Чикатило і Playboy: чому поліція стоїть за «совкову» цензуру? (колонка)

Є така версія, що якби в СРСР були стриптиз-клуби, секс-шопи і порнографія, то Чикатило не нишпорив би по електричках і лісопосадках у пошуках жертви, а гортав би журнал «Юна ударниця» і сублімував собі в кулак. Щоправда, без статевої цензури це вже був би не СРСР.

А її рідну, «совкову» цензуру наші поліцейські намагаються зберегти будь-що-будь. Жодні версії, що від цього тільки маніяків більше, їх не зупиняють.

Чому? Усі розуміють, що порнуха — це годівниця. Штрафи, обшуки, вилучення техніки, хабарі — стабільна стаття доходів. А тут законопроєкт про декриміналізацію!

Спочатку коротко по самому проєкту. Тут така «Камасутра», що чорт ногу зламає. Але ми постаралися розібратися. Отже, у Раду надійшли проєкти закону авторства Ярослава Железняка від «Голосу» (з кримінальним переслідуванням тільки за екстремальне і дитяче порно, а також зняте без згоди учасників) і «слуги» Владлена Неклюдова (без декриміналізації взагалі, але з величезним збільшенням штрафів і термінів за все). Автори перекинулися звинуваченнями, з одного боку, в лобіюванні інтересів онліфанщиць, з іншого — у збільшенні ставки обілечування. Однак, у результаті з'явився компромісний законопроєкт. Там кримінальна відповідальність залишається, але тільки за поширення порно неповнолітнім. Ну і кінські терміни, до 12 років, як вбивці, за дитяче порно.

Ви тільки уявіть, що кіберполіція тепер не ловитиме голих дівчат біля вебкамер, а змушена буде зайнятися більш нудною справою — шукати тих, хто фотографує і передає ворогові позиції ППО. Усі зітхнули з полегшенням, у грудні 2024-го проєкт закону вже був у парламенті.

Але тут голова Нацполіції Іван Виговський заявляє, що правоохоронці проти. Мовляв, окрім іншого, декриміналізація порно може призвести до дестабілізації, адже росія використовуватиме це як гібридну зброю. Як? Надішлють відео путіна в ліжку з Мілоновим? Або, може, Північна Корея запропонує своє: серіал «Любов бджіл трудових» або «Пристрасть до вождя»? І що ми, побачивши його, повинні зробити? У чому фішка? Фейспалм.

Виговський також висловив занепокоєння з приводу традицій українського суспільства, зокрема в контексті «змін у сфері інтимних стосунків». Знаємо, чим ви стурбовані! Тим, що дружини почнуть відправляти чоловікам на фронт нюдси без штрафів з боку держави — це ж буде бардак! Формений!

Вишенька на торті — про дитячу порнографію. «Минулого року в нас було зареєстровано майже 2 тисячі кримінальних правопорушень за статтею 301-1 (дитяча порнографія), — лякав Виговський, — і легалізація призведе до того, що все це буде доступно для неповнолітніх…»

Еееееее… Що «це все»? Дитяча порнографія для неповнолітніх буде доступна? Хочеться обурено вигукнути, як професор Преображенський: Хто на кому стояв? Постарайтеся викладати ваші думки ясніше!

За виготовлення та розповсюдження дитячої порнографії стаття залишається. За поширення серед неповнолітніх — не декриміналізується! Навіть навпаки все, що стосується дитини — стане суворішим.

Просто з виробників дитячої порнографії хабарів не позбираєш, як з любителів нюдсів. Ось і плачуть правоохоронці, що їм залишиться найважча робота без плюшок у вигляді відкупних.

Ну а ми хочемо декриміналізації. Ми станемо ще на крок ближче до Європи і на крок далі від Афганістану та Іраку (Багдад фактично легалізував педофілію) і радянських Чикатил.

Тим паче від цього полювання поліції за «полуничкою» суцільні збитки державі. Щороку правоохоронці відкривають понад тисячу проваджень за відповідною статтею Кримінального кодексу. Але до суду доходить лише 7% із них.

Зрозуміло чому? Бо «порномоделі» воліють відкупитися, ну або справа настільки шита білими нитками, що просто сама розвалюється.

Тут показова історія одеситки, трансгендерної дівчини Марії Винниченко. Її звинуватили в поширенні порнографії через «голі» знімки з сайту знайомств. Була проведена ціла операція. Оперативник зареєструвався на цьому сайті. Саме він і був ображений видом пеніса Марії.

Потім до Винниченка примчала група правоохоронців у бронежилетах. За словами Марії, охоронці порядку побили її, потім взяли свідчення в її сусідів. І подали до суду. Тяжба тривала кілька років. За цей час залучалися експерти, мистецтвознавці, які розглядали знімок із пенісом Марії та сперечалися, чи це зображення може збудити в людині нездорові інстинкти (а саме так написано в радянських підручниках із визначення порнографії), дослухалися до себе й, мабуть, вирішили, що може. За кілька років на «справу про пеніс» було витрачено кругленьку суму державних грошей. Марія справу виграла і подала зустрічний позов на мільйон гривень. І думається, державі доведеться ці гроші виплатити. Одні збитки. Куди не глянь.

Уся ця турбота про мораль має вигляд натурального святенництва з огляду на те, що в телеграм-каналах можна не те, що дікпіки, а також усілякі інші пікантні фото чи відео відшукати, не складно знайти, як поросята і песики жеруть тіла окупантів. З відео насильства в принципі немає проблем. Може, поліції варто визнати, що колесо історії вже провернулося вперед? Чесно кажучи, від їхніх доводів стає незручно, як під час перегляду відео «золотого дощу» у виконанні двох бабусь-ліліпуток. Так, я і таке бачив — і нічого, пережив!