Десяточка рекомендованих фільмів Одеського кінофестивалю: карпатський лицар, втеча до Гімалаїв та жіночі історії

Стрічки з програми 14-го Одеського кінофестивалю, який відкриється 19 серпня в Чернівцях, наші кіномани можуть знаходити на онлайн-платформах. Тож пропонуємо увазі читачів традиційну добірку.

Номером першим назвемо фільм-відкриття 14-го Одеського міжнародного кінофестивалю — пригодницько-історичний екшен Олеся Саніна «Довбуш». Мало хто знає, що проти цього фільму плелися інтриги в кінематографічному середовищі вже на стадії затвердження сценарію. Проте «Довбушу» судилося відбутися та увійти в історію українського кіно.

Сюжет фільму розгортається у Карпатах XVIII століття. Жорстоке правління польської шляхти змушує гуцулів тікати в гори. Двоє братів, Олекса та Іван Довбуші, опиняються поза законом і стають опришками. Легенда про карпатського лицаря надихає покоління тих, хто бореться за свободу рідної землі.

Номер два - документалка «Деміург» (режисер Ольга Семак), трагікомедія про сільський театр на Волині.

В пошуках подолання особистої кризи відомий столичний актор Петро повертається в рідне село на Волині, аби разом зі своїми односельцями створити театр і в такий спосіб довести самому собі, на що він ще здатен. Аматорська трупа не знає: залишилось півроку до війни.

Третім номером у нас іде психологічна драма «Сашенька» (режисер Олександр Жовна).

Скоєно подвійне вбивство. В ході слідства спливає таємнича історія життя на перший погляд звичайної радянської родини. Учасники кривавої драми не знали слова «трансгендер», проте це їх не врятувало.

Під четвертим номером до нашого списку припливає на баржі з Парижу французький документальний фільм «На Адаманті» (режисер Николя Філібер). Соціальний центр «Адамант» для пацієнтів психіатричних клінік. «Адамант» розташований в самому серці Парижу на території пришвартованої баржі. Це модель світу, який небагато чим відрізняється від того, в якому живуть глядачі.

На п’ятому місці – українська документалка «Ми не згаснемо» (режисер Аліса Коваленко).

У 2019 році на Донбасі п’ятеро підлітків планують втечу від дійсності. Поки весь світ навколо них руйнується, шахти закриваються і війна триває, Андрій, Руслан, Ілля, Ліза і Лєра отримують шанс відправитися до Гімалаїв…

Шостим номером нашого списку стає українсько-французька історична драма «ШТТЛ» (режисер Аді Волтер).

Юна і Мендель борються за своє щастя та можливість бути разом попри волю батьків, а допомагає їм українець Дем’ян. Все це відбувається у червні 1941-го, за добу до наступу нацистів. Історична основа фільму – доля містечка Сокаль на Львівщині, яке було знищене німецькою армією. Фільмування відбувались влітку 2021 року. Спеціально для них на Київщині збудували штетл – типове єврейське поселення, яке існувало у Східній Європі до Другої світової війни.

Сьомий, щасливий номер – у польської стрічки «Хліб та сіль» (режисер Даміан Коцур), чий сюжет заснований на реальних подіях.

Головний герой Тимек — студент музичної академії в Варшаві, піаніст, якому некомфортно перебувати в колі колишніх однокласників, гомофобів та скандалістів. Конфлікт із працівниками цілодобової кав’ярні, вихідцями з Пакістану, завершується криваво…

Під номером вісім приходить знята в Одесі «Цензорка» (режисер Петер Керекеш).

Ціна скоєного злочину росте, коли у матері-вбивці у в’язниці з’являється дитина. Долі жінок-наглядачок, які нібито знаходяться по інший бік тюремної решітки, також виявляються скаліченими…

Номером дев’ятим до списку потрапляє ще одна жіноча історія — «Бачення метелика» (режисер Максим Наконечний).

Повнометражний дебют Максима Наконечного – це суворе і надто актуальне кіносвідчення про воїнів України та жінок, які борються за свою цілісність, свою свободу, своє майбутнє. Головна героїня картини — аеророзвідниця з позивним «Метелик», яка повертається з полону. Її чекають рідні, друзі, побратими та коханий. Але нове життя приносить і нові виклики…

Очікувано завершує нашу десяточку фільм-закриття ОМКФ — стрічка австрійського режисера Джессіки Гауснер «Клуб Зеро».

Вчителька приватної школи міс Новак створює закритий «Клуб Зеро», який сповідує концепцію відмови від їжі. Секта юних анорексиків псує власне здоров’я та стосунки з батьками, котрі не навчили дітей мислити критично.  

Сподіваємося, критичне мисленні не зрадить нашим читачам та чекаємо в коментарях відгуки про побачені фестивальні фільми.

Авторка — Ірен Адлер