«Дурень» чи «монстр»? «Кохання» чи «одержимість»? Як італійські журналісти Геннадія Труханова інтерв'ювали

Інтерв'ю Геннадія Труханова італійській газеті Corriere della Sera викликало вибух обурення в українській медіасфері. Насамперед — через заголовок.

«Путін — дурень, але він любить Одесу. По Криму я кажу, що краще вести переговори», — такою нібито цитатою одеського мера починається ця публікація.

В одеського мера негайно полетіли громи, блискавки та прокляття. Але ми не поспішали з висновками і прочитали інтерв'ю далі заголовка. І переконалися: журналіст Лоренцо Кремонезі вельми фривольно передав слова Труханова. Проте до логіки та слів Геннадія Леонідовича також є питання.

Почнемо з першої частини скандального заголовка: «Путін — дурень, але він любить Одесу» (в оригіналі Putin è un folle ma ama Odessa). Ви здивуєтеся: незважаючи на те, що ця фраза взята в лапки і подається як пряма мова Труханова, насправді він не говорив ні першого, ні другого.

Так, саме так: Труханов не називав путіна «дурнем». У тексті інтерв'ю він висловив своє ставлення до російського президента так: «Путін більше не виступає як прагматичний політик, а є монстром, продуктом радянського режиму та КДБ, рішуче налаштованим на відновлення імперської росії» (в оригіналі: Putin non ragiona più da politico pragmatico, m è un mostro, un prodotto del regime sovietico e del Kgb deciso a ricostruire la Russia imperiale).

Чи можна інтерпретувати ці слова як «Путін – дурень»? Може, хоча, монстр і дурень — різні сутності, чи не так? Але в будь-якому разі це інтерпретація, і приписувати слова Труханову — некоректно.

Так само Труханов не говорив про путіна, що «він любить Одесу» (ma ama Odessa).

Італійське дієслово ama, amo (любити) — від слова amore, тобто кохання, щире, сердечне, справжнє. Така, як у знаменитих італійських піснях.

Однак ні про який амур між путіним та Одесою в інтерв'ю жодного слова. Труханов сказав зовсім інше: «è ossessionato dalla nostra città». Слово ossessionato перекладається як «одержимість», від слова  ossessione -«нав'язлива ідея». Фраза перекладається як «він одержимий нашим містом».

Відчуваєте різницю? Як у заголовку публікації «одержимість» дивним чином перетворилася на «кохання» — краще запитати у автора інтерв'ю Лоренцо Кремонезі. Навряд чи можна називати «коханням» ставлення маніяка до своєї жертви.

Якщо замість вигаданого журналістом заголовка «путін — дурень, але він любить Одесу» прочитати те, що було сказано Трухановим, може вийти хіба що: «путін — монстр, і він одержимий Одесою». Погодьтеся, сенс виходить зовсім інший.

Щодо переговорів щодо Криму, тут уже можна висловити претензії самому міському голові.

Труханов каже: «Звичайно, я мрію про повернення до кордонів 1991 року, але необхідно вести переговори крок за кроком, шукати компроміси поступово, щоб не допустити «стінка на стінку» (Ovvio che sogno il ritorno ai nostri confini del 1991, ma occorre negoziare passo dopo passo, cercare compromessi in modo graduale, evitare il muro contro muro).

Дотримуватися думки про те, що повертати Крим потрібно шляхом компромісів та переговорів – можливо, спірно, але це особиста думка. Проте скажіть, Геннадію Леонідовичу, з ким їх вести? З путіним? З людиною, яку ви самі в цьому ж інтерв'ю називаєте не просто «КДБшним монстром, який мріє про відтворення імперії», а й людиною, яка «перестала поводитися як прагматичний політик»? Які взагалі переговори можливі у такій ситуації?

Але в будь-якому випадку, перш ніж проклинати, метати громи та блискавки, завжди варто прочитати далі заголовока. А там цікавих та дивних моментів чимало.

Наприклад, дуже цікавим є продовження фрази про путінську одержимість нашим містом: «Він не хоче бомбити його, як Харків, він вимагає, щоб він був цілий» (Non la vuole bombardare come Kharkiv, la esige intatta). Звідки ця впевненість?

Вибачте, Геннадію Леонідовичу, ви самі в цьому інтерв'ю розповідаєте, що були переконані: масштабного нападу на Україну не буде: «Я не думав, що це можливо» (Non lo credevo possibile). Тоді ваші почуття вас обдурили. А зараз ви впевнені, що наше місто не бомбять лише через особливі, хоч і збочені, почуття шляху до Одеси. На чому ґрунтується ця впевненість? Знову на почуттях, чи є джерела в кремлі?

Так, Одесу не обстрілюють так безжально, як Миколаїв чи Харків. Але це тільки тому, що від цих міст до лінії фронту – 10-20 кілометрів. А до Одеси – 100, і тому путінська артилерія сюди не добиває. Але в цьому, даруйте, заслуга не путіна, а виключно наших захисників з Сил оборони України.

І ще один момент, який явно потребує ваших пояснень. Свою розповідь про згасання симпатій одеситів до росії ви закінчуєте фразою: «Зрештою, тут є навіть кілька українських націоналістів, які вихваляють міф про Степана Бандеру, на відміну від Києва чи Львова» (Del resto, da noi ci sono. che inneggiano al mito di Stepan Bandera, diversamente da Kiev o Leopoli).

Що ви говорите? «Міф»? «Кілька націоналістів? «На відміну від…»?

Вибачте, труднощами перекладу цю фразу пояснити не вийде.

Здається, варто все ж таки іноді давати інтерв'ю не лише іноземним, а й українським ЗМІ. Щоб не було різночитань і помилок у перекладі.