|
2 квітня 2024, 17:20 Читать на русском
Президентка фонду «Дорога до дому»: Я вірю в людей, у силу людей, у глибинне добро, яке є самою основою життя і людяності (суспільство)Повномасштабне вторгнення призвело до того, що тепер у всіх нас є знайомий волонтер або людина, яка працює в благодійному фонді. З'явилося багато нових об'єднань волонтерів, які допомагають переселенцям, що прибувають до Одеси з прифронтових районів. Водночас важливу роль у цій роботі відіграють і вже давно відомі в Одесі, поважні організації з багаторічною історією. Таким є благодійний фонд «Дорога до дому», який веде свою історію з 1996 року. Для того, щоб дізнатися, як працювали благодійники до того, як це стало «мейнстримом» і в чому їхня робота полягає зараз, ми поговорили з президенткою БО «ОБФ «Шлях до Дому» Оксаною Ільченко. «Думська». Чи змінилися напрямки вашої роботи з початком повномасштабного вторгнення? Оксана Ільченко. Я б сказала, не змінилися, а розширилися. Нам вдалося не тільки втримати та продовжити реалізовувати довоєнні програми допомоги, а й, фактично, блискавично включитися в роботу з вимушеними переселенцями. З перших днів війни ми відкрили транзитний центр, де і зараз, через два роки, знаходять притулок українці з постраждалих регіонів. Ми займалися евакуацією, супроводжували до перетину кордону і підтримували зв'язок після. Безумовно, значно збільшився й обсяг гуманітарної допомоги, але окрім якихось матеріальних речей, зараз ми усвідомили крайню актуальність збереження психічного ресурсу людей, що зіштовхнулися з катастрофою, до якої насправді ніхто з нас не був готовий. Адже всі ми дуже по-різному реагуємо і переживаємо стрес — особливо діти. Навіть ті, хто, здавалося б, зміг адаптуватися до того, що відбувається, обстрілів, «шахідів», новин і зведень, насправді відчувають колосальний тиск на психіку. Адже війна і втрата відчуття безпеки (не важливо, усвідомлюєте ви це чи ні) - це не норма. Безпека — це база, на якій все тримається, і всі ми її так чи інакше втратили. Однак, ми зіткнулися з тим, що, постійно отримуючи допомогу, багато людей перестають самостійно докладати зусиль для того, щоб якось розв'язати свої проблеми, забезпечити хоча б свої базові потреби. Посилюючи акцент на психологічну підтримку, ми прагнемо створити умови для того, щоб у нас у фонді вони могли отримати опору і відновити ресурс, щоб надалі самостійно знаходити сили та сенс жити й боротися. «Д». Останнім часом з'явилося багато нових благодійних фондів і волонтерських ініціатив, які також допомагають переселенцям. Ви працюєте аж з 1996 року. Скажіть, як цей досвід зараз допомагає? О.І. Успіх фонду — робота команди. Для нас дуже важлива синергія в колективі, внутрішня ініціатива наших співробітників. Працювати в цю сферу не приходять випадково, сюди приходять, тому що хочуть допомагати, тому що в цьому бачать свій сенс і своє місце, і це не слова, це свідомий вибір. Я маю на увазі не тільки наш фонд, а й усю спільноту волонтерів, які активно організовують благодійні збори, допомагають Силам оборони й людям, які постраждали від війни. Це здорово і дуже підтримує, що допомога один одному так об'єднала людей найрізноманітніших професій і соціальних статусів. Я вірю в людей, у силу людей, у глибинне добро, яке є самою основою життя і людяності. Доброта — це дуже природно для нас, подивіться на дітей, їхня довіра і простота одразу пробуджує в нас дуже теплі почуття. Ще дуже цінно дозволяти собі бути такими, якими ми є. Для кожної людини є місце в цьому світі та знайти його ми можемо тільки довіряючи собі. «Д». Які труднощі зустрічаються у вашій роботі і як вдається їх долати? О.І. Найбільші труднощі — величезний обсяг роботи, на який часто не вистачає людських ресурсів. За час повномасштабної війни ми заснували нові проєкти, нові локації, з'явилися нові партнери. Ми постійно стикаємося з новими завданнями, яких учора ще не було. З такою напругою можуть впоратися тільки люди працьовиті, професійні, відповідальні, здатні швидко навчатися. Ми працюємо без вихідних, про якийсь робочий графік уже давно забули. Відпустки також залишилися в минулому. Дуже складно буває, але розуміємо, що зараз усім важко і складно, немає людей, яких не торкнулася війна. Коли хочеться себе пожаліти, згадуємо тих, хто зараз в окопах нас захищає, не шкодуючи себе і свого життя, і що ми продовжуємо робити свою працю завдяки їм. «Д». Ви засновник фонду і працюєте тут з першого дня. Як вам вдається не вигорати? О.І. Думаю, саме тому, що це моє місце у світі. Фонд і ця робота — проєкт мого життя. Напевно, це особиста особливість — не терплю рутини й одноманітності, і саме ця робота дає мені дуже багато творчих можливостей: ми багато вчимося і багато вміємо, напевно, тільки в цій сфері можна реалізувати настільки різноманітних, нових і цікавих ідей і проєктів. Не просто цікавих, а й потрібних цьому світу, людям, країні. Це захоплива пригода. Особисто я розробила і стартувала за ці роки десятки коротких і багаторічних проєктів, пов'язаних із найрізноманітнішими темами — від польових досліджень, масштабних акцій, розвитку сервісів для дітей і підлітків і профілактики домашнього насильства до будівництва та відкриття кількох нових локацій. І сьогодні я разом із командою генерую нові ідеї, беру участь у стартапах нових проєктів. Як я і говорила — люди наше все. Атмосфера дружності та відповідальності в команді дуже підтримує і зігріває. Я дуже поважаю і довіряю людям, з якими працюю, а інакше і неможливо бути керівником. У нашій команді є люди, які працюють у фонді вже давно, але за останні роки фонд посилився завдяки новим працьовитим, яскравим, творчим і натхненним людям. Вони вносять своє бачення, потенціал, ресурс, і своєю чергою вчаться. Тож усі труднощі та виклики, просто приводять до нового досвіду, якщо у тебе є гідні смисли, високі цілі та чудова компанія. СМЕРТЬ РОСІЙСЬКИМ ОКУПАНТАМ! Помітили помилку? Виділяйте слова з помилкою та натискайте control-enter |
Статті:
Читать дальше У Приморському суді повинно розпочатися судове засідання щодо обрання запобіжного заходу стосовно місцевого жителя, якого затримали на вулиці Сонячній кілька днів тому. Нагадаємо, інцидент стався під час сутички між правоохоронцями та місцевими жителями. За версією поліції, хлопець перешкоджав діям правоохоронців під час затримання чоловіка, який перебував у розшуку. Сьогодні суд має визначити, який саме запобіжний захід буде застосовано до неповнолітнього.
|
||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||
|
| |||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||||















