|
20 жовтня 2022, 19:28 Читать на русском
Від мітингів та ярмарок до контейнерів з гуманітаркою: як новозеландські українці батьківщині, що воює, допомагаютьУкраїнці, які живуть в інших країнах, не забувають про батьківщину і в міру сил намагаються їй допомогти в цей непростий час. Вони регулярно проводять мітинги проти російської агресії, перераховують гроші Збройним силам і висилають гуманітарні вантажі. Допомога надходить навіть із найвіддаленіших місць земної кулі. Приміром, днями контейнер із гуманітаркою для української армії та дітей вимушених переселенців було відправлено з Нової Зеландії. «Думська» познайомилася зі співвітчизниками, які організували волонтерський рух на іншому боці нашої планети. Здавалося б, де Україна, а де Нова Зеландія — країни розділяють 17 тисяч кілометрів по прямій і два океани. Проте тільки в Окленді, найбільшому місті тихоокеанської держави, проживає близько півтори тисячі українців. Багато з них зберігають зв'язки з батьківщиною, а після початку повномасштабної війни стали волонтерами. Уродженець Києва й член правління української громади в Окленді Едуард Паткевич розповів «Думській», що переїхав до Нової Зеландії 15 років тому, але душею залишився в Україні. «Спортсмени кажуть: тому, хто перебуває на полі, набагато легше, ніж тому, хто сидить на лавці запасних і ніяк не може допомогти грі. Так і в цій ситуації. Коли ти знаходишся далеко і не можеш допомогти, психологічно це на тебе тисне, хоча я розумію, який смішний вигляд це має на тлі людей, які перебувають під обстрілом і на передовій. Я намагався записатися в територіальну оборону, але там були величезні черги, і в Інтернаціональний легіон, але туди брали лише з військовим досвідом. Тоді в мене залишився один варіант — допомагати звідси», — каже новозеландець. Насамперед новозеландські українці організували регулярні мітинги на підтримку нашої країни. Вони проходять у центрі Окленда щонеділі, о 15:00. У такий спосіб вони намагаються чинити тиск на уряд, щоб той посилив санкції проти Росії і визнав її країною-терористом. Крім членів української громади та місцевих, не пропускають мітинги й адекватні росіяни, які покинули рф через незгоду з путінською політикою. Паралельно ведеться збір фінансової допомоги для України. Гроші акумулюють як через благодійні фонди, так і за допомогою маркетів і ярмарків з українською кухнею. За день волонтерам вдається збирати 5-6 тисяч новозеландських доларів, що еквівалентно 2-3 тисячам доларів США. Перший час фінансова допомога, у зв'язку зі складною логістикою і високою вартістю доставки, здавалася єдиним варіантом. Однак після того, як на волонтерів вийшли медичні корпорації і стали безкоштовно надавати дорогі медикаменти та обладнання для України, ідея з передачею гуманітарного вантажу стала здаватися не такою вже недосяжною. Волонтери замовили контейнер, який наповнили теплими речами для дітей зі спаленого Маріуполя, а також шкарпетками, спальниками і похідними розкладачками для українських солдатів. Днями вантаж було благополучно відправлено. У кінцеву точку він прийде, на жаль, не раніше ніж через два місяці: такі особливості морських доставок. «Це був перший контейнер. Він сколихнув і об'єднав тут велику кількість людей, і вони зараз телефонують і запитують, коли наступний, що далі робимо. Тепер усе зрушиться з мертвої точки. Тепер на мене виходить багато місцевих, вони хочуть теж допомагати, тому думаю, скоро почнемо збирати наступний контейнер», — продовжує Едуард. До речі, щоб місцеві жителі не забували, що в Україні триває війна, у місті часто проводяться фотовиставки. З кольорових і чорно-білих знімків на містян дивляться зяючі дірки від ракет на місці дитячих майданчиків, складені, наче стіни карткового будиночка, плити панельних багатоповерхівок й очі маленьких дітей, яким умить довелося подорослішати. Фотографії надають українські автори, які зараз перебувають в Україні. Авторка — Надія Маркевич СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter |
Статті:
Вячеслав самый молодой из банды ТЦК-шников. 2000 года рождения. Адвокат использовал это в качестве аргумента, чтобы попытаться смягчить меру пресечения.
Свою вину Вячеслав не признает. Служит стрелком роты охраны Пересыпского РТЦК. Не женат. Родом из села из Одесской области.
На суде прозвучало, что он "вчиняв активну роль". Также знал места пребывания и адрес потерпевшего. В зале второй обвиняемый по делу ТЦК Вячеслав А.
Читать дальше |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
Жити без окулярів – реально: сучасні рішення для зору в одеській клініці «Ексімер» (новини компанії)
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||





















