День української Гідності — вирішальний момент для подальшої долі Європи (колонка редактора)21 листопада, в День Гідності та Свободи, була у мене цікава дискусія з одним знайомим політологом. Він питав у френдів їх думку: як могло все бути, якби українці не вийшли на вулиці у листопаді 2013-го? Припускати та фантазувати в таких питаннях — звісно, марна та дурна справа. Але є наявні історичні приклади з новітньої історії, які дозволяють казати впевнено. Повстання народу України проти спроби узурпації влади було у 2013-2014 роках. Білоруси повстали у 2020-2021-му. Українське суспільство перемогло майже скрізь. Тоді ми зберегли державу, лише до Криму та на частину Донбасу вторглися російські війська. Білоруське — програло повністю. Наразі Білорусь геть контрольована росією (в тому числі у військовому сенсі) та разом з нею є країною-агресором. Її територія використовується для нападу на Україну, з її аеродромів злітають бомбардувальники, які обстрілюють Україну. Білоруська залізниця перевозить російські танки, з білоруських земель стартують «Іскандери», які руйнують цивільну інфраструктуру України. У мене немає підстав сумніватися: якби Революція Гідності програла, в Україні була б приблизно така сама ситуація. Чи був би це «білоруський варіант» з маріонеткою на чолі держави, чи «кримський», з приєднанням до росії через псевдореферендуми під дулами автоматів — непринципово. Був би це офіційний «аншлюс», чи Україна зберегла б якусь видимість незалежності, як за часів УРСР — неважливо. В будь-якому випадку територія та ресурси України — так само як зараз в Білорусі — використовувалися б для нападу на країни Європи. Ситуація на українських землях, де у 2014-му Революція Гідності через російське вторгнення не перемогла, дозволяє це побачити наочно. Український Крим вже став плацдармом для військового вторгнення, а в лавах армії-загарбника масово воюють мобілізовані мешканці України з захоплених росією земель. Якби у 2014-му Україна програла — то так, як зараз в Донецьку, Сімферополі та Луганську, було б скрізь, від Харкова до Ужгорода. Тому я впевнений: тої зими в Києві визначалася не лише доля Януковича. Головне питання, яке тоді вирішилося, було таке: на якому боці, на схід чи на захід від лінії фронту Третьої світової, буде знаходитися більшість території та більшість мешканців України. І дивлячись на події, які відбуваються зараз, можу казати: саме там, на київських барикадах, вирішилася доля Європи на найближчі декілька поколінь. Автор — Сергій Дібров, заступник головного редактора «Думської» СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter
Новини по цій темі: |
Статті:
![]() Почему нельзя стоять возле окон во время обстрелов? Вот почему
![]() На фото последствия вчерашней атаки по Пивденному. ![]() ![]() ![]() ![]() Их свадьба состоялась в небольшом городе Маале-Адумим, расположенном в нескольких километрах к востоку от Иерусалима. На торжество были приглашены около 200 гостей, в том числе представители еврейских общин россии и Украины. Хотим отметить, что раввины и их семьи граждане Израиля. Читать дальше ![]() |
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
Фотографии: Почем День влюбленных на Привозе: тюльпаны от 40, розы от 70 грн, а леденцы в форме сердца по 60 (фото)
Не боится обстрелов: в Одессу вернулся контейнерный перевозчик, входящий в тройку мировых лидеров
Одесчину атаковали дронами: целью врага была припортовая инфраструктура
|