«Дівчина з червоним гребінцем» та «Повітряна тривога»: одеситам показали картини нового Пікассо

Молодий художник Владислав Гнатенко відкрив свою першу «персоналку» живопису під назвою «Спогади Вічності» у Міжнародному культурному центрі UNION. Кумири Влада, Пікассо, Міро та Ле Корбюзьє, були б задоволені напівабстрактними образами, що просяться у монументальні проєкти. Експозиція відкрита до перегляду до 7 листопада.

Перші спроби були в межах реалізму. Психолог за фахом, Влад відчув себе митцем минулого року, отримавши незвичайний експіріенс в Карпатах. Досвід своєрідного «духовного переродження» привів до абстракції. Почалися експерименти з формою і кольором, де захопленість процесом стає важливішою за первородну ідею.

«Я дуже багато медитував, і, зрештою, зрозумів, що і як треба робити без плану на те, як буде виглядати, — зізнається Гнатенко. — Жодна з цих робіт не була запланована. Я відкриваюсь Вічності, або Божественному Початку, і дозволяю скеровувати мене».

Владислав Гнатенко народився у 1995 році в Чорноморську. Першу роботу олією написав у 2016 році, тепер надає перевагу акрилу. Лише одна картина в експозиції, до речі, вона єдина без назви, написана акрилом та олією. Згідно зі світовідчуттям автора, ми всі є частинками Вічності: приходимо з неї, до неї і йдемо. Всі наші дії не що інше, як спогади минулих життів. З цим важко сперечатися, можливо, митець таки має рацію. Що, як він став реінкарнацією хоча б того самого Пікассо? Тоді ми станемо свідками ще не одного періоду в його творчості, кардинальних змін мистецького висловлювання.

У роботах «Жінка і стілець», «Роздуми наодинці», «Ховання», «Весняний музикант», «Птах, що ширяє», «Дівчина з червоним гребінцем», «Танцівник, танцівник» образи прочитуються досить чітко. А от «Повітряна тривога» дивує сонячним колоритом та грайливим сюжетом.

«Це не мала бути робота про повітряну тривогу. Я переробив її в процесі, взагалі спочатку завжди створюю картину, потім даю їй назву. Тут принцип мозаїки. Як на мене, достатньо інтимний момент, де жінка з чоловіком у ліжку, а за вікном тривога. Війна не привід не дивитися на красиве, не відчувати любові», — переконаний живописець.

Автор — Ірен Адлер, фото Володимира Андреєва