Відцентрові сили «Довіряй ділам»: чому віддані депутати не хочуть бути в опозиції (колонка)

Після виборів 2020 року в оточенні Геннадія Труханова з гордістю говорили, що попри те, що кількість депутатів «Довіряй ділам» у міськраді трохи зменшилася, майже всі вони були «Геніними». Виняток на той момент становили двоє депутатів, які орієнтувалися на спонсора з банківської сфери.

Перший — Ігор Проценко здав мандат (на його місці Ірина Головатюк-Юзефпольська) у тому ж 2020-му, щоб стати прокурором області. Але щось пішло не так, і він залишився і без цієї посади, і без депутатства. Друга — Ольга Макогонюк із бюджетної комісії.

Ситуація докорінно змінилася після відставки Труханова. Абсолютна більшість довіряйців навіть теоретично не уявляє, як взагалі можна бути в опозиції. У кулуарах міськради ходять розмови, що 3-4 депутати взагалі готові скласти мандати та кажуть «нафіг це треба». Втім, це значною мірою гра на публіку, бо всі хочуть бути «і розумними, і красивими».

Єдиний виняток, напевно, це голова фракції Олег Етнарович, який дійсно намагається зібрати цю розвалену структуру і згладжує конфлікти.

Його попередник на цій посаді, права рука Труханова й одночасно керівник його штабу Олег Бриндак після конфлікту з патроном, кримінальних справ і служби в армії в міській раді взагалі не з'являється.

Є ще Олександр Матвєєв. Де саме він перебуває, офіційно невідомо. Точно в розшуку. Про його схеми з горищами ми писали тут і тут. За неофіційними даними, давно виїхав за кордон.

Решту членів міської ради можна розділити на чотири великі групи.

1. «Довірливі» чиновники — це люди, які де-факто працюють у мерії, і для них ця робота є набагато більшим пріоритетом, ніж депутатство в міській раді.

Марина Лозовенко — голова Київської районної адміністрації.

Ірина Головатюк-Юзефпольська — гендиректор першого пологового будинку.

Світлана Осауленко через чоловіка Олександра Ахмерова. При цьому вона явно хоче розширювати свій вплив, а не боротися за його збереження.

2. Мажоритарні «важковаговики» — це депутати, які підкреслено незалежні, які отримали дуже високий результат на виборах і відкрито заявляють, що їх візьме будь-яка політична сила. І це правда.

Сергій Страшний, який провів за собою ще двох депутатів на округах на Поскоті (у тому числі Людмилу Варавву).

Василь Ієремія, який зміг провести не тільки себе, а й свою помічницю, юристку Оксану Антонішак.

Олександр Шеремет.

Дмитро Танцюра.

3. Бізнес-квота. Тут коментарі в принципі зайві.

Андрій Кісловський — його найбільші активи — дельфінарії та Біопарк.

Андрій Терновський — у сфері його інтересів земля та нерухомість. Володіє магазинами.

Юрій Шумахер — власник дорожнього гіганта «Ростдорстрой».

4. Вірні — ті, хто донині більше дивляться на Труханова і тісно співпрацюють з Віталієм Барвіненком.

Тетяна Плаксій.

Левон Нікогосян.

Ірина Куценко.

Марія Поправка (наразі депутатка районної ради, яка в майбутньому, найімовірніше, зайде до міськради на місце загиблого Іваницького).

Ну і вишенька на торті — новачок Антоніна Капрош, яка прийшла замість Людмили Варавви. Інформації про неї поки що зовсім мало — надто вже недовго вона є депутатом.

Люди з перших трьох груп чітко ні на кого не замикаються, намагаючись розкласти яйця по різних кошиках. Все більше і більше людей хочуть налагодити комунікацію і з військовою адміністрацією, і з Трухановим, і з іншими депутатськими групами. В першу чергу — з групою Олександра Авдєєва (раніше ОПЗЖ), яка активно намагається розширити свій вплив. Простими словами й Авдєєв, й кожен ДДшник грає в «зятя Ротшильда», намагаючись продати всіх інших і виставити себе єдиною людиною, з якою можна організувати комунікацію. В результаті відцентрові тенденції тільки посилюються.

Паралельно триває боротьба за усунення Олександра Ахмерова з посади голови всеукраїнської партії «Довіряй ділам». Активним гравцем тут виступає Віталій Барвіненко.

Тенденції до розколу та хаосу всередині фракції будуть тільки наростати, і на це є дві важливі причини. По-перше, у провідних депутатів занадто великі амбіції, їм тісно в міськраді. Вони спочатку взагалі не бачили себе там — цілком розраховували на Верховну Раду. Працюючи у зв'язці з Трухановим, вони планували отримати потужний трамплін і піти нагору. Тепер ці депутати розуміють, що цей ліфт зламався, розширюватися всередині Одеси їм більше нікуди, і вони починають активно шукати, куди б себе вигідно притулити.

При цьому тягнути за собою баласт вони більше не хочуть. На минулих виборах Сергій Страшний, наприклад, коштом свого особистого високого рейтингу в округах додав у скарбничку партії достатньо голосів, щоб завести ще двох депутатів. Зараз рейтингові довірені особи відкрито кажуть: «Навіщо нам когось за собою протягувати? Ми тепер самі за себе».

По-друге, всі розуміють, що «золоті часи» партії закінчилися. Навіть за найідеальнішого й найфантастичнішого розкладу повторити тріумфальний результат минулих виборів у «Довіряй справам» вже не вийде. І абсолютно неважливо, хто в підсумку стане біля керма і хто її очолить — бренд здувається.

Саме тому всередині верхівки почалися судомні «рухи» і сепаратні переговори. Кожен намагається встигнути виторгувати собі умови на майбутнє, поки партійна структура остаточно не розвалилася.

Автор — політичний оглядач «Думської» Володимир Імуш