Люди, яких ніхто не змушував, врятували Україну: до Дня добровольця (колонка редакції)

Сьогодні — День українського добровольця. Свято, що нагадує про тих, завдяки яким ми втрималися на самісенькому краю.

Весна 2014-го, постреволюційна Україна, нова влада якої ще не дуже розуміє, як бути далі. Практично небоєздатні Збройні сили, флот, що здає один корабель за іншим… Російський диктатор використовує історичний шанс, що випав йому, і окупує Крим, але йому цього замало, він підпалює всі південні та східні регіони. Підпалює Одесу. Ось-ось, і спалахне знову вся країна.

Саме тоді на сцену вийшли добровольці. Суспільство прийшло на допомогу державі.

14 березня близько п'ятисот бійців Самооборони Майдану прибули на полігон у Нових Петрівцях. Там почалося формування першого добровольчого батальйону. Пізніше він стане батальйоном оперативного призначення Національної гвардії та носитиме ім'я Героя України генерал-майора Сергія Кульчицького.

Потім з'явилися інші добровольчі підрозділи: «Донбас», «Айдар» і нарешті легендарний «Азов», назвою якого російські матері ще довго будуть лякати діточок.

Нині Азовський рух перетворився на два дуже навіть боєздатні з'єднання/об'єднання 12-ту бригаду спеціального призначення Нацгвардії та 3-й армійський корпус Збройних сил. Це наша «пожежна команда», яка зупиняє ворожі прориви на найважливіших напрямках.

У 2014-му це були просто цивільні люди, без повноцінної військової підготовки, нормального спорядження, чітких інструкцій. Зате з дуже простим розумінням: якщо вони не підуть не піде ніхто.

Студенти, підприємці, ІТ-фахівці, моряки, робітники, журналісти нарешті. Воювати вони вчилися вже на фронті.

Помилки, звичайно, були. І чимало.

Але головне добровольці виграли для країни час. А час у тій ситуації був найціннішим ресурсом.

Саме добровольчі підрозділи у 2014 році закрили прогалини в обороні, поки держава заново збирала армію. Саме вони першими зустріли війну, яка у 2022 році перетворилася на повномасштабне вторгнення.

За ці роки багато чого змінилося.

Хтось із добровольців загинув на фронті.

Хтось залишився в армії й став професійним військовим. Гліб, Діма, ми пам’ятаємо про вас!

Серед них сьогодні вже є й генерали.

День українського добровольця — це день людей, яких ніхто не змушував.

Людей, які просто вирішили, що захист країни — їхній обов'язок.

І виконали його. Честь їм і слава. Слава Україні!

Яка обов'язково переможе.

Автор — редакція «Думської»