Вже на під'їзді до кіностудії (а Геловін проходив саме там), ми потрапили в затор.
— Нічого собі! Все забито! Все місто приїхало! І припаркувалося! Що тут коїться?, — дивувався таксист і з жахом дивився на людину, яка несла в напрямку до кіностудії свою… голову!
Так. На кіностудії два дні святкують Геловін. І треба сказати, святкують з розмахом — сюди дійсно приїхало пів міста! Як на маївку.— Вбираються в чортів і скачуть! Прости, Господи! — охають одеські богомолки і хрестяться.
Я дивився на стовпотворіння «нечисті» перед кіностудією і думав: це наймасовіший Геловін, що я бачив.
Організатори, видно, самі блищать очима, як коти, від такої кількості публіки. Сподіваюся, їм є чим розважити таку масу народу! У фоє кіностудії відразу кілька черг.
Одна — до туалету. Наступного разу, напевно, треба ще й пару біотуалетів поставити, бо обіссуть всі кути біля павільйону Віри Холодної (перевірено на Юморині! Нестача біотуалетів — це вогко і небезпечно).
Ще одна черга — біля входу на територію свята. Організатори! Можна було б відкрити ще одну стулку дверей, бо з одного боку входить упир, а з іншого — Ван Хельсінг виходить. І протискуються обидва, гарчачи один на одного.
І ще є черга у вестибюлі кіностудії — це там, де наносять макіяж. Відразу кілька гримерш виводили на личках малюків хитромудрі візерунки.
Поштовхавшись у чергах, ми вирвалися назовні в Геловін. Він відразу навалився на нас — запахом сіна, шашликів і глінтвейну, галасом натовпу і бадьорими мегафонними закликами ведучої на сцені.
Я відразу повинен сказати: браво організаторам. У вас вийшло. Знову.
Окреме спасибі погоді. Вона не пролилася на нас нудним дощем і не заморозила учасників. А зустрічалися дівчата в абсолютно відвертих нарядах, якихось амазонок.
А тепер, сказавши все, що думаю, замість того, щоб скрупульозно вивчати те, що придумали організатори (до фіга чого), я вирішив розпитати монстрів, відьом, чудовиськ: чого вони бояться найбільше в наш час? І відповіді мене багато в чому здивували. Від деяких — засумувало.
Ось Мона Ліза! Живий портрет. З нею охоче фотографуються всі охочі. Зроблений власноруч. На AliExpress не куплений!
Джоконда зраділа «Думській» і відразу дістала ще один головний убір. Ось такий! Теж зроблений майстринею. Ніби як мертвий, дуже здивований півень. І наділа мені його на голову.
— Як це у «Думської» і не карнавальний вигляд!
— Еее, ммм… — почав я, але вона, слава богу, зрозуміла, що членороздільної відповіді краще не чекати.
— Я боюся, щоб не прилетіло в мій будинок. А москалів я не боюся. Я їх ненавиджу, — відповіла «Мона Ліза». — А ще чого боюся… неправди. Злості. Нелюбові. Геловін, хочемо ми цього чи ні, вселився в наше життя і подобається дітям. Це альтернатива карнавалу. Дивіться, всі посміхаються, ходять з веселими обличчями. Чому б ні?
— Чого я боюся? Я дуже боюся дорослішати! — щиро відповідає Стелла (мабуть, майбутня професія підказала і образ — з медичною маскою). — Я вступила до Медіну, і все це навалюється на мене. Як там у вас, дорослих, дуже неприємно?
— На жаль, — знову чіткої відповіді не вийшло, адже я думав, що ця трійця ще не знає, що таке гіпертонія, ломота в суглобах на погоду, і це… як її… ось, склероз.
— А я боюся, коли дзижчить у мене під вікнами, — якось дуже раціонально каже Софа, вона вся в чорному і з пишною шевелюрою. — У нас о першій годині ночі у двір прилітав «шахед».
— Я боюся стоніг! — продовжив Арік, сумний юнак поруч з ними.
Я з повагою і здивуванням подивився на хлопця в худі з дивним принтом. Треба ж! Стоніг! У наш час! І їх в Одесі ніколи не бачив, тим більше пізньої осені. Це, мабуть, рідкісне відгалуження від арахнофобії.
— Я боюся не встигнути все, що запланувала в житті, — чомусь посміхаючись, каже Леся, дівчина з ріжками і вушками.
І так мені відповідатимуть, дивлячись в очі, багато підлітків.
— Я боюся, що не встигну. Боюся не доживу… Боюся все даремно. І від цього стає погано на душі.
А ось ще трійця. Одного впізнаю по гриму — Барон Самеді, частина культу Вуду (я писав, як намагався з його допомогою проклясти Путіна на позаминулий Геловін ось тут). Сам Барон — він же Сагім, студент медіна з Індії, з двома красунями по боках.
— Я боюся прожити життя даремно і шкодувати про те, що так сталося! — говорить супутниця Барона Ярослава.
О! А ось і Фредді Крюгер! Його ще пам'ятають — і охоче ним вбираються.
Так чого ж боїться головний маніяк? Фредді сипле цитатами свого персонажа:
— Смерть не страшна! Страшно — це коли тебе забули!
Це правда.
Тут же зустрів доктора наук, психіатра Костянтина Бітенського, який консультує читачів «Думської», якщо у тих «мозок починає зводити». Посеред Крюгерів і Джейсонів, оточений маніяками і відьмами, плив цей Джокер, професійно посміхаючись.
«Наш основний страх зараз — вітальний (за життя). Він переб'є страх перед усім — перед зрадою, банкрутством або лісовиком. І, до речі, психотерапевту дуже складно з ним боротися, оскільки цей страх вшитий генетично в нас. Та й поради підібрати складно. Ось боїться людина ракет і бігає в підвал при кожній тривозі. Заважає йому це функціонувати страшно. І вночі, і посеред роботи зривається в підвал, і в гостях, і поки дитину вигулює. А люди навколо крутять пальцем біля скроні і кажуть, мовляв, чого ти біжиш? Це ж «Мить» і взагалі незрозуміло, випустить він ракету чи ні. А людина боїться. І їй хочеться бути як інші, а не може. І що ти їй скажеш (як психотерапевт)? Не біжіть при кожному випадку? Взяти на себе відповідальність за її життя?
А Геловін — це чудове СІМЕЙНЕ свято, яке я дуже люблю. У цей день сім'ї на заході вбираються і ходять по домівках з дітьми, збирають цукерки. Я якось не байдужий до маскарадів, тому мене це взагалі дуже вражає, коли люди витрачають такі сили на створення свого костюма!
Поки наша фотографеса Валя клацала дівчинку — дочку або, може, онуку бородатого чоловіка в зеленій куртці, яка позувала у фотозоні, сам чоловік стояв поруч і спостерігав.
Я підійшов до нього і запитав, чи не боїться він прийдешньої зими. Адже з кожного праски нам твердять, що ця зима буде найхолоднішою з усіх зим — холод, перебої з газом, блекаути…
— Не боюся, — просто відповів він. — Тому що я військовий. Я вже нічого не боюся.
— І під час війни люди жили, і працювали, і відпочивали, і веселилися, — продовжив військовий. — Якщо ми будемо тільки сумувати і плакати, ми не виграємо.
Тим часом на зло війні, смерті, мороку і холоду, в мікрофон загуділа ведуча — зі сцени там почали оцінювати костюми малечі, яка розбилася на пари і дефілювала з видимим задоволенням під оплески глядачів.
— Чого боїтеся найбільше в наш час? — запитав я дівчину з арбалетом і з рептилоїдом-напарником.
— КАБи, шахеди, реактивні снаряди, крилаті ракети, балістичні ракети, — перераховувала вона їх зосереджено, навіть хижо, немов готувалася збити з арбалета.
Тут Джейсон, що проходив повз, боляче штовхнув мене своїм кам'яним плечем.
— А яка потвора зараз головна в світі? Яка мерзота найогидніша? — запитав я, потираючи плече.
— Це ж очевидно! Там, звичайно, список великий, але почнемо з путлера! — здивувалася моїй неосвіченості дівчина з арбалетом.
— Як ви думаєте, чому Геловін заборонили в Мордорі? — продовжуючи допитувати упирів і прихільників. — А днями там навіть вирішили посадити чувака, який колись проводив це свято.
— Тому що їхній Путін сказав, що це західна пропаганда! — вже не так сумно відповів хлопець, який боїться стоногих.
— Я думаю, їхні бабусі так виховали мам, а мами так виховують дітей, що Геловін — це дуже погано, — філософствує його подруга Стелла. — І не скрепно. Це Захід, ЛГБТ і Сатана.
— Вони бояться індивідуальностей. Таких, як ми! — резюмує Софа з тієї ж трійці.
— У мене була англійська школа з дитинства, я святкувала Геловін, — буквально вривається в нашу розмову дівчина з ріжками. — Може, все наше життя буде війна! І один день на рік я хочу надіти дебільний костюм і в ньому погуляти. І все.
— Як ви думаєте, скільки б ви протрималися на Красній площі в такому костюмі? — не вгамовуюся я.
— Напевно, нуль хвилин!
— Вони бояться Геловіна, тому що це круто! — впевнена «Фредді Крюгер».
— Заборонили, бо не люблять веселитися! — переконливо каже Ілля Рептилоїд і дівчина з арбалетом.
Насправді мені соромно — я не знаю, персонажі з якого це аніме! Я інколи гублюся в цьому. Їх така величезна кількість, що потрібно звірятися з Вікіпедією.
Ось зустрів я величезного, начебто, кролика, який попиває каву. З прапорцем трансгендерів у кишені. Це, як з'ясувалося пізніше, Лест із серіалу Arcane. Напівкіт, напівлюдина, алхімік і трохи ворожила. Він лікує рани, роздає поради. І так, Лест — трансгендерний персонаж.
— У них дуже сильна православна церква і забороняє те, що належить до католицьких свят або до язичницького Самайну, — авторитетно заявляє Лест. Та й взагалі вони не мають права мати у себе таке задоволення, як Геловін!
Такого Геловіну ще не було в жодній країні, ні в одну війну! Настільки масового! Так! Подавайте в Книгу рекордів Гіннеса! Звичайно, бувало — святкували під бомбардуваннями, під диктатурами, в окупації. Але тихенько.
У В'єтнамі, в Кореї, Іраку, Афганістані американські солдати влаштовували костюмовані вечірки на базах. Але щоб у великих містах, та під прицілом, — такого не було. Це не просто свято — це карнавал життя проти смерті. І це не легковажність. Це — сміливість жити «на повну», розуміючи, що кожен день може стати останнім, але роблячи все, щоб цього не сталося.
Я б на місці організаторів прийняв цей слоган — «Найстрашніший Геловін у світі» — і постарався на цьому заробити гроші!
Автор — спеціальний кореспондент «Думської» Дмитро Жогов, фото Валентини Бакаєвої
СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ!
ВІДБІЙ повітряної тривоги
53
11
2
2
10
Увага. ПОВІТРЯНА ТРИВОГА
1
