Боровся з системою та ділив музу з другом: знятий в Одесі байопік про Довженка показали на кіностудії  

На Одеській кіностудії показали фільм «Довженко. Перший погляд». Такі свята нині трапляються нечасто, тим більше, що є чим пишатися.

Стрічка Костянтина Коновалова переносить глядача в Одесу 1926 року — час, коли молодий Олександр Довженко приїздить до міста, аби зняти свій перший фільм «Сумка дипкур’єра». У цьому йому допомагають близький друг, письменник Юрій Яновський, та балерина Іда Пензо, яка згодом стане музою і коханою жінкою для обох митців.

«Троє голів укупі, три перемішаних дихання, троє рук разом, сутінь кімнати, дружба, до якої увійшла жінка повноправною серединою… Вона кинулася мені на шию і жагуче поцілувала в губи, притулившися всім тілом. Потім вона поцілувала Сева…», – писав Юрій Яновський у романі «Майстер корабля» (1928).

Іда Пензо зіграє головну роль балерини у «Сумці дипкур’єра», причому в оригінальному сценарії стрічки ніякої балерини взагалі не було – очевидно, Олександр Довженко написав цю роль виключно для своєї коханої.

Нема мови про жодні кострубатості кастингу, на жаль, притаманні багатьом сучасним українським фільмам. Виконавець ролі Олександра Довженка Григорій Бакланов (до речі, одесит) має портретну схожість зі своїм героєм, харизму та вміння тримати запальний темп існування в кадрі. Робоча назва фільму: «Режисер». Професія майже все диктувала в житті Довженка, а ще незаперечний талант. Це й бачимо з першого погляду.

Максим Самчик, який зіграв Юрія Яновського, та Поліна Василина, виконавиця ролі Іди Пензо, теж на своєму місці. У кадрі присутній важливий артефакт, раритетна камера, на яку свого часу знімав фільми Олександр Довженко (постійне місце її перебування – музей Київської кіностудії).

Головних героїв оточують представники тодішньої одеської богеми, прості містяни та непмани, а починати творчий шлях доводиться всупереч багатьом обставинам.

Серед зіркових виконавців – народний артист України Богдан Бенюк, який грає одну з головних ролей — директора Одеської кінофабрики Павла Нечесу, дуже колоритну і неординарну особистість. Колишній революційний матрос без освіти у дусі часу став хрещеним батьком Довженка як кінорежисера. В Одесі була перша в Україні кінофабрика, потім почалося кіновиробництво в Києві, і туди перейшли Яновський і Нечеса, які створили кіностудію, що нині має ім’я Довженка.

Дуже важлива у фільмі сцена, де Яновський з Довженком, після того, як Нечеса їх в Одесі поселив, лякаються і хочуть втекти. Дезертирами їх називає запальний Нечеса і зупиняє. Якби не цей вчинок, історія українського кінематографа пішла б зовсім по-іншому, і це було б далеко не на краще.

Сповнений сміливих планів Сашко Довженко, маючи притаманне вікові поетичне сприйняття світу, стикається з системою, яка не готова побачити в режисері митця, а не пропагандиста. Аби не спойлерити (у широкий український прокат фільм вийде 1 жовтня, зовсім скоро), процитуємо запис від 11 жовтня 1945 року у щоденнику Довженка: «Основна мета мого життя не кінематографія. У мене вже немає фізичних сил для неї. Я створив жалюгідно малу кількість кінофільмів, вбивши на се цвіт свого життя, не за своєї провини. Я — жертва варварських умов праці, жертва убозтва і нікчемства бюрократичного, мертвого кінокомітету. Знаю, що не повернуться назад літа і що нічим їх не догнати. Тому, спохопившись лише зараз і думаючи про марнотратство часу і сил в кіно, я не до кіноплівки, химерної целюлози, звертаю духовний зір. Я хотів би вмерти після того, як напишу одну книжку про український народ».

Минуле вже не змінити, але творчій молоді, яка шукає себе в українському кіно сьогодні, треба допомагати, в цьому головний меседж столітньої історії.

Здебільшого фільм «Довженко. Перший погляд» знімали саме в Одесі та на майданчиках нашої кіностудії. Процес виробництва тривав попри всі труднощі воєнного часу. Під час одного з ворожих обстрілів міста були повністю знищені унікальні історичні декорації до фільму. Але, попри втрати реквізиту, роботу довели до переможного фіналу.

Директорка Одеської кіностудії Анна Дочева та голова Державної агенції України з питань кіно Андрій Осіпов (нагадаємо, що він майже вісім років очолював Одеську кіностудію та був співавтором сценарію «Довженка») приймали поздоровлення разом зі знімальною групою.

«Дуже гарне враження, фільм позитивний, добрий, він дає надію, — поділився після прем’єри одеський актор театру та кіно Сергій Деньга, який зіграв епізодичну роль. — Довженко з тодішнім головним редактором Яновським на Одеській кіностудії мріяли зробити Голлівуд на березі Чорного моря, і глядач сподівається, що їхня мрія справдиться. Тоді Довженко заважав знімати НКВС, зараз нам заважають ті, хто бажає відродити Радянський Союз. Але і це пройде. Будемо вільними, щасливими, зніматимемо достойне кіно».

Раніше фільм уже презентували в Києві, а його світова прем’єра відбулася в листопаді 2025 року на Талліннському кінофестивалі.

Трохи згодом глядачам покажуть серіал «Королі світу», який розповість про Юрія Яновського.

Автор – Ірен Адлер, фото Олега Владимирського