Дискобол без голови та розіп`яті гімнастки. В Одеському Будинку Блещунова роздумують про «символ миру»  

Виставка «Тріумф волі: 1936-2024» Сергія Лиховида відкрилася в Одеському муніципальному музеї приватних колекцій імені О.В. Блещунова (Польська, 19). Одразу зазначимо, що не радимо відвідувати її з малими дітьми. Бо ще невідомо, як вплине на їхній психічний розвиток (і так вразливий під час війни) споглядання творів на зразок скривавленого дискоболу, який кудись цілить власною головою. Хай це буде для дорослих.

«Експозиція є рефлексією автора на тему «арійського атлетичного тіла» як інструмента пропаганди в тоталітарних режимах. Сьогодні, напередодні Олімпіади в Парижі, навколо якої розгортається свій політичний театр, ця серія звучить особливо гостро», — каже куратор виставки Юлія Манукян.

Сюжети масштабних монотипій та невеликих настінних об’єктів із гарячої емалі продиктовані образами та кадрами з відомого фільма Лені Ріфеншталь «Олімпія» (його можна тут-таки подивитися) про Олімпійські ігри 1936 року, нагадуючи, що попереднім її фільмом був «Тріумф волі», що оспівував фашистський режим Третього Рейху. Ідея Геббельса покращити імідж Німеччини за рахунок спортивних змагань свого часу спрацювала. Спорт нібито є символом миру, він далекий від політики.

Але ж коли у Олімпійських іграх беруть участь представники країн, що здійснюють воєнну агресію, подія набуває додаткового забарвлення. Навіть без прапорів та гімнів, як зараз мають виступати росіяни та білоруси, це неправильно, вважають куратор та митець. Лиховид деконструює кадри, персонажі плямуються кривавими мазками, про безголового дискобола ми вже казали, а ще є розіп’яті гімнастки, на яких дітям також не варто дивитися.

Краса людського тіла знищується зброєю, це жахливо і неприпустимо, не можна вбивати і водночас милуватися тренованими спортсменами, — такий меседж автора. Сергій Лиховид передав свої твори з Бухаресту і тепер ми бачимо їх в одному просторі: до речі, емалі немов піднесені на символічні п’єдестали. Античність та сучасність, вічне й актуальне зустрілися в потужних роботах талановитого митця, який гранично ясно висловлює свій протест проти того, що відбувається з його країною.

Автор — Ірен Адлер, фото Олександра Синельникова