Трофейне і «двохсоте»: як в Одесі в умовах війни чорний ринок зброї працює

За два з половиною роки повномасштабної війни в Україні накопичилася величезна кількість зброї. Значна частина її регулярно опиняється на чорному ринку, зокрема й Одеси.

«Думська» з'ясувала, як змінила війна нелегальний обіг смертоносного товару.

Про нюанси нам розповіло джерело в поліції. За словами офіцера, зараз товар потрапляє на ринок трьома основними шляхами.

ТРОФЕЙНІ ТА «ДВОХСОТІ» АВТОМАТИ

Основна частка зброї на чорному ринку — вогнепал і вибухівка з фронту. Як правило, це трофейні російські та українські стволи та гранати, що залишилися на полях битв. Деякі зняті з тіл загиблих або поранених солдатів.

«Трьохсотих», тобто поранених, належить евакуювати разом зі спорядженням і зброєю. Загиблих («двохсотих») військові медики не вивозять, це завдання спеціальних груп, які теж мають забрати із собою екіпіровку, автомат та особисті речі солдатів. Зброя як поранених, так і загиблих підлягає суворому обліку і здачі.

Так має бути за інструкцією, але документи і реальність не завжди дружать один з одним.

За словами командира евакуаційної групи, сержанта з позивним Мовчун, у бойовій обстановці не завжди вдається забрати зброю навіть поранених бійців:

«Добре, якщо «трьохсотий» під час евакуації може тримати зброю в руках або хоча б сказати парамедикам, де вона знаходиться, щоб ми її забрали. Але часто бувають випадки, коли поранений непритомний. Автомата поруч немає, його могло відкинути вибухом убік. Наше головне завдання — доставити людину живою в тил. Загублений автомат, гранати просто записуються в журнал обліку зброї та боєкомплекту в графу «не здано». Окрема тема — збір тіл загиблих бійців та їхньої зброї. «Двохсотих», а тим паче зброю загиблих не завжди можна забрати з поля бою, багато тіл залишається під час переміщень лінії фронту на тій стороні, потім їх обмінюють. Найчастіше зброя, гранати, патрони загиблих залишаються безхазяйними, їх або підбирають військові з обох боків, або місцеві жителі. Ця зброя вважається загубленою, найчастіше її підбирають і продають».

Знайдену на місцях колишніх боїв зброю мають здавати та реєструвати в поліції. Однак найчастіше цього не відбувається. За словами джерела «Думської» в правоохоронних органах, більшість виявлених стволів або потрапляє на чорний ринок, або ховається «про всяк випадок».

ЗНИКЛА ЗБРОЯ ДОБРОВОЛЬЦІВ

Крім трофейної й загубленої зброї, у незаконний обіг потрапляють і інші стволи. Про цей шлях зазвичай мовчать спецслужби, однак такий маршрут стосується саме їх.

У перші дні вторгнення уряд пішов на крайній захід — у багатьох прифронтових містах і райцентрах, зокрема в Одесі, Миколаєві та Херсоні, автомати, патрони і гранати роздавали тисячами, часом просто з вантажівок. Для отримання спорядження достатньо було лише пред'явити паспорт. Дані якого часто просто не встигали записувати — не до того було: окупанти рвалися вглиб України, рахунок часу йшов навіть не на години.

Через кілька місяців, коли пряма загроза вторгнення минула, зброю запропонували здати. І її в більшості здали. Але, за інформацією «Думської», близько шістдесяти автоматів із боєкомплектом, розданих в Одесі, «загубилися». Частина незданої зброї потім перекочувала на чорний ринок.

ПАРТИЗАНСЬКІ СХРОНИ

Крім роздачі зброї населенню, різні відомства, а також добровольчі формування в перші дні повномасштабної війни взялися за створення «сітки» партизанського опору, що мав би розпочати збройну боротьбу з окупантами в підпіллі. Цілком виправданий захід, який на окупованих територіях дав результати у вигляді знищених колаборантів, підірваних баз, складів, транспортної інфраструктури.

На початку 2022 року створенням власних диверсійних підрозділів займалися різні відомства, зокрема ГУР, СБУ та МВС, жодним чином між собою не комунікуючи з огляду на очевидні причини: не таємниця, що в багатьох державних силових відомствах України досі є не лише проросійськи налаштовані співробітники, а й шпигуни рф. Групи створювалися в суворій секретності, логічно, що інформація про них не надходила в інші відомства. Про створення партизанської групи та оснащення її зброєю знав лише безпосередній куратор відомства.

З цієї ж причини — заради конспірації — групи опору здебільшого формувалися переважно не з кадрових співробітників силових структур, а з числа цивільних добровольців. Сплячі партизанські загони різних відомств із таємними схронами зброї та вибухівки існують в Україні не тільки в прифронтових областях, а й у глибокому тилу. До закінчення війни такі групи законсервовані й вважаються «сплячими».

З точки зору законів мирного часу, організація, створення та оснащення зброєю партизанських груп незаконні. Ба більше, це прямо підпадає під цілу низку статей Кримінального кодексу України.

Наприклад, будь-яка бойова автоматична зброя, не кажучи про вибухівку та аксесуари, не може бути видана звичайним громадянам.