Дробление осколков ПР: Тигипко поссорился и с Левочкиным
0
Распад Партии регионов продолжается, причем процесс охватил уже осколки этой некогда монолитной политсилы.
Как сообщили «Думской» источники в окружении бывшего зампреда ПР Сергея Тигипко, на днях политик основательно побил горшки со своим главным союзником – экс-главой администрации президента Сергеем Левочкиным.
В результате кандидат в президенты лишился серьезной поддержки: Левочкин, как известно, является совладельцем телеканала «Интер» и контролирует депутатские группы бывших регионалов в ряде областей страны.
В Одесском облсовете такую группу, напомним, возглавляет экс-губернатор Николай Скорик. Таким образом вновь создаваемая группа в облсовете может расколоться ещё до официального появления на свет. Люди Левочкина пойдут за Скориком, а «тигипковцев», скорее всего, возглавит бывший вице-губернатор Дмитрий Волошенков.
Интересно, кстати, что уход Николая Скорика из Партии регионов в команду Тигипко не принес ему ожидаемых бонусов в виде должности руководителя областного избирательного штаба Сергея Леонидовича. Он получил всего лишь пост доверенного лица по округу, охватывающему Приморский район Одессы. Штаб же возглавил старый соратник Тигипко Василий Иеремия.
СМЕРТЬ РОССИЙСКИМ ОККУПАНТАМ!
0
Заметили ошибку? Выделяйте слова с ошибкой и нажимайте control-enter
Василий Иеремия депутат Одесского горсовета, член фракции "Доверяй делам"
Какие милые и, в тоже время, отвратительные рожи. Интересно, а кем был-бы Лёвочкин-младший, если-бы ни его папа (а папа там там «легендарный» был, знал видимо очень много и про многих «рулящих»)?
Хочу поделиться отрывком со странички Виктории Колтуновой из фейсбука. «У 1944 році на зміну Третьому Рейху у Крим повернулась Новітня російська імперія. Разом з нею повернулась і мрія про чисто російський Крим. Для початку, у травні 1944 році з території Криму були виселені 183155 кримських татар (не враховуючи солдатів армії, які були відправлені на спецпоселення після демобілізації 1945 року). Татари були не поодинокі. У червні 1944 року виселили кримських вірмен, болгар, чехів і греків. Загалом було вивезено біля 300 тисяч осіб. Населення Криму в черговий раз скоротилось до приблизно півмільйона осіб. Приводом було звинувачення кримських татар і всіх інших щодо співпраці з німецькими окупантами. У більшій мірі це звинувачення мало б стосуватись самих росіян з огляду на великий відсоток росіян у складі Вермахту і військ СС. Лише на дивізійному рівні у складі німецьких збройних сил налічувалось 27 чисто російських дивізій або із змішаним російсько-німецьким складом. Проте, хто міг би заступитись за кримських татар? А хто міг би заступитись за українців всієї України, щодо яких існував аналогічний наказ про депортацію, з різних причин так і не виконаний? Від закінчення війни і до передачі Криму Україні він перебував у жалюгідному стані. Перша хвиля переселенців до Криму з глибинних областей Росії не принесла бажаних наслідків. Росіяни із лісистої Росії важко приживались у степу і не могли адаптуватися до гірської місцевості. Сади, виноград, ефіроноси, тютюн, технічні культури, навіть кукурудзу російські переселенці побачили в Криму вперше у житті. Суттєво скоротилась площа посівів. В 1913 році середній урожай зернових культур на кримській землі становив 11, 2 ц/га, в 1940-му — 10, 7, а в 1950 році — 3, 9 ц/га. Зменшилось поголів'я великої рогатої худоби. В 1950 році порівняно з 1940 роком Крим майже в 5 разів скоротив продаж зерна, в три рази — тютюну, вдвічі — овочів, майже в 5, 5 раза — картоплі, в 5 разів — ефіроолійних культур, майже вдвічі — винограду, в 2, 5 раза — шерсті. Навіть через десять років після війни овочівництво в Криму не досягало довоєнних показників і було неспроможним задовольнити потреби місцевого населення. Виявилася безперспективною орієнтація обласного керівництва на поновлення трудових ресурсів регіону за рахунок переселенців з Росії. Ще тоді, коли Крим був у складі РРФСР, стало зрозумілим, що у цьому примхливому природно-кліматичному регіоні можуть прижитися лише люди зі степовою землеробською культурою. Питання про зміну підпорядкування Кримської області ідеологічно та економічно було обґрунтоване на вересневому пленумі ЦК КПРС 1953 року, присвяченому проблемам сільського господарства. На ньому з ґрунтовною доповіддю виступив беззаперечний знавець цієї галузі Микита Хрущов. Саме тоді він і був обраним першим секретарем ЦК КПРС, головою ж Президії ЦК та головою Ради міністрів залишався Г. М. Маленков. Зі спогадів зятя Хрущова Олексія Аджубея відомо, що невдовзі після пленуму Хрущов особисто відвідав Крим. За словами Аджубея, найбільше ошелешили, схвилювали і обурили Хрущова галасливі натовпи російських переселенців, які торпедували машину першого секретаря. Люди скаржилися на нестерпні умови життя, погане житло, нестачу харчів. «Це зараз я пишу: приїхали, — зазначає Аджубей, — а вони кричали: «Нас пригнали». З натовпу лунали і зовсім істеричні крики: «Картопля тут не росте, капуста в’яне». Або вкрай сумне: «Блощиці заїли». За свідченням Олексія Аджубея, Хрущов у той же день виїхав до Києва. Мав тривалу розмову з керівництвом республіки. Користуючись своїм величезним авторитетом серед київського керівництва, Микита Сергійович умовляв українців допомогти відродженню кримської землі. «Там южане нужны, кто любит садочки, кукурузу, а не картошку», — переконував Хрущов. Рішення про передачу Кримської області зі складу РРФСР до УРСР було породженням колективної думки вищого керівництва партії та уряду СРСР. Без участі старої сталінської гвардії — Маленкова, Молотова, Кагановича, Ворошилова, Булганіна — воно б не відбулося. Позиції Хрущова в партії і державі на той час ще не були настільки сильними, щоб самочинно вирішувати долю такого стратегічно важливого регіону, як Крим. Офіційно Крим указом передав Україні Г. Маленков, а підписав указ Президії Верховної Ради СРСР К. також Ворошилов. Про існування відповідної програми у вищого керівництва країни свідчить і довідка під грифом «Секретно» «О состоянии сельського хозяйства Крымской области» від 4 січня 1954 року, підготовлена для першого секретаря ЦК КПУ О. І. Кириченка. У зазначеній довідці у концентрованому вигляді і без ідеологічної тріскотні висвітлено справжній катастрофічний стан сільського господарства та глибоку занедбаність соціальної сфери Криму напередодні передачі області Україні. В Криму ще наприкінці 1953 року було лише 3 хлібні магазини, 18 — м’ясопродуктів, 8 — молочних, 2 — тканин, 9 — взуття, 5 &mda
Там не поместилось. Вот окончание: Але без жодної помпи, на замін, від України до Російської Федерації (протокол Президії ЦК КПРС №49 від 25 січня 1954 р.) передали Таганрог і прикордонні до нього землі, за територією рівною площі півострова в Чорному морі і і значно більшим населенням. Тобто Україна замість багатих чорноземних районів отримала засушливий солончаковий степ, без води, без натяків на зрошення, без електроенергії та енергоресурсів. Замість українського населення отримала російське, яке так ніколи в основній своїй масі і не стало лояльним до української держави. Я пам'ятаю свої планові в умовах санаторію зустрічі з лікарем-терапевтом санаторію Лівадія. Замість медичних проблем він чомусь весь час обговорював зі мною питання самовизначення росіян. «Ми візьмемось за зброю» — декілька раз я чув від нього. У 2005 році це видавалось мені маячнею. Тепер ми всі це побачили наочно…»
сейчас в ПР паника, не знают что делать дальше. сдадут донбасс рашке — потеряют бабло от угля, пойдут навстречу киеву — потеряют бабло от москвы. шансы на президентских выборах у ВСЕХ кандидатов от ПР минимальные. так что поссорился тигипка с кем-то или не поссорился — особой роли не играет. это п**здобол высшей квалификации.
Думская в Viber
ВІДБІЙ повітряної тривоги