Швидша за наші перехоплювачі та нафарширована західними деталями: чого чекати від оновленої «Герань-5» і як її знешкодити

Детальний опис російської «Герань-5 К5-К», яка вже є не просто безпілотником, а малогабаритною крилатою ракетою, наповненою західними компонентами, оприлюднила українська воєнна розвідка. За даними ГУР, оновлена «Герань» під час окремих маневрів зможе розганятися до 1000 км/год. А це означає, що вона стає недосяжною для наших перехоплювальних дронів.

«Думська» розбиралася, чого чекати від новинки та як її можна збити.

Воєнна розвідка опублікувала інтерактивну 3D-модель та інформацію про деталі й майже сотню імпортних електронних компонентів. Такий точний аналіз став можливим завдяки тому, що на початку осені майже повністю ціла «Герань-5 К5-К» впала посеред українського поля (судячи з усього, в Одеській області; ми писали про це тут).

З 93 електронних компонентів найбільше — від виробників із США (52), а з КНР і Швейцарії — по 10.

На думку військового оглядача «Думської» Віктора Босняка, поява такої «прокачаної» ракети була очікуваною.

«Росіяни постійно намагаються їх модернізувати, — пояснює Босняк. — Збільшують показники двигуна, коли розуміють, що, наприклад, у нас з'явилися контрдрони, які здатні перехоплювати ці реактивні ракети. І вони нарощують швидкість буквально на 100 км/год, і ця дешева ракета вже недосяжна для наших перехоплювачів. Але в будь-якому разі запас, потенціал такого нарощування не безмежний, тому я думаю, що найближчим місяцем наші інженери переорієнтуються і наростять, своєю чергою, потужність і швидкість контрдронів. В принципі, це вічна конкуренція щита і меча, яка була у всіх війнах і завжди буде», — зазначає військовий оглядач.

^{Майже ціла ракета, що приземлилася в полі на Одещині}

Повернемося до характеристик, оприлюднених ГУР. Планер «Герань-5 К5-К», як і його попередник «Герань-5», побудований за нормальною аеродинамічною схемою. Несуче крило прямої стріловидності розміщене за схемою верхньоплана, хвостове оперення — однокільове, з нерухомими стабілізаторами та рулем напрямку.

К5-К коротша за звичайну «Герань-5» (4 метри проти 6,5 м), у неї менший розмах крил (3 метри проти 3,2 м). Крім того, тут покращили аеродинаміку фюзеляжу пби пришвидшити (до понад 450 км/г крейсерської та 1000 км/г максимальної) та «підняти» (5 до 6 км). Дальність (1000 км) і вага бойової частини (90 кг) залишилися без змін. У дослідженому екземплярі була встановлена термобарична бойова частина ТББЧ-90.

Авіоніка ідентична останнім версіям іншого реактивного БпЛА «Герань-4 Сікер» — польотний контролер, інерціальна навігаційна система «SADRA seeker» з модулем «МОХ», локалізована копія 16-елементної CRPA-антени Harxon GI-006, трекер, mesh-модем тощо.

Крім того, спеціалісти знайшли блок нової оптико-електронної кореляційної системи «Сусанин», яку раніше виявили в «Герані-4». Система порівнює зображення з оптичного датчика з еталоном, завантаженим у пам'ять. У новій модифікації К5 замість оптичних датчиків взяли камеру подвійного діапазону.

Насправді «Сусанин» — це китайський мікрокомп'ютер Coke Pi (аналог Raspberry Pi) у пластиковому корпусі з відповідним маркуванням.

Аналогічний блок, але під назвою «Сосиска» та з іншим призначенням (захоплення й трекінг перехоплювачів), раніше виявили в БпЛА «Гербера-2».

Як силова установка використовується турбореактивний двигун ТРД-200, зібраний в Алабузі з китайських компонентів.

«Противник продовжує спроби приховати маркування застосованої електронної компонентної бази, зокрема цифрових сигнальних процесорів DSP від Texas Instruments та інерціальних модулів Murata. Це свідчить про те, що санкції працюють і створюють складнощі для ланцюгів постачання: зростають ціни, строки поставки та ризики зриву», — підсумовують у ГУР.

Крім того, експерти звертають увагу на те, що противник так і не зміг налагодити серійне виробництво оновленої «Герані». Зараз вони залітають над тією самою Одесою парами, максимум трьома.

«Їх не використовують так масово, як звичайні шахеди, коли вони по 25–50 штук йшли хвилями. Це все-таки реактивна крилата ракета, хоч вона й дешевша за класичні зразки, але все ж досить дорога й складна у виробництві. Ймовірно, поки що на конвеєр їх не поставили. Але не варто недооцінювати росіян. Цілком ймовірно, що нас все-таки чекає її масове застосування».