Справа про розкрадання волонтерської допомоги: військовослужбовець одеської тероборони отримав умовний строк — а чи був злочин?  

Йдеться про незаконне використання з метою одержання прибутку гуманітарної допомоги, благодійних пожертв або безоплатної допомоги; привласнення боєприпасів і незаконне поводження зі зброєю та боєприпасами.

39-річного одесита засудили до п'яти років позбавлення волі з конфіскацією майна, але замінили покарання дворічним випробувальним строком. Також йому рік заборонено займатися діяльністю, пов'язаною з благодійною, гуманітарною та волонтерською допомогою.

Суд скасував Владиславу І. запобіжний захід, постановивши звільнити прямо в залі засідань.

Оскільки підсудний пішов на угоду з прокуратурою про визнання провини, вирок ніхто не оскаржував (потерпілих у справі не було), і він набув чинності.

Нагадаємо, співробітники СБУ затримали чоловіка 27 травня минулого року. За версією слідства, протягом місяця він отримував на складах одного з добровольчих батальйонів різну військову амуніцію, обладнання, медикаменти, які призначалися для Збройних сил. Він мав передати їх якомусь волонтеру та окремим військовим формуванням, однак замість цього продавав, отримавши загалом 615 тисяч 520 гривень.

Під час обшуку в нього знайшли набої, карабін і кілька гранат.

Від автора. Вельми дивний вирок, треба сказати. Якщо виходити з тексту документа, захисники батьківщини в самий розпал страшної війни позбулися з вини підсудного амуніції, медикаментів та обладнання на півмільйона з гаком гривень. Однак цього, нечистого на руку військовослужбовця, потримавши певний час у СІЗО, пожурили і відпустили. Він навіть не відшкодує завданих збитків (утім, кому відшкодовувати, потерпілих-то немає?).

Словом, ви зрозуміли, до чого я веду. А чи був злочин взагалі? Дуже схоже, що справа шита білими нитками. На жаль, достовірно встановити це поки що не є можливим: оскільки мала місце угода з правосуддям, Феміда не вивчала зібраних слідством доказів і навіть не озвучила їх у вироку.

«Суди зараз дуже часто йдуть на прискорений розгляд справи і винесення вироку, — пояснює одеський адвокат і викладач Валерій Судаков. — Підсудний погоджується на пропозицію прокурора, від якої з багатьох причин не може відмовитися, і визнає провину. Натомість він отримує гарантії, що суд буде максимально лояльним до нього. Цього ж дня суд виносить вирок, не розглядаючи обставин, за прискореною процедурою».

В результаті всі задоволені: оперативники і слідчі СБУ отримали галочку, що розкрили резонансну справу, прокурор — що домігся обвинувального вироку (нехай і напрочуд м'якого), підсудний опинився на волі з мінімальними обмеженнями (і, якщо все було так, як описувало слідство, ще й за якихось грошей); а суддя позбувся неприємного обов'язку зважувати всі за й проти під час тривалого процесу з ризиком отримати скасування вироку в апеляції. Знову ж таки статистика буде хорошою.

Вирок винесено. Але питання залишаються. Чи справді мало місце розкрадання, або ж справу сфабрикували, щоб показати начальству: мовляв, боремося з махінаціями на волонтерці — наші правоохоронці частенько, на жаль, таким займаються? А якщо військовослужбовець винен, то хто і як відшкодує збиток у 615 тисяч гривень? Чи доречно виносити в умовах великої війни настільки м'який вирок за тяжкою статтею?

Ще раз варто згадати, що всі ці місяці Владислав І. перебував у слідчому ізоляторі, який навіть без «допомоги» з боку адміністрації установи вельми сприяє «щирому» бажанню зізнатися в тому, чого не скоював.

Автор — Георгій Ак-Мурза