Вдень лагодять дахи, вночі полюють на шахедів: як одеські комунальники захищають місто

Одеса не перестає дивувати. У якому ще місті України працівники ЖКС у вільний від роботи час змінюють помаранчеві жилети на піксельні, молотки на кулемети й вирушають захищати місто від ворожих безпілотників? Саме так вчинили працівники ЖКС «Порто-Франківський». Вдень покрівельники, електрики та слюсарі ремонтують будинки й усувають наслідки російських атак, а вночі виходять на чергування у складі мобільної вогневої групи й полюють на шахедів. І самі жартують: чим більше збиють вночі, тим менше доведеться ремонтувати вранці.

Детальніше — у репортажі нашого кореспондента.

З героями нашого матеріалу зустрічаємося на їхньому основному робочому місці. Сьогодні це дах старої «сталінки» на перетині Балківської та Краснослобідської. Співробітники «Порто-Франківського» перестеляють шифер.

На четвертий поверх піднімаємося в кошику разом із покрівельником Віктором Березицьким. Тут його знають просто як Віктора, а на нічних чергуваннях — за позивним Павук. Донедавна жодного військового досвіду у чоловіка не було — навіть строкову службу не проходив. Коли директор ЖКС запропонував співробітникам добровільно долучитися до захисту міста, він вирішив спробувати.

«Директор написав у групі, що потрібні люди до добровольчого формування, — розповідає «Павук», поки оператор підйомника обережно, щоб не зачепити гілки величезної тополі та свіжу білизну, вивішену на одному з балконів, підіймає нас вгору. — Зібрав нас, розповів. Хто захотів — той пішов. Я взагалі не служив, військового досвіду в мене не було. Тепер розумію, як поводитися зі зброєю, як стріляти».

Ідея зібрати з працівників ЖКС добровольців належить керівнику підприємства з позивним «Директор» Руслану Арсланову. Для нього самого ця робота не нова — на початку березня 2022 року він вступив до добровольчого формування, яке згодом працювало проти повітряних цілей.

Коли вирішив залучити до захисту одеського неба своїх співробітників, Руслан звернувся до ДФТГ «Одеса» Української добровольчої армії, якою командує Сергій Братчук. Після співбесід та оформлення документів комунальники вступили до формування та пройшли необхідну підготовку.

За словами директора, навіть ті, хто раніше ніколи не тримав зброї, освоїлися досить швидко.

«Ми ж виїжджаємо після обстрілів — вночі, вдень, неважливо, — розповідає він. — Я зібрав хлопців і сказав: ви самі бачите, куди ми приїжджаємо. Щоб цього було менше, як то кажуть, треба починати з себе. Що ти сам робиш для цього? Я відразу сказав: нікого не змушую, я йду — хто йде зі мною? І був приємно здивований, коли відгукнулося чимало людей».

Служать комунальники виключно у вільний від основної роботи час. Чергування розподілили переважно з п’ятниці по понеділок, щоб після важкої ночі людині не доводилося відразу вирушати на зміну в ЖКС.

Ще один покрівельник — 38-річний Іван Іванов із позивним «Панда». Чоловік працює у комунальній сфері з 2018 року та виховує п’ятьох дітей. Серед його друзів і кумів чимало тих, хто зараз воює на різних напрямках. Є й ті, хто вже не повернувся додому. Сам Іван від початку повномасштабного вторгнення допомагає фронту як волонтер, а тепер вирішив додати до цього ще й нічні чергування.

Освоювати нову роботу довелося практично з нуля, але в цьому, каже «Панда», немає нічого незвичайного.

«Знову всьому треба вчитися, — розповідає він. — Коли сюди прийшов покрівельником, чогось умів, чогось не умів — хлопці навчили. Досі вчуся у старших, більш досвідчених. Те саме й зі зброєю».

А ось безсонними ночами комунальників не злякаєш. Ще задовго до появи мобільних вогневих груп вони звикли прокидатися після російських ударів і їхати до пошкоджених будинків.

Іван згадує масштабні руйнування в районі Новосельського та Коблевської, де покрівельникам довелося працювати близько двох тижнів. А після одного з ударів по Транспортній співробітники ЖКС зашивали вибиті вікна, поки поруч рятувальники ще гасили пожежу.

«Вночі не спати для нас звична справа. Буває, вночі надходить повідомлення — і ми за командою зриваємося та виїжджаємо, — каже «Панда». — Тривога, не тривога. Дахи, вікна — що потрібно, те й робимо».

Та й небезпека для покрівельника, додає він, сама по собі не є чимось новим. Старий шифер може провалитися під ногами, а ненадійна конструкція — не витримати. Тому головне правило тут майже таке саме, як під час нічних чергувань, — довіряти людині поруч.

«На такому даху теж треба довіряти своєму колезі, — ділиться Іван. — Він тебе страхує, ти його страхуєш, один за одним наглядаємо. Тут ми згуртовані — і там згуртовані».

Зовсім поруч працює електрик Вадим Піньковський. Йому 34 роки, у «Порто-Франківському» — з 2012 року. Каже, що роботи в центрі Одеси вистачало й до війни: старі будинки та комунікації постійно потребують ремонту. Після початку повномасштабного вторгнення до цього додалося відновлення після російських ударів.

«Після атак потрібно відновлювати електропостачання будинків, іноді підключати їх з іншого місця, — каже Вадим. — Зараз уже й вікна відновлюємо, і дахи. Роботи багато».

Коли почув пропозицію приєднатися до добровольців, погодився одразу.

«Захотілося долучитися до цієї боротьби. А коли тобі це цікаво, вчитися нескладно — все виходить», — пояснює електрик.

Нічні чергування тривають до самого ранку. Але графік склали так, щоб комунальники встигали відпочити й одне не заважало іншому. Під час відсутності Вадима його на основній роботі замінює інший електрик.

Самі комунальники жартують щодо свого незвичайного поєднання професій: російські дрони краще збивати ще на підльоті до Одеси. Тоді вранці буде менше роботи — не доведеться забивати вибиті вікна, латати дахи та відновлювати світло в пошкоджених будинках.