Людяність і прогрес у медицині: Одесу відвідав легендарний нейрохірург Генрі Марш (суспільство, фото)

Однією з ключових тем стала емпатія лікарів, простими словами, здатність медиків співпереживати пацієнтам.

«Будучи студентами-медиками, ми хочемо допомагати всім людям, обійняти весь світ, але коли стаємо лікарями, емпатія до пацієнтів кудись зникає. Коли ми стаємо відповідальними за те, що відбувається з пацієнтом, ми стаємо тривожними, саме пацієнти стають причинами тривожності. Крім того, є проста медична правда — що більше уваги до пацієнта, то тим болючіше буде, коли справи підуть погано, коли ти вже не можеш нічим допомогти. Тому важливо знайти баланс між людяністю, добротою та клінічною ефективністю», — зазначив Генрі Марш.

Нейрохірург зазначив, що у Великій Британії за останні десятиліття робиться багато, щоб зжити образ лікаря-небожителя: холодного, суворого і мовчазного.

«За радянських часів у пацієнтів не було жодних прав, — каже Генрі Марш. — Якщо вас погано лікують, то все одно нічого не поробиш. У лікаря була абсолютна влада, а вона, як відомо, розкладає. Водночас у Європі у пацієнтів є багато механізмів, які дають владу пацієнтові, це всілякі комісії, юридична допомога. Свого часу я ненавидів, коли на мене скаржилися пацієнти, чіплялися юристи, але я розумію, що це необхідно. Якщо в пацієнта немає прав, то це погано для лікаря. Ми швидко приходимо до зникнення балансу і втрачаємо емпатію до пацієнтів».

Згоден з колегою і відомий нейрохірург Андрій Мізак. За його словами, пацієнти можуть пробачити помилку і навіть найсумніші результати, але ніколи не пробачать неуважності, недбалості та халатності.

«Пацієнт боїться самотності, він хоче знати, що поруч лікар — небайдужа людина. Навчитися емпатії неможливо, але можна створити атмосферу, де без емпатії неможливо працювати. Потрібно руйнувати культ богоподібного лікаря, який дуже добре показаний в українських серіалах, це неприпустимо», — каже Андрій Мізак.

Окрему увагу учасники приділили практиці так званих важких розмов із пацієнтами, коли лікар мусить повідомити пацієнту неприємну для того інформацію про стан здоров'я. У цих випадках дуже важливою є підтримка колег.

«Якщо ви вирішили стати лікарем, то маєте розуміти — іноді буде боляче, це частина буття лікаря. Головна підтримка — це колеги. Я зрозумів, що командна робота — основа якісної медицини. Психологічна підтримка. Якщо у вас є колеги, які симпатизують, із болем впоратися легше. Якщо немає добрих колег, якщо ви замкнуті на собі, ви або зламаєтеся і вигораєте, або стаєте холодною байдужою людиною», — каже Генрі Марш.

Медичний директор Odrex Дмитро Гавриченко поділився досвідом у цьому непростому для лікарів питанні.

«Ми на важкі розмови виходимо командно, щоб були старші лікарі, які знають, як це робити. І тут же присутні молоді фахівці, які слухають і набираються досвіду, тому що цього не можна навчитися, це можна тільки відчути», — каже Дмитро Гавриченко.

Ще одне непросте питання, розглянуте під час панельної дискусії — End-of-life care — догляд за хворими наприкінці життя в спеціалізованих установах, хоспісах. Йдеться про людей, яким залишилося жити кілька місяців. Завдання — зробити цей час максимально комфортним і значущим як для людини, так і для її родини.

«Це стосується не тільки знеболювальних, а й психологічних моментів. Гарний сад, квіти, доступ до різного алкоголю, насправді це дуже важлива частина. Сама структура хоспісів була закладена у Великій Британії Сесілією Сондерс, яка зіграла провідну роль у розвитку паліативної допомоги. Будучи медсестрою і соціальним працівником, вона бачила, як багато людей помирають у жаху в лікарнях, це не те місце, де потрібно проводити останні дні. Я знаю, що в Україні сімейні зв'язки дуже сильні, і тому багато хто додивляється своїх батьків самі в домашніх умовах», — каже Генрі Марш.

Також він акцентував, що важливою частиною паліативної допомоги є мобільні команди, які можуть виїжджати додому.

«Медичний дім Odrex законтрактований із НСЗУ якраз щодо мобільної паліативної допомоги, у нас понад 100 пацієнтів. Це дуже важливо, тому що в домашніх умовах, якщо стан людини дуже важкий, то родичі часто не знають, що їм робити. Їм самим допомога потрібна. В Одесі госпіталізувати таких людей у більшість лікарень неможливо, тому що це псує статистику», — каже Дмитро Гавриченко.

Наприкінці зустрічі учасники обговорили те, який вигляд має мати лікарня майбутнього та які пріоритети є головними для лікарів. Генрі Марш вважає, що найефективнішою має стати первинна ланка, тобто сімейні лікарі.

«Лікарні на заході — це дуже дорого і складно. У наш час система охорони здоров'я у Великій Британії переживає не найкращі часи. Багато років ми не отримували від влади достатніх інвестицій. Ви чудово знаєте, як часто українці скаржаться, що неможливо потрапити до лікаря, і для дослідження, приміром, КТ мозку вони поверталися в Україну. У лікарню потрібно йти з чимось дуже серйозним і терміновим, решту, зокрема й обстеження, має забезпечити сімейний лікар — майбутнє за цією моделлю», вважає експерт.

Андрій Мізак переконаний у тому, що лікарня майбутнього — це насамперед людські якості та науковий прогрес.

«Це про емпатію, розум, розвиток, а не про наші дипломи, які нічого не варті. Це про повагу до людської гідності, про наукову чесність, про справжні, а не фейкові наукові дослідження», — резюмував він.

Панельна дискусія тривала понад дві години, проте пройшла на одному диханні — адже і спікери, і глядачі були на одній хвилі.