Вартовий Янгол та його три могили: в Одесі презентували кіно про відомого художника  

«Думська» побувала на презентації документального фільму про одеського художника Вагана Ананяна.

Одеська кіностудія зустрічає посмішками та привітністю: повномасштабна війна триває вже рік, а тут робота не зупиняється, — ось і ми прийшли дивитися прем'єру документального фільму «Три могили художника».Тепла затишна мала зала зі зручними м'якими синіми кріслами, вишукана публіка — люди, які пам'ятають митця особисто, організаторка події пані Олена Рімко гарною українською розповідає про художника та про автора фільму, всі дякують українським захисникам за можливість дивитися кіно на великому екрані — як в старі добрі часи одеських кінофестивалів.

Майже дві години фільму пролітають непомітно — цікаво навіть тим, хто не знав художника за життя. Одеський колекціонер Тарас Максим'юк після показу картини «Три могили художника» сказав, що дуже шкодує, що не був знайомий з його творчістю раніше: «Ваган — геніальний митець».

Ваган Ананян народився в Єревані у Вірменії, відточував художню майстерність в Таллінні, і писав свої картини в Одесі: все його життя було розподілено на три країни і три великих міста. Тому його подруга і спадкоємиця Олена Рімко після смерті митця наприкінці 2006 року розділила його прах між цими містами, і відтепер три поховання, три могили знаходяться у різних куточках світу — про це і розповідає фільм відомого вірменського кінорежисера Арутюна Хачатряна, який не лише знімає фільми, а ще є генеральним директором міжнародного кінофестивалю «Золотий абрикос» в Єревані.

Ваган Ананян — видатний митець. Це визнають мистецтвознавці, друзі та ті, хто лише знайомиться з картинами художника зараз. Його відкриття для широкого кола публіки схоже на вибух, який пережили витвори Вермеєра та Ботічеллі — коли про художників забули на деякий час, а потім несподівано знайшли їх роботи і показали людям. Так і діє і фільм Хачатряна, який змонтований з різних моментів життя художника: ось двадцятирічний Ваган в Таллінні малює на вулиці лицарів та мадонн, ось грає в Одесі на флейті разом зі скрипалем Сашею Кноппом — їм обом трохи більше тридцяти, ось він вже дуже хворий у лікарні в Єревані, але все одно малює олією на полотні. Ваган живий, веселий і сумний, філософ та лірик, художник і музикант.

«Він у всьому був генієм, — каже близький друг митця відомий український художник Матвій Вайсберг. — Зі всього, що було під рукою, він вмів зшити чудовий одяг або зробити флейту — навіть з папірця, і грати на ній як бог: коли вони разом імпровізували з Сашею Кноппом, було враження, що час зупинявся і янголи спостерігали з небес. Коли він малював — всі завмирали і дивилися на це диво. В ті золоті часи літа 1987 року ми багато чому навчилися один у одного — ми малювали в Міськсаду в Одесі портрети, ми були вуличними художниками, захоплювалися Паризькою школою та самі були як Сутін і Модільяні — правда, не вирішили хто є хто».

У фільмі є сцена, як Ваган наприкінці життя після лікування в Єревані летить в Одесу: ось він в білому костюмі, шляпі і своїх улюблених жовтих черевиках (так, він був ще той піжон і модник) в аеропорту Звартноц показує свої квітки і прямує до літачка. Звартноц з вірменської в перекладі на українську — «храм янголів, які завжди на варті». І в цьому також символізм кіно і в цілому життя художника: він весь час малював світло і цих самих янголів, а після смерті митець сам перетворився в Янгола з дитячими очима: його картини вчать жадобі до життя та надихають.

Фільм «Три могили художника» — це повернення майстра не тільки одеситам, а презентація для всього світу, бо картина вже зовсім скоро поїде на міжнародні фестивалі і її зможуть побачити всі, хто захоплюється мистецтвом.

Автор — Петро П'яточкін, фото автора і з сайту https://vahan-gallery.com.ua/