Дракону немає спокою. Одеський театр показав, що буває, коли люди переслідують невинну рептилію

Князь у виконанні заслуженого артиста України Ігоря Геращенка – бувалий номенклатурник, який все робить вчасно та влучно. От зараз на часі влаштувати лицарський турнір, бо за старими традиціями дракона обов’язково треба вбити. Це видовище зможе відволікти народ від актуальніших проблем. І неважливо, що від Грицька немає ніякої шкоди, він ховається у своїй печері.

Насправді Князю варто було б краще придивитися до хвалькуватого воєводи Антося (Михайло Грицик), і не лише тому, що він упадає за принцесою. За першої-ліпшої нагоди Антось вмощується на трон і з виразу обличчя зрозуміло, як йому приємно вдавати із себе володаря. Тут взагалі якийсь трон-трансформер: в певному положенні він перетворюється на трибуну, а можна перевернути і сісти за імпровізований стіл із друзями (якщо у володарів бувають друзі).

Дуже кумедні лицарі, котрі мають намір стати на герць із «чудовиськом», вони лякаються власної тіні (елементи театру тіней притягують до сюжету примар). Опасистий Кельбас з Цюкалівки (Юрій Рекс), гіперактивний Гудбрант (Павло Примак) та Юхно з Косорога (Влад Цобенко), який демонструє певні пародії на фокуси, видаються героями шоу з непередбачуваним фіналом…

Чи вдасться людям зіпсувати чисту душу невинної рептилії та навчити її поганому? Чи покохаються принцеса з воєводою? Ми вам того не розкажемо. Зазначимо лише, що сценограф Максим Лапко, художниця з костюмів Оксана Тернавська, композитор Віктор Чернєв та автор пластичного рішення Павло Івлюшкін допомогли режисеру створити вельми потужну й непросту виставу з особливим стилем.

Але з димом все ж таки треба знати міру, бо ловити кашлюк в партері дуже неприємно та відволікає від дотепних діалогів та химерних мізансцен. Втім, це легко виправити.

Авторка — Ірен Адлер,

фото Олега Владимирського