бізнес виживає скоріше всупереч, ніж завдяки. Борис Емельдеш, президент Всеукраїнської Професійної Асоціації Підприємців, називає три головні проблеми.

«Перше — це те, що не вистачає світла і з ним постійні перебої, — вважає експерт. — Друге — нестача людей. І третє — законодавча база змінюється і прагне посилити умови роботи, створюючи негативні очікування, — пояснює Емельдеш, вказуючи на заяви про перехід на складну «польську модель» оподаткування. — Сама по собі економічна ситуація не сприяє тому, щоб бізнес зростав».

В цілому по країні відвідуваність закладів скоротилася на 9%, хоча виручка зросла на 6%. Однак це зростання — не ознака успіху, а лише «перегони з інфляцією», оскільки середній чек збільшився на 11% за рахунок подорожчання продуктів і операційних витрат.

У цьому контексті Одеса, де відвідуваність впала лише на 6% (проти 13% у Києві), тримається за рахунок сміливості таких підприємців, як Валентин і його колеги.

Відзначимо, що згідно з недавнім дослідженням Європейської Бізнес Асоціації серед чотирьох міст-мільйонників Одеса за рівнем бізнес-клімату опинилася на третьому місці з індексом 2,39 бала (з 5 можливих).

Перше місце посів Львів (2,64 бала), друге — Дніпро (2,44) і останнє Харків (1,92). Фахівці підкреслюють, що в порівнянні з минулим роком оцінки ситуації в усіх регіонах дещо покращилися.