Привид головного архітектора: як Одеса втрачає себе через корупцію, хаос і байдужість

Багата архітектурна спадщина Одеси пережила і Другу світову, і радянський примітивізм. Але роки незалежності залишили на історичній забудові, включно з охоронною зоною ЮНЕСКО, важкі рани сучасною забудовою.

Раніше питаннями архітектури займався профільний департамент мерії, нещодавно його об'єднали із земельним у нову мегаструктуру. Керувати новоутворенням належить Надії Новіковій. Є думка, що всі ці реформи й задумували, щоб саме вона могла керувати одночасно двома сферами.

Офіційно ж об'єднання вимагає закон, воно спростить процеси, заощадить час і гроші на зарплатах. Але чи не важливіше розібратися: чому відповідальний за вигляд міста департамент (раніше — архітектури та містобудування) дає змогу девелоперам спотворювати центр та інші райони безликими людськими будівлями, позбавленими інфраструктури та будь-якої художньої цінності в принципі.

Чому публічні зізнання «батьків міста» в любові до Одеси розходяться з небажанням (або нездатністю?) зупинити руйнівну діяльність забудовників? Хто несе відповідальність за архітектурний вигляд, і чому профільне управління не вирішує проблем?

ЯК ПОВИННО БУТИ І ЯК Є НАСПРАВДІ

Департамент архітектури та містобудування (поки ми говоримо про нього, трансформація в єдиний мегадепартамент — справа клопітка і нешвидка) — це ключовий орган, від якого залежить, якою побачать Одесу наші діти й онуки. В ідеальному світі ця структура разом з архітектурними контролерами (міський ДАБІ та держінспекція архітектури та містобудування — про них ми напишемо окремо) відповідає за розвиток міста: тут планують, де і що можна будувати, стежать за дотриманням архітектурних норм і розробляють проєкти благоустрою, тут обговорюють детальні плани територій. Городяни приходять сюди по дозволи на будівництво та реконструкцію, ремонт фасадів, встановлення реклами та тимчасових споруд.

Департамент опікується і Генеральним планом, бере участь у розподілі землі під забудову і забезпечує відкритий доступ до містобудівної інформації. Він же має стежити за тим, щоб новобудови не шкодили культурній спадщині та зовнішньому вигляду міста.

Головний архітектор, який мав стати рушійною силою розвитку міста в раціональному та естетичному ключі, перетворюється на клерка. А його головним інструментом стають дозволи і заборони. Ба більше, насправді останні п'ять років в Одесі в принципі немає директора департаменту й одночасно головного архітектора. Тільки в.о.

Саме цей сумний факт багато хто називає головною причиною створення нового мегадепартаменту. Кадровий голод змушує об'єднувати структури під конкретну людину — Надію Новікову, яку поки що призначили рулити старим департаментом. Усе це напрочуд збіглося із затриманням на хабарі «вічного» заступника, а потім в.о. Марата Касімова. Він працював у департаменті кілька десятків років. Довгий час був у тіні керівників структури. Вони змінювалися із завидною регулярністю, а Касімов здавався непорушним.

Повністю посада Новікової звучить так: виконувачка обов'язків директора департаменту архітектури, містобудування та земельних відносин Одеської міської ради — головного архітектора міста. При всьому бажанні й талантах стати повноцінним головним архітектором, без приставки в.о. (а отже, і повноцінним директором департаменту) вона поки що не зможе. І річ навіть не в тім, що за законом, цю посаду можна обійняти тільки через конкурс. Крім цього, кандидати повинні мати профільну вищу освіту і не менше п'яти років досвіду в містобудуванні та архітектурі — а ще рік тому Новікова керувала земельним департаментом.

Виходить знову без головного архітектора на невизначений термін?

І ось тут саме час згадати, що насправді головний архітектор може і не бути директором департаменту. Розмови про це йшли й раніше. Адже це дуже логічно, відокремити художника і творця від клерка й управлінця. Правда? Однак останніми роками таких ініціатив немає. Головного архітектора, щоправда, теж немає, і схоже, в мерії це всіх влаштовує.

І ще трохи відвернемося від теми. Насправді створення цього мегадепартаменту не було такою простою справою. Усередині самої міськради були сили, які виступали проти злиття. Деякі чиновники намагалися (кулуарно, зрозуміло) переконати депутатів не голосувати. І справа не в переконаннях. За чинної системи в кожного була своя кормова база, а такі зміни неминуче принесуть збитки. І, хоча, рішення підтримала більшість депутатів, говорити, що все пройшло гладко — велике перебільшення.

ЯК ЦЕ ВЛАШТОВАНО ЗСЕРЕДИНИ АБО КОРНІ ХАОСУ

Аби розібратися, як працює головна архітектурна структура міста, ми звернулися до кількох власне архітекторів і співробітника департаменту. Усі вони погодилися поділитися своїми міркуваннями виключно на умовах анонімності. Також нашими співрозмовниками стали депутат міськради Петро Обухов і громадський діяч Володимир Савченко.

Розглянемо для початку найважливішу, мабуть, для містян функцію департаменту — видача містобудівної документації. Це ключовий документ, в якому зазначено, які об'єкти та з якими параметрами можна зводити на конкретній ділянці землі

«З цифровізацією сфери державних послуг, створенням Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва (ЄДЕССБ) більша частина процесів перекочувала в онлайн, саме там оформляються дозволи і подаються проєкти. Однак, як стверджують опитані нами експерти, у департаменту залишилися важелі впливу на забудовників. будівництву», — розповідає наш перший консультант.

І тут проблема лежить у кількох площинах. По-перше, законодавство у будівельно-земельній сфері залишається заплутаним та неврегульованим: за різні етапи відповідають різні структури, а один і той самий процес можуть регулювати різні закони – є й корупційні ризики.

«Наприклад, після того, як центр Одеси отримав статус ЮНЕСКО, він автоматично став об'єктом культурної спадщини національного значення. Згідно із законодавством, територія пам'ятника — це землі історико-культурного призначення і єдине цільове призначення земель історико-культурного призначення — це експлуатація пам'ятників. Водночас Одеса — це живе, місто що розвивається, і згідно із чинним генпланом та зонінгом, має ділянки з цільовим призначенням, що передбачає будівництво. Виникає питання, чи можна бізнесменам освоювати ці ділянки, чи ні?» – продовжує наш співрозмовник.

Все це створює простір для «ручного управління»: чиновник може на власний розсуд дозволити або заборонити забудову, посилаючись на норми, що трактуються по-різному. Як результат — порушується поверховість, забудовується територія, що охороняється, а департамент фактично вмиває руки.

«По суті справи у містобудівному хаосі в місті винна міська влада. Будь-який забудовник переслідуватиме інтереси особистої вигоди та заробітку і не думатиме про суспільний інтерес. І завдання міської влади — обмежувати забудовників і не давати їм робити те, що, наприклад, створили з Аркадією.

І мова тут не тільки про департамент архітектури і земельних ресурсів, але і про депутатів міської ради. Тому що помітна частина ділянок у тій же Аркадії була видана під забудову рішеннями міськради. зі школами, наприклад», — розповідає депутат міськради Петро Обухов.

Ідемо далі. Генплан і зонінг — містобудівна конституція міста.

«У них закладено абсурдні рішення на кшталт десятків (більше 80! - Ред.) непотрібних транспортних розв'язок, левову частку яких ніколи не побудують. А земля «під ними» залишиться відповідного призначення, тобто ділянка фактично заблокована. волі», — нарікає наш співрозмовник.

Ще одна проблема Генплану та зонінгу в тому, що вони не містять навіть натяку на те, як має розвиватися місто, каже депутат міськради Петро Обухов.

«Попри наявність генерального плану, у влади немає якогось бачення розвитку районів. На мій погляд, влада має вирішувати, що і де будується, і видавати ці ділянки під забудову, маючи вже єдину концепцію. За останні роки я як депутат двічі голосував за детальні плани території, які враховують ці принципи, і це дає надію, що місторозвиватиметься краще», — каже Обухов.

АРХІТЕКТУРА — ЦЕ ПРО МИСТЕЦТВО, А НЕ ПРО ПЕРЕКЛАДАННЯ ПАПЕРІВ

Інша складність, якій чи то прикриваються, чи справді не можуть впоратися — нездатність впливати на частину рішень. Їх приймають у Києві. Деякі проєкти, особливо ті, які пов'язані з великими інвестиціями чи будівництвом на прибережній території, затверджуються не в Одесі, а на рівні Києва, і навіть найкращий головний архітектор безсилий. Це створює ситуацію, коли міська влада не може вплинути на реалізацію проєкту, навіть якщо він суперечить містобудівній логіці.

При цьому приклад інших міст України говорить про те, що питання місцевої політичної волі має значення. У тому ж таки Львові вдається мотивувати девелоперів обмежувати свої апетити.

І ось тут ми приходимо до того, що департамент архітектури — це не тільки про папірці та дозволи. Архітектура – ​​один із видів мистецтва. А в одеській мерії про це зовсім не гадають. І не про те, щоб перевантажити фасад бароковим ліпленням (такі приклади є).

«Хотілося б бачити архітектурну різноманітність. У нас, на жаль, все нові будинки — це або просто бетонні паралелепіпеди або закіс під класику. Хоча насправді сучасна архітектура дуже різноманітна. Остання пам'ятка архітектури, яка з'явилася в Одесі — це театр музичної комедії. За часи незалежності України жоден з будинків, побудованих в Одесі не отримав статус пам'ятника архітектури. Хотілося б і це виправити», — додає Обухов.

Своєю чергою одеські громадські діячі безпосередньо звинувачують департамент архітектури у злочинній бездіяльності. Останні десятиліття місто стрясають скандали з будівництвом чергового мікрорайону — без соціальної та транспортної інфраструктури, проте влада ніяк не реагує на те, що відбувається, стаючи повністю на бік не завжди чесних забудовників.

«Рішення управління архітектури сприяли хаотичній забудові, знищенню зелених зон, історичних вулиць та перевантаженню міської інфраструктури. Зросли цілі мікрорайони «Альтаїр», квартали в Аркадії. У центрі — десятки хаотичних ЖК, які паралізують мікрорайони. Чому жодна посадова особа не зазнала навіть дисциплінарного покарання? Видача дозволів на будівництво в Україні роками контролювалася тіньовими кланами, а архітектор був лише пішаком у схемі. Але якщо він підписував документи, які знищили місто, він має понести персональну кримінальну відповідальність», — заявив керівник організації «Спільна мета» Володимир Савченко.

Савченко додав, що готує пакет офіційних звернень до НАБУ, НАЗК, ДБР, Антикорупційного комітету Верховної Ради та комітету з питань містобудування з персональної відповідальності колишніх та чинних посадових осіб: екскерівників Михайла Шайденка та Тетяни Боринської, а також інших співробітників управління архітектури.

Громадські активісти вимагають офіційного розслідування дій департаменту, притягнення до відповідальності винних та звільнення з посад тих, хто роками легалізував незаконну забудову.

«Паралельно ми інформуємо міжнародні антикорупційні організації та партнерські структури, щоб вони контролювали перебіг розслідувань та зафіксували системну корупцію в регіоні», — запевняє Савченко.

І ще одна деталь. Головна будівля департаменту — на розі вулиці Гоголя та провулка Оттона (раніше Некрасова). Найісторичніший центр. З вікна свого кабінету головний архітектор може щодня милуватися будинком Гоголя, що руйнується, і врятувати який місто не поспішало років 20. Нам це здається дуже символічним — бачити проблему, прикриту банером, наче фіговим листком, і нічого не робити — ось він, девіз цієї структури. Питання лише в тому, чи збереже новий департамент найгірші риси свого попередника чи зможе еволюціонувати?

Авторка — Любов Порочна