Два директори Художнього. Одеський музей познайомив з частиною своєї історії  

Відкриття виставкового проєкту «Музейна історія», який на період війни стане постійно діючою експозицією Національного Художнього музею (Софіївська, 5а), зібрало чимало зацікавлених. Цей проєкт відбувається за підтримки Фонду «Партнерство за сильну Україну», який фінансується урядами Великої Британії, Естонії, Канади, Нідерландів, Сполучених Штатів Америки, Фінляндії, Швейцарії та Швеції. Архівні фото та документи складають невелику, але вражаючу експозицію.

«Це дуже важлива виставка для нас, — каже співкуратор проєкту Валерій Коршунов. – В історії музею надто велика кількість білих плям. Багато моїх колег працювало в архіві, інша частина наших співробітників, готуючи експозицію, почала значно вище розуміти, що тут відбувалося за 125 років існування. Ми пережили дві війни і третю переживаємо зараз, пережили дві пандемії, пережили декілька держав. На виставці ви побачите дві історії. Одна з них – нашого першого директора Цві Емського-Могилевського, до нього музей очолювали головні зберігачі. Друга історія – Олександра Ройтбурда, який вже три роки не з нами».

Починаючи з 1880-х років, в Одесі тривали дискусії щодо створення музейної інституції, яка стала б художнім осередком міста. Завдяки діяльності Товариства витончених мистецтв у 1899 році було відкрито перший Міський музей витончених мистецтв. Його очолювали науковці або художники, часом – міські бюрократи. Зазвичай, періоди управління істориків і мистецтвознавців були епохою поступового зростання. Натомість директорство художників частіше відзначалося революційними змінами.

«Свого часу перед Емським-Могилевським і Ройтбурдом постали схожі виклики. При цьому через різні історичні часи та особисті переконання вони досягали різних результатів. Їхні дії доводять, що музейна історія пов'язана не тільки з колекціями, але сильніше – з людьми, які ними опікуються.

Цим виставковим проєктом організатори спробували показати, що окрім класичних функцій Музей є місцем пам'яті, частиною досвідів, що пов’язують покоління відвідувачів», — пишеться в кураторській анотації.

Роздруківка протоколу допиту Емського-Могилевського, якого було репресовано у 1937-му, знаходиться в одному просторі з піднесеним відео, на якому Ро крізь бюрократичні перепони, інтриги недоброзичливців йде разом з однодумцями до влади (насправді до копіткої роботи). А вибірковий підхід до історії установи дозволяє заглибитися у неї, як музейникам, так і глядачам.

Автор — Ірен Адлер, фото Олега Владимирського