Що в росіян із мобілізацією? Чому не варто вірити російській пропаганді та чи довго ще вистоїть колос на глиняних ногах (колонка)

З якихось причин досвід часткової мобілізації визнано в країні-агресорі вкрай невдалим. Вони самі жартують про результати: «мобілізували плюс триста тисяч, виїхали в Казахстан два мільйони». Так що зараз від такого сценарію кремль відмовляється. Плюс, я неодноразово вже писав, що притягнути п'яне тіло у військкомат умовного Якутська — це навіть не половина справи.

Йому потрібно пояснити, хто він, де, куди йде і навіщо. Його потрібно одягнути хоч у щось. Взути за розміром, інакше кранти відразу. Годувати хоча б раз на день. Поїти хоча б водою. Не отруїти та не заразити при цьому. Чогось навчити. Екіпірувати. Возити. Десь поселити так, щоб не розбіглися, і не прилетіло в скупчення тіл. Підтримувати артою. Прикривати ППО. І ще багато чого.

За добу ми мінуснули 1 130 росіян. І з початку літа не було доби, щоб число було менше тисячі. На контракт вигребли з чоловічих колоній усе, що ворушиться. І вже пристойну кількість із жіночих в'язниць. Сміття по всьому світу зібрали. Закінчуються засіки, як не шкреби. Постійно підвищують виплати за підписання контракту, але… якщо людина згодна йти на війну за десятку баксів — вона вже пішла. І, найімовірніше, вже повернулася. Тих, хто не погодився за десять, але пішов за двадцять, було дуже мало. Уже пішли й вони. Хто не погодився за двадцять, за двадцять п'ять теж не піде.

Усе, підвищення не працює. У них не нескінченні ресурси. І вони вигребли, де змогли. Ми зараз не в тій точці, коли умовний ведмідь прокидається і вилазить із барлоги, ні. Ми в точці, коли в колоса на глиняних ногах починають хрустіти коліна. Ще тихо. Лише чути потріскування, а виглядає він так само страшно і зріст не змінився. Але цей тріск у колінах незворотній. Точний знак. Уже скоро. І без альтернативи.

Автор — Кір Сазонов